Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №750/3779/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/3779/26

Головуючий у першій інстанції – Маринченко О. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1707/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Стельмаха А.П.,

суддів: Любчика О.В., Разгуляєвої О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 червня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 386460719 від 25 травня 2021 року в сумі 77 982 грн. В обґрунтування посилалось на те, що 25 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 386460719, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 1 000 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти в обсязі та в строк, визначений умовами договору. Однак, відповідач свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у сумі 77 982 грн.

За договорами факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладеним між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ «Таліон плюс», №05/0820-01 від 05.08.2020, укладеним між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», № 11/07/25-Е від 11.07.2025, укладеним між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем - ТОВ «ФК «Ейс», до останнього перейшло право вимоги до відповідача за Договором № 386460719від 25.05.2021.

У позовній заяві ТОВ «ФК «Ейс» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 386460719 від 25.05.2021 у розмірі 77 982 грн, судовий збір та витрати на правову допомогу.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.06.2026 в задоволенні позову ТОВ «ФК «Ейс» відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що недоведено факт набуття позивачем права грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 386460719 від 25 травня 2021 року. Відсутні докази на підтвердження оплати за договором факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 та відповідним реєстром прав вимоги, які б засвідчували факт набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» прав вимоги за договором кредитної лінії № 386460719 від 25 травня 2021 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, 23 червня 2026 року ТОВ «ФК «Ейс» через систему «Електронний суд» звернулося з апеляційною скаргою. Скаржник просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 червня 2026 року і постановити у справі нове рішення, яким позовну заяву ТОВ "ФК "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 386460719 від 25.05.2021 у розмірі 77 982 грн, а також судові витрати понесені в суді першої та апеляційної інстанції у вигляді сплати судового збору у розмірі 6 656 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн

Скаржник вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо інституту факторингу та не врахував конструкцію «майбутньої вимоги».

В обґрунтування вказаних доводів заявник посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25, який підтверджує законність подібного переходу прав вимоги.

Щодо договору факторингу від 28.11.2018 скаржник вказує, що він є рамковим, а строк його дії неодноразово продовжувався додатковими угодами (до 31.12.2024). Перехід прав відбувався на підставі підписаних реєстрів прав вимоги вже після виникнення зобов`язань. Послідовність відступлення прав вимоги підтверджено документально.

У відзиві ОСОБА_1 вказує, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт набуття права вимоги за кредитним договором № 386460719 від 25 травня 2021 року, оскільки не підтверджено безперервність переходу цього права від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Ейс». Зокрема, надані договори факторингу та витяги з реєстрів прав вимоги самі по собі не підтверджують фактичного переходу конкретної вимоги до відповідача.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Пунктами 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 25 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 386460719, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит на суму 22 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплачувати проценти відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (т.1, а.с. 15-17).

Сума кредитного ліміту, вказана в пункті 1.1. договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника. Кредитодавець надає перший транш за договором у сумі 1 000 грн. одразу після укладення договору. Позичальник у будь-який час протягом дисконтного періоду дії договору може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. Повернення кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові транші, а договір вважається припиненим шляхом його повного виконання. Загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту (траншів), отриманих протягом всього строку дії договору (пункти 1.2., 1.3., 1.4., 1.5. договору).

Згідно з пунктом 1.7. договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - «дисконтний період»). У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Відповідно до положень пункту 1.8. договору сторони погодили, що встановлений у пункті 1.7. договору строк дисконтного періоду та відповідно строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Згідно з пунктом 1.9. договору за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку. Виключно на період строку, визначеного в пункті 1.7. договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 295,65 процентів річних, що становить 0,81 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним (пункт 1.9.1. договору). За умови продовження строку дисконтного періоду, строк нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 591,99 процентів річних, що становить 1,62 процентів у день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті (1.9.2. договору).

Відповідно до пункту 1.9.3. договору у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів у порядку, передбаченому пунктом 1.8. договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів у день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.

Позичальник зобов`язаний не пізніше останнього дня дисконтного періоду (в термін платежу), з урахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах пункту 1.8. цього договору, оплатити всі фактично нараховані на термін платежу проценти за користування кредитом протягом дисконтного періоду (пункт 1.10. договору).

Згідно з пунктом 1.11. договору основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, а у разі якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення дисконтного періоду, з урахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії договору на умовах пункту 1.12. договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати, визначеної за правилами пункту 1.12.1. договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також позичальник має право достроково повернути основну суму кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час.

Сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів у день від суми кредиту за кожний день користування ним (пункти 1.12., 1.12.1., 1.12.2 договору).

Відповідно до пункту 1.13. договору проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9. та 1.12.2. договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання траншу та до дня фактичного повернення суми кредиту позичальником.

Вказаний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «МNV26RD3», який було відправлено йому на номер мобільного телефону, вказаний у заявці на отримання грошових коштів у кредит від 25 травня 2021 року (т.1, а.с. 25) в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».

З копій платіжних доручень від 25 травня 2021 року вбачається, що ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» здійснило переказ коштів ОСОБА_1 в розмірі 1 000 грн. 1 000 грн. та 2 000 грн. відповідно до договору № 386460719 від 25 травня 2021 року для зарахування на платіжну картку 5457-08ХХ-ХХХХ-4506 (т.1, а.с. 35, 38).

З копій платіжних доручень від 26 травня 2021 року вбачається, що ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» здійснило переказ коштів ОСОБА_1 в розмірі 3 000 грн., 3 000 грн., 2 350 грн., 2 000 грн., 2 000 грн., 1 800 грн., 1 450 грн., 2 400 грн. відповідно до договору № 386460719 від 25.05.2021 року для зарахування на платіжну картку 5457-08ХХ-ХХХХ-4506 (т.1, а.с. 35 зворот-37, 39-40).

Згідно з інформацією № 12249-БТ-32.3/2025 від 28 квітня 2026 року, наданою Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», на ім`я відповідача банком було відкрито платіжну карту № НОМЕР_1 (т.1, а.с.213).

Випискою по рахунку відповідача в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» підтверджується зарахування 25 травня 2021 року на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 1 000 грн., 1 000 грн. та 2 000 грн., а 26 травня 2021 року - зарахування грошових коштів у сумі 3 000 грн., 3 000 грн., 2 350 грн., 2 000 грн., 2 000 грн., 1 800 грн., 1 450 грн., 2 400 грн., а всього 22 000 грн (т.1, а.с. 214).

28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (клієнт) укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором (т.1, а.с. 53-56).

Відповідно до пункту 1.4. вказаного договору «борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили.

Згідно із пунктом 1.3. даного договору право вимоги - всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Відповідно до пункту 1.2. вказаного договору перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.

Розділом 2 даного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги.

Згідно із пунктом 4.1. договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Крім того, пунктом 8.2. цього договору визначено, що строк його дії починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1. цього договору, та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

28 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (клієнт) було укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди, що строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у пункті 8.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (т.1, а.с. 58 зворот).

31 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (клієнт) було укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою викладено текст договору в новій редакції, та, зокрема, в пункті 4.1. договору визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідно реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує (т.1, а.с. 59-62).

Вказаною угодою було продовжено строк дії договору до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

31 грудня 2021 року до даного договору факторингу було укладено додаткову угоду № 27 (т.1, а.с. 64), 31 грудня 2022 року – додаткову угоду № 31 (т.1, а.с. 64 на звороті), а 31 грудня 2023 року – додаткову угоду № 32 (т.1, а.с. 65).

Зазначений договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та додаткові угоди до нього містять підписи сторін, які підтверджують їх укладення.

Відповідно до копії витягу реєстру прав вимоги № 144 від 27 липня 2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було передано право вимоги до відповідача за кредитним договором № 386460719 від 25 травня 2021 року в сумі 49 646 грн. (т.1, а.с. 66-67).

У даному реєстрі сторони також погодили, що сума фінансування належна до сплати клієнту за цим реєстром прав вимог становить 40% від основної суми заборгованості (тіла кредиту) та складає 10 824 294 грн. 63 коп. та підлягає оплаті фактором у чотири етапи до 20 числа кожного календарного місяця. Кожний платіж повинен бути не менше 25% від суми фінансування.

27 липня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» підписано протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно реєстру прав вимог № 144 від 27 липня 2021 року, відповідно до якого клієнтом розглянуто та прийнято пропозицію фактора щодо фінансування під відступлення прав грошових вимог, визначених в реєстрі прав вимоги № 144 від 27 липня 2021 року, до всіх визначених в цьому реєстрі боржників та у визначеному реєстром обсязі. Сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов щодо відступлення клієнтом фактору прав грошових вимог, визначених в реєстрі, правочин щодо їх передачі є завершеним. Сторони підтверджують, що предмет факторингової операції, зокрема зміст та обсяг відступлених прав вимоги згідно реєстру (як то ПІБ та РНОКПП боржника, № та дата кредитного договору, суми заборгованості (сума відступленої грошової вимоги) (грн.) і далі за переліком згідно реєстру) індивідуалізовано належним чином. Сторони підтверджують погоджену дату відступлення (передачі) прав вимоги, визначених в реєстрі 27 липня 2021 року. З урахуванням п. 4.1 договору, вони перейшли від клієнта до фактора у вказану дату, будь-яких зауважень не має. Клієнт передав, а фактор прийняв за реєстром прав вимоги до боржників в кількості 3599 осіб. Загальна сума заборгованості переданої за реєстром становить 61 066 390 грн. 53 коп. (т.1, а.с. 68 на звороті).

31 грудня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги № 144 від 27 липня 2021 року за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за яким сторони підтверджують, що станом на 31.12.2021 фактором здійснено повну оплату фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за даним реєстром (т.1, а.с. 68).

05 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (клієнт) укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором (т.1, а.с. 69-71).

03 серпня 2021 року до вказаного договору факторингу укладено додаткову угоду № 2 (т.1, а.с. 73 зворот), а 30 грудня 2022 року – додаткову угоду № 3 (т.1, а.с. 74), якими було продовжено строк дії договору факторингу, до 30 грудня 2024 року включно.

Відповідно до копії витягу Реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» було передано право вимоги до відповідача за кредитним договором № 386460719 від 25 травня 2021 року в сумі 77 982 грн. (т.1, а.с. 75-76).

З копії платіжної інструкції № 4097 від 30 травня 2023 року вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» оплату за відступлення прав вимоги згідно з реєстром прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року за договором факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року (т.1, а.с. 77 на звороті).

11 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, за умовами якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно із додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору (т.1, а.с. 78-81).

Відповідно до копії витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 11/07/25-Е від 11 липня 2025 року, позивачу було передано право вимоги до відповідача за кредитним договором № 386460719 від 25 травня 2021 року в сумі 77 982 грн. (т.1, а.с. 84-85).

З копій платіжних інструкцій в національній валюті № 317 від 12 серпня 2025 року, № 344 від 04 вересня 2025 року, № 355 від 18 вересня 2025 року, № 356 від 19 вересня 2025 року, № 357 від 19 вересня 2025 року, № 358 від 19 вересня 2025 року та № 360 від 24 вересня 2025 року вбачається, що позивачем сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» оплати фінансування за відступлення прав вимоги згідно з договором факторингу № 11/07/25-Е від 11 липня 2025 року (т.1, а.с. 87-90).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності факту набуття позивачем права грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 386460719 від 25 травня 2021 року, з огляду на відсутність доказів здійснення оплати за договором факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 та відповідним реєстром прав вимоги, укладеними між первісним кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс».

Проте, апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1, ч. 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Апеляційний суд враховує що відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25 зазначив, що допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

Крім того, у постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При цьому, вимог про визнання кредитного договору № 386460719 від 25.05.2021 недійсним (неукладеним) не заявлено, договору щодо інших правовідносин між сторонами відповідачем не надано, в матеріалах справи наявна лише копія вказаного кредитного договору, наданого позивачем.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків). Водночас, згідно з приписами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням установлених судом обставин справи та досліджених доказів колегія суддів вважає доведеним факт укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитного договору № 386460719 від 25 травня 2021 року. На підтвердження укладення цього договору позивачем надано його копію, при цьому відповідач факт укладення договору не оспорював, вимог про визнання його недійсним чи неукладеним не заявляв та доказів існування інших правовідносин між сторонами не надав.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції, що факт набуття позивачем права грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 386460719 від 25 травня 2021 року, з огляду на відсутність доказів здійснення оплати за договором факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 та відповідним реєстром прав вимоги, укладеними між первісним кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» є помилковим, оскільки чинне законодавство на час виникнення спірних правовідносин допускає відступлення за договором факторингу як уже наявних, так і майбутніх грошових вимог.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі № 202/13389/24 (провадження № 61-8056св25), відповідно до «п.п. 43-45 Отже, вбачається, що, укладаючи договір відступлення прав вимоги, сторони обумовили умову, яка полягає у тому, що передача права вимоги здійснюється на підставі Реєстру прав вимог, які є невід`ємним додатком до договору відступлення прав вимоги, у якому зазначено перелік кредитних договорів та боржників за ними. Умови зазначеного договору відступлення прав вимоги передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договору не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов`язки. Суди не врахували, що майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення (постанова Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25)».

Матеріалами справи підтверджується, що 25.05.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 386460719 в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора, що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства (т.1, а.с. 32), що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 22 000 грн підтверджується копіями платіжних доручень ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 25 травня 2021 року (а. с. 35, 38) та від 26 травня 2021 року (а. с. 35, зворот, 37, 39–40), а також випискою за рахунком відповідача в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» (а. с. 214).

Неналежне виконання умов договору відповідачем призвело до виникнення заборгованості.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. До вказаного договору було укладено декілька додаткових угод, згідно з якими строк договору продовжений до 31 грудня 2024 року.

Згідно із пунктом 1.3. даного договору право вимоги - всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Пунктом 2.1 договору визначено, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пунктом 4.1. договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 27.07.2021 №144 до договору факторингу укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 .

Отже, умовами договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 передбачено можливість відступлення майбутніх грошових вимог ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», а право вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 386460719 від 25.05.2021 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» після підписання сторонами Реєстру прав вимоги від 27.07.2021.

05 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (клієнт) укладено договір факторингу № 05/0820-01. До вказаного договору було укладено декілька додаткових угод, згідно з якими строк договору продовжений до 30 грудня 2024 року

Згідно з пунктом 4.1. договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Згідно з пунктом 2.1. договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, в фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта заплату на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пунктом 1.3. договору «Право вимоги» означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до копії витягу реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 .

Отже, умовами договору факторингу від 05 серпня 2020 року № 05/0820-01 передбачено можливість відступлення майбутніх грошових вимог ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс», а право вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 386460719 від 25.05.2021 перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» після підписання сторонами Реєстру прав вимоги від 30.05.2023.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив як факт укладення кредитного договору, так і безперервність переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Ейс».

Тому апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем надано належні докази на підтвердження факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Ейс», а ТОВ «ФК «Ейс», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході перегляду даної справи, у зв`язку з чим рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 червня 2026 року ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову.

У позовній заяві ТОВ «ФК «Ейс» просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 386460719 від 25.05.2021 у загальному розмірі 77 982 грн, зокрема: 22 000 грн основного боргу (тіла кредиту) та 55 982 грн несплачених відсотків за користування кредитом.

Апеляційний суд зазначає, що матеріали справи підтверджують факт реального отримання та використання відповідачем кредитних коштів, які у добровільному порядку повернуті не були. Оскільки взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків у встановлені строки виконано не було, утворилася заборгованість.

Відповідач не надав суду ані власних розрахунків заборгованості, ані доказів її спростування чи погашення на користь первісного кредитора чи його правонаступників. За таких обставин апеляційний суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення суми заборгованості на користь ТОВ «ФК «Ейс».

Умовами договору 386460719 від 25.05.2021, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 передбачено, що :

- за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (п.1.1.);

- кредитна лінія надасться строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі «дисконтний період»). У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором (п.1.7).

- сторони погодили, що встановлений в п. 1.7 Договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 (X-Y), де: Z кількість днів, на які продовжується Дисконтний період; X поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду; Y дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця). При цьому сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 днів (п. 1.8 Договору).

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач до виконання умов договору №386460719 не приступив, заборгованість не погашав, то відповідно дисконтний період не було продовжено.

Згідно п. 1.12.1. Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: п. 1.12.1 сторони погодили, що зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплату основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

Відповідно до пункту 1.9 договору сторони погодили, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

- виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 295,65 процентів річних, що становить 0,81 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;

- у випадку користування Кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дату надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього договору.

Позичальник у будь-який час, протягом дисконтного періоду дії договору, може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. Повернення кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові транші, а договір вважається припиненим шляхом його повного виконання (п. 1.4 Договору).

Згідно п. 1.12.2 Договору, з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,5 процентів річних, що становить 2,3 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Згідно п 1.11. Договору основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, а у разі якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення дисконтного періоду. з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, та у раз продовження строку дії договору умовах п. 1.12. договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п. 1.12.1. договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також позичальник має право достроково повернути основну суму кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час.

Згідно п. 4.3. договору сторони погоджуються, що проценти нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному п. 1.7.2. договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналіз зазначених пунктів договору дає підстави для висновку, що ними передбачено відсоткову ставку в Дисконтний період (30 днів), відсоткову ставку у разі пролонгації договору та відсоткову ставку по закінчення дисконтного періоду (90 днів).

Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 в п. 95-108 вказано щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ТОВ «ФК «Ейс» просили стягнути з відповідача заборгованість, яка складається з заборгованості по кредиту та з заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Вимог про стягнення з відповідача грошових коштів за прострочення виконання зобов`язань, встановлені охоронною нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, позовна заява не містить.

Враховуючи, що відповідач до виконання зобов`язань за договором не приступив, дисконтний період за договором тривав 30 днів до 23.06.2021 та відповідно до п 1.12.1 Договору зобов`язання було продовжено на 90 днів, до 22.09.2021.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 зазначено, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу було надано одинадцять траншів за кредитним договором № 386460719 від 25.05.2021 на загальну суму 22 000 грн.

За розрахунком первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», загальна сума заборгованості становить 49 646 грн (з яких: тіло кредиту - 22 000 грн, відсотки за період з 25.05.2021 по 27.07.2021 - 27 646 грн).

За розрахунком ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість зросла до 77 982 грн (тіло кредиту - 22 000 грн, відсотки за період з 27.07..2021 по 21.09.2021 - 55 982 грн).

ТОВ «Таліон плюс» здійснило донарахування заборгованості за відсотками за кредитним договором №386460719 протягом дії 90-денного періоду - до 21.09.2021.

З виписки з особового рахунку ТОВ «ФК «Ейс» вбачається, що заборгованість за період з 14.07.2025 по 26.12.2025, заборгованість відповідача залишилася непогашеною та становить 77 982 грн.

З наданих до позовної заяви розрахунків заборгованості вбачається, що відсотки у розмірі 55 982 грн були нараховані за період з 25.05.2021 по 21.09.2021, тобто у межах строку дії договору (30 днів) з урахуванням строку продовження дії договору не більше 90 днів.

Таким чином, відповідач продовжував користуватися кредитними коштами після закінчення дисконтного періоду, що мало наслідком пролонгацію договору на підставі пункту 1.12. (тобто не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду).

Апеляційний суд приходить висновку, що позивачем доведено розмір нарахованих процентів в сумі 55 982 грн, з огляду на погоджені сторонами умови кредитування та з урахуванням сплачених відповідачем коштів на погашення заборгованості за кредитом.

Ураховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 77 982 грн (заборгованість за тілом кредиту – 22 000 грн + 55 982 грн - заборгованість за відсотками).

Зважаючи на вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим його висновки не відповідають обставинам справи, а тому з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ТОВ «ФК «Ейс».

Щодо клопотання відповідача, поданого до суду першої інстанції, про застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У ч.1 ст.261 ЦК України зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено, що з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин, дія якого неодноразово продовжувалася.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Тобто строки, передбачені статтею 257 ЦК України (загальна позовна давність) продовжено на строк дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

При цьому, відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває досі.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено з 04.09.2025.

Кредитний договір № 386460719 укладено 25 травня 2021 року. З урахуванням умов договору та продовження строку його дії на 90 календарних днів строк виконання відповідачем зобов`язання з повернення кредиту настав 22 вересня 2021 року.

Відтак перебіг загальної позовної давності розпочався після спливу строку виконання зобов`язання. У зв`язку з дією передбачених законом положень щодо продовження перебігу позовної давності на період карантину та воєнного стану, а також поновленням її перебігу з 04 вересня 2025 року, на момент звернення позивача до суду 31 березня 2026 року позовна давність не сплинула. Тому підстави для застосування наслідків її спливу, передбачених частиною четвертою статті 267 ЦК України, відсутні.

Згідно з п.п. «б», «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача ТОВ «ФК «Ейс» в суді першої та апеляційної інстанції здійснював адвокат Соломко О.В. на підставі договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 (т.1, а.с.95) та додаткової угоди №25771211757 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 (т.1, а.с. 97).

Відповідно до умов договору про надання правничої допомоги ТОВ «ФК «Ейс» доручає, а адвокатське бюро «Соломко та партнери» приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбаченим цим договором.

Відповідно до умов додаткової угоди №25770901483 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 ТОВ «ФК «Ейс» доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів клієнта з питань, що відносяться до юрисдикції судів всіх інстанцій судів загальної юрисдикції, господарських судів та адміністративних судів по справах про стягнення заборгованості за кредитним договором №386460719 від 25.05.2021.

В позовній заяві ТОВ «ФК «Ейс» просить стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. та на підтвердження витрат на правничу допомогу надано акт прийому-передачі наданих послуг, де зазначена загальна вартість послуг у розмірі 7 000 грн, а саме: 5 000 грн – за складання позовної заяви, 1 000 грн за вивчення матеріалів справи, 500 грн за підготовку адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором №386460719 від 25.05.2021, 500 грн за підготовку клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором №386460719 від 25.05.2021 (т.1, а.с. 98).

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Ейс» просив судові витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 13 000 грн. стягнути з відповідача та на підтвердження витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції надано акт прийому-передачі наданих послуг, де зазначена вартість послуги (складання апеляційної скарги) у розмірі 6 000 грн (т.1, а.с. 246, зворот).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24).

Загальна вартість таких послуг, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у суді першої та апеляційної інстанції, оцінена стороною позивача в сумі 13 000 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача.

Відповідач у відзиві зазначив, що заявлена сума витрат на правничу допомогу у розмірі 13 000 грн. є не співмірною з складністю справи.

Колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що зазначені в описі робіт (наданих послуг) витрати на правничу допомогу адвоката, які включають послуги: 1 000 грн вивчення матеріалів справи, 500 грн за підготовку адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором №386460719 від 25.05.2021, 500 грн за підготовку клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором №386460719 від 25.05.2021, нерозривно пов`язані та охоплюються послугами з підготовки та складання позовної заяви.

З огляду на це вказані види робіт були безпідставно виокремлені в окремі послуги та вимога про стягнення суми витрат за ці послуги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів апеляційного суду також враховує, що правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій надавалась тим самим адвокатом Соломко О.В., який обізнаний з правовою проблематикою у справі на стадії апеляційного перегляду, оскільки правова позиція сторони відповідача в цій справі не змінювалась в судах першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на викладене вище в сукупності, дослідивши перелік наданих послуг та обсяг робіт, виконаних в межах договору про надання правової допомоги, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, критерії співмірності та реальності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, необхідних процесуальних дій сторони, беручи до уваги критерій співмірності адвокатських витрат та виходячи з конкретних обставин справи, а також її складності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, у розмірі 5000 грн та в суді апеляційної інстанції 3 000 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, відповідно до загального правила розподілу судових витрат між сторонами, що передбачено частиною 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин, врахувавши що позов задоволено колегія суддів апеляційного суду, керуючись критеріями, визначеними ч.3 ст.137 ЦПК України, дійшла висновку, що доведений позивачем розмір витрат на професійну правову допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій в сумі 8 000 грн (5 000 грн + 3 000 грн) підлягає задоволенню

Також з відповідача на користь ТОВ «ФК «Ейс» слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2 662,4 грн та за розгляд у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 993,6 грн.

Керуючись ст. 367-369, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 червня 2026 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №386460719 від 25.05.2021 в розмірі 77 982 грн та у відшкодування судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції: судовий збір у розмірі 2 662,4 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» у відшкодування судових витрат за апеляційний розгляд справи: судовий збір у розмірі 3993,6 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 07.09.2026.

Головуючий: Судді: