Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №335/395/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 01.09.2026 Справа № 335/395/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/395/26

Провадження №22-ц/807/1500/26

Головуючий в 1-й інстанції – Романько О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,

суддів:Мінгазова Р.В., Подліянової Г.С.,

секретарВолчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 21 квітня 2026 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 30 квітня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Рижова Михайла Григоровича звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.Просила суд: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії, нарахованої її батьку ОСОБА_2 за життя на підставі: рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі №280/7117/23, яке набрало законної сили, у розмірі 10 000 грн.; рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі №280/5234/24, яке набрало законної сили, у розмірі 173 767,58 грн., а усього пенсії у загальному розмірі 183 767,58 грн., недоотриманої ОСОБА_2 у зв`язку з його смертю, що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії, нарахованої її батьку ОСОБА_2 за життя на підставі: рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі № 280/7117/23, яке набрало законної сили, у розмірі 10 000 грн.; рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі №280/5234/24, яке набрало законної сили, у розмірі 173 767,58 грн., а усього пенсії у загальному розмірі 183 767,58 грн. недоотриманої ОСОБА_2 у зв`язку з його смертю, що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 пенсії ОСОБА_2 у загальному розмірі 183 767,58 грн., а також стягнути з відповідача понесені витрати на сплату судового збору.

Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 21 квітня 2026 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії, нарахованої її батьку ОСОБА_2 за життя на підставі: рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі №280/7117/23, яке набрало законної сили, у розмірі 10 000 грн.; рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі №280/5234/24, яке набрало законної сили, у розмірі 173 767,58 грн., а усього пенсії у загальному розмірі 183 767 грн. 58 коп. недоотриманої ОСОБА_2 у зв`язку з його смертю, що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії, нарахованої її батьку ОСОБА_2 за життя на підставі: - рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі № 280/7117/23, яке набрало законної сили, у розмірі 10 000 грн.; - рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі №280/5234/24, яке набрало законної сили, у розмірі 173 767,58 грн., всього пенсії у загальному розмірі 183 767 грн. 58 коп., недоотриманої ОСОБА_2 у зв`язку з його смертю, що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 пенсії ОСОБА_2 у загальному розмірі 183 767 грн. 58 коп.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 535 грн. 10 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області – Литвинець Юлія Сергіївна подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовної заяви відмовити у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що при вирішенні питання про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, слід керуватися ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», що є спеціальним нормативно-правовим актом для правовідносин, які виниклі в даній справі. Законодавством не передбачено можливості спадкування недоотриманих сум пенсій військовослужбовців. Залишилось поза увагою, що оскільки відсутні відомості про проживання позивача з пенсіонером на день його смерті за однієї адресою, то і підстав для виплати недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, немає.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 виданого відділом РАЦС Василівського райвиконкому Запорізької області від 04.11.1982 гр. ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Василівка Запорізької області, про що вчинено 20.02.1976 актовий запис № 34, її батьком є ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_4 (а.с.49, 100).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 виданого відділом реєстрації актів громадянського стану міськвиконкому м. Запоріжжя від 09.09.1995 гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_3 уклали шлюб 09.09.1995, актовий запис № 1286, прізвище дружини після укладення шлюбу – « ОСОБА_6 » (а.с.52).

Відповідно до паспорту громадянки України серія НОМЕР_3 виданого Жовтневим РВ УМВС України в Запорізькій області від 28.11.1995, гр. ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Василівка Запорізької області, має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується і Витягом з Реєстру територіальної громади № 2025/016711974 від 11.11.2025, рнокпп НОМЕР_4 (а.с.18, 28-30).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 виданого виконавчим комітетом Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області від 14.12.2021, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Приморське Василівського району Запорізької області, про що вчинено актовий запис № 140 (а.с.51).

Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.10.2022 №2301-5002253664, яку видано Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мав зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , та зареєстроване місце перебування за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19).

Відповідно до рішення Олександрівського районного суду міста Запоріжжя (головуючий - суддя Фісун Н.В.) у справі № 331/7352/24, провадження № 2-о/331/63/2025 від 21.05.2025, заяву ОСОБА_1 , особа щодо якої порушено питання про визнання недієздатним ОСОБА_2 , заінтересована особа районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна задоволено. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , недієздатним. Призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 47-48).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 виданого Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 28.05.2025, гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в Дніпровському районі м. Запоріжжя Запорізької області, актовий запис № 1064 (а.с.50).

Відповідно до копії матеріалів спадкової справи №50/2025 відкритої після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , встановлено, що 17.11.2025 позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Запорізького нотаріального округу Білої Т.С. із заявою про прийняття спадщини після свого батька. В заяві зазначено, що спадкоємцем відповідно до ст. 1261 ЦК України померлого є вона як донька померлого та його син – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання якого їй не відомо. Заповіту померлий не складав (а.с.84).

Згідно з Інформаційної довідки із Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 83276097 від 17.11.2025 не знайдено станом на 17.11.2025 будь-яких інших заведених спадкових справи щодо майна померлого ОСОБА_2 (а.с.85).

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №83277055 від 17.11.2025 про реєстрацію спадкової справи № 74877913, місце заведення приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Біла Т.С., спадкодавець ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_6 , народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер – ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.86).

Згідно з Інформаційної довідки із Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 83277110 від 17.11.2025 зареєстрованого заповіту ОСОБА_2 , рнокпп1775019875, народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер – ІНФОРМАЦІЯ_7 , не виявлено (а.с.86 на звороті).

Згідно повного Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00054804096, гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , актовий запис № 1064, виданого Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 88 на звороті-89 на звороті).

Відповідно до запиту приватного нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Білої Т.С. стосовно місця реєстрації гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , департаментом адміністративних послуг Запорізької міської ради від 18.11.2025 за № 06.4-06/02/30180 в реєстрі територіальної громади м.Запоріжжя відомості відсутні (а.с. 102 на звороті-103).

Відповідно до запиту приватного нотаріусу Запорізького міського нотаріального окургу Білої Т.С. стосовно місця реєстрації гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , Степногірською селищною радою Виконавчого комітету Ваасилівського району Запорізької області надано довідку від 18.11.2025 за № 957 за даними реєстру територіальної громади Степногірської селищної ради Запорізької області гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_2 , не зареєстрований (а.с. 101,104).

Відповідно до запиту приватного нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Білої Т.С. стосовно місця реєстрації гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , Степногірською селищною радою Виконавчого комітету Ваасилівського району Запорізької області надано довідку від 18.11.2025 за № 956, гр. ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 2002 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 102 на звороті,105).

Відповідно до запиту приватного нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Білої Т.С. стосовно місця реєстрації гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Степногірською селищною радою Виконавчого комітету Ваасилівського району Запорізької області надано довідку від 18.11.2025 за № 963, гр. ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 2002 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.104- на звороті).

Таким чином, ОСОБА_1 є спадкоємцем свого померлого батька ОСОБА_2 .. Місце проживання ще одного спадкоємця – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відомості про нього, нотаріусом не виявлено.

Відповідно до рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року у справі № 280/731/23 ГУ ПФУ в Запорізькій області зобов`язано «перерахувати та виплатити, з урахуванням раніше виплачених сум, пенсію ОСОБА_2 починаючи з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Запорізькій області» від 08.12.2022 №33/28 - 3926, з урахуванням наступних видів грошового забезпечення: посадовий оклад 3 000,00 грн., оклад за військовим (спеціальним) званням 2400,00 грн., надбавка за стаж служби в поліції 50% - 2700,00 грн., надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції 59,75 - 4839,75 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень 10% - 300,00 грн., премія 49,95% - 6 613,26 грн., усього 19 853,01 грн. (а.с.33-35).

Відповідно до рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі № 280/7117/23 ГУ ПФУ в Запорізькій області зобов`язано «провести нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з моменту припинення такої виплати внаслідок проведеного перерахунку пенсії позивача на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.03.2023 у справі №280/731/23» (а.с.43-46).

Відповідно до рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі №280/5234/24 ГУ ПФУ в Запорізькій області зобов`язано «провести з 01.12.2019 перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_2 , виходячи з основного розміру пенсії 88% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум» (а.с. 36-42).

Усі вказані вище судові рішення набрали законної сили та на їх підставі ОСОБА_2 проведено перерахунки його пенсії, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку за життя ОСОБА_2 погашено не було.

Зазначене не заперечувалося представником відповідача, зокрема про наявність заборгованості зазначено і у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до запиту від 23 червня 2025 року ОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката Рижова М.Г., звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області з проханням надати копію розрахунку заборгованості виплат за пенсією ОСОБА_2 , яка виникла внаслідок перерахунку його пенсії за рішенням суду від 02 березня 2023 року у справі № 280/731/23, від 22 вересня 2023 року у справі № 280/7117/23 та від 14 серпня 2024 року у справі 280/5234/24. Виплатити заборгованість за пенсією ОСОБА_2 їй як спадкоємниці. У разі якщо виплата заборгованості за пенсією ОСОБА_2 не буде проведена, навести причини та підстави про прийняття такого рішення.

Відповідно до листа від 25 червня 2025 року за № 0800-0201-8/63305, відповідач повідомив позивача про те, що ОСОБА_2 до дня смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) перебував на обліку в Головному управлінні як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На виконання рішень Запорізького окружного адміністративного суду у справах 280/731/23, 280/7117/23 та 280/5234/24 Головним управлінням ОСОБА_2 за життя було проведено перерахунки пенсії внаслідок яких по пенсійній справі сформувались доплати за минулий час, які внесені до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Статтею 61 Закону № 2262 передбачено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців та прирівняних до них осіб і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються членам сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними до відповідного органу Пенсійного фонду України надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Особа, яка має право на одержання недоотриманої пенсії померлого, особисто звертається до органу ПФУ не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (а.с.27).

Відповідно до заяви від 02 жовтня 2025 року ОСОБА_1 особисто, звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою з проханням надати копію розрахунку заборгованості виплат за пенсією ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_6 , яка виникла внаслідок перерахунку його пенсії за рішеннями суду у справах: № 280/7117/23, 280/5234/24. Виплатити заборгованість за пенсійним рахунком ОСОБА_2 їй, як члену сім`ї, що постійно проживала разом з пенсіонером. У разі якщо виплата заборгованості за пенсійним рахунком ОСОБА_2 не буде проведена, повідомити причини та підстави про прийняття такого рішення. До вказаної заяви позивачем додано належним чином засвідчені копії документів: копія паспорту та ІПН ОСОБА_1 , копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 , копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 , копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , витяг про місце реєстрації ОСОБА_1 , копія довідки ВПО ОСОБА_2 , копія рішення Олександрівського районного суду міста Запоріжжя у справі № 331/7352/24 від 21.05.2025 (22-23).

Листом від 05 листопада 2025 року за № 20868-20558/Б-02/8-0800/25 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило, що на виконання рішень Запорізького окружного адміністративного суду у справах 280/7117/23 та 280/5234/24 Головним управлінням ОСОБА_2 за життя було проведено перерахунки пенсії внаслідок чого по пенсійній справі сформувались доплати у розмірі 10 000,00 грн. та 173 767,58 грн. відповідно. Статтею 61 Закону 2262 передбачено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців та прирівняних до них осіб і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються членам сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними до відповідного органу Пенсійного фонду України надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Особа, яка має право на одержання недоотриманої пенсії померлого, особисто подає до органу ПФУ заяву встановленого зразка. Згідно вимог розділу II пункту 9 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону 2262», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 № 10-1), до заяви про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подаються такі документи: свідоцтво про смерть пенсіонера; паспорт громадянина України; документ, що засвідчує реєстрацію особи в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків; документи, що засвідчують родинні відносини з померлим пенсіонером; відомості про проживання з пенсіонером на день його смерті (у разі неможливості надати такі документи факт проживання з пенсіонером встановлюється у судовому порядку); заява про виплату пенсії або грошової допомоги з уповноваженого банку. Таким чином, виплата недоотриманої пенсії буде проведена за умови надходження від позивача не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера повного пакету документів та після відповідного фінансування з Державного бюджету. Роз`яснено, що у разі незгоди з відповіддю позивач маєте право на оскарження до Пенсійного фонду України або до суду.

До зазначеної відповіді ГУ ПФУ в Запорізькій області було додано розрахунки на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № N/А 11344, пенсіонер ОСОБА_2 , підстави для здійснення розрахунку: рішення суду. Так, за дорученням № Д N/А 11344/41 станом на 04.11.2025 обліковувалася заборгованість в розмірі 10000,00 грн. та за дорученням № Д N/А 11344/44 станом на 04.11.2025 обліковувалася заборгованість в розмірі 173 767,58 грн. (а.с.25-26).

20.11.2025 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою за встановленою формою про виплату їй пенсії, недоодержаної її померлим батьком ОСОБА_2 з урахуванням вимог, зазначених у листі від 05.11.2025 року № 20868-20558/Б-02/8-0800/25.

На вказану заяву відповідачем було прийнято рішення від 26.12.2025 за №П/С N/А11344 про відмову в оформленні та виплаті недоодержаної пенсії гр. ОСОБА_1 у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 за заявою від 20.11.2025, у якому наведено як підставу для відмови те, що в зазначеній заяві місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , а згідно копії паспорта громадянина України, яка знаходиться в пенсійній справі ОСОБА_2 місце проживання пенсіонера зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 . Статтею 61 Закону 2262 передбачено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців та прирівняних до них осіб і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються членам сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними до відповідного органу Пенсійного фонду України надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Особа, яка має право на одержання недоотриманої пенсії померлого, особисто подає до органу ПФУ заяву встановленого зразка. Згідно вимог розділу II пункту 9 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону 2262», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 №10-1), до заяви про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подаються такі документи: свідоцтво про смерть пенсіонера; паспорт громадянина України; документ, що засвідчує реєстрацію особи в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків; документи, що засвідчують родинні відносини з померлим пенсіонером; відомості про проживання з пенсіонером на день його смерті (у разі неможливості надати такі документи факт проживання з пенсіонером встановлюється у судовому порядку) (для виплати членам сім`ї, що не належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника). На запит Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, від Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області отримана відповідь, що в реєстрі Степногірської територіальної громади і Єдиному державному демографічному реєстрі відсутні дані про реєстрацію на громадянку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : ОСОБА_1 не була зареєстрована разом з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: АДРЕСА_2 . Оскільки відомості про проживання ОСОБА_1 з пенсіонером на день його смерті за однією адресою відсутні, підстав для виплати недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 немає. Роз`яснено порядок оскарження такого рішення (а.с.31-32).

Судом встановлено, що єдиною фактичною обставиною, яку зазначено ГУ ПФУ в Запорізькій області у його рішенні від 26.12.2025, як підставу для відмови позивачу у виплаті пенсії недоодержаної її батьком у зв`язку із настанням його смерті, є невизнання відповідачем факту спільного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 на момент його смерті.

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що за життя ОСОБА_2 недоотримав пенсію у розмірі 183 767,58 грн., яка увійшла до складу спадщини, а позивачка є його спадкоємицею та у встановленому законом порядку прийняла спадщину, тому позивач як спадкоємець набула право на отримання невиплаченої пенсії, при цьому, спадкоємець має право на отримання всієї нарахованої та невиплаченої за життя пенсії спадкодавця, без обмеження будь-яким часом. Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути недоотриману пенсію нараховану згідно рішень суду, які набрали законної сили ще за життя спадкодавця, в сумі 183 767,58 грн.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується виходячи з наступного.

Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавця.

Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у неї як спадкоємця першої черги після смерті батька права на спадкування недоотриманої суми пенсії.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Частинами другою та третьою статті 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки за життя ОСОБА_2 недоотримав пенсію у розмірі 183 767,58 грн., яка увійшла до складу спадщини, а позивачка є його спадкоємицею та у встановленому законом порядку прийняла спадщину, тому позивач як спадкоємець набула право на отримання невиплаченої пенсії, без обмеження будь-яким часом.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 21 квітня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 04 вересня 2026 року.

Головуючий С.В. Кухар

Судді: Р.В. Мінгазов

Г.С. Подліянова