Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №607/14922/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.09.2026 Справа №607/14922/26 Провадження №2/607/6419/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Козак О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором № 26574-04/2023 в розмірі 14 600 грн, з яких: 4000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 600 грн – сума заборгованості за відсотками.

В обґрунтування вимог вказує, що 16.04.2023 ТОВ «Інвеструм» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір № 26574-04/2023. За умовами кредитного договору ТОВ «ФК «Інвеструм» надало відповідачу фінансовий кредит у розмірі 4000 грн, а відповідач зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених кредитним договором.

03.07.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Стар Файненс Груп» укладено договір факторингу №3072023, відповідності до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлися боржниками ТОВ «ФК «Інвеструм», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №26574-04/2023 від 16.04.2023.

27.10.2023 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27102023, згідно із яким фактор ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №26574-04/2023 від 16.04.2023.

Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання щодо повернення заборгованості. На підставі наведеного, просить стягнути з відповідача 14 600 грн заборгованості за кредитним договором, з яких: 4000,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 10 600 грн заборгованість за відсотками.

18.05.2026 від відповідача ОСОБА_1 , надійшов відзив на позов, у якому просить позов задовольнити частково, стягнувши з нього заборгованість лише за тілом кредиту в розмірі 4000 грн, у задоволенні решти позовних вимог просить відмовити. Вказує, що нарахування відсотків поза межами строку кредитування є незаконним. Нарахування неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язань в період дії воєнного стану заборонено.

10.08.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому просить задовольнити позовні вимоги. Вказує, що відповідач, підписавши договір, посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами. Пунктом 4.3. договору передбачено, що у разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 2. цього договору, проценти передбачені в п. 2.3. цього Договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але не більше 180 календарних днів. Тому вважає, що нарахування відсотків після закінчення 15-денного строку кредитування, передбаченого п. 1.2 договору, є правомірним. Також зазначає, що вимога про стягнення неустойки в позовній заяві відсутня.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу без участі представника ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Відповідачка та її представник у судове засідання не з`явилися, у відзиві на позов просили розглядати справу без їх участі.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

Судом встановлено, що 16.04.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №26574-04/2023. Договір підписаний електронним підписом відповідача W1054.

Згідно з п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 вказаного договору кредит в розмірі 5000,00 грн надається строком на 15 днів, тобто до 30.04.2023. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 547,5% річних від суми кредиту в розрахунку 1,50% на добу. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

03.07.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм» (Клієнт) та ТОВ «Стар Файненс Груп» (Фактор) укладено договір факторингу №3072023, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «Стар Файненс Груп» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Стар Файненс Груп» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно з п. 1.1. Договору факторингу, клієнт ТОВ «ФК «Інвеструм» передає фактору ТОВ «Стар Файненс Груп», а фактор приймає та зобов`язується оплатити клієнту права вимоги за грошовими зобов`язаннями у загальному розмірі 320904260,80 грн, що виникли у клієнта за кредитними договорами, укладеними між боржниками та клієнтом.

На підставі цього договору фактор ТОВ «Стар Файненс Груп» стає новим кредитором в зобов`язаннях, що виникли із основних договорів, та отримує права вимоги по зобов`язанням за основними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті боргу за основними договорами, строк платежу за якими настав, а також вимоги по основним договорам, які виникнуть в майбутньому, з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі відповідно до додатку №2 до цього договору (п. 1.2 Договору).

Відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за основними договорами та їх перехід від клієнта до фактора відбувається у дату укладення цього договору та акту приймання-передачі (п.1.4 договору).

03.07.2023 ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Стар Файненс Груп» підписали акт приймання-передачі письмового та електронного реєстру боржників від 03.07.2023 до договору факторингу №3072023 від 03.07.2023.

27.10.2023 між ТОВ «Стар Файненс Груп» (Клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор) укладено договір факторингу № 27102023, до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов?язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов?язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), порушення грошових зобов?язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід?ємною частиною Договору.

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід?ємною частиною цього Договору (п.1.2 договору).

27.10.2023 ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» підписали акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №27102023 від 27.10.2023.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №27102023 від 27.10.2023, ТОВ «Стар Файненс Груп» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 14 600 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10 600 грн - сума заборгованості за відсотками.

Згідно з розрахунком заборгованості складеним позивачем за період з 27.10.2023 по 31.05.2026 заборгованість відповідача становить 14600 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10600 грн - сума заборгованості за відсотками.

Дослідивши докази, суд доходить висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Згідно із частиною другою статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Закон України від 03.09.2015 № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини восьмої статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Судом встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 16.04.2023 в електронній формі уклали кредитний договір № 26574-04/2023, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 4000 грн строком на 15 днів.

Договір про надання фінансового кредиту № 26574-04/2023 від 16.04.2023, який підписаний відповідачем, містить всі суттєві умови кредитування, строк, розмір процентів, максимальний розмір кредиту, тощо.

Отже, між сторонами досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в формі, передбаченій законом.

Факт отримання коштів у розмірі 4000 грн відповідачем не заперечується, про що зазначено у відзиві на позов.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі договорів факторингу від 03.07.2023 № 3072023, від 27.10.2023 № 27102023 позивач набув набуло право вимоги до Відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 26574-04/2023 від 16.04.2023, що підтверджується змістом договорів, актами приймання передачі, реєстром боржників та платіжною інструкцією, які досліджені судом.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18).

Встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи на підставі поданих доказів, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, свідчать про те, що ОСОБА_1 не виконав в повному обсязі передбачених кредитним договором № 26574-04/2023 від 16.04.2023 обов`язків по поверненню одержаних в якості кредиту грошових коштів та сплати процентів за користування кредитом, що у свою чергу відповідно до закону та умов договору порушило права ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Визначаючи розмір заборгованості, суд виходить із такого.

Як видно із Договору про надання фінансового кредиту № 26574-04/2023 від 16.04.2023, сторони погодили строк кредитування – 15 днів, суму позики – 4000 грн, денну процентну ставку – 1,5 %.

Суд вважає, що позивач мав право нараховувати відсотки протягом строку кредитування, встановленого договором - 15 днів до 30.04.2023 на суму 4000 грн, а відповідач після закінчення строку кредитування мав обов`язок погасити 4000 грн за тілом кредиту та 900 грн процентів (4000 грн * 1,5% * 15), разом – 4900 грн.

Окрім того, суд враховує, що графіком платежів, який є додатком до Договору, встановлено загальну вартість кредиту в розмірі 4900 грн.

Разом зі тим, як видно із розрахунку заборгованості, позикодавцем нараховувалися відсотки і після закінчення строку кредитування.

У відповіді на відзив представник відповідача покликається на пункт 4.3. кредитного договору, як на підставу нарахування відсотків поза межами 15-денного строку кредитування. Таке нарахування суд вважає неправомірним, виходячи з наступного.

Так, пунктом 4.3. кредитного договору встановлено, що у разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього Договору, проценти передбачені в п. 2.3. цього Договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 180 (ста восьмидесяти) календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов Договору.

Суд зазначає, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.28).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту, кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

У пункті 1.2 договору встановлено, що кредит надається на 15 днів, тобто до 30.04.2023.

Разом із тим, як видно із розрахунку заборгованості за договором первісний кредитор та його правонаступники нараховували відсотки і після погодженого строку кредитування з 30.04.2023, що не узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27 липня 2021 року.

Доказів того, що сторони погодили зміну строку кредитування суду не надано.

З цих підстав суд вважає слушними доводи відповідача про те, що позивачем невірно нараховано відсотки за кредитним договором і що таке нарахування має відбуватися лише в межах 15-денного строку.

Незважаючи на зазначення у п. 4.3 кредитного договору строку дії договору 180 днів, суд доходить висновку, що відсутні підстави нараховувати відсотки поза межами погодженого 15- денного строку кредитування, зважаючи на таке.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Зазначення у договорі двох строків кредитування призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження №61-8829сво21) зазначено, що: «Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).

Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №613/1436/17).

Позивач, нараховуючи заборгованість, виходив з іншого строку кредитування, що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін договору, в той час коли відповідач, як споживач банківських послуг, є слабшою стороною цих правовідносин.

Крім того, зазначення в кредитному договорі двох різних строків кредитування призвело до неясності такої умови договору, як строк кредитування, що в даному випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem), а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором після закінчення 15 денного строку кредитування

В цьому випадку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статі 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

При цьому, суд також враховує те, що нарахований позивачем та пред`явлений до стягнення розмір «відсотків» в більше як в 2 рази перевищує суму тіла кредиту, що призводить до істотного дисбалансу.

За таких обставин, суд доходить висновку, що неповернення позичальником кредитних коштів, за відсутності активних дій відповідача, є неправомірною поведінкою, а саме неповерненням кредиту у визначений договором строк, що виключає право кредитодавця нараховувати після спливу строку кредитування – 30.04.2023.

Тому, суд вважає доведеним розмір відсотків за користування кредитом в межах 15 денного строку кредитування у розмірі 900 гривень.

Отже, позов в цій частині підлягає до часткового задоволення.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 4000 гривень та за відсотками в розмірі 900 грн, разом – 4900 грн.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18).

Відповідачем не спростовано розмір заборгованості за кредитним договором у зазначеному вище розмірі.

Позивач при зверненні до суду поніс судові витрати на суму 2 662,40 грн зі сплати судового збору.

Зважаючи на те, що позов задоволено частково, на суму 4900 грн із 14 600 грн, що становить 33,56 %, на підставі частини першої 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 893,50 грн (33,56 % від 2 662,40 грн) гривень судових витрат.

На підставі наведеного, керуючись статтями 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Кредитним договором № 26574-04/2023 в розмірі 4 900 (чотири тисячі дев`ятсот) гривень та 893,50 грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція повернення боргів», місцезнаходження: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, 2, код ЄДРПОУ: 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП – НОМЕР_1 .

Головуючий суддя В. М. Позняк