Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №914/2564/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року Справа № 914/2564/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Іванчук С.В., судді Степанюк Н.Л., Ржепецький В.О., розглянувши матеріали апеляційної скарги Управління поліції охорони у Львівській області б/н від 17.06.2026 (вх.№01-05/1951/26 від 18.06.2026)

на рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2026 (суддя Горецька З.В.)

у справі №914/2564/25

за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»,

до відповідача Управління поліції охорони у Львівській області,

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви та оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Львівське міське комунальне підприємство “Львівтеплоенерго” звернулось з позовом до Управління поліції охорони у Львівській області про стягнення заборгованості в розмірі 47 960,67 грн (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог), з яких 47 902,77 грн - основний борг та 57,90 грн. – пені.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач не в повному обсязі та несвоєчасно сплачував за послуги з постачання теплової енергії, внаслідок чого виникла зазначена заборгованість.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.05.2026 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Управління поліції охорони у Львівській області на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” заборгованість за період з 01.08.2023 по 30.04.2025 в сумі 47 960,67 грн, з яких: 47 902,77 грн - основний борг, 57,90 грн - пені та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов таких висновків:

- оскільки розподільний (індивідуальний) лічильник споживача вчасно не повірений, його показники юридично не існують;

- виконавець має безумовне право здійснювати нарахування за спожиті послуги пріоритетно за показниками вузла комерційного (загальнобудинкового) обліку відповідно до встановленого законодавством порядку (чи нормативів споживання);

- споживач помилково трактує норми Постанови № 440 як такі, що дозволяють взагалі не проводити повірку або відкладають її на невизначений термін;

- споживач був зобов`язаний забезпечити подання лічильника на повірку протягом трьох місяців - тобто не пізніше липня 2023 року; прострочення обов`язкової повірки лічильника Метрон-15 з боку споживача становив майже 3 роки відносно граничних строків, встановлених Урядом, та відносно первинного міжповірочного інтервалу;

- виконавець не має ні правових підстав, ні технічного обов`язку здійснювати контроль показань приладу, який за законом вважається несправним/неповіреним/відсутнім.

- до 02 січня 2024 року у виконавця не існувало законного обов`язку фіксувати показання відсутнього/простроченого лічильника;

- оскільки споживач як власник майна не забезпечив вчасної повірки власного розподільного приладу обліку, використання показників загальнобудинкового лічильника для проведення розрахунків є єдиним законним та правомірним алгоритмом дій позивача;

- розрахунок пені проведено вірно, відтак позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Управління поліції охорони у Львівській області подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2026, в якій заявник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2026 у справі №914/2564/25 повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; стягнути з позивача суму сплаченого судового збору.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалене без з`ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт покликається на такі доводи:

- застосування Постанови №474 у даній справі є необхідним для встановлення факту належного чи неналежного виконання виконавцем своїх обов`язків щодо проведення повірки та повідомлення споживача; договір встановлює лише обов`язок споживача здійснювати оплату за проведення періодичної повірки, обслуговування та заміну вузлів розподільного обліку, однак не покладає на нього зобов`язання самостійно виконувати технічні роботи щодо повірки приладу обліку;

- місцевий господарський суд зазначаючи, що твердження споживача про порушення з боку виконавця через “неповідомлення” є наслідком помилкового ототожнення вузла комерційного обліку із вузлом розподільного обліку та змішування організаційної норми з нормою, яка встановлює належного суб`єкта обов`язку, фактично зробив узагальнений висновок без належного правового обґрунтування;

- суд першої інстанції зазначив, що Правила №630 регулюють виключно питання обслуговування лічильників, встановлених у квартирах фізичних осіб – громадян, і зробив висновок про неможливість їх застосування у цій справі, оскільки послуги надаються суб`єкту господарювання; при цьому відповідач не посилався на Правила №630, натомість покликання на зазначені правила містяться у поясненнях позивача; суд у своєму рішенні також зазначив, що споживач нібито помилково трактує норми Постанови КМУ №440 як такі, що дозволяють взагалі не проводити повірку або відкладати її на невизначений термін. Суд також навів положення п.3 Постанови №440, відповідно до якого позитивний результат повірки лічильників, строк якої закінчився у період воєнного стану, продовжував діяти лише до завершення трьох місяців після закінчення опалювального періоду. Проте відповідач у своїх поясненнях таких аргументів не висував;

- з протоколу судового засідання №649487 від 25.05.2026 вбачається, що розгляд справи розпочався о 11:56, а вже о 12:03 було оголошено вступну та резолютивну частину рішення; тобто у межах лише 7 хвилин суд розглянув справу, що свідчить про відсутність реального дослідження матеріалів та доказів, долучених сторонами;

- суд не встановив і не обґрунтував, з яких правових підстав виконавець змінив порядок нарахувань від показів індивідуального лічильника до показів загальнобудинкового приладу. Зокрема як вбачається із тексту рішення із січня по серпень 2023 року нарахування проводилися саме за показами лічильника, поданими відповідачем. Водночас за серпень, вересень, листопад та грудень 2023 року було застосовано показники загальнобудинкового приладу обліку, а нарахування за жовтень 2023 року здійснювалися за показами індивідуального лічильника;

- суд визнає, що виконавець має право та обов`язок здійснювати контрольне зняття показань вузлів розподільного обліку, але водночас обмежує цей обов`язок лише легітимними (діючими та повіреними) засобами вимірювальної техніки, які перебувають на абонентському обліку, проте із матеріалів, долучених відповідачем, вбачається, що прилад “Метрон-15” перебував на абонентському обліку виконавця. Той факт, що він не проходив періодичної повірки з 22.08.2017 року і втратив метрологічний статус, стороні стало відомо лише в судовому процесі.

Позивач у відзиві наводить наступні аргументи на спростування доводів скаржника:

- постанова №474 встановлює лише процедурні правила комунікації та подання приладів на повірку, а відсутність повідомлення від виконавця не повертає неповіреному лічильнику його метрологічну легітимність; більше того, Верховний Суд у постанові від 11.05.2021 у справі № 215/6483/19 чітко розмежував правові позиції, зазначивши, що практика покладання обов`язку повірки на виконавця стосувалася виключно правовідносин, які виникли до 28 листопада 2017 року;

- оскільки опалювальний період 2022– 2023 років у м. Львові завершився 13 квітня 2023 року, споживач був зобов`язаний забезпечити подання лічильника на повірку не пізніше липня 2023 року;

- оскільки відповідач є споживачем послуг за індивідуальним договором, саме на ньому лежить відповідальність за належний облік спожитих ним послуг;

- обов`язок виконавця здійснювати контрольне зняття показань поширюється виключно на легітимні (діючі та повірені) засоби вимірювальної техніки, які офіційно перебувають на абонентському обліку;

- за наявності справного вузла комерційного (загальнобудинкового) обліку, загальний обсяг спожитої будівлею енергії визначається виключно за його показниками;

- у своєму вступному слові позивач надав спростування можливого застосування правових позицій щодо побутових споживачів, наголосивши, що у даній справі послуги надаються суб`єкту господарювання, тому застосування Правил №630 виключається; суд правомірно відобразив цю позицію у рішенні, щоб підкреслити господарський характер правовідносин сторін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2026 сформовано колегію суддів у складі: Іванчук С.В (суддя-доповідач), судді Ржепецький В.О., Степанюк Н.Л.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління поліції охорони у Львівській області б/н від 17.06.2026 (вх.№01-05/1951/26 від 18.06.2026) на рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2026 у справі №914/2564/25, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Ухвалу суду від 29.06.26р. доставлено до електронних кабінетів учасників справи , що підтверджується довідками про даставку електронних листів.

03.07.2026 позивач подав відзив (вх.№01-04/5673/26), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін.

Строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Управлінням поліції охорони у Львівській області, укладено договір оренди нерухомого державного майна №С-12292-21 від 27.04.2021 на нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 48,7 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Зубрівська, 25-а. Згідно абзацу 2 пункту 3.1 Роздіду II Договору “до складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна. (Том 1, а.с. 13)

Відповідно до положень п.6.5 цього договору орендар несе витрати утримання орендованого майна на підставі договорів, укладених безпосередньо з постачальниками комунальних послуг . (Том 1, а.с. 21)

Відповідно до положень індивідуального договору від 01.12.21р. з ЛМКП "Львівтеплоенерго" про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуального договору з постачання гарячої води (індивідуальні договори про надання послуг знаходяться у вільному доступі на сайті підприємства lmkp.lte.lviv.ua), врегульовано порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії та гарячої води. (Том 1, а.с. 29- 45).

Відповідно до положень п.4 даних договорів фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Згідно із п. 5 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

У відповідності до умов договору з постачання гарячої води виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначені цим договором.

Згідно із п. 5 договору про надання послуги з постачання гарячої води виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу та відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу гарячої води, спожитої у будинку, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”. Витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) визначаються та розподіляються відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу). Витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) розподіляються на всіх споживачів, у тому числі тих, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення, теплової енергії, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу та відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до положень пп.11-12 індивідуальних договорів обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу). Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал). У разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу.

Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг гарячої води, спожитої в будинку, за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу. Обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) розраховується відповідно до Методики розподілу. Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку гарячої води відповідно до вимог Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої гарячої води здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги. Одиницею вимірювання обсягу спожитої споживачем гарячої води є куб. метр. Одиницею вимірювання обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), є гігакалорія(Гкал). У разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання гарячої води у будинку визначається відповідно до Методики розподілу. У разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку до відновлення його роботи або заміни ведення комерційного обліку спожитої послуги здійснюється розрахунково відповідно до Методики розподілу.

Згідно із положеннями договорів, споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цими договорами.

Надання послуг за адресою вул. Зубрівська буд 25 а відділення держ. служби охорони при Гал.райвід ЛМХ МВС підтверджується актами про включення системи теплоспоживання від 17.10.2023, від 29.10.2024. (Том 1, а.с. 48, 49)

Позивач зазначає, що відповідач фактично отримує послугу з постачання теплової енергії до нежитлового приміщення, оскільки відповідно до ст.16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” та наказу Державного комітету України з питань житлово-комунальних послуг №76 від 17.05.2005р. такі надаються безперебійно.

З 01 грудня 2021 ЛМКП “Львівтеплоенерго” здійснює розрахунки кількості спожитої теплової енергії на опалення для споживачів, які отримують послуги з постачання теплової енергії на опалення за порядком, визначеним статтею 10 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, вимогами “Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих і будівлі комунальних послуг”, затвердженої Наказом Мінрегіонбуду та ЖКГУ №315 від 22.11.2018р. зі змінами та доповненнями, затвердженими наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021р. №358 та рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №972 від 01.11.2021р. “Про встановлення ЛМКП “Львівтеплоенерго” тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуг з постачання теплової енергії та гарячої води”.

Послуги складаються з фактично спожитої теплової енергії (опалення згідно показів приладу обліку, обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (ФВБСО), обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання (ФВБСГВ); приєднане теплове навантаження; абонентське обслуговування.

Пунктом 45 договорів передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Позивач зазначає, що зa даними абонентського обліку до січня 2024 року на обліку ЛМКП “Львівтеплоенерго” не перебували розподільні (квартирні/ в приміщеннях) прилади обліку гарячого водопостачання, встановлені в приміщенні Управління поліції охорони у Львівській області за адресою: м. Львів, вул.Зубрівська,25а. Нарахування кількості та вартості послуг з гарячого водопостачання згідно показників розподільних приладів обліку можливе після прийняття таких лічильників на абонентський облік ЛМКП “Львівтеплоенерго”.

Позивач зазначає, що розподільний прилад обліку гарячого водопостачання встановлений у приміщенні Управління поліції охорони у Львівській області за адресою м. Львів, вул.Зубрівська,25а прийнятий на абонентський облік ЛМКП “Львівтеплоенерго” 02 січня 2024 року, відповідно нарахування проводяться з врахуванням показників розподільних приладів обліку з 02.01.2024.

Враховуючи вищевикладене, нарахування за серпень, вересень, листопад грудень 2023 проводились наступним чином: (Том 1, а.с. 209 )

- Серпень 2023 року. Згідно показів загально будинкового приладу обліку спожито 13,266 Гкал,з них 6,10291 Гкал припадає на функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання житлового будинку. Площа 3-4 під`їзду 3977,5 м2,площа приміщення поліції – 48,2 м2.

Втрати по ГВП 6,10291 Гкал/4025,7 м2 *48,2 м2= 0,07307 Гкал.

Спожито води за показами загальньобудинкового приладу обліку - 157,71 м3,спожито за показами квартирних приладів обліку – 114,5 м3. Різниця яка припала на приміщення поліції – 43,21 м3.

- Вересень 2023 року. Згідно показів загально будинкового приладу обліку спожито 15,543 Гкал,з них 7,40022 Гкал припадає на функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання житлового будинку.

Втрати по ГВП 7,40022 Гкал/4025,7 м2 *48,2 м2= 0,088 Гкал.

Спожито води за показами загальньобудинкового приладу обліку - 158,65 м3,спожито за показами квартирних приладів обліку – 124 м3. Різниця яка припала на приміщення поліції – 34,65 м3.

- Листопад 2023 року. Згідно показів загально будинкового приладу обліку спожито 68,119 Гкал,з них 11,29808 Гкал по водоміру, 68,119 - 11,29808 = 56,82092(опалення).

Втрати 20% = 56,82092*20 % = 11,36418 Гкал. 56,82092 - 11,36418 = 45,45674 (опалення без втрат). 45,45674*1,19731 % (частка на поліцію) = 0,54426 Гкал. 45,45674*98,80269 % = 44,91248 Гкал.

Опалення 44,91248 Гкал/4025,7 м2 * 48,2 м2 = 0,5377 Гкал.

Втрати на опалення 11,36418 Гкал/4025,7 м2 *48,2 м2 = 0,13606 Гкал.

Спожито води за показами загальньобудинкового приладу обліку - 184,55 м3, спожито за показами квартирних приладів обліку – 183 м3. Різниця яка припала на приміщення поліції – 1,55 м3.

- Грудень 2023 року. Згідно показів загально будинкового приладу обліку спожито 87,498 Гкал з них 11,84926 Гкал по водоміру, 87,498 - 11,84926 = 75,64874 (опалення).

Втрати 20% = 75,64874*20% = 15,12975 Гкал. 75,64874 - 15,12975 = 60,51899 (опалення без втрат). 60,51899*1,19731 % (частка на поліцію) = 0,72460 Гкал. 60,51899 * 98,80269 % = 59,79439 Гкал.

Опалення 60,51899 Гкал/4025,7 м2 *48,2 м2= 0,7246 Гкал.

Втрати на опалення 15,12975 Гкал/4025,7 м2 * 48,2 м2 = 0,18115 Гкал.

Спожито води за показами загальньобудинкового приладу обліку - 211,41 м3,спожито за показами квартирних приладів обліку – 132 м3.

Різниця яка припала на приміщення поліції – 79,41 м3/

Заявлена до стягнення заборгованість становить 47902,77 грн., на основну суму заборгованості нараховано пеню в розмірі 57,90 грн.

18.07.2024 ЛМКП “Львівтеплоенерго” подано претензію щодо надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води на суму 47162, 16 грн. (Том 1, а.с. 155)

31.07.2024 листом №4590 Управління поліції охорони у Львівській області повідомило ЛМКП “Львівтеплоенерго” про неспівмірність зазначених нарахувань. (Том 1, а.с. 155)

30.06.2025 ЛМКП “Львівтеплоенерго” звернулось до Управління поліції охорони у Львівській області з листом №08-6929-06/25, в якому надано роз`яснення щодо нарахувань та повідомлено відповідача про те, що їх приміщення в будинку не оснащене розподільним приладом обліку. (Том 1, а.с. 157)

28.07.2025 листом №11769-2025 Управління поліції охорони у Львівській області подало запит про проведення перерахунку вартості наданих послуг з постачання гарячої води. Зокрема у листі зазначено, що з незалежних від УПО Львівської області причин, чергову повірку лічильника своєчасно проведено не було, у зв`язку із чим постачальник припинив враховувати подані покази і почав здійснювати нарахування обсягу та вартості спожитої гарячої води відповідно до показів комерційного приладу обліку усього будинку, з розподілом пропорційно до кількості осіб, які фактично користуються послугами. (Том 1, а.с. 159)

20.08.2025 листом №08-8499-08/25 ЛМКП “Львівтеплоенерго” повідомило відповідача про відсутність підстав для проведення перерахунку у зв`язку з тим, що розподільний прилад обліку гарячого водопостачання встановлено у приміщенні Управління поліції охорони лише з 02.01.2024 року., та зазначено, що обов`язок щодо вчасного проведення чергової метрологічної повірки чи заміни розподільних приладів обліку гарячого водопостачання покладено на споживачів послуг.(Том 1, а.с. 162)

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Предметом спору у цій справі є вимога Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” про стягнення з Управління поліції охорони у Львівській області заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, гарячої води та пені, нарахованих у зв`язку із проведенням розрахунків за показниками загальнобудинкового вузла комерційного обліку після втрати індивідуальним лічильником відповідача метрологічної придатності через непроведення його періодичної повірки.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч. 1 ст. 630 Цивільного кодексу України).

З 01.12.21р діють індивідуальний договір від 01.12.2021 про надання послуги з постачання гарячої води та індивідуальний договір від 01.12.2021 про надання послуг з постачання теплової енергії, що не заперечується сторонами.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до умов договору про надання послуги з постачання гарячої води виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначених цим договором.

Також, згідно із п. 5 договору про надання послуги з постачання теплової енергії виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором

Надання послуг підтверджується актами про включення системи теплоспоживання від 17.10.2023, від 29.10.2024, даними абонентського обліку, розрахунками обсягів спожитої теплової енергії і гарячої води, частковою оплатою наданих послуг.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк(термін).

Відповідно до п. 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання” комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. До встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку відповідно до вимог частини другої статті 3 цього Закону:

1) обсяг споживання теплової енергії визначається за нормою споживання, встановленою органом місцевого самоврядування, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем послуги за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря;

2) обсяги споживання гарячої чи питної води визначаються за показаннями вузлів розподільного обліку, а у разі їх відсутності - за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування. Загальний обсяг споживання гарячої або питної води у такій будівлі визначається як сума обсягу, визначеного за допомогою вузлів розподільного обліку та розрахункового обсягу, визначеного за нормою споживання для споживачів, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.

Згідно із п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання” розподільний облік комунальних послуг - визначення за допомогою вузла розподільного обліку (приладу - розподілювача теплової енергії) та/або за встановленими правилами (методиками) у передбачених цим Законом випадках кількісних показників отриманої споживачем комунальної послуги, на підставі яких здійснюється розподіл показань вузла комерційного обліку між споживачами в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.

З матеріалів справи встановлено, що за адресою вул. Зубрівська, 25А, за договором 700241 від 07.08.2015 встановлено прилад обліку гарячої та холодної води “МЕТРОН-15” №3619241, датою останньої повірки вказано 22.08.2017. Зазначена інформація підтверджується листом Львівського комунального підприємства “Львівводоканал” №ДВ-18851 від 28.11.2025. (Том 2, а.с. 22)

Щодо повірки індивідуального лічильника “МЕТРОН-15”, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність” періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором.

Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із останнім абзацом п. 21 Правил надання послуги з постачання теплової енергії №830, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 повірка засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла (вузлів) комерційного обліку, здійснюється відповідно до Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2015 р. № 474 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 55, ст. 1803).

Відповідно до Наказу Мінекономрозвитку № 1747, міжповірочний інтервал для теплолічильників, лічильників води становить 4 роки. Оскільки остання повірка індивідуального лічильника відповідача “МЕТРОН-15” була проведена 22.08.2017, строком чергової повірки для цього приладу було – 22.08.2021.

Місцевим господарським судом правильно зазначено, що відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України №440 від 07.04.2023 “Про деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного та надзвичайного стану” встановлено, що на територіях України, які не включені до переліку тимчасово окупованих або зон активних бойових дій (до яких належить і місто Львів), позитивний результат повірки лічильників, строк повірки яких закінчився у період воєнного стану, продовжував діяти виключно до завершення трьох місяців після закінчення опалювального періоду.

Оскільки, опалювальний період 2022– 2023 років у м. Львові завершився 13 квітня 2023 року винник обов`язок забезпечення подання лічильника на повірку протягом трьох місяців – тобто не пізніше липня 2023 року.

Згідно з умовами чинного Індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води з ЛМКП “Львівтеплоенерго” та профільної Методики № 315, після спливу визначених законодавством (зокрема Постановою № 440) строків, такий прилад обліку безальтернативно знімається з розподільного обліку.

Доказів в підтвердження здійснення повірки та взяття такого засобу вимірювальної техніки за адресою користування приміщеннями відповідача до матеріалів справи не долучено. Із листування сторін, вбачається, що на облік засіб вимірювальної техніки споживача УПО у Львівській області поставлено лише 02.01.24р., що не заперечується сторонами.

Відтак, мало місце прострочення обов`язкової повірки лічильника “МЕТРОН-15” відносно граничних строків, встановлених Урядом, та відносно первинного міжповірочного інтервалу.

Отже, у спірний період, до прийняття 02.01.2024 розподільного приладу обліку гарячого водопостачання, встановленого у приміщенні Управління поліції охорони у Львівській області, на абонентський облік ЛМКП “Львівтеплоенерго”, підстави для визначення обсягу спожитої відповідачем гарячої води за показаннями такого приладу були відсутні. Тому визначення обсягів споживання здійснювалося виходячи з показань загальнобудинкового вузла комерційного обліку та їх подальшого розподілу між споживачами відповідно до Методики №315.

Відповідно до п. 29 наданого позивачем індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води повірка засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла (вузлів) комерційного обліку, здійснюється відповідно до Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2015 р. № 474 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 55, ст. 1803).

Відтак, сторони погодили, що повірка засобів вимірювальної техніки відбувається відповідно до Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2015 р. № 474.

Згідно із п. 7 Порядку №474 виконавець не пізніше ніж за місяць до настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки або протягом трьох робочих днів з дня отримання відомостей про необхідність його ремонту інформує про це споживача шляхом надсилання повідомлення за формою згідно з додатком 1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення або в інший спосіб, що підтверджуватиме отримання його споживачем.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів направлення відповідачу повідомлення про необхідність проведення періодичної повірки індивідуального засобу вимірювальної техніки, що свідчить про недоведеність позивачем виконання покладеного на нього обов`язку щодо належного інформування споживача про необхідність проведення періодичної повірки індивідуального засобу вимірювальної техніки.

Відповідно до ч.3, 4 ст.17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Поряд із цим, недоведення позивачем факту направлення повідомлення про проведення періодичної повірки індивідуального засобу вимірювальної техніки в розумний строк – не може бути підставою для не здійснення оплати за надані послуги.

Суб`єкти господарювання зобов`язані своєчасно з дотриманням встановлених міжповірочних інтервалів подавати законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на періодичну повірку. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, не проведення періодичної повірки розподільного приладу обліку за умови не вжиття жодних заходів споживачем щодо здійснення повірки засобу обліку та відповідно, неможливість використання його показань для здійснення розрахунків не має наслідком за таких обставин від звільнення споживача від оплати фактично наданої послуги. У такому випадку обсяг спожитої у будівлі гарячої води визначається за показаннями вузла комерційного обліку, а розподіл відповідного обсягу між споживачами здійснюється у порядку, передбаченому Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг №315 від 22.11.2018.

За таких обставин підставними є проведені позивачем нарахування за спірний період- до 02.01.24р. відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг від 22.11.2018 № 315.

Доказів в спростування нарахованих позивачем обсягів наданих послуг відповідачем не представлено, як не надано і власного контррозрахунку із долученням доказів в підтвердження іншого розміру обсягів наданих послуг чи їх вартості.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15; від 18.05.2020 у справі №176/456/17; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 14-280цс18)

У випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за житлово-комунальні послуги споживач має право оскаржити у судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку. (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08.03.2023 у справі № 753/20733/19)

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до п.45 індивідуального договору передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Враховуючи не здійснення у спірний період повної своєчасної оплати за надані послуги підставними є вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 57,90грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, докази мають відповідати критеріям належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Верховний Суд зазначив, що стандарт доказування вірогідність доказів, на відмінну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

У цій справі позивачем до матеріалів долучено, зокрема акти про включення системи теплоспоживання, дані щодо проведення нарахувань по об`єкту, інформація про ВОТЕ №1461, рахунки за послугу з постачання теплової енергії та гарячої води, тарифи за надання зазначених послуг.

Відтак, колегія суддів зазначає, що подані позивачем докази у своїй сукупності є більш вірогідними, а тому підтверджують правомірність здійснених нарахувань за спірний період.

При цьому посилання скаржника на те, що за жовтень 2023 року нарахування були проведені за показами індивідуального лічильника, не спростовує правомірності застосованого позивачем порядку нарахувань за інші розрахункові періоди.

Навпаки, здійснення нарахування за показами такого приладу у жовтні 2023 року фактично було більш сприятливим для відповідача, оскільки дозволило врахувати подані ним показники індивідуального засобу обліку, незважаючи на відсутність належного підтвердження його повірки.

Щодо посилань відповідача на те, що місцевий господарський суд у мотивувальній частині рішення навів положення Правил №630 та постанови Кабінету Міністрів України №440, хоча такі нормативні акти безпосередньо не зазначалися відповідачем у своїх запереченнях, колегія суддів зазначає, що зазначені положення використовувалась позивачем у своїх поясненнях та правовому обґрунтуванні власної позиції, а тому місцевий господарський суд, керуючись принципом диспозитивності та обов`язком надати оцінку доводам і запереченням учасників справи, мав врахувати та оцінити відповідні посилання сторони.

При цьому, технічна помилка щодо зазначення особи, яка посилалася на відповідні нормативні положення не впливає на правильність вирішення спору та не спростовує обґрунтованості висновків суду першої інстанції.

Також, щодо доводів відповідача про те, що коротка тривалість судового засідання, під час якого було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, свідчить про відсутність фактичного дослідження судом матеріалів справи та поданих сторонами доказів, колегія суддів зазначає таке.

З матеріалів справи встановлено, що провадження у цій справі було відкрито ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.08.2025, а рішення у справі ухвалено 25.05.2026, тобто справа перебувала на розгляді суду першої інстанції протягом значного періоду часу, у межах якого сторони мали можливість реалізувати свої процесуальні права, зокрема надати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, подати пояснення, заяви та клопотання.

Відповідно до ст. 13 ГПК України суд розглядає справи на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Водночас відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні.

Таким чином, наведені скаржником доводи щодо тривалості судового засідання не підтверджують порушення судом першої інстанції норм процесуального права та не спростовують висновків, викладених у прийнятому рішенні, відтак місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Висновки апеляційного господарського суду.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відхиляючи доводи скаржника, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі Проніна проти України, в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі Шевельов проти України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

В порядку положень ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржене рішення слід залишити без змін.

Судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про покладення сплати судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління поліції охорони у Львівській області б/н від 17.06.2026 (вх.№01-05/1951/26 від 18.06.2026) – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2026 у справі №914/2564/25 – залишити без змін.

Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий суддя Іванчук С.В.

суддя Степанюк Н.Л.

суддя Ржепецький В.О.