Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №728/1070/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

03 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/1070/26

Головуючий у першій інстанції – Лобода Н. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1888/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого-судді Стельмаха А.П.,

суддів Любчика О.В., Разгуляєвої О.В.,

із секретарем Мисник С.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 24 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на неповнолітню дитину.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого з відповідача на користь позивачки судом стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини усіх доходів відповідача, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Проте, станом на 08.05.2026 утворилася заборгованість зі сплати аліментів на загальну суму 135995,75 грн., тому, у зв`язку з простроченням відповідачем сплати аліментів, позивачка просить стягнути з відповідача пеню в сумі, яка дорівнює сумі заборгованості зі сплати аліментів.

Заочним рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 24 червня 2026 було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на неповнолітню дитину.

Рішення суду мотивоване тим, що вина відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів відсутня, а тому відсутні підстави для задоволення позову про стягнення пені.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове рішення яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржниця зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 196 СК України, безпідставно визначив дату відкриття виконавчого провадження моментом виникнення відповідальності за прострочення сплати аліментів, не врахував обізнаність відповідача про його обов`язок зі сплати аліментів та дійшов необґрунтованого висновку щодо розміру пені.

Скаржниця вказує, що відповідач був обізнаний про покладений на нього обов`язок зі сплати аліментів, оскільки особисто отримав судовий наказ від 28.05.2020 про їх стягнення. Незважаючи на це, тривалий час аліменти добровільно не сплачував, хоча з травня 2018 року офіційно працює у ТОВ «Сільпо-Фуд» та мав реальну можливість виконувати свій обов`язок. Сплату аліментів відповідач розпочав лише після винесення 15.10.2024 постанови про звернення стягнення на його заробітну плату.

На думку скаржниці, наведені обставини свідчать про наявність вини відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про відсутність такої вини та підстави для зменшення розміру пені є необґрунтованими.

Крім того, відповідно до розрахунку державного виконавця від 08.05.2026 заборгованість відповідача зі сплати аліментів становить 135 995,75 грн. З урахуванням положень частини першої статті 196 СК України, згідно з якою розмір пені не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, скаржниця вважає, що максимальний розмір пені у цій справі може становити 135 995,75 грн.

У відзиві ОСОБА_2 не погоджується з доводами позивачки щодо наявності підстав для стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України відповідальність у вигляді пені настає лише за наявності вини платника аліментів у виникненні заборгованості.

Посилається на те, що судовий наказ про стягнення аліментів від 28.05.2020 був втрачений позивачкою та понад чотири роки не пред`являвся до виконання. Дублікат судового наказу отримано лише 11.10.2024, а виконавче провадження відкрито 15.10.2024. Після відкриття виконавчого провадження відповідач належним чином сплачує поточні аліменти та погашає заборгованість.

Вважає, що в нйого відсутня вина у виникненні заборгованості зі сплати аліментів. Зазначає, що посилання позивачки на обізнаність відповідача про судовий наказ, неоскарження ним судового наказу та розрахунку заборгованості не свідчать про його винне ухилення від сплати аліментів. Вважає, що саме тривале непред`явлення позивачкою виконавчого документа до примусового виконання зумовило виникнення заборгованості.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки ОСОБА_4 , представника відповідача ОСОБА_5 , обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, дійшовши висновку про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості за аліментами та підстав для стягнення пені.

Колегія суддів не погоджується з цим, оскільки висновок про відсутність вини відповідача суперечить встановленим у справі обставинам.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.21).

З постанови державного виконавця Бахмацького ВДВС у Ніжинському районі Чернігівської області від 15.10.2024 вбачається, що відкрито виконавче провадження ВП №76294204 з примусового виконання судового наказу №728/799/20 від 11.10.2024 (а.с.23).

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Бахмацького ВДВС у Ніжинському районі Чернігівської області вбачається, що сума заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні ВП №76294204, боржником у якому є ОСОБА_2 , станом на 08.05.2026 становить 135995.75 грн.

ОСОБА_2 не сплачував аліменти з травня 2020 року по жовтень 2024 року включно, а з листопада 2024 року щомісячно почав сплачувати аліменти та погашати заборгованість, яка виникла у період несплати з травня 2020 року по жовтень 2024 року (а.с.24-26).

З судового наказу №728/799/20 (2-н/728/40/20)від 28.05.2020, виданим Бахмацьким районним судом Чернігівської області вбачається, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_6 у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 22.05.2020 і до досягнення дитиною повноліття (а.с.22).

З матеріалів справи 728/799/20 наданих Чернігівському апеляційному суду на виконання ухвали №728/1070/26 від 03.08.2026 вбачається, що ОСОБА_1 зверталась з заявою, щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 . 28.05.2020 Бахмацьким районним судом Чернігівської області видано судовий наказ №728/799/20, який був відправлений заявнику та боржнику.

05.09.2024 ОСОБА_1 зверталась з заявою про видачу дубліката виконавчого листа, в заяві зазначено, що виконавчий документ втрачено при пересилці.

З ухвали Бахмацького районного суду Чернігівської області №728/799/20 (провадження № 6/728/63/24) від 11.10.2024 вбачається, що у зв`язку із втратою судового наказу №728/799/20 (2-н/728/40/20)від 28.05.2020, за заявою ОСОБА_1 судом був виданий дублікат вказаного документу.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із ключових способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо. Своєчасне та повне забезпечення майнових прав дитини є стратегічним національним пріоритетом, що гарантується статтями 141, 155 Сімейного кодексу України та положеннями Закону України «Про охорону дитинства».

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Згідно з ч.1 статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

За змістом частини першої статті 196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, отримувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 у справі № 661/905/19) в постанові, на яку посилались сторони вказав, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, саме на платника аліментів покладається обов`язок довести відсутність своєї вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів. Наявність заборгованості за умови недоведеності платником обставин, які свідчать про відсутність його вини, є підставою для застосування відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів.

Відповідач в обґрунтування відсутності своєї вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів вказував, що непред`явлення позивачкою виконавчого документа до примусового виконання зумовило виникнення заборгованості. Судовий наказ про стягнення аліментів від 28.05.2020 був втрачений позивачкою та понад чотири роки не пред`являвся до виконання. Дублікат судового наказу отримано лише 11.10.2024, виконавче провадження відкрито 15.10.2024. Після відкриття виконавчого провадження відповідач почав сплачувати аліменти та погашати заборгованість.

В позовній заяві позивачка просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати ним аліментів з червня 2020 року у загальному розмірі, що не перевищує розміру заборгованості зі сплати аліментів у сумі 135 995,75 грн.

28 травня 2020 року Бахмацьким районним судом винесено судовий наказ №728/799/20, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 .

Судовий наказ було отримано ОСОБА_2 09.07.2020.

Враховуючи викладене, підстави для нарахування пені за прострочення сплати аліментів за період із 22.05.2020 року (день з якого стягнуто аліменти за минулий час) або з червня 2020 року (з якого позивач просить стягнути пеню) по 09.07.2020року (день отримання судового наказу про стягнення аліментів) відсутні, оскільки до отримання судового наказу про стягнення аліментів у платника аліментів відсутня вина, що є обов`язковим елементом для стягнення пені.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні ВП №76294204, у ОСОБА_2 , станом на 08.05.2026 становить 135 995,75 грн. На погашення заборгованості ОСОБА_2 було сплачено: у квітні 2026 року - 43 712,52 грн, у березні 2026 року - 27 674,06 грн, у лютому 2026 року - 27 674,04 грн, у січні 2026 року - 30 544,53 грн, у грудні 2025 року - 28 884,13 грн, у листопаді 2025 року - 38 219,80 грн, у жовтні 2025 року - 40 551,97 грн, у вересні 2025 року - 31 199,46 грн, у серпні 2025 року - 30 545,36 грн, у липні 2025 року - 35 291,78 грн, у червні 2025 року - 45 413,64 грн, у травні 2025 року - 29 711,31 грн, у квітні 2025 року - 328 984,22 грн, у березні 2025 року - 23 030,76 грн, у лютому 2025 року - 21 101,32 грн, у січні 2025 року - 41 756,10 грн, у грудні 2024 року - 45 387,13 грн, у листопаді 2024 року - 26 173,43 грн. Сплачені кошти зараховані виконавцем на погашення заборгованість, яка виникла у період несплати аліментів з травня 2020 року по жовтень 2024 року.

Розрахунок заборгованості складений виконавцем з травня 2020 року по квітень 2026 року (а.с.24-26).

Відповідач не надав доказів на спростування зазначеного розрахунку, не оскаржувала дії державного виконавця щодо визначення заборгованості зі сплати аліментів, у зв`язку з чим колегія суддів бере зазначений розрахунок до уваги як належний доказ розміру заборгованості.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність відповідачем відсутності його вини в утворенні заборгованості зі сплати аліментів колегія суддів вважає обґрунтованими, оскільки відповідач, на якого покладається обов`язок доведення відсутності своєї вини у простроченні сплати аліментів, належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин суду не надав.

Отже, після отримання 09.07.2020 судового наказу відповідач був обізнаний про покладений на нього обов`язок зі сплати аліментів, однак доказів вчинення ним дій, спрямованих на добровільне виконання цього обов`язку, матеріали справи не містять. Навпаки, як установлено судом, сплату аліментів відповідач розпочав лише після відкриття виконавчого провадження 15.10.2024.

Саме по собі непред`явлення стягувачем виконавчого документа до примусового виконання не припиняє та не змінює обов`язку платника аліментів, встановленого судовим наказом, та не позбавляє його можливості виконувати цей обов`язок добровільно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини 1 статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Судом першої інстанції проведено розрахунок пені з урахуванням сум заборгованості відповідача з аліментів на 30 число поточного місяця, наведених у розрахунку, виконаному державним виконавцем у виконавчому провадженні №76294204.

Колегія суддів зазначає, що суд помилково прирівняв кількість днів прострочення до загальної кількості календарних днів у відповідному місяці.

При обчисленні пені за заборгованістю зі сплати аліментів кількість днів прострочення рахується від першого дня місяця, наступного за тим, у якому мав бути здійснений платіж, і триває до дня фактичної виплати боргу (або до дня ухвалення рішення суду), а не обмежується лише кількістю днів одного місяця.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що починаючи з листопада 2024 року та до квітня 2026 року відповідач здійснював внесення грошових коштів на рахунок органу державної виконавчої служби, які державним виконавцем зараховувалися в рахунок погашення заборгованості зі сплати аліментів, що виникла за попередні періоди.

При цьому зазначені платежі підлягають врахуванню під час визначення періодів прострочення та розміру пені за відповідними щомісячними платежами, оскільки внаслідок їх зарахування змінювався розмір непогашеної заборгованості за попередні періоди.

Отже, кількість днів прострочення має рахуватися за кожен місяць з 01.08.2020 до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості).

Перевіряючи доводи позову та апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Посилання відповідача на те, що судовий наказ був втрачений позивачкою та тривалий час не пред`являвся до виконання, саме по собі не свідчить про відсутність його вини у виникненні заборгованості. Втрата виконавчого документа не припиняє та не змінює встановленого судовим наказом обов`язку зі сплати аліментів. Отримавши судовий наказ 09.07.2020, відповідач був обізнаний про розмір та періодичність аліментних платежів, однак доказів здійснення ним добровільної сплати аліментів або вчинення інших залежних від нього дій для належного виконання цього обов`язку до відкриття виконавчого провадження матеріали справи не містять. При цьому відповідач не довів існування обставин, які об`єктивно перешкоджали йому виконувати обов`язок зі сплати аліментів. Навпаки, сплату аліментів та погашення заборгованості він розпочав лише після відкриття виконавчого провадження 15.10.2024.

Пеня за заборгованість зі сплати аліментів відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти (постанова Великої Палати ВС у справі № 333/6020/16-ц).

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 у справі № 711/679/21 виснував, що «стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів;

розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %;

при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується».

«Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток.

Під час застосування формулювання "не більше 100 відсотків заборгованості" в абзаці 1 ч. 1 ст. 196 СК України, якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто тією, яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то за пред`явлення позову за період, коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць.

Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання "не більше 100 відсотків заборгованості" означає, що розмір пені не повинен перевищувати розміру заборгованості, на яку вона нараховується.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок.» (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.10.2025 р. у справі N 759/14735/23).

Відповідач отримав судовий наказ поштою з Бахмацького районного суду 09 липня 2020 року, отже аліменти за липень 2020 року мали бути сплачені в липні, прострочення за липневим платежем починається 1 серпня 2020 року.

Ураховуючи розрахунок державного виконавця зі сплати аліментів станом на 08.05.2026, періодичну сплату відповідачем аліментів, зокрема: у квітні 2026 року - 43 712,52 грн, у березні 2026 року - 27 674,06 грн, у лютому 2026 року - 27 674,04 грн, у січні 2026 року - 30 544,53 грн, у грудні 2025 року - 28 884,13 грн, у листопаді 2025 року - 38 219,80 грн, у жовтні 2025 року - 40 551,97 грн, у вересні 2025 року - 31 199,46 грн, у серпні 2025 року - 30 545,36 грн, у липні 2025 року - 35 291,78 грн, у червні 2025 року - 45 413,64 грн, у травні 2025 року - 29 711,31 грн, у квітні 2025 року - 328 984,22 грн, у березні 2025 року - 23 030,76 грн, у лютому 2025 року - 21 101,32 грн, у січні 2025 року - 41 756,10 грн, у грудні 2024 року - 45 387,13 грн, у листопаді 2024 року - 26 173,43 грн сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, відповідно до ст. 196 СК України за період з 01.08.2020 по 08.05.2026 року, становить 6 247 390,28 грн. та складається із помісячних розмірів пені, зокрема: серпень 2020 року: 14 325,83 х 1 % х 1552 дні = 222 336,88 грн; вересень 2020 року: 10 844,41 х 1 % х 1522 дні = 165 051,92 грн; жовтень 2020 року: 4 851,36 х 1 % х 1491 дні = 72 333,78 грн; листопад 2020 року: 11 835,70 х 1 % х 1461 дні = 172 919,58 грн; грудень 2020 року: 11 763,21 х 1 % х 1430 дні + 2 338,74 х 1 % х 1461 дні = 168 213,90 грн + 34 168,99 грн = 202 382,89 грн; січень 2021 року: 10 856,48 х 1 % х 1430 дні = 155 247,66 грн; лютий 2021 року: 11 339,73 х 1 % х 1402 дні = 158 983,01 грн; березень 2021 року: 11 449,98 х 1 % х 1371 дні = 156 979,23 грн; квітень 2021 року: 5 771,17 х 1 % х 1341 дні + 12 683,52 х 1 % х 1372 дні = 77 391,39 + 174 017,89 = 251 409,28 грн; травень 2021 року: 2 084,93 х 1 % х 1461 дні = 30 460,83 грн; червень 2021 року: 5 209,47 х 1 % х 1311 дні + 2 509,74 х 1 % х 1339 дні = 68 296,15 + 33 605,42 = 101 901,57 грн; липень 2021 року: 5 334,69 х 1 % х 1308 дні = 69 777,75 грн; серпень 2021 року: 5 898,02 х 1 % х 1277 дні = 75 317,72 грн; вересень 2021 року: 4 106,56 х 1 % х 1247 дні = 51 208,80 грн; жовтень 2021 року: 5 181,75 х 1 % х 1216 дні + 7 514,90 х 1 % х 1246 дні = 63 010,08 + 93 635,65 = 156 645,73 грн; листопад 2021 року: 13 502,87 грн х 1 % х 1216 дні = 164 194,90 грн; грудень 2021 року: 14 866,08 грн х 1 % х 1185 дні = 176 163,05 грн; січень 2022 року: 17 454,73 грн х 1 % х 1154 дні = 201 427,58 грн; лютий 2022 року: 16 888,07 грн х 1 % х 1126 дні = 190 159,67 грн; березень 2022 року: 11 530,70 грн х 1 % х 1095 дні = 126 261,17 грн; квітень 2022 року: 8 677,67 грн х 1 % х 1065 дні = 92 417,19 грн; травень 2022 року: 6 315,72 грн х 1 % х 1034 дні = 65 304,54 грн; червень 2022 року: 10 011,98 грн х 1 % х 1004 дні = 100 520,28 грн; липень 2022 року: 10 468,70 грн х 1 % х 973 дні = 101 860,45 грн; серпень 2022 року: 11 981,83 грн х 1 % х 942 дні = 112 868,84 грн; вересень 2022 року: 7 515,03 грн х 1 % х 912 дні = 68 537,07 грн; жовтень 2022 року: 8 100,70 грн х 1 % х 881 дні = 71 367,17 грн; листопад 2022 року: 9 662,35 грн х 1 % х 851 дні = 82 226,60 грн; грудень 2022 року: 8 140,69 грн х 1 % х 820 дні = 66 753,66 грн; січень 2023 року: 10 154,07 грн х 1 % х 789 дні = 80 115,61 грн; лютий 2023 року: 8 103,21 грн х 1 % х 761 дні = 61 665,43 грн; березень 2023 року: 8 234,59 грн х 1 % х 730 дні = 60 112,51 грн; квітень 2023 року: 11 140,48 грн х 1 % х 700 дні = 77 983,36 грн; травень 2023 року: 23 365,56 грн х 1 % х 669 дні = 156 315,60 грн; червень 2023 року: 21 502,19 грн х 1 % х 639 дні = 137 398,99 грн; липень 2023 року: 13 265,07 грн х 1 % х 608 дні = 80 651,63 грн; серпень 2023 року: 18 604,65 грн х 1 % х 577 дні = 107 348,83 грн; вересень 2023 року: 21 178,69 грн х 1 % х 547 дні = 115 847,43 грн; жовтень 2023 року: 18 406,19 грн х 1 % х 516 дні = 94 975,94 грн.; листопад 2023 року: 12 397,50 грн х 1 % х 486 дні + 5 684,54 грн х 1 % х 486 дні = 60 251,85 грн + 27 626,86 грн = 87 878,71 грн; грудень 2023 року: 17 657,76 грн х 1 % х 486 дні = 85 816,71 грн; січень 2024 року: 6 369,01 грн х 1 % х 455 дні + 12 205,66 грн х 1 % х 486 дні = 28 979,00 грн + 59 319,51 грн = 88 298,50 грн; лютий 2024 року: 18 902,55 грн х 1 % х 457 дні = 86 384,65 грн; березень 2024 року: 13 674,44 грн х 1 % х 426 дні + 3 818,91 грн х 1 % х 456 дні = 58 253,11 грн + 17 414,23 грн = 75 667,34 грн; квітень 2024 року: 18 648,93 грн х 1 % х 426 дні = 79 444,44 грн; травень 2024 року: 12 823,94 грн х 1 % х 395 дні + 4 794,71 грн х 1 % х 425 дні = 50 654,56 грн + 20 377,52 грн = 71 032,08 грн; червень 2024 року: 23 586,04 грн х 1 % х дні = 93 400,72 грн; липень 2024 року: 2 164,61 грн х 1 % х 365 дні + 16 233,88 грн х 1 % х 396 дні = 7 900,83 грн + 64 286,16 грн = 72 186,99 грн; серпень 2024 року: 14 965,58 грн х 1 % х 365 дні + 3 884,09 грн х 1 % х 395 дні = 54 624,37 грн + 15 342,16 грн = 69 966,52 грн; вересень 2024 року: 20 118,37 грн х 1 % х 365 дні = 73 432,05 грн; жовтень 2024 року: 16 549,00 грн х 1 % х 334 дні + 8 993,03 грн х 1 % х 364 дні = 55 273,66 грн + 32 734,63 грн = 88 008,29 грн; листопад 2024 року: 22 691,56 грн х 1 % х 334 дні = 75 789,81 грн; грудень 2024 року: 6 535,21 грн х 1 % х 303 дні + 16 158,35 грн х 1 % х 334 дні = 19 801,69 грн + 53 968,89 грн = 73 770,58 грн; січень 2025 року: 12 725,78 грн х 1 % х 272 дні + 8 152,28 грн х 1 % х 334 дні = 34 614,12 грн + 27 228,62 грн = 61 842,74 грн; лютий 2025 року: 10 550,66 грн х 1 % х 306 дні = 32 285,02 грн; березень 2025 року: 11 841,59 грн х 1 % х 275 дні + 2 650,52 грн х 1 % х 306 дні = 32 564,37 грн + 8 110,59 грн = 40 674,96 грн; квітень 2025 року: 14 492,11 грн х 1 % х 276 дні = 39 998,22 грн; травень 2025 року: 10 531,41 грн х 1 % х 245 дні + 4 324,25 грн х 1 % х 273 дні = 25 801,95 грн + 11 805,20 грн = 37 607,16 грн; червень 2025 року: 22 706,82 грн х 1 % х 243 дні = 55 177,57 грн; липень 2025 року: 642,99 грн х 1 % х 212 дні + 17 002,90 грн х 1 % х 243 дні = 1 363,14 грн + 41 317,05 грн = 42 680,19 грн; серпень 2025 року: 15 272,68 грн х 1 % х 212 дні = 32 378,08 грн; вересень 2025 року: 11 272,68 грн х 1 % х 182 дні + 4 162,79 грн х 1 % х 220 дні = 20 516,28 грн + 9 158,14 грн = 29 674,42 грн; жовтень 2025 року: 20 275,98 грн х 1 % х 189 дні = 38 321,60 грн; листопад 2025 року: 19 109,90 грн х 1 % х 159 дні = 30 384,74 грн; грудень 2025 року: 14 442,07 грн х 1 % х 128 дні = 18 485,85 грн; січень 2026 року: 15 272,26 грн х 1 % х 97 дні = 14 814,09 грн; лютий 2026 року: 13 837,03 грн х 1 % х 69 дні = 9 547,55 грн; березень 2026 року: 13 837,03 грн х 1 % х 38 дні = 5 258,07 грн; квітень 2026 року: 21 856,26 грн х 1 % х 8 дні = 1 748,50 грн.

Визначаючи загальний розмір пені за період із серпня 2020 року по квітень 2026 року, апеляційний суд за кожний місяць окремо визначає розмір пені виходячи із відповідної суми заборгованості та застосовує обмеження її розміру 100 відсотками суми заборгованості. У випадках, коли обчислений розмір пені перевищує суму заборгованості за відповідний період, до розрахунку приймається сума, що дорівнює 100 відсоткам такої заборгованості. Якщо ж обчислений розмір пені не перевищує суму заборгованості, до розрахунку приймається фактично визначений розмір пені.

Таким чином, загальний розмір пені становить сукупність сум, визначених кожний відповідний місяць із урахуванням наведеного обмеження, та становить: 14 325,83 грн (серпень 2020 року) + 10 844,41 грн (вересень 2020 року) + 4 851,36 грн (жовтень 2020 року) + 11 835,70 грн (листопад 2020 року) + 11 763,21 грн + 2 338,74 грн (грудень 2020 року) + 10 856,48 грн (січень 2021 року) + 11 339,73 грн (лютий 2021 року) + 11 449,98 грн (березень 2021 року) + 5 771,17 грн + 12 683,52 грн (квітень 2021 року) + 2 084,93 грн (травень 2021 року) + 5 209,47 грн + 2 509,74 грн (червень 2021 року) + 5 334,69 грн (липень 2021 року) + 5 898,02 грн (серпень 2021 року) + 4 106,56 грн (вересень 2021 року) + 5 181,75 грн + 7 514,90 грн (жовтень 2021 року) + 13 502,87 грн (листопад 2021 року) + 14 866,08 грн (грудень 2021 року) + 17 454,73 грн (січень 2022 року) + 16 888,07 грн (лютий 2022 року) + 11 530,70 грн (березень 2022 року) + 8 677,67 грн (квітень 2022 року) + 6 315,72 грн (травень 2022 року) + 10 011,98 грн (червень 2022 року) + 10 468,70 грн (липень 2022 року) + 11 981,83 грн (серпень 2022 року) + 7 515,03 грн (вересень 2022 року) + 8 100,70 грн (жовтень 2022 року) + 9 662,35 грн (листопад 2022 року) + 8 140,69 грн (грудень 2022 року) + 10 154,07 грн (січень 2023 року) + 8 103,21 грн (лютий 2023 року) + 8 234,59 грн (березень 2023 року) + 11 140,48 грн (квітень 2023 року) + 23 365,56 грн (травень 2023 року) + 21 502,19 грн (червень 2023 року) + 13 265,07 грн (липень 2023 року) + 18 604,65 грн (серпень 2023 року) + 21 178,69 грн (вересень 2023 року) + 18 406,19 грн (жовтень 2023 року) + 12 397,50 грн + 5 684,54 грн (листопад 2023 року) + 17 657,76 грн (грудень 2023 року) + 6 369,01 грн + 12 205,66 грн (січень 2024 року) + 18 902,55 грн (лютий 2024 року) + 13 674,44 грн + 3 818,91 грн (березень 2024 року) + 18 648,93 грн (квітень 2024 року) + 12 823,94 грн + 4 794,71 грн (травень 2024 року) + 23 586,04 грн (червень 2024 року) + 2 164,61 грн + 16 233,88 грн (липень 2024 року) + 14 965,58 грн + 3 884,09 грн (серпень 2024 року) + 20 118,37 грн (вересень 2024 року) + 16 549,00 грн + 8 993,03 грн (жовтень 2024 року) + 22 691,56 грн (листопад 2024 року) + 6 535,21 грн + 16 158,35 грн (грудень 2024 року) + 12 725,78 грн + 8 152,28 грн (січень 2025 року) + 10 550,66 грн (лютий 2025 року) + 11 841,59 грн + 2 650,52 грн (березень 2025 року) + 14 492,11 грн (квітень 2025 року) + 10 531,41 грн + 4 324,25 грн (травень 2025 року) + 22 706,82 грн (червень 2025 року) + 642,99 грн + 17 002,90 грн (липень 2025 року) + 15 272,68 грн (серпень 2025 року) + 11 272,68 грн + 4 162,79 грн (вересень 2025 року) + 20 275,98 грн (жовтень 2025 року) + 19 109,90 грн (листопад 2025 року) + 14 442,07 грн (грудень 2025 року) + 14 814,09 грн (січень 2026 року) + 9 547,55 грн (лютий 2026 року) + 5 258,07 грн (березень 2026 року) + 1 748,50 грн (квітень 2026 року) = 965 355,30 грн.

Оскільки визначений апеляційним судом розмір пені у сумі 965 355,30 грн перевищує розмір пені, заявлений позивачкою до стягнення, а відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд не може присудити більше, ніж просить позивач, стягненню підлягає заявлена позивачкою сума пені у розмірі 135 995,75 грн.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а його висновки не відповідають встановленим обставинам, у зв`язку з чим заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 24 червня 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Щодо судових витрат колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору у цій категорії справ, судовий збір у розмірі 3399,89 грн. за розгляд справи судом першої та апеляційної інстанції підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 24 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у сумі 135 995,75 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 3399,89 грн. за розгляд справи судом першої та апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 07 вересня 2026 року.

Головуючий: Судді: