Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №676/6434/26 — Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/6434/26

Номер провадження 3/676/1925/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року м. Кам`янець-Подільський

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області Воєвідко Я.І., за участю секретаря судових засідань Мельник Р.Р., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області протокол та матеріали справи, що надійшли від Батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам`янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя по АДРЕСА_1 , військовослужбовця, (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ), за ч.1 ст.130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

До Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від Батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам`янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №725838 від 22 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно протоколу, ОСОБА_1 о 09:01 год. 22 липня 2026 року по вул. Дзержинського, 187 в с. Колибаївка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області керував транспортним засобом «Mitsubishi Pajero» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в повному обсязі, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вину у вчиненому не визнав, та пояснив, що в стані алкогольного сп`яніння не перебував, на підтвердження надав висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння №102/26 від 22 липня 2026 року, відповідно до якого ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 не виявлено.

Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , вивчивши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №725838 від 22 липня 2026 року, відеозапис та інші матеріали справи, не здобув достатньо доказів доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та вважає, що справа підлягає закриттю, зважаючи на наступне.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і залежно від встановленого прийняти мотивоване, законне та обґрунтоване рішення.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вказаною нормою у зв`язку з відмовою від проходження огляду необхідним є встановлення належними та допустимими доказами факту керування транспортним засобом, наявності передбачених законом підстав для проведення огляду, пропозиції особі пройти такий огляд у встановленому законом порядку, а також факту її відмови від його проходження.

При цьому сама по собі наявність у протоколі про адміністративне правопорушення запису про відмову водія від проходження огляду не звільняє суд від обов`язку перевірити обставини такої відмови та дотримання працівниками поліції встановленого законом порядку проведення огляду.

Частина перша ст.130 КУпАП є бланкетною нормою, оскільки встановлює відповідальність за відмову від проходження огляду саме «відповідно до встановленого порядку». Такий порядок визначений, зокрема, ст.266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, а також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735.

Згідно з ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст.266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно з п.7 Інструкції №1452/735 у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення.

Отже, законодавством передбачено чітку послідовність дій працівника поліції у випадку виникнення у нього підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння. У разі відмови водія від огляду на місці зупинки він підлягає направленню до відповідного закладу охорони здоров`я для проведення огляду.

При цьому відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у судовому засіданні послідовно заперечив факт перебування у стані алкогольного сп`яніння та не визнав своєї вини. На підтвердження своїх пояснень він надав висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння №102/26 від 22 липня 2026 року, відповідно до якого ознак алкогольного сп`яніння у нього не виявлено.

Вказаний висновок суд оцінює у сукупності з іншими доказами у справі та враховує його як об`єктивний доказ, отриманий за результатами безпосереднього медичного огляду ОСОБА_1 у день події.

При цьому результати зазначеного медичного огляду узгоджуються з поясненнями ОСОБА_1 щодо відсутності у нього стану алкогольного сп`яніння та не спростовані іншими належними і допустимими доказами.

Сам факт проходження ОСОБА_1 медичного огляду у день події також має істотне значення для оцінки обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки свідчить про те, що особа фактично пройшла медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Суд враховує, що відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП у випадку відмови від огляду настає не за сам факт небажання особи пройти певну процедуру, а за відмову від проходження огляду саме відповідно до встановленого законом порядку.

Отже, під час розгляду справи суд повинен встановити не лише наявність у працівників поліції підстав для пропозиції водієві пройти огляд, а й сам факт належної пропозиції такого огляду, зміст та послідовність дій водія у відповідь на неї, а також дотримання працівниками поліції встановленої процедури.

Оцінюючи наявний у матеріалах справи відеозапис, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення ОСОБА_1 та висновок щодо результатів медичного огляду №102/26 від 22 липня 2026 року в їх сукупності, суд не встановив достатніх та переконливих даних, які б дозволяли поза розумним сумнівом дійти висновку про те, що ОСОБА_1 умисно та безпідставно відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку.

При цьому суд не залишає поза увагою зазначені у протоколі ознаки, які, на думку працівників поліції, свідчили про можливе перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук та різку зміну забарвлення шкірного покриву обличчя.

Разом з тим, самі по собі зазначені у протоколі ознаки не є беззаперечним доказом перебування особи у стані алкогольного сп`яніння та не звільняють працівників поліції від обов`язку дотримання встановленої законом процедури огляду.

Більше того, результати медичного огляду, проведеного 22 липня 2026 року, тобто у день складання протоколу, не підтвердили наявності у ОСОБА_1 стану алкогольного сп`яніння.

Суд не має підстав ставити під сумнів зазначений висновок медичного огляду, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про його недостовірність, неналежність або отримання з порушенням установленого порядку.

Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Згідно вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Барбера, Мессеге, і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 року (п.146) Суд констатував, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов`язок доведення лежить на обвинуваченні і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Європейський суд з прав людини також підкреслив, що за змістом п. 2 ст. 6 Конвенції, докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 (п.4.1) встановлено, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Згідно рішення ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08) Суд, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення прав захисту (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має право захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у праві №5-рп/2015 визначено, що у наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23 рп/2010у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.

При цьому, суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що пояснення ОСОБА_1 щодо відсутності у нього стану алкогольного сп`яніння узгоджуються з результатами медичного огляду №102/26 від 22 липня 2026 року, відповідно до якого ознак алкогольного сп`яніння у нього не виявлено.

Разом з тим, належними та допустимими доказами не підтверджено вчинення ОСОБА_1 саме тих дій, які утворюють об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, інкримінованого йому за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме відмови від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння відповідно до встановленого законом порядку.

За таких обставин суд приходить до висновку, що наявні у справі докази не утворюють достатньої, належної та несуперечливої сукупності для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, оскільки докази не можуть ґрунтуватись на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що викладені обставини свідчать про відсутність належних, допустимих і достатніх доказів, які підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому провадження підлягає закриттю відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 130, 245, п.1 ч.1 ст. 247, ст.266, 283, 284, 287, 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Хмельницької апеляційного суду через Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня винесення.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду

Я.І. Воєвідко