Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №127/15886/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я№ 127/15886/26

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 р. м.Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючої судді Медяної Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання – Кравчук Ю.Ю.,

позивача ОСОБА_1 та її представника – адвоката Путіліна Є.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить суд збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж половина прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дати подання позову до досягнення ОСОБА_3 повноліття, та стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що сторони у справі перебували в шлюбі, який було розірвано 07.07.2014. У шлюбі в сторін у справі народились діти – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу діти проживали з позивачем та перебували на її утриманні.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02.10.2015 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі по 1/6 частки від його доходів на кожну дитину щомісячно. 27.09.2018 стягнення аліментів на старшу дитину припинено.

Відповідач після постановлення зазначеного вище рішення придбав нерухоме майно та автомобіль, має грошові заощадження, тобто його майновий стан покращився з дати призначення аліментів. Також зменшився розмір аліментів, які він сплачував. Аліменти, які стягуються з нього на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки від його доходу є недостатніми для утримання неповнолітньої дитини, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Надано строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - відповіді на відзив та відповідачу на подання заперечення (а.с. 36).

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав їх недоведеності та необгрунтованості. Зазначає, що набуте ним майно не свідчить про покращення його майнового стану, оскільки воно придбане за кошти інших осіб або було подароване. Відповідач має проблеми зі здоров`ям, і несе витрати на лікування. ОСОБА_2 купує дитині речі та оплачує його дозвілля, коли син приїжджає в Україну. Позивач має достатні статки, і не потребує аліментів в більшому розмірі. (а.с.54-55)

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Путілін Є.В. подав відповідь на відзив, в якому зеперечував проти тверджень відповідача, викладених у відзиві. Навів аргументи, що за своїм змістом тотожні тим, що викладені в позовній заяві. (а.с.81-84)

Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Путілін Є.В. в судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та письмовій промові в судових дебаитах.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін,дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.07.2014 №127/11667/14-ц розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , укладений 23.09.1995. (а.с.5)

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.6-6 на звороті)

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02.10.2015 у справі №127/20542/15-ц стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходів) відповідача, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.09.2015 року до повноліття дитини, та на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходів) відповідача, щомісячно, починаючи з 01.09.2015 року до закінчення навчання, але не довше 23-річного віку. (а.с.7-8)

Постановою головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області Вишаря А.Ю. від 27.09.2018 закрито виконавче провадження №49180757 з виконання виконавчого листа №127/20542/15-ц виданого Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_4 у зв`язку з закінченням строку для даного виду стягнення та відсутністю заборгованості. (а.с.9 на звороті-10)

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно №47901967 від 29.04.2026 вбачається, що відповідачу на праві власності належить наступне нерухоме майно: земельна ділянка площею 0,07 га, право власності зареєстроване 16.09.2022; квартира за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстроване 16.12.2021 на підставі договору дарування квартири №2920 від 16.12.2021; нежитлове приміщення, комора, за адресою: АДРЕСА_2 , право власності зареєстроване 24.03.2017. (а.с.11 на звороті-12) З декларації відповідача за 2025 рік вбачається, що у нього задекларовано 74000грн.

Відповідно до виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого медико-санітарної частини ГУ ДСНС України у Вінницькій області від 12.02.2026 ОСОБА_5 має захворювання, при цьому в якості лікувальних та трудових рекомендацій вказано: «нагляд сімейного лікаря» та «планове санаторно-курортне лікування». Призначення подальшого лікування в домашніх умовах дана виписка не містить. Під час стаціонарного лікування ОСОБА_5 придбавав призначенні ліки, та проходив терапевтичні процедури, що підтверджується копіями квитанцій. (а.с.73-74,76-77)

Згідно з довідкою ГУ ДСНС України у Вінницькій області №114-ДВ/47-1 від 03.06.2026 відповідач працює та отримує дохід. Крім цього, з вказаної довідки вбачається, що відповідач отримує компенсацію податку на доходи фізичних осіб. (а.с.50)

Відповідно до копії технічного паспорту серії НОМЕР_1 , відповідач є власником автомобіля Rogue, державний номерний знак НОМЕР_2 . (а.с.68)

Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7 та 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ(78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Згідно з ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як роз`яснено в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року N 3 відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Наведене вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, а й низка інших норм, які стосуються обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 СК «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі»).

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року №6-143цс13.

За змістом ст.182 ЦПК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення.

Суд звертає увагу на те, що п.3-1 ч.1 ст.182 СК України зазначає наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна як самостійну обставину, що підлягає врахуванню при визначенні розміру аліментів, без прив`язки до підстав набуття такого майна.

Судом встановлено та не заперечувалося відповідачем, що останьому належить: квартира за адресою: АДРЕСА_3 , земельна ділянка площею 0,07 га, нежитлове приміщення (комора) та автомобіль Rogue, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що усе перераховане майно було набуте відповідачем у власність після стягнення з нього аліментів на підставі рішення суду, тобто після 02.10.2015, свідчить про те, що його матеріальний стан покращився з того часу, що є підставою для збільшення розміру аліментів.

Також суд звертає увагу на те, що у рішенні Вінницького міського суду Вінницької області від 02.10.2015 в справі №127/20542/15-ц судом було встановлено, що відповідач на дату постановлення рішення про стягнення аліментів винаймав квартиру та сплачував орендну плату.

Водночас, станом на час розгляду справи відповідач зареєстрований та проживає у належній йомуна праві власності квартирі, а тому на час розгляду справи він більше не несе витрат на оренду житла, що також свідчить про покращення його матеріального стану.

Крім цього, з 27.09.2018 ОСОБА_2 не має обов`язку по сплаті аліментів на повнолітню дитину ОСОБА_4 , тобто розмір відрахувань з його доходу зменшився, через що і, відповідно, збільшився його дохід.

Посилання відповідача на те, що у нього погіршився стан здоров`я, що унеможливлює збільшення розміру стягуваних з нього аліментів, суд до уваги не буре з огляду на наступне.

У рішенні Вінницького міського суду Вінницької області від 02.10.2015 в справі №127/20542/15-ц судом встановлено, що відповідач має ряд захворювань та потребує обов`язкового систематичного лікування в стаціонарних умовах. Таким чином, визначаючи розмір стягуваних аліментів на двох дітей на загальну суму 1/3 від частки доходів відповідача, суд врахував стан його здоров`я.

Водночас, відповідач не надав доказів, які б доводили погіршення стану його здоров`я на сьогоднішній день з часу ухвалення судового рішення - 02.10.2015.

Факт перебування відповідача на стаціонарному лікуванні з 02.02.2026 по 12.02.2026 та витрати на медичні процедури та ліки не свідчать про неможливість сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частки від його доходів, оскільки ОСОБА_2 не надав доказів того, що він несе подібні витрати на постійній основі.

Крім цього, розмір понесених витрат на лікування не є значним в порівнянні з отриманим ним щомісячним доходом, та не свідчить про те, що внаслідок збільшення розміру аліментів відповідач буде позбавлений можливості нести витрати на лікування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними засобами доказування наявність обставин, які є підставою для збільшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача на її користь.

Виходячи з закріплених частиною 9 статті 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, розмір аліментів в розмірі 1/6 частки від доходу, не сприяє гармонійному фізичному та духовному розвитку дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а платник аліментів, враховуючи встановлені судом обставини, має можливість нести витрати на дитину у розмірі частки від його доходу.

Суд також звертає увагу на те, що аліменти у розмірі частки від доходу відповідача є помірною сумою, незавищеною в сьогоднішніх умовах з урахуванням віку та потреб дитини, на користь якої вони стягуються, а також не будуть створювати відповідачу додаткові труднощі матеріального характеру та не позбавлять позивача та дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належного матеріального забезпечення. Також суд звертає увагу на те, що відповідач офіційно працевлаштований, має стабільний високий дохід, а також те, що йому компенсується податок на доходи фізичних осіб. Він має власне житло та транспортний засіб, земельну ділянку у власності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення суми платежу за один місяць.

Позивач на момент звернення до суду був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Отже, враховуючи те, що позивач на час звернення до суду була звільнена від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 311,20 гривень.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які позивач просить стягнути на свою користь з відповідача, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною першою, другою статті 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 650 грн.

На підтвердження понесених витрат та їх розміру представником позивача надано наступні докази: копію договору про надання правової (правничої) допомоги №33 від 14.04.2026, укладеного між адвокатом Путіліним Є.В. та ОСОБА_1 (а.с. 91 на звороті); копію детального опису робіт №ПЄ-00001 від 31.08.2026 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) (а.с.91); копію квитанції до прибуткового касового ордеру №310830 від 31.08.2026 (а.с.92).

В п.3 договору про надання правничої допомоги сторони погодили, що розмір гонорару визначається за угодою сторін у розмірі співмірному складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (аюо) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішеннясправи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи шляхом підписання акту виконаних робіт з розрахунку 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб за одну годину роботи адвоката на момент складання акту виконаних робіт.

Станом на дату розгляду справи 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1 331,20 грн.

В копії детального опису робіт №ПЄ-00001 від 31.08.2026 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) зазначено наступну роботу адвоката та час, витрачений на неї: підготовка та направлення запиту щодо транспортного засобу - 15 хв.; підготовка позовної заяви, направлення стороні та подання до суду - 1 год. 30 хв.: підготовка заяви про витребування доказів - 20 хв.: підготовка відповіді на відзив, направлення стороні та подання до суду - 50 хв.: підготовка письмових дебатів, направлення стороні та подання до суду - 50 хв.; участь в судових засіданнях - 1 год.; замовлення та отримання копії рішення - 15 хв. разом - 5 год. Загальна вартість робіт (псслуг) без ПДВ - 6 650 грн.

Згідно з частинами 4-5 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).

Таким чином, зменшення судових витрат судом можливо лише за клопотанням іншої сторони.

Відповідач жодним чином не заперечував проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 6 650 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 141, 180-184, 192 СК України, ст. ст.76-81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів – задовольнити.

Збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02.10.2015 в справі №127/20542/15-ц.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його доходу (заробітку), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02.10.2015 в справі №127/20542/15-ц, припинити з дня набрання законної сили даним рішенням та повернути виконавчий лист до суду після завершення виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 650 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1 311,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 04.09.2026.

Суддя