Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №304/1309/26 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1309/26 Провадження № 3/304/551/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал (протокол серії ЗхРУ №006001Е від 30.06.2026 року), який надійшов з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця с.Балучин Львівсьої області, зі слів працюючого покрівельником, розлученого, зі слів має на утримання неповнолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , моб. тел: НОМЕР_2 , за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, В С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №006001Е від 30.06.2026 року, складеного помічником начальника відділу з адміністравно-юрисдикційної діяльності ОСОБА_4 встановлено, що 30 червня 2026 року о 10 год. 35 хв. на відстані 1500 метрів до державного кордону на напрямку 192 прикордонного знаку в межах прикордонної смуги був виявлений та затриманий громадянин України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України в Словацьку Республіку, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, в умовах воєнного стану, та своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.204-1 КУпАП.

В судовому засіданні 20.07.2026 року ОСОБА_1 , свою вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, не визнав. Проти фактичних обставин, викладених у складеному протоколі про адміністративне правопорушення заперечує та пояснив, що 30 червня 2026 року він взяв відпустку та поїхав відпочити на тиждень до знайомої ОСОБА_5 . Він вирушив на відпочинок, керуючи автомобілем марки «ВАЗ-21099» з місця свого проживання Львівської області. Проте, коли вони разом з ОСОБА_6 їхали на збір суниць, його автомобіль зупинили прикордонники в населеному пункті с.Новоселиця. Відвезли до прикордонного загону, де склали якісь документи, про що саме не пояснювали та сказали сплатити штраф в сумі 850 грн. за перебування у прикордонній зоні, що він і зробив, проте невдовзі отримав судову повістку про виклик у даній справі про адміністративне правопорушення за ст.204-1 КУпАП. Наголошує, що жодного наміру перетину Державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску, він не мав. В судовому засіданні ОСОБА_1 просить закрити провадження у даній справі за відсутністю в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.

Допитана в судовому засіданні 20.07.2026 року в якості свідка ОСОБА_5 пояснила суду, що вона проживає у м.Перечин, запросила у гості знайомого ОСОБА_7 , з яким вони вирішили піти на збір суниці, для чого проклали на карті маршрут, куди відправилися на автомобілі, зупинилися в с.Новоселиця та перебуваючи у даному населеному пункті, неподалік від інших людей, мешканців села, їх зупинили працівники прикордонної служби, які пояснили, що вони перебувають у 100 метрах від прикордонної смуги. На їх вимогу ОСОБА_8 надав документи, які підтверджують його особу, також пред`явив дані з «Резерв+», на що прикордонники наголосили про необхідність проїхати до прикордонного загону для перевірки відомостей щодо відстрочки ОСОБА_1 . Перебуваючи у прикордонному загоні, було складено якісь паперові документи, та вони були надані ОСОБА_1 для підпису, прикордонники сказали при цьому про необхідність сплатити йому штраф в сумі 850 грн. у зв"язку з тим, що вони перебували у прикордонній зоні без пропускних документів. На надані прикордонниками банківські реквізити на місці вони сплатили вказаний штраф та вони повернулися назад додому, у м.Перечин. Також вказує, що наміру перетину Державного кордону поза пунктами пропуску, вона та ОСОБА_1 не мали, метою перебування біля с.Новоселиця було збирання ними суниці за раніше прокладеним на карті маршрутом.

Повно і всебічного дослідивши надані матеріали справи № 304/1309/26, вислухавши в судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 , показання свідка ОСОБА_9 , суддя приходить до наступних висновків.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.

У відповідності до вимог ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.

Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.204-1 ч.1 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає у перетині або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Статтею 9 Закону України «Про державний кордон України» визначено порядок перетинання державного кордону України, який здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-1 КУпАП характеризується наявністю умислу.

Об`єктивна сторона вищевказаного правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).

Відповідно до ст.12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України.

Крім того, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 року «Про порядок перетину Державного кордону України громадянами України перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше непередбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини; 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.

Під час розгляду справи з наданих ОСОБА_1 , пояснень встановлено, що наміру перетинати державний кордон України останній не мав, що підтверджується також показаннями свідка ОСОБА_9 .

При цьому, матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не містять будь-які посилання або інші достовірні відомості, які б вказували на те, що ОСОБА_1 , намагався незаконно перетнути державний кордон з України в Словацьку Республіку поза пунктами пропуску.

При цьому суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не містить опису місця й способу вчинення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, тобто де саме поза пунктом пропуску через державний кордон було вчинено спробу його перетину та з використанням яких саме засобів.

Водночас, суд зауважує на тому, що матеріали справи не містять фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення, також у справі відсутні речових доказів чи взагалі будь-які інші докази, які б не суб`єктивно (на розсуд суб`єкта складання протоколу), а об`єктивно вказували на умисел та вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на перетин кордону, що ставиться йому у провину, суду не надано.

Протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Отже, суд зауважує на тому, що матеріали справи не містять маршруту руху порушника та лінію Державного кордону, а також фото чи відеофіксації факту вчинення правопорушення, пояснення інших осіб (свідків, очевидців події), у справі відсутні, суду не надано речових доказів чи взагалі будь-яких інших доказів, які б достовірно вказували на умисел та вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на перетин Державного кордону України.

Протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

При цьому, матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не містять будь-які посилання або інші достовірні відомості, які б вказували на те, що ОСОБА_1 намагався незаконно перетнути державний кордон з України в Словацьку Республіку поза пунктами пропуску.

Таким чином, приходжу до висновку про те, що наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-1 КУпАП за тими обставинами, які викладені у протоколі, не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.

Таким чином, твердження у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Словацьку Республіку, поза пунктами пропуску державного кордону України, не ґрунтується на наявних у справі матеріалах, належними та допустимими доказами не підтверджені, та беззаперечних доказів, які б вказували на причетність ОСОБА_1 щодо вчинення інкримінованого правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, суду не надано.

Та з наданих суду доказів відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » неможливо встановити наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення безпосередньо ОСОБА_1 вищевказаного правопорушення, яке йому інкриміновано.

В даному випадку суддя констатує про відсутність підстав для притягнення особи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 КУпАП, внаслідок відсутності в його діях складу такого адміністративного правопорушення.

Враховуючи зазначене, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , суперечить встановленим обставинам справи, твердження в них зроблені на основі припущень, що відповідно до ст.62 Конституції України, піддається сумніву та тлумачиться на користь людини.

Також зауважує, що суд не має повноважень збирати докази винуватості особи відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти росії» ("Malofeyevav. russia", рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти росії» ("Karelin v. russia", заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам "Кобець проти України" від 14.02.2008 року, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Лавенте проти Латвії" від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумцій.

Так, в силу п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Враховуючи зазначені принципи слід констатувати, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд не може перебирати на себе функції захисту чи обвинувачення у справі, зокрема самостійно відшуковувати докази, змінювати фабулу інкримінованого правопорушення, викладену в протоколі (висувати обвинувачення чи змінювати його) тощо. Натомість суддя, в межах протоколу про адміністративне правопорушення, на підставі поданих доказів встановлює фактичні обставини, які підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та встановлює наявність складу адміністративного правопорушення відповідно до формулювання інкримінованого правопорушення (обвинувачення) викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення, яке повинно відповідати диспозиції відповідної статті Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Аналогічна норма міститься також у положеннях статті 62 Конституції України.

Частиною 3 статті 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на встановлені обставини, викладене обґрунтування, суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 , не доведена засадою поза розумним сумнівом (застосування принципу в рішенні ЄСПЛ «Кобець проти України»). Цей висновок суду дає підстави застосувати положення статті 247 ч.1 п.1 КУпАП, та закрити провадження у цій справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

З вищенаведених підстав, суддя приходить до висновку про відсутність складу інкримінованого ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.204-1 ч.1, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.251, 283-285, 294 КУпАП, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подаються до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд Закарпатської області.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя

Перечинського районного суду

Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО