Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №608/906/26 — Чортківський районний суд Тернопільської області

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" вересня 2026 р. Справа № 608/906/26

Номер провадження2/608/603/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Яковець Н. В.

з участю секретаря Олійник О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чортків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

В позовній заяві позивачка вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 20.30 год. по АДРЕСА_3 водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Mercedes-Benz E270», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись у попутному напрямку, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , 1959 року народження. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці події. За фактом ДТП слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Чернівецькій області матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025262020003243. Згідно висновку експерта № 1280 від 18.12.2025 року причиною смерті ОСОБА_3 є: набряк та набухання речовини головного мозку, що виникло як ускладнення отриманої при житті травми у вигляді відкритого перелому кісток основи та склепіння черепа з забоєм речовини головного мозку з розвитком підоболонкових крововиливів. 27.12.2025 року постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Чернівецькій області кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відсутністю в діянні учасників дорожньо-транспортної пригоди складу кримінального правопорушення.

Представник позивача звертався в Чортківський районний суд Тернопільської області з позовною заявою до Страховика про стягнення страхового відшкодування (справа №608/2722/25). Серед заявлених Позивачем до відшкодування вимог, містились: 96 000,00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю потерпілого. Під час судового розгляду ТДВ «СК «Альфа Гарант» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 96'000,00 грн, у зв`язку з чим позовну заяву було залишено без розгляду.

Проте сума страхового відшкодування, яку виплатив Страховик, є значно меншою, ніж фактична моральна шкода, яку було завдано позивачці. Моральна шкода ОСОБА_1 обґрунтовується наступними фактами. Глибина та тривалість душевних страждань полягають у втраті рідного батька, яка є однією з найтяжчих та непоправних втрат у житті кожної людини, спричинила надзвичайні душевні страждання. Трагізм ситуації значно посилюється раптовістю та насильницьким характером смерті: батько загинув не від тривалої хвороби, а раптово, внаслідок отриманих несумісних із життям травм (відкритого перелому кісток основи та склепіння черепа) безпосередньо на місці ДТП. Несподіваність трагедії та усвідомлення того, що життя найріднішої людини обірвалося так трагічно, завдали позивачці глибокої психологічної травми, що призвела до сильного стресу, безсоння, тривожності та постійного відчуття горя. Крім того, смерть батька безповоротно зруйнувала міцні та сталі родинні зв`язки. Для неї батько завжди був надійною життєвою опорою, джерелом батьківської мудрості, захисту та безумовної любові. Також втрата близької людини змусила позивачку кардинально змінити свій звичний ритм життя. Вона була змушена акумулювати всі свої моральні та фізичні сили для організації поховання та вирішення складних питань, пов`язаних із раптовою загибеллю батька. Це призвело до сильного морального виснаження та вимагало значних зусиль для спроб повернення до повноцінного життя. Зруйновано всі спільні родинні плани, сімейні традиції та можливість проводити час разом із батьком у майбутньому. Враховуючи те, що після смерті потерпілого ОСОБА_1 назавжди позбавлена його батьківської підтримки, любові та допомоги, а також те, що смерть батька невідворотно змінила її життя у всіх сферах та зруйнувала нормальні родинні зв`язки, позивачка оцінює загальний розмір грошового відшкодування завданої їй моральної шкоди у сумі 800 000,00 грн. Цей розмір визначений з урахуванням того безцінного нематеріального (емоційна підтримка, батьківська турбота, моральна опора, соціальні зв`язки та спілкування) та матеріального блага, яке надавав батько та міг би надавати в майбутньому. Оскільки з матеріалів кримінального провадження слідує те, що ДТП відбулась в тому числі й у зв`язку із грубою необережністю потерпілого, тому позивачка зменшує розмір моральної шкоди з 800 000,00 грн. до 300 000,00 грн. А враховуючи частину моральної шкоди, яку вже було відшкодовано страховиком ТДВ «СК «Альфа Гарант» у розмірі 96 000,00 грн., решта суми моральної шкоди, яку вона просить стягнути з відповідача становить 204 000,00 грн. Також просить стягнути з відповідача 30 280 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 21 травня 2026 року закрито підготовче провадження в справі та призначено її до судового розгляду по суті.

01 червня 2026 року Чортківським районним судом Тернопільської області за клопотанням представника відповідача судом ухвалено продовжити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

В червні 2026 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Гуцуляк С. Т. подала відзив на позовну заяву, в якому посилаючись на відсутність вини відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної події, просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Звертає увагу, що згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи в даній дорожньо-транспортній обстановці у діях водія ОСОБА_2 не вбачається невідповідностей вимог Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору могли б перебувати в причинному зв`язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди. Навпаки поведінка потерпілого свідчить про грубу необережність, яка перебувала у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, що є підставою для зменшення або відмови у відшкодуванні шкоди.

Щодо моральних страждань позивачки, у позові її представник зазначає загальні положення про глибину та тривалість душевних страждань, зруйновані сімейні зв`язки та позбавлення підтримки, порушення нормального життєвого укладу та зміни життєвих планів позивачки тощо. Проте громадянин ОСОБА_3 проживав один, не працював, неодноразово жителями села був помічений в нетверезому стані. Тому вважає, що позивачкою не надано доказів існування особливо тісних сімейних відносин, спільного проживання, матеріальної залежності чи інших обставин, які б свідчили про виняткову глибину моральних страждань понад ті, які об`єктивно виникають у зв`язку зі смертю близького родича. Представник позивачки зазначає, що вона акумулювала свої фізичні сили для організації поховання, що не відповідає дійсності, оскільки всі турботи та витрати по організації та проведенню поховання громадянина ОСОБА_3 добровільно взяв на себе відповідач ОСОБА_2 . Крім того, у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, представник відповідача просить взяти до уваги і застосувати положення ч. 2, 4 ст. 1193 ЦК України і зменшити розмір відшкодування у зв`язку з тим, що відповідач являється інвалідом ІІІ групи з дитинства, знаходиться на диспансерному обліку в невропатолога, отримує державну соціальну допомогу як інвалід третьої групи в незначному розмірі, а також працює двірником на 0,5 ставки в Петричанському психоневрологічному будинку-інтернаті з середньомісячним заробітком 4337 грн., проживає один. Також відповідач заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, оскільки позивачем не доведено співмірність та розумність таких витрат відповідно до ст. 137 та ст. 141 ЦПК України.

В червні 2026 року представник позивачки подав відповідь на відзив, вказує, що категорично не погоджується з правовою позицією відповідача щодо повного звільнення його від відповідальності. Доводи сторони відповідача ґрунтуються на хибному тлумаченні норм матеріального права, що регулюють безвинну відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки. Закриття кримінального провадження через відсутність технічної можливості уникнути наїзду в останню мить не спростовує цивільно-правової вини водія, яка полягає у невжитті заходів безпеки з того моменту, коли він вперше побачив потенційну загрозу на дорозі. Відповідач просить суд зменшити розмір відшкодування через грубу необережність потерпілого на підставі ст. 1193 ЦК України. Проте він ігнорує той факт, що позивачка у своїй позовній заяві вже самостійно визнала факт грубої необережності з боку свого батька. Саме усвідомлюючи цей факт вона добровільно, як компромісне рішення, суттєво зменшила загальний орієнтовний розмір завданої моральної шкоди з 800 000,00 грн. до 300 000,00 грн.

Також відповідач намагається нівелювати глибину моральних страждань позивачки, вказуючи на те, що вона проживала окремо від батька, а також на те, що потерпілий нібито зловживав алкоголем і проживав один. Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір відшкодування, посилаючись на свій стан здоров`я (інвалідність ІІІ групи) та низький дохід (зарплата двірника 4 337,00 грн і пенсія 2 595,00 грн). Додатковими аргументами Відповідача є те, що він добровільно оплатив поховання на суму понад 70 000,00 грн, а Позивачка вже отримала 96 000,00 грн. страхового відшкодування. Представник позивачки звертає увагу, що право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, прямо передбачене законом і не ставиться в залежність від факту спільного проживання дорослих дітей з батьками. Як вбачається з доданих самим Відповідачем чеків та квитанцій, загальна сума документально підтверджених витрат становить менше 30 000,00 грн. (зокрема, чек від ФОП ОСОБА_4 на суму 12 950,00 грн, квитанція про послуги ритуальної служби на суму 8 500,00 грн, та інші дрібні чеки). Таким чином, Відповідач штучно завищує суму своїх витрат більш ніж удвічі, щоб створити в суду хибне враження про свою доброчесність. Навіть якщо Відповідач і поніс певні документально підтверджені витрати, слід наголосити, що згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди. Оплата Відповідачем ритуальних послуг є компенсацією майнової шкоди (ст. 1201 ЦК України) і не може вважатися відшкодуванням душевних страждань доньки від втрати батька. Загальний розмір стягнення безпосередньо з водія у розмірі 204 000,00 грн. є різницею між загальною сумою визначеної моральної шкоди (300 000,00 грн) та вже отриманою від страховика виплатою (96 000,00 грн).

Відповідач посилається на ч. 4 ст. 1193 ЦК України, просячи зменшити розмір відшкодування через свій стан здоров`я та матеріальне становище (отримання невеликої зарплати та пенсії). Однак, слід звернути увагу на те, що Відповідач мав у володінні та керував автомобілем іноземного виробництва бізнес-класу - «Mercedes-Benz E270». Утримання, обслуговування та заправка такого транспортного засобу об`єктивно вимагають значних фінансових витрат. Подальше зменшення суми зробить компенсацію за втрату людського життя суто символічною, що порушує принципи розумності та справедливості. Щодо вимог про стягнення 30 280,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, представник позивачки вважає їх законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

30 липня 2026 року від позивачки ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, в яких вона зазначила, що проживала з батьком з дитинства, після смерті матері вони залишились проживати самі, пізніше батько їздив на заробітки в Італію, а вона проживала з бабусею в м. Чортків. Батько відвідував її часто, останній раз гостював в неї у вересні 2025 року, за кілька днів до дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої від завданих травм він помер. Просила долучити дані пояснення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник Лабик Р. Р. не з`явилися, у поданих письмових поясненнях позивачка просила розгляд справи проводити без її участі.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Гуцуляк С. Т. у поданому клопотанні просить відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з підстав, що викладені у відзиві, а у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для компенсації моральної шкоди, просить застосувати положення ст. 1193 ЦК України та істотно зменшити розмір відшкодування до справедливого та розумного рівня.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Цивільно-правова відповідальність може мати місце при наявності складу адміністративного чи кримінального правопорушення. Саме склад адміністративного чи кримінального правопорушення є тим юридичним фактом який породжує правовідносини між порушником і потерпілим та створює певні правомірні вимоги потерпілого та обов`язки порушника відшкодувати шкоду завдану протиправними діями.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.

Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 20.30 год. по АДРЕСА_3, водій ОСОБА_2 , 1998 року народження, керуючи автомобілем «Mercedes-Benz E270», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись у попутному напрямку, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , 1959 року народження. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці події.

За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025262020003243 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України.

27 грудня 2025 року постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Чернівецькій області кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відсутністю в діянні учасників дорожньо-транспортної пригоди складу кримінального правопорушення.

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом загс Івано-Франківського міськвиконкому 29 листопада 1990 року вбачається, що позивачка ОСОБА_6 ) народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Івано-Франківськ, її батьки: батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_7 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 09 жовтня 2025 року 2025 року Чортківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Петричанка Чернівецького району Чернівецької області.

Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Пункт 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України вказує, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

За змістом ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (п.1 ч.1 ст. 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Отже, у деліктних правовідносинах за участю джерела підвищеної небезпеки з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Позивачка ОСОБА_1 оцінює розмір відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька, у грошовому еквіваленті 800 000 грн., проте з врахуванням грубої необережності потерпілого та виплаченого страхового відшкодування, просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 204 000 грн. моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд керується положеннями ч. 3 ст. 23 ЦК України, згідно з якою враховується характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також інші обставини, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування матеріальної шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілих.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно із ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує вимоги розумності та справедливості, встановлені судом обставини, майновий стан відповідача, який є інвалідом третьої групи, має незначні доходи, проживає один, а також глибину та тривалість моральних страждань позивачки, яких вона зазнала внаслідок смерті її батька, характер та тривалість її немайнових втрат, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з постанови про закриття кримінального провадження від 27.12.2025 року, при судово-токсикологічній експертизі крові від трупа ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт у кількості 1,62 проміле. В даній дорожньо-транспортній обстановці у діях водія ОСОБА_2 не вбачається невідповідностей вимог ПДР, які з технічної точки зору могли б перебувати в причинному зв`язку із настанням даної ДТП.

Встановивши наведене, суд приходить до висновку, що такий стан і поведінка потерпілого ОСОБА_3 ,зокрема перебування в стані алкогольного сп`яніння та перебування на проїжджій частині дороги ближче до середини, на відстані 2,3 м до краю дороги, могли сприяти настанню дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої настала його смерть, що не звільняє відповідача ОСОБА_2 як володільця джерела підвищеної небезпеки від відповідальності за шкоду завдану смертю потерпілого. Також суд враховує, що позивачкою, при визначенні страхового відшкодування вже враховано виплату страхової компанії у розмірі 96 000 грн.

З огляду на викладені обставини справи, суд вважає, що відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн буде необхідним та справедливим за обставин цієї справи.

Вказана позиція суду узгоджується із практикою Верховного Суду, яка викладена у постанові від 06.05.2026 у справі № 943/1608/24.

Що стосується витрат на правову допомогу, то такі слід зменшити враховуючи наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

В свою чергу, порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до положень вказаної вище статті, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

В силу частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Враховуючи висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження обґрунтованості витрат на правничу допомогу стороною позивача надано: договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 462 від 03.10.2025 року, Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних для надання професійної правничої допомоги від 17.03.2026 року, ордер про надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Як вбачається з детального опису робіт (наданих послуг) вартість наданих послуг становить 30 280 грн.

Суд вважає, що заявлена представником позивачки - адвокатом Лабиком Р. Р. сума на відшкодування судових витрат на правову допомогу є завищеною.

Процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру.

Зазначене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, слідуючи якій заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Як зазначено Верховним Судом в постановах від 10 грудня 2019 року у справі №160/2211/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 580/2610/19 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Слідуючи висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Категорія справи та обізнаність представника у такій, а також судовій практиці з цього приводу, що презюмується, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності та результатів розгляду такої, достатньою сумою витрат на правову допомогу, яку необхідно стягнути, буде 5 000,00 грн. на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з частковим задоволенням позову на суму 10 000 грн., що становить 4,9 % (10 000 х 100 : 204 000) від оскаржуваної суми моральної шкоди, та враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»), судовий збір, який мав бути сплачений за подання позову 2 040 грн., то з відповідача слід стягнути на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України за подання позовної заяви судовий збір в розмірі 99,96 грн. (2 040х4,9:100), інша частина - компенсується за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 23, 1167, 1168, 1187, 1193 Цивільного кодексу України, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", ст.ст. 5, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,--

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) 10 000 (десять тисяч) гривень решти моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) 5 000 (п`ять тисяч) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 99 (дев`яносто дев`ять) гривень 96 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги Тернопільському апеляційному суду через Чортківський районний суд протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя:/підпис/

Згідно з оригіналом

Рішення набрало законної сили «____» _________________ 2026 року.

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/906/26, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Суддя: Н. В. Яковець