Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №127/22948/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/22948/26

Провадження № 3/127/4560/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , майора медичної служби, старшого лікар-спеціаліста відділення соціальної експертизи 11 Регіональної військово-лікарської комісії, за частиною 2 статті 172-15 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про вчинення військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП від 12.06.2026 року: «Майор медичної служби ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, недбало поставився до військової служби допустивши порушення вимог ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, недбало поставився до своїх посадових обов`язків, не забезпечив своєчасний розгляд медичних експертних документів, внаслідок чого ОСОБА_2 який відповідно до свідоцтва про хворобу від 18.06.2025 № 2025-0617-1423-3447-0 на підставі статті 16а графи II розкладу хвороб не придатний до військової служби, а тому не підлягає призову на військову службу в період мобілізації, не був виключений з військового обліку, а був призваний на військову службу до військової частини НОМЕР_1 ».

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, не визнав. У судовому засіданні підтримав письмові заперечення, подані його захисником – адвокатом Дорошкевич Ю.В. Поряд з тим суду пояснив, що працює членом штатної 11 Регіональної ВЛК, яка є ланкою третього рівня в структурі ВЛК. Нижчестоящими щодо неї в структурі є постійно-діюча ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , ще нижче – ВЛК районних та міських ТЦК та СП. Вищестоящою до Регіональної ВЛК є Центральна ВЛК Збройних Сил України. 24 червня 2025 року до штатної 11 Регіональної ВЛК від постійно-діючої ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов пакет медичних документів стосовно громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після реєстрації документи були передані ОСОБА_1 для опрацювання відповідно до резолюції голови штатної 11 Регіональної ВЛК. Під час перевірки документів гр. ОСОБА_1 було встановлено відсутність в інформаційно-комунікаційній системі «Медична інформаційна система Збройних Сил України» електронного свідоцтва про хворобу на ОСОБА_2 , яке відповідно до чинного порядку є обов`язковим документом для здійснення штатною ВЛК перевірки та затвердження постанови. Зазначена обставина була негайно доведена до відома начальника штатної НОМЕР_2 Регіональної ВЛК. Представники постійно діючої ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомили, що електронне свідоцтво буде сформоване та направлене через ІКС пізніше. Таким чином, починаючи з 24 червня 2025 року та до 15 жовтня 2025 року у штатної 11 Регіональної ВЛК були наявні лише медичні документи, однак був відсутній основний електронний документ, який підлягав затвердженню штатною ВЛК.

Також, ОСОБА_1 зазначив, що штатна Регіональна ВЛК розпочинає свою діяльність щодо вирішення питання затвердження/ не затвердження свідоцтва про хворобу військовозобов`язаного лише після завершення попередньої перевірки свідоцтва про хворобу та доданих документів постійно-діючою ВЛК обласного рівня та надходження відповідних електронних документів, зокрема свідоцтва про хворобу, яке існує виключно у формі електронного документа (паперового примірнику документа законом взагалі не передбачено) через інформаційно-комунікаційну систему. При цьому зазначена норма не встановлює жодного строку, протягом якого штатна Регіональна ВЛК зобов`язана прийняти рішення щодо затвердження або не затвердження постанови ВЛК. Так само ця норма не покладає на штатну Регіональну ВЛК обов`язку контролювати строки направлення документів районними чи обласними ВЛК або відповідати за їх недотримання.

Як зазначив ОСОБА_1 , згідно Положення № 402, передумовою розгляду питання штатною Регіональної ВЛК є надходження електронного документа з постановою ВЛК через ІКС після завершення перевірки на попередньому рівні. До моменту надходження такого документа штатна Регіональна ВЛК позбавлена можливості здійснювати будь-які процедурні дії щодо його перевірки, затвердження, не затвердження чи направлення на доопрацювання. Тому до моменту надходження електронного свідоцтва про хворобу №2025-0617-1423-3447-0 через ІКС у 11 Регіональної ВЛК були відсутні як правові, так і технічні підстави для прийняття будь-якого рішення щодо затвердження або не затвердження виданого ВЛК нижчого рівня свідоцтва про хворобу військовозобов`язаного. Постійно-діюча ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 лише 15 жовтня 2025 року направила через ІКС електронне свідоцтво про хворобу №2025-0617-1423-3447-0 на затвердження до 11 Регіональної ВЛК. А тому саме з цієї дати документ уперше надійшов до штатної 11 Регіональної ВЛК у порядку, встановленому Положенням № 402. Протягом п`яти робочих днів від надходження – 21 жовтня 2025 року на засіданні 11 Регіональної ВЛК зазначене свідоцтво було розглянуто та затверджено, що оформлено протоколом засідання №2025-1021-1325-5827-7.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Дорошкевич Ю.В. в судовому засіданні та у поданому суду письмовому запереченні на протокол з долученими до нього матеріалами пояснила, що прокурором помилково поширено на 11 Регіональну військово-лікарську комісію (далі – 11 Регіональна ВЛК або НОМЕР_2 РВЛК) приписи, які регламентують взаємовідносини районних (міських) ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 ; що постанова ВЛК є документом, який формується засобами інформаційно-комунікаційної системи «Медична інформаційна система Збройних Сил України» (ІКС), а електронний варіант свідоцтва про хворобу щодо громадянина ОСОБА_2 надійшов до 11 Регіональної ВЛК лише 15.10.2025, до якої дати НОМЕР_2 Регіональна ВЛК не мала технічної можливості його розглянути; що Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі – Положення № 402), не встановлює чіткого строку затвердження постанови штатною ВЛК, що підтверджено офіційним листом Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі – ЦВЛК ЗС України) від 20.11.2025 № 598/28243; що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду старшого лікаря-спеціаліста, не наділений повноваженнями одноособово затверджувати чи не затверджувати постанови ВЛК, оскільки такі рішення приймаються 11 Регіональною ВЛК як колегіальним органом на чолі з її начальником; що причина призову громадянина ОСОБА_2 на військову службу полягає в окремому рішенні іншої ВЛК від 11.10.2025, а не в діях (бездіяльності) ОСОБА_1 ; та що під час складання протоколу захиснику не було надано для ознайомлення матеріалів, на підставі яких його складено, чим обмежено право на захист, гарантоване статтями 7, 268 КУпАП.

Прокурор Щур О.В. протокол про вчинення військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, від 12.06.2026 року щодо ОСОБА_1 підтримав, просив притягнути останнього до адміністративної відповідальності, оскільки, за його переконанням, саме на ОСОБА_1 відповідно до функціональних обов`язків покладено контроль за своєчасним розглядом медичних експертних документів, а бездіяльність щодо цього обов`язку призвела до призову на військову службу особи, яка за станом здоров`я не підлягала призову.

Дослідивши матеріали справи, пояснення ОСОБА_1 , його захисника, письмові докази, врахувавши позицію прокурора, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, зважаючи на наступне.

Частина 2 статті 172-15 КУпАП передбачає відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Форма вини за означеним правопорушенням – необережна.

За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи про вчинення військового адміністративного правопорушення, включаючи сам протокол про адміністративне правопорушення вбачається, що 24 червня 2025 року до штатної 11 Регіональної ВЛК від постійно-діючої ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 в паперовому вигляді надійшов пакет медичних документів стосовно військовозобов`язаного громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Під час перевірки документів лікарем ОСОБА_1 , якому документи були передані після реєстрації для опрацювання відповідно до резолюції начальника штатної НОМЕР_2 РВЛК, було встановлено відсутність в інформаційно-комунікаційній системі «Медична інформаційна система Збройних Сил України» електронного свідоцтва про хворобу на ОСОБА_2 , яке відповідно до чинного порядку є обов`язковим документом для здійснення штатною ВЛК перевірки та затвердження постанови, про що було повідомлено начальника штатної 11 Регіональної ВЛК.

Відповідно до змін внесених Законом України № 4497-IX від 17.06.2025 «Про внесення змін до деяких законів України щодо створення і функціонування Державного реєстру військовослужбовців та удосконалення порядку ведення військового обліку», зокрема, до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», Реєстр отримує відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку, шляхом електронної інформаційної взаємодії з електронною системою охорони здоров`я з використанням системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів.

Відповідно до пунктів 2.1, 22.1, 22.2 глави 22 розділу II Положення № 402 постанова ВЛК є документом, що формується та підлягає розгляду, затвердженню чи поверненню на доопрацювання саме засобами інформаційно-комунікаційної системи «Медична інформаційна система Збройних Сил України».

Із змісту протоколу про вчинення військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП від 27.06.2025 року вбачається, що електронний примірник документу свідоцтва про хворобу військовозобов`язаного ОСОБА_2 надійшов до електронного кабінету ВЛК штатної 11 Регіональної ВЛК лише 15.10.2025.

Крім того, як також вбачається з постанови слідчого Державного бюро розслідувань від 12.06.2026 про закриття кримінального провадження, електронний варіант свідоцтва про хворобу громадянина ОСОБА_2 надійшов до електронного кабінету ВЛК 11 Регіональної ВЛК лише 15.10.2025.

Отже, до 15.10.2025 11 штатна Регіональна ВЛК не мала, незалежно від наявності паперової копії електронного документа, технічної можливості розглянути свідоцтво про хвороби, видане ВЛК нижчого рівня, адже, електронний примірник свідоцтва про хворобу громадянина ОСОБА_2 до електронного кабінету ВЛК штатної 11 Регіональної ВЛК не надходив, наявна була тільки паперова копія цього електронного документу.

Згідно відповіді начальника штатної 11 Регіональної ВЛК на запит від 17.10.2025, 11 Регіональна ВЛК 21 жовтня 2025 затвердила свідоцтво про хворобу № 2025-0617-1423-3447-0 від 18.06.2025 щодо громадянина ОСОБА_2 . Рішення про затвердження свідоцтва про хворобу було викладено у постанові штатної 11 Регіональної ВЛК № 2025-1021-1325-5827-7 від 21.10.2025. У подальшому протокол № 2025-1021-1325-5827-7 від 21.10.2025 було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_6 як у паперовому, так і в електронному вигляді.

Щодо зазначеної прокурором у протоколі про вчинення військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП від 12.06.2026 року бездіяльності майора медичної служби ОСОБА_1 про несвоєчасний розгляд медичних експертних документів та невжиття заходів щодо повернення їх на доопрацювання у встановлені строки, суд враховує лист Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 20.11.2025 № 598/28243, наданий за результатами розгляду подання ІНФОРМАЦІЯ_7 , у якому зазначено, що Положення № 402 не встановлює чіткого строку, у межах якого штатна ВЛК регіону зобов`язана затвердити або не затвердити постанову підпорядкованої ВЛК.

Крім того, згідно абзацу 9 пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення №402, після перевірки ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_8 та ІНФОРМАЦІЯ_9 та у разі відсутності помилок електронні документи з постановами ВЛК про непридатність до військової служби направляються через ІКС до штатних ВЛК відповідно до адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи. Інші документи з результатами проходження військовозобов`язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) направляються до відповідних штатних ВЛК не пізніше наступного дня після закінчення перевірки.

Із наведеного положення дійсно вбачається, що штатна Регіональна ВЛК розпочинає свою діяльність лише після завершення попередньої перевірки документів ВЛК обласного рівня та надходження відповідних електронних документів через інформаційно-комунікаційну систему. При цьому зазначена норма не встановлює жодного строку, протягом якого штатна Регіональна ВЛК зобов`язана прийняти рішення щодо затвердження або незатвердження постанови ВЛК. Так само ця норма не покладає на штатну Регіональну ВЛК обов`язку контролювати строки направлення документів районними чи обласними ВЛК або відповідати за їх недотримання.

Також, з листа Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України № 598/28243 від 20.11.2025, у якому уповноважений орган системи військово-лікарської експертизи, який здійснює методичне та організаційне забезпечення діяльності штатних ВЛК, надав роз`яснення щодо застосування норм Положення № 402 та порядку взаємодії між рівнями військово-лікарських комісій, вбачається, що ЦВЛК ЗСУ дійшла висновку про відсутність порушень у діях посадових осіб 11 Регіональної ВЛК, оскільки Положення № 402 не встановлюють чітко визначеного строку для затвердження або незатвердження постанов ВЛК штатними ВЛК, діяльність штатної ВЛК здійснюється виключно в межах визначеної компетенції та за наявності повного комплекту документів, що надходять через ІКС, питання призову громадян та прийняття рішень щодо їх призову не належать до повноважень штатної ВЛК, а обставини розгляду матеріалів були зумовлені особливостями функціонування системи електронного документообігу та значним навантаженням на штатні ВЛК в умовах воєнного стану, у зв`язку з чим підстав для притягнення посадових осіб 11 Регіональної ВЛК до відповідальності ЦВЛК ЗС України не встановила.

З огляду на вище викладене, офіційні роз`яснення уповноваженого органу військово-лікарської експертизи спростовують висновки, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, щодо наявності у діях ОСОБА_1 протиправної бездіяльності та порушення строків розгляду медичних документів. Зазначений лист вказує відсутність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 , а також свідчить про неправильне тлумачення норм Положення № 402 особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, безпосередньою підставою призову громадянина ОСОБА_2 на військову службу 12.10.2025 стало окреме рішення позаштатної постійно-діючої ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_10 від 11.10.2025 № 2025-1011-1903-4307-7 про визнання його придатним до військової служби за результатами нового медичного огляду, тобто рішення іншого суб`єкта владних повноважень. Що викликає в суду обґрунтовані сумніви наявності в діях ОСОБА_1 причинно-наслідкового зв`язку з наслідками у вигляді призову громадянина ОСОБА_2 на військову службу, а отже, і об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, у формулюванні, як воно зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.

Суд враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.

Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно із ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, і ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б доводили, що в діях ОСОБА_1 містився б склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-15 КУпАП, а наявні докази викликають в суду обґрунтовані сумніви у винуватості ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-15 КУпАП.

З огляду на вищевикладене, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-15 КУпАП.

Керуючись ч. 2 ст. 172-15, ст. ст. 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності – закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-15 КУпАП Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: