Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №587/2706/26 — Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/2706/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Гончаренко Л.М., за участю секретаря судового засідання Макошенець С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що з 14.09.2012 по 10.11.2021 перебував у шлюбі з відповідачкою. Під час перебування у шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з відповідачкою. Відповідно до наказу Ковпаківського районного суду м.Суми від 20.10.2021 з нього на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі заробітку(доходу), але не менше ніж 50 відсотків для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 12.10.2021 року до досягнення дитиною повноліття. 15.03.2025 року позивач уклав шлюб з ОСОБА_6 08.12.2025 згідно рішення Путивльського районного суду Сумської області усиновив ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_6 . Дружина позивача офіційно не працює та виховує сина ОСОБА_8 , оскільки останній постійно хворіє і потребує постійного догляду і грошових коштів на лікування. Крім того, ОСОБА_6 знаходиться в положенні. Родина позивача орендує житло, сплачує комунальні послуги. Позивач знаходиться на військовій службі в ЗСУ, його щомісячна заробітна плата з урахуванням податків становить в середньому 40000 грн. Частину коштів витрачає на родину, а тому стягнена сума аліментів є непосильною для нього, у зв`язку з чим змушений звернутися до суду про зменшення розміру аліментів.

А тому просить суд зменшити розмір аліментів, який встановлений наказом Ковпаківського районного суду м.Суми від 20.10.2021 року по справі №592/12899/21 на 1/5 частину всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття та відкликати судовий наказ.

22.07.2026 року представником відповідача ОСОБА_9 на адресу суду подано відзив на позовну заяву, в якому просила суд відмовити в задоволенні позову. Зазначала, що відповідачка не визнає позов, виходячи з наступного: що за весь час після розірвання шлюбу позивач намагається ухилитись від сплати аліментів на утримання сина, спілкування з позивачем з сином майже не відбувається, ніяких подарунків сину він не робить. Позивач тривалий час самовільно залишив військову частину, де проходив службу і в цей період аліменти не сплачував. Відповідачка 14.06.2022 вступила в інший шлюб, народила та виховує дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того, отримавши значні опіки, перебуває на стаціонарному лікуванні, в лікарнях, що потребує значних матеріальних витрат. Зменшення розміру аліментів позивачем на утримання сина призведе до погіршення матеріального стану сина. Зміна сімейного стану позивача-народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру.

У судове засідання позивач не з`явився від його представника надійшла заява з проханням проводити судове засідання у відсутність позивача та його представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачка та представник відповідачки в судове засідання не з`явились, від представника надійшла заява з проханням проводити судове засідання у їх відсутність, в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що від шлюбу з ОСОБА_4 позивач ОСОБА_1 має сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 12).

10.11.2021 року шлюб між сторонами був розірвано, що підтверджується рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми( а.с.30-33)

Після розірвання шлюбу син ОСОБА_5 залишився проживати з відповідачкою, що не оспорюється сторонами.

На підставі наказу Ковпаківського районного суду м.Суми від 20.10.2021 № 592/12899/21 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі заробітку(доходу), але не менше ніж 50 відсотків для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 12.10.2021 року до досягнення дитиною повноліття. ( а.с. 34).

15.03.2025 ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб( а.с.13)

Відповідно до рішення Путивльського районного суду Сумської області від 08.12.2025 ОСОБА_1 усиновив ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_6 ( а.с.14-15)

Позивач проходить військову службу в ЗСУ, що підтверджується довідкою про його доходи (а.с. 35).

Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.07.2026, виданої Ковпаківським ВДВС у м.Суми заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів відповідно до наказу Ковпаківського районного суду м.Суми від 20.10.2021 № 592/12899/21 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 відсутня ( а.с. 54 зв.б.).

Відповідно до свідоцтва про шлюб 15.03.2025 відповідачка ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_11 та має прізвище ОСОБА_2 ( а.с.51)

Відповідачка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 народила сина ОСОБА_10 ( а.с.50)

Згідно приписів ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

У ч. 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього. Також судом звертається увага, що під час розгляду позову про зменшення розміру аліментів суд не переглядає рішення, яким стягнуто аліменти, а лише з`ясовує наявність обставин, які дають підстави для зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач обґрунтував його тим, що у нього змінився матеріальний та сімейний стан, а саме 15.03.2025 він створив нову сім`ю з жінкою, яка має сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого він усиновив. Дружина не працює та виховує сина, який постійно хворіє і потребує постійного догляду ( а.с.17), дружина вагітна ( а.с.18). Також родина у зв`язку з безпековою ситуацією переїхала проживати в Київську область, де орендує житло( а.с.19-22), несе витрати на комунальні послуги( а.с.23-29)

Відповідно до довідок позивач проходить службу в ЗСУ та отримує стабільний дохід.

Додані до позову рішення суду про усиновлення та довідка про вагітність дружини позивача, без доведення погіршення у зв`язку з цим майнового стану платника аліментів, не є підставою для задоволення позову.

Слід зазначити, що зміна сімейного стану позивача без підтвердження погіршення його матеріального становища, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19.

При цьому суд вважає, що зменшення розміру аліментів не відповідає інтересам дитини, ставить її у несприятливі умови в частині матеріального забезпечення, погіршуючи положення самої дитини. За таких обставин, фактичне втручання держави у спосіб зменшення сплачуваних на дітей аліментів в судовому порядку не є необхідним ні в інтересах самих дітей, ні в інтересах дотримання розумного балансу між виплатами.

Таким чином, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 не довів підстави позову про зменшення розміру аліментів, а визначений судовим рішенням розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, не є надмірним, відповідає вимогам виваженості, розумності, справедливості та інтересам дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 141, 180, 181, 183, 184, 192 СК України, ст.ст. 258-259, 263-265, 268, 273-279, 352, 354, 430 ЦПК України

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Л.М.Гончаренко