Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №945/1612/25 — Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/1612/25

Провадження № 2-о/945/27/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі

головуючої судді Павленко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Сербиної К.Ю.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_1 адвоката Сорочан Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Веснянська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем,

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2025 року заявник ОСОБА_1 звернувся в порядку окремого провадження до Миколаївського районного суду Миколаївської області із заявою, в якій просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , разом з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи вимоги, заявник зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 91 років помер ОСОБА_2 (батько заявника), що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 21.12.2024. Померлий ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Однак фактично він тривалий час, приблизно з січня 2024 року, через похилий вік та необхідність стороннього догляду проживав разом зі своїм сином ОСОБА_1 у будинку останнього за адресою: АДРЕСА_1 . Ці обставини підтверджується довідкою Безводненського старостинського округу № 81 від 25.07.2025, актом про проживання від 23.07.2025, а також показами численних свідків, зокрема, сусідами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 7,6332 га, кадастровий номер 4824280200:05:000:0012 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована у межах Безводненської сільської ради, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-МК №017692 від 18.09.2000 та витягом з ДРРП на нерухоме майно №437018269 від 26.07.2025. Заповіту померлий не залишив. Його єдиним спадкоємцем першої черги по закону є син ОСОБА_1 . Оскільки заявник постійно проживав з батьком, він вважається таким, що прийняв спадщину, у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Тому у шестимісячній строк він з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталася. 17 червня 2025 року заявник звернулася до Вітовської державної нотаріальної контори Миколаївської області за оформленням спадщини батька. Однак листом № 400/01-16 від 17.06.2025 нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, посилаючись на пропуск ним строку для прийняття спадщини та ненадання документів на підтвердження факту постійного проживання з спадкодавцем. Заявнику було роз`яснено про необхідність звернутися до суду для вирішення цього питання. Як зрозумів позивач, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 нотаріусом не заводилася. Внаслідок чого, з метою захисту своїх прав та інтересів позивач звертається до суду з цією заявою.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 11.09.2025 (суддя ОСОБА_6 ) прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Веснянська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем, що подана в порядку окремого провадження.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Миколаївського районного суду Миколаївської області № 295 від 26 червня 2026 року, у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_6 відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 1224/0/15-26 від 18 червня 2026 року, відповідно до п. 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 945/1612/25.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2026 указана цивільна справа передана на розгляд судді Миколаївського районного суду Миколаївської області Павленко І.В.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 26.06.2026 прийнято до розгляду цивільну справу № 945/1612/25, постановлено проводити розгляд справи в порядку окремого провадження, призначено судове засідання.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 вимоги, викладені у заяві, підтримав повністю.

Представник заявника адвокат Сорочан Є.В. надав пояснення з посиланням на докази, які містяться в матеріалах справи та які, на думку заявника, доводять обґрунтованість заявлених вимог.

Представник заінтересованої особи Веснянської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області у жодне судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце проведення судового засідання щоразу був повідомлений належним чином, а саме: шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронного кабінету безпосередньо заінтересованої особи в підсистемі «Електронний суд». 05.11.2025 подали заяву про розгляд справи за відсутності їх представника.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України регламентовано, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 31.08.2026 були допитані в якості свідків ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 і є сусідками заявника ОСОБА_1 та його батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вони, кожна окремо, надали покази, що ОСОБА_1 проживав поруч з ОСОБА_2 у сусідніх будинках. Приблизно за рік до смерті ОСОБА_2 , його син, ОСОБА_1 , забрав його проживати до себе в будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , оскільки той вже був дуже старий, не міг проживати сам та себе обслуговувати, та щоб не платити за опалення ще одного будинку.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши покази свідків, врахувавши процесуальну позицію заявника, висловлену як письмово, так і в судовому засіданні, дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як визначено в ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Заявник просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_3 , народився в селі Нова Дофінівка Комінтернівського району Одеської області та з 27.12.2005 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (видане повторно) ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 і його батьками є: ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 91 рік.

На підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-МК № 017692, ОСОБА_2 . Належала за життя земельна ділянка, розташована на території Безводнянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,63 га.

Вказане підтверджено і Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 437018269 від 26.07.2025.

Відповідно до довідки Безводненського старостинського округу Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 25.07.2025 № 81, ОСОБА_1 проживав з батьком ОСОБА_2 з січня 2024 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_1 .

Також суду надано акт про проживання від 23.07.2025 складений ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , сусідами заявника, в тому що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . З січня 2024 і до моменту своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 постійно проживав разом зі своїм сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

12.11.2025 на адресу суду надійшла інформація з Четвертої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області про відсутність інформації у Спадковому реєстрі щодо спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 (Інформаційна довідка № 83202513 від 11.11.2025).

Заявником також надано лист Вітовської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 17.06.2025 № 400/01-16 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через пропуск строку на подання заяви про прийняття спадщини.

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Аналізуючи вказані норми, слід дійти висновку про те, що для підтвердження факту прийняття спадщини особі, яка не подала таку заяву в нотаріальну контору, необхідно доводити саме обставини, що підтверджують факт спільного постійного проживання із спадкодавцем на момент смерті.

У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19, провадження 61-15380св20, зазначено, що для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, оскільки проживав разом із спадкодавцем, проживання має бути фактичним.

Статтею 29 ЦК України у редакції, чинній на час відкриття спадщини, встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Чинне законодавство не містить вичерпного переліку засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватися факт родинних відносин, тому застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування.

Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Досліджені у судовому засіданні письмові докази у своїй сукупності, з урахуванням показів свідків, дозволяють стверджувати, що ОСОБА_1 проживав разом зі своїм батьком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 91 рік, на час відкриття спадщини.

Керуючись ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 247, 258, 259, 264, 265, 293, 294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Веснянська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 07 вересня 2026 року.

Суддя І. В. Павленко