Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №914/2905/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/2905/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючий суддя Міліціанов Р.В., судді Ржепецький В.О., Степанюк Н.Л., при секретарі Залуцькому Д.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс» на Рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2026 у справі

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс», м. Львів,

про стягнення 2 634 903,60 грн попередньої оплати та

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс», м. Львів,

до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів,

про визнання одностороннього розірвання договору недійсним, визнання договору таким, що зберігає дію та зобов`язання виконати зобов`язання за договором

за участю представників:

позивача: Булькевич А.В.,

відповідача/апелянта: не прибув.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.05.2026 у справі №914/2905/25 первісний позов Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс» задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс» на користь Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» 2 628 874,80 грн. попередньої оплати та 31 546,49 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс» до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» відмовлено повністю.

11.06.2026, не погодившись з Рішенням Господарського суду Львівської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс» задовольнити. Рішення від 12.05.2026 Господарського суду Львівської області в справі № 914/2905/25 скасувати в частині:- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс» на користь Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» 2628874,80 грн. попередньої оплати та 31546,49 грн. судового збору;- відмови в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс» до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго». Ухвалити в цій частині нове рішення, яким Приватному акціонерному товариству «Львівобленерго» відмовити в задоволенні первісного позову щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс» 2628874,80 грн. попередньої оплати та задовольнити в повному обсязі зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавер Енержді Плюс» до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго».

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2026, сформовано колегію суддів у складі: Міліціанов Р.В. (суддя-доповідач), судді Ржепецький В.О., Степанюк Н.Л.

Ухвалою суду від 15.06.2026 залишено апеляційну скаргу без руху. Встановлено апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги - протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Встановлено апелянту спосіб усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду доказів доплати судового збору в сумі 58 220,55грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи на 19.08.2026.

18.08.2026 ПрАТ «Львівобленерго» надіслало до суду додаткові пояснення (вх.№01-04/6890/26), в яких повідомило про часткову оплату відповідачем спірної суми в розмірі 1965903,60грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями на цю суму.

Ухвалою суду від 19.08.2026 розгляд справи відкладено на 02.09.2026.

У судове засідання прибув представник позивача, підтримав позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу.

У судове засідання 02.09.2026 апелянт не прибув, подав клопотання (вх.№01-04/7319/26 від 02.09.2026) про проведення судового засідання без участі представника відповідача, вимоги за апеляційною скаргою підтримав.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про час, дату та місце судового засідання, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, наявні в матеріалах справи документи дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного судового рішення, правові позиції сторін викладені учасниками справи в процесуальних документах по суті спору, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справу за відсутністю представника відповідача, за наявними у справі документами.

Щодо строку розгляду цієї справи, то розумність строків розгляду справи судом є однією з основних засад господарського судочинства (п. 10 ч. 3 ст. ст. 2 ГПК України.)

Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

На підставі ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Дане право кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року), "Зяя проти Польщі" (заява N 45751/10).

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення законних прав та інтересів сторін, повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з метою дотримання розумного строку судова колегія розглянула апеляційну скаргу у "розумний строк", тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання основного завдання господарського судочинства - справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спору.

Тому, апеляційну скаргу розглянуто у межах розумного процесуального строку.

1. Короткий зміст первісних позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання робіт за Договором підряду № 49/25-КБ від 21.02.2025 р., він скористався наданим йому п. 19.9. Договору правом та достроково розірвав цей Договір. Лист про розірвання договору № 112-07-6016 від 03.09.2025 р. надіслано відповідачу 03.09.2025 р.

В зв`язку з розірванням договору позивач просив відповідача повернути йому 2634903,6 грн. передоплати, оскільки роботи за договором відповідач не виконав. Проте у позовній заяві позивач визнає, що відповідач виконав лише 1-й етап робіт, який встановлено договором, про що 29.08.2025 складено двосторонній акт.

1.1. Короткий зміст зустрічних позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кавер енерджі плюс» подало зустрічний позов, в якому просить: визнати недійсним одностороннє розірвання Договору підряду № 49/25-КБ від 21.02.2025 р. (повідомлення № 112-07-6016 від 03.09.2025 р.); визнати Договір підряду № 49/25-КБ від 21.02.2025 р. таким, що зберігає дію до повного виконання зобов`язань сторонами; зобов`язати ПрАТ «Львівобленерго» виконати свої зобов`язання за Договором підряду № 50/25-КБ від 21.02.2025 р.: надати повідомлення про початок робіт, передати проектну та дозвільну документацію, будівельний майданчик.

Товариство посилається на приписи п.п. 17.1., 17.2., 17.3. Договору, які передбачають вирішення усіх спорів між сторонами шляхом переговорів і лише у разі неможливості вирішити спір таким чином він вирішується в судовому порядку.

Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що він не мав змоги виконати умови договору підряду через не виконання відповідачем за зустрічним позовом обов`язків, які встановлені п.п. 3.1., 3.2., 5.1. та 7.1. Договору. Укладений сторонами Календарний графік слід розглядати як орієнтовний, оскільки замовник не надав підряднику повідомлення про початок виконання робіт.

Передбачені п. 7.1. Договору Акти приймання-передачі затвердженої Замовником проєктної документації та дозвільної документації відповідачем за зустрічним позовом на підпис позивачу не подавались та сторонами не підписувались.

Товариство вважає, що на підставі п. 19 Договору та ст. 850 ЦК України воно має право вимагати перенесення строків виконання робіт.

Одностороннє розірвання Договору є недійсним, оскільки відповідач за зустрічним позовом не дотримався процедури розірвання Договору (всупереч умовам договору переговори щодо його розірвання не проводились), відсутні докази порушення умов цього договору з боку позивача за первісним позовом (невиконання відповідачем за зустрічним позовом своїх обов`язків зумовило невиконання позивачем за зустрічним позовом договору у встановлені ним строки).

2. Короткий зміст оскаржуваного процесуального рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.05.2026 у справі №914/2905/25 первісний позов Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс» задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс» на користь Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» 2628874,8 грн. попередньої оплати та 31546,49 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс» до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що у матеріалах справи немає доказів виконання Підрядником для Замовника станом на 29.08.2025 р. та на момент вирішення справи судом решти передбачених договором робіт. Календарним графіком виконання робіт передбачено, що після 29.08.2025 р. і до 15.12.2025 р. Підрядник зобов`язався виконати для Замовника ще 7 видів робіт. Враховуючи повідомлення позивача відповідачу про розірвання Договору № 49/25-КБ від 21.02.2025 р. (том справи 1, а.с. 34-35), з огляду на приписи п. 19.9., 19.11, 19.12. Договору, ст. 849 ЦК України дострокове розірвання позивачем за первісним позовом Договору № 49/25-КБ від 21.02.2025 р. шляхом односторонньої відмови від договору є законним.

Місцевий суд констатував факт, що підрядник порушив терміни виконання робіт, зазначених у Календарному графіку виконання робіт (Додаток № 5 до Договору) під номерами 2-9 на 14 календарних днів або більше, ніж на 14 календарних днів. Очевидним є також той факт, що виконання з 30.08.2025 р. до 15.12.2025 р., тобто протягом 3 місяців і 17 днів, 15 видів робіт (номер 2-16), на виконання яких сторони, відповідно до Календарного графіку виконання робіт, встановили 8 місяців та 21 день, у строк, встановлений Договором, є явно неможливим.

Позовні вимоги за первісним позовом не стосуються стягнення з Підрядника суми не виконаних ним зобов`язань за Договором підряду. Первісний позов стосується стягнення з відповідача за первісним позовом (Підрядник за Договором) на підставі ст. 1212 ЦК України отриманої ним попередньої оплати, яку він зберігає без достатньої правової підстави.

Враховуючи факт виконання Підрядником 1 етапу робіт, вартість яких, згідно з договірною ціною та Зведеним кошторисним розрахунком вартості об`єкта будівництва (том справи 1, а.с. 22-24), становила 6028,8 грн. з ПДВ, місцевий суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню частково в сумі 2628874,8 грн., а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

11.06.2026, не погодившись з Рішенням Господарського суду Львівської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс» задовольнити. Рішення від 12.05.2026 Господарського суду Львівської області в справі № 914/2905/25 скасувати в частині: стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс» на користь Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» 2628874,80 грн. попередньої оплати та 31546,49 грн. судового збору; відмови в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс» до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго». Ухвалити в цій частині нове рішення, яким Приватному акціонерному товариству «Львівобленерго» відмовити в задоволенні первісного позову щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс» 2628874,80 грн. попередньої оплати та задовольнити в повному обсязі зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавер Енержді Плюс» до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго».

Доводи апеляційної скарги:

- висновки суду не відповідають обставинам справи (щодо обставин повідомлення про розірвання договору підряду ПрАТ «Львівобленерго», ПрАТ «Львівобленерго» перед складанням повідомлення про розірвання Договору, так і перед поданням первісного позову повністю проігноровано та не виконано розділ 17 договору, що свідчить про характер його поведінки як сторони зобов`язання при виконанні даного договору та ігнорування звернень ТОВ «Кавер Енерджі Плюс», а єдиний документ, який ПрАТ «Львівобленерго» покладає в основу повідомлення про розірвання договору є одностороннім за своєю суттю та змістом, оскільки представник ТОВ «Кавер Енерджі Плюс» з ним не погоджувався, а лише був ознайомлений);

- суд не застосував у спірних правовідносинах ст. ст. 525, 612, 613, 614 626, 850 ЦК України щодо прострочення кредитора, прострочення виконання боржника, прострочення кредитора є відкладальною умовою для виконання зобов`язання боржником;

- суд допустив порушення процесуального права, що полягає в незалученні до участі в справу третю особу, прав та інтересів якої в будь-якому випадку стосуватиметься рішення в цій справі (ч. 1 ст. 277 ГПК України) – ДП «Львівенергоком» ПрАТ «Львівобленерго». Суд першої інстанції безпідставно відмовив ТОВ «Кавер Енерджі Плюс» у задоволенні клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження та залучення до участі у справі третьої особи). Вказане клопотання не могло бути заявлене раніше, адже про укладений договір підряду між ПрАТ «Львівобленерго» та ДП «Львівенергоком» ПрАТ «Львівобленерго» відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом нічого не знав та не міг знати. Коли стало відомо про таку обставину тоді й було подано клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження та залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

4. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

ПрАТ «Львівобленерго» подало відзив (вх.№01-04/5843/26 від 09.07.2026) на апеляційну скаргу, у якому вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, таким, що не підлягає скасуванню.

Заяви про приєднання до апеляційної скарги не надходили (ст. 265 ГПК України).

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Між Приватним акціонерним товариством «Львівобленерго» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс» (Підрядник) 21 лютого 2025 укладено Договір підряду № 49/25-КБ (том 1, а.с. 17-30).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2., та 1.4. Договору Замовник доручив, а Підрядник зобов`язався забезпечити та виконати відповідно до проектної документації та умов Договору Технічне переоснащення ПЛ-0,4 кВ Л-1, Л-2, Л-3 від ТП-443 з заміною проводів на СІП в с. Либохора Сколівського району Львівської області. Об`єкт робіт ПЛ-10кВ; ПЛІ-0,4кВ; СТП-10/0,4 кВ з ТМ-40 кВА. Основні параметри Об`єкта (техніко-економічні показники): ПЛ-10 кВ L=0,835 км; ПЛІ-0,4 кВ L=4,71 км; СТП-10/0,4 кВ з ТМ-40 кВА-1 комплект.

Договір укладено за наслідками процедури закупівлі - відкритих торгів з особливостями на закупівлю робіт з переможцем торгів.

На виконання п. 4.1. Договору позивач за первісним позовом платіжною інструкцією № 5270 від 28.02.2025 (том 1, а.с. 32) перерахував відповідачу 2634903,6 грн в якості оплати виставленого ним рахунку № 28 від 25.02.2025 (том 1, а.с. 31) згідно Договору № 49/25-КБ від 21.02.2025.

Актом від 29 серпня 2025 (том 1, а.с. 33), який складено за участі представників сторін, підтверджується факт виконання Підрядником для Замовника станом на 29.08.2025 частини робіт з підрізки дерев (пункт 1). Решта робіт, які згідно з погодженим сторонами Договору Календарним графіком виконання робіт (том 1, а.с. 24, на звороті) мали бути виконані до 29.08.2025 р., підрядником не виконано.

ПрАТ «Львівобленерго» надіслало Підряднику 03.09.2025 повідомлення про розірвання Договору № 49/25-КБ від 21.02.2025 (том 1, а.с. 34-35), що підтверджується описом вкладення до цінного листа від 03.09.2025 та накладною АТ «Укрпошта» № 7905202711837 (том 1, а.с. 36-37).

7. Визначені судом апеляційної інстанції відповідно до встановлених обставин правовідносини; доводи та мотиви суду апеляційної інстанції, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Предметом апеляційного провадження є перевірка судом апеляційної інстанції застосування судом першої інстанції норм матеріального права, якими врегульовано питання розірвання договору підряду, дотримання умов дійсності одностороннього правочину, підстав застосування ст. 1212 ЦК України, для повернення попередньої оплати.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.

7.1. Щодо дотримання вимог законодавства, яке регулює питання розірвання ПрАТ «Львівобленерго» договору підряду в односторонньому порядку.

Згідно з ч.ч. 2 та 4 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 с. 651 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 727/898/19 зазначено, що "у цивільному законодавстві закріплено конструкцію "розірвання договору" (статті 651-654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання "відмова від договору" (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків".

Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину, як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати, чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору, передбачені договором та/або законом). Це пояснюється тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору. При цьому слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) і підстави для односторонньої відмови від договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18).

Вчинення відповідною стороною такого одностороннього правочину тягне припинення зобов`язань сторін та, водночас, виникнення у них згідно з вимогами закону та/або договору нових зобов`язань, зокрема, щодо повернення невикористаної частини авансу, відшкодування збитків тощо (Постанови Верховного Суду від 31.07.2024 у справі №910/1246/21 та від 22.10.2025 у справі №922/784/25).

Відповідно до Додатку №5 до Договору «Календарний графік виконання робіт» (додається) Підрядник зобов`язаний був виконати ряд робіт у відповідні строки, а саме: 1) підрізка крон дерев (з 01.03.2025 по 23.03.2025); 2) демонтаж і монтаж огорожі (з 24.03.2025 по 31.03.2025); 3) демонтажні роботи по ПЛ 0,4 кВ (з 01.04.2025 по 30.04.2025); 4) технічне переоснащення електромереж 0,4 кВ ТП пр.1 (з 01.05.2025 по 20.05.2025); 5) влаштування відгалужень до будівель (з 21.05.2025 по 06.06.2025); 6) установка шаф обліку ТП пр.1 (з 07.06.2025 по 20.06.2025); 7) технічне переоснащення електромереж 0,4 кВ ТП пр.2 (з 21.06.2025 по 13.07.2025); 8) влаштування відгалужень до будівель (з 14.07.2025 по 31.07.2025); 9) установка шаф обліку ТП пр.2 (з 01.08.2025 по 15.08.2025); а також інші роботи згідно з вищевказаним графіком з 16.08.2025 по 15.12.2025 (позиції 10 - 16).

ТОВ «Кавер Енерджі Плюс» виконано виключно 1-й етап робіт, а саме: підрізку крон дерев. Жоден із наступних етапів робіт за Договором виконано не було, про що 29.08.2025 був складений двосторонній акт (а.с. 33, т.1).

Згідно з п. 19.9 Договору, Замовник у будь-який час має право розірвати цей Договір, надіславши повідомлення про це Підряднику, зокрема у разі порушення термінів виконання будь-якого із наявних етапів виконання робіт, передбачених календарним графіком виконання робіт, що є невід`ємною частиною цього Договору, строком понад 14 (чотирнадцять) календарних днів.

Пунктом 19.12 Договору передбачено, що Договір в такому випадку вважається розірваним з моменту письмового повідомлення Замовником Підрядника. Повідомлення про розірвання цього Договору вважається направленим належним чином, якщо воно відправлене цінним листом (з описом вкладення). У зв`язку з цим, Сторони за взаємною згодою встановили, що датою розірвання цього договору є дата штемпеля поштового відділення зв`язку, з якого здійснене відправлення. Розірвання договору не звільняє Підрядника від виконання усіх інших зобов`язань за цим Договором та відповідальності за їх порушення.

03.09.2025 ПрАТ «Львівобленерго» цінним листом з описом вкладення (дата штемпеля поштового відправлення 03.09.2025) на адресу ТОВ «Кавер Енерджі Плюс» надіслало повідомлення Договору №112-07-6016 від 03.09.2025 про розірвання договору.

У вищезазначеному повідомленні ПрАТ «Львівобленерго», крім розірвання Договору на підставі п. 19.9 Договору у зв`язку з порушенням Підрядником строків виконання робіт, Відповідачу поставлена вимога про повернення суми попередньої оплати в розмірі 2 634 903,60 грн, яка зумовлена порушенням Підрядником строків виконання робіт.

Колегія суддів зауважує, що підрядник не виконав решти робіт за Договором, що передбачені календарним графіком (етап 2-16), що ним не заперечується.

У матеріалах справи дійсно відсутній акт передачі Замовником Підряднику комплекту затвердженої Замовником проектної документації, дозвільної документації, будівельного майданчика (фронту робіт).

Однак, технічна документація та Робочий проект були складовою частиною Тендерної документації (том справи 1, а.с. 100-290), яка оприлюднювалась Замовником при оголошенні процедури закупівлі - відкритих торгів, і була у відкритому доступі. Сторони погодили Договірну ціну (Додаток № 2 до Договору), Зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва (Додаток до Договору),

Календарний графік виконання робіт (Додаток № 5 до Договору), Підсумкову відомість ресурсів (Додаток № 4 до Договору). Згадані додатки (том справи 1, а.с. 22-30) містять детальний перелік робіт, матеріалів, устаткування та ресурсів, які необхідні для виконання Договору, а також вартість робіт, матеріальних ресурсів, експлуатації машин і механізмів, витрат на заробітну плату, на покриття ризиків, відряджання працівників, на розбирання тимчасових будівель та споруд, адміністративних витрат, витрат на податки і збори тощо.

Укладення Підрядником зазначених Додатків свідчить про те, що він був ознайомлений із проектною документацією та усією необхідною для виконання робіт інформацією.

Аргументи відповідача про те, що він не мав змоги виконати умови договору підряду через невиконання відповідачем за зустрічним позовом обов`язків, які встановлені п.п. 3.1., 3.2., 5.1. та 7.1. Договору; оскільки замовник не надав підряднику повідомлення про початок виконання робіт; передбачені п. 7.1. Договору Акти приймання-передачі затвердженої Замовником проєктної документації та дозвільної документації, колегія суддів оцінює критично, оскільки відповідач приступив до виконання підрядних робіт та виконав перший їх етап, не чекаючи додаткових документів від замовника, що підтверджується відповідним Актом від 29.08.2025 (а.с. 33, т.1).

Аналогічні висновки правомірно навів місцевий суд у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Право на одностороннє розірвання договору підряду виникає у Замовника за фактом прострочення Підрядника (виконання підрядником робіт настільки повільно, що закінчення їх у строк стає явно неможливим (ч. 2 ст. 849 ЦК України), не залежить від строків розгляду листів Підрядника та не зобов`язує Замовника відтермінувати прийняття рішення про одностороннє припинення договірних відносин.

Помилковим також є посилання апелянта на ч. 3 ст. 849 ЦК України, згідно якої якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги – відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Відповідна норма встановлює право, а не обов`язок Замовника на призначення строку усунення недоліків та стосується належної якості виконання робіт.

Водночас, до спірних відносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 849 ЦК України, в силу положень якої, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 цієї статті, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Такі засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

У Постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зроблено висновок, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини «venire contra factum proprium» знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Посилаючись на не дотримання Замовником вимог п.п. 3.1., 3.2., 5.1., 7.1. Договору підряду та одночасно розпочавши виконання підрядних робіт, апелянт займає суперечливу позиції, обґрунтовуючи неможливість своєчасного виконання інших етапів робіт.

Таким чином, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги в частині відсутності підстав для одностороннього розірвання договору підряду зі сторони Замовника.

7.2. Щодо обов`язку ТОВ «Кавер Енерджі Груп» повернути отримані кошти за невиконані підрядні роботи.

Положеннями частин 1, 3 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі N 910/10156/17.

Відмова замовника від договору підряду є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) відповідно до вимог статті 1212 ЦК Кодексу (Постанова КГС ВС від 24 листопада 2021 року у справі № 910/17235/20).

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Верховний Суд зазначає, що частиною 2 статті 849 ЦУ України прямо передбачено такий спосіб захисту прав та інтересів замовника, як стягнення завданих порушенням зобов`язання збитків, якщо замовник відмовився в односторонньому порядку від договору і така відмова спричинена протиправними діями підрядника.

Натомість застосування способу захисту прав замовника у вигляді повернення підрядником передоплати як безпідставно набутого майна у порядку статті 1212 ЦК України є можливим у випадку реалізації замовником безумовного права на відмову від договору у порядку частини 4 статті 849 ЦК України, тобто за відсутності прострочення з боку підрядника.

Отже, замовник не може вимагати повернення виконаного за договором підряду в порядку статті 1212 ЦК України, мотивуючи свої вимоги порушенням підрядником умов договору підряду і саме з цієї причини реалізувавши своє право на односторонню відмову від договору (Постанова КГС ВС від 24 листопада 2021 року у справі № 910/17235/20).

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Тому, апеляційний, керуючись принципом jura novit curia ("суд знає закони"), самостійно здійснює кваліфікацію спірних правовідносин, у зв`язку з чим зазначає, що одностороння відмова від договору підряду реалізована позивачем з підстав, передбачених частиною 2 статті 849 ЦК України, тому правовою основою для стягнення збитків є саме ця норма матеріального права.

Враховуючи наслідки розірвання договору підряду місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність у ТОВ «Кавер Енерджі Плюс» обов`язку повернути позивачу суму грошових коштів, сплачену позивачем за договором підряду.

Помилкова кваліфікація спірних правовідносин не призвела до неправильного вирішення спору по суті та усунута апеляційним судом.

7.3. Щодо доводів апеляційної скарги відносно протиправної відмови у задоволенні зустрічного позову.

У зустрічній позовній заяві ТОВ «Кавер Енерджі Груп» просило про визнання одностороннього розірвання договору недійсним, визнання договору таким, що зберігає дію та зобов`язання виконати зобов`язання за договором.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (таку правову позицію викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

У частині 1 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 727/898/19 зазначено, що «у цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651-654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782).

Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків».

Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину, як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати, чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору, передбачені договором та/або законом).

Це пояснюється тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору. При цьому слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) і підстави для односторонньої відмови від договору (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18).

Звертаючись із позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 ГПК України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства суд не має підстав для задоволення відповідного позову (Постанова КГС ВС від 18 травня 2023 року у справі №910/7975/21).

Для правильного вирішення спорів про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови замовника від договору підряду судам необхідно достовірно з`ясовувати обставини того, на підставі якої саме частини статті 849 ЦК України чи умови договору замовник відмовився від договору підряду. Якщо на підставі частини другої статті 849 ЦК України, то чи доведена фактична наявність визначених у ній підстав для такої односторонньої відмови (Постанова КГС ВС від 13 вересня 2019 року у справі № 911/1433/18).

Враховуючи встановлення на основі досліджених доказів обставин правомірності одностороннього розірвання договору підряду згідно ч. 2 ст. 849 ЦК України, внаслідок прострочення виконання робіт зі сторони підрядника та не доведення апелянтом обставин порушення виконання зобов`язань за договором зі сторони Замовника, підстави для визнання недійсним одностороннього правочину щодо розірвання договору підряду відсутні.

Також, як вірно встановив місцевий господарський суд, в силу висновків Верховного Суду, які викладено у його постанові від 05.02.2025 у справі № 752/24044/21, вимоги про визнання незаконним розірвання договору та визнання таким, що зберігає свою дію цього договору, не є належними способами захисту прав позивача, оскільки встановлення наслідків вчинення одностороннього правочину щодо розірвання договору є передусім питаннями доведення чи спростування відповідних обставин, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про такі факти не є необхідним.

Отже, доводи апеляційної скарги в частині помилкової відмови у задоволенні зустрічного позову, не знайшли достатнього підтвердження за результатом апеляційного розгляду.

7.4. Щодо оцінки доводів апеляційної скарги відносно не залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача.

Апелянт зазначає, що 03 березня 2025р. ТОВ «Кавер Енерджі Плюс» було укладено договір субпідряду №49/25-СП із Дочірнім підприємством «Львівенергоком» Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», предметом якого було Технічне переоснащення ПЛ-0,4 кВ Л-1, Л-2, Л-3 від ТП-443 з заміною проводів на СІП в с. Либохора Сколівського району Львівської області. Тобто за цим договором ТОВ

«Кавер Енерджі Плюс» було залучено ДП «Львівенергоком» як субпідрядника для виконання робіт, які були предметом договору підряду № 49/25-КБ від 21.02.2025р.

Тому, на думку апелянта «незрозумілим» і не послідовним є факт укладення ДП «Львівенергоком» договору №ДП01/154/737 від 23.10.2025 із ПрАТ «Львівобленерго».

З огляду на вказані вище обставини щодо правовідносин, які виникли між ПрАТ «Львівобленерго», ТОВ «Кавер Енерджі Плюс» та ДП «Львівенергоком» ПрАТ «Львівобленерго», рішення в цій справі в будь-якому випадку впливатиме на права та інтереси ДП «Львівенергоком» ПрАТ «Львівобленерго», тому необхідним було залучення до участі в цій справі (керуючись ст. 50 ГПК України), ДП «Львівенергоком» ПрАТ «Львівобленерго» в якості третьої особи, яка не заявляє.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має перебувати з однією із сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Суть інституту третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, полягає в тому, що його застосування слугує процесуальним забезпеченням права регресу, а умова, що за законом третя особа залучається чи вступає у справу на стороні позивача чи відповідача, передбачає, що участь у процесі третьої особи випливає з тих відносин, які пов`язують її з однією із сторін у процесі.

Отже, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Тобто такі особи не є суб`єктами спірних правовідносин, тому суд не вирішує питання про їх права та обов`язки. Судове рішення лише в майбутньому може вплинути на їх права та обов`язки щодо якоїсь із сторін у спорі, зокрема в разі пред`явлення до них регресного позову (Постанова КЦС ВС від 24 січня 2024 року у справі № 757/31237/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 вказала, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що зі змісту договору підряду № 49/25-КБ від 21.02.2025 року не встановлено заборон на укладення зі сторони Замовника договорів з іншим контрагентом, особливо у період прострочення зі сторони підрядника.

Договір субпідряду №49/25-СП також не містить заборони для виникнення договірних відносин між ПрАТ «Львівобленерго», ТОВ «Кавер Енерджі Плюс» та ДП «Львівенергоком» ПрАТ «Львівобленерго» та ДП «Львівенергоком».

В силу вимог ст. 838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 838 ЦК України).

ТОВ «Кавер Енерджі Плюс» не зазначає про порушення строків виконання робіт зі сторони субпідрядника, як наслідок прострочення ним відповідних строків перед ПрАТ «Львівобленерго» , а лише ставить під сумнів фактичні обставини укладення відповідних договорів, не вимагаючи їх недійсності.

З огляду на встановлені обставини порушення умов договору підряду саме зі сторони ТОВ «Кавер Енерджі Плюс» та не обґрунтування в чому полягали порушення зі сторони субпідрядника, не доведено можливість пред`явлення регресних вимог до ДП «Львівенергоком».

Таким чином, апелянтом не доведено наявність достатніх підстав для залучення третьої особи та помилкового застосування судом першої інстанції вимог ст. ст. 50, 119, 177, 185 ГПК України.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Судом апеляційної інстанції не встановлено визначених ст. 277 ГПК України обставин, тому апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс» слід залишити без задоволення; Рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2026 - залишити без змін.

9. Розподіл судових витрат.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, понесені апелянтом, залишаються за ним відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 232-242, 269, 270, 273, 275-277, 281-289 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс» на Рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2026 у справі №914/2905/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2026 у справі №914/2905/25 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги – залишити за апелянтом.

4. Копію повного тексту судового рішення (постанови) не пізніше двох днів від дати складення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності – засобами поштового зв`язку.

5. Матеріали справи у п`ятнадцятиденний строк повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення – 02.09.2026.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення (постанови).

Повна постанова складена 03.09.2026.

Головуючий суддя Міліціанов Р.В.

Суддя Ржепецький В.О.

Суддя Степанюк Н.Л.