Вирок від 06 вересня 2026 р. у справі №511/1964/26 — Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа 511/1964/26

Номер провадження: 1-кп/511/240/26

07 вересня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 , (в режимі відеоконференції)

потерпілого та цивільного позивача - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Роздільна Одеської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026162390000231 від 11 квітня 2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Соледар Бахмутського району Донецької області, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та такого, що раніше проживав за адресою: АДРЕСА_1 , на цей час без фактичного місця проживання, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

У зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого надалі продовжувався та який діяв 11 квітня 2026 року.

ОСОБА_4 , в період дії воєнного стану, 11.04.2026 близько 03 години 40 хвилин ОСОБА_4 , перебував на Роздільнянському ринку біля ювелірного магазину розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , розуміючи, що в цей час на території ринку немає сторонніх осіб та за його діями ніхто не спостерігає, у нього виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, 11.04.2026 року, близько 03 години 40 хвилин, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою незаконного власного збагачення, розуміючи, що його дії відбуваються у воєнний час та носять суспільно-небезпечний характер, нехтуючи тим, що він перебуває у публічному місці, підійшов до ювелірного магазину розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , за допомогою фізичної сили, шляхом злому ролету та, взявши камінь, розбив вікно і проник до приміщення ювелірного магазину, який перебуває під охороною, має сигналізацію та камери спостереження.

Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 знаходячись в приміщенні ювелірного магазину, за допомогою фізичної сили розбив скляні двері шафи в якій зберігались ювелірні вироби звідки здійснив крадіжку належних ФОП ОСОБА_7 ювелірних виробів, а саме: 28 срібних ланцюгів 925 проби плетіння «бісмарк» загальною вагою 501,2 грами вартістю 83699 гривень 68 копійок, 7 срібних ланцюгів 925 проби плетіння «якірне» загальною вагою 189,60 грами вартістю 31 663 гривень 20 копійок, 15 срібних браслетів 925 проби плетіння «бісмарк» загальною вагою 64,10 грами вартістю 10 688 гривень, 1 срібного браслету 925 проби плетіння «струмок» вагою 5.90 грами вартістю 985 гривень 30 копійок та 1 срібного браслету 925 проби плетіння «кардинал» вагою 5.38 грам вартістю 898 гривень 46 копійок, після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденими майном на власний розсуд.

Своїми умисними злочинними діями ОСОБА_4 . завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріального збитку на загальну суму 127935,36 гривень.

2. Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнав себе винуватим у пред`явленому обвинуваченні, та розповів суду, що у квітні 2026 року, точну дату він не пам`ятає, але згоден, що це було 11 квітня 2026 року, він прибув на електропотязі до м.Роздільна Роздільнянського району Одеської області, де знайомих у нього не має та пішов у пошуках якогось житла з метою ночівлі. Проходячи по території ринку по вул. Привокзальній помітив ювелірний магазин. Потім довго гуляв, зайшов на територію нежилої будівлі та вирішив там заночувати, відшукав там секатор і в нічний час, коли на вулиці стемніло, він вирішив піти до ювелірного магазину та здійснити крадіжку. Секатором він перекусив дрот, відчинив ролети, взявши камінь, розбив вікно і проник до приміщення ювелірного магазину. В магазині він розбив тим же камінням вітрину, поскладав, що там було у свій рюкзак та пішов назад до своєї ночлежки. На ранок він поїхав на електропотязі до місця Одеси, де зайшов до знайомого в ломбард, здав йому ювелірні вироби, за які отримав приблизно 34 000 грн. На отримані гроші, він купив собі для користування мобільний телефон айфон-11 за 11000 грн, а залишок грошей витрачати на свої потреби. Два дні він перебував в м.Одесі та коли в нього залишилось 6000 грн., він вирішив повернутися до м.Роздільної, де його заарештували.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 повністю підтвердив викладені в обвинувальному акті фактичні обставини та погодився з розміром заподіяної матеріальної шкоди. Відповідаючи на питання, пояснив свою поведінку тим, що йому необхідно було щось їсти та якось жити. Водночас перед потерпілим не вибачився, про щире каяття не заявляв, ставлення до наслідків вчиненого демонстрував байдуже. Цивільний позов визнав у повному обсязі, зазначивши, що коштів для його добровільного відшкодування не має.

Прокурор у судових дебатах просила визнати ОСОБА_4 винуватим за частиною четвертою статті 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років без звільнення від його відбування з випробуванням. Також просила залишити обвинуваченого під вартою до набрання вироком законної сили, стягнути процесуальні витрати, вирішити питання щодо речових доказів, арештованого майна та спеціальної конфіскації.

Захисник у судових дебатах підтримала позицію обвинуваченого щодо повного визнання вини та цивільного позову, просила врахувати, що ОСОБА_4 раніше не судимий, визнав фактичні обставини обвинувачення, та просила призначити покарання з застосуванням статті 75 КК України з іспитовим строком в три роки, урахувавши молодий вік та характеризуючи дані обвинуваченого.

Потерпілий ОСОБА_6 просив задовольнити цивільний позов у повному обсязі, а питання про вид і розмір покарання залишив на розсуд суду.

3. Межі та порядок судового розгляду

Оскільки обвинувачений повністю визнав винуватість, правильно розумів зміст обвинувачення, не оспорював фактичних обставин, а інші учасники судового провадження також їх не заперечували, суд відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин.

До ухвалення такого рішення суд з`ясував, що учасники правильно розуміють зміст зазначених обставин, сумнівів у добровільності їхньої позиції немає, та роз`яснив їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин суд обмежив дослідження допитом обвинуваченого, відомостями, що характеризують його особу, матеріалами щодо процесуальних витрат, речових доказів, арештованого майна та цивільного позову.

4. Правова кваліфікація

Суд визнає доведеним, що ОСОБА_4 таємно викрав чуже майно, поєднавши крадіжку з проникненням в інше приміщення, в умовах воєнного стану. Його дії правильно кваліфіковано за ч.4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану.

5. Призначення покарання

Відповідно до статей 50 і 65 КК України суд призначає покарання, необхідне й достатнє для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, у межах санкції закону, з урахуванням ступеня тяжкості правопорушення, особи винного, обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 185 КК України, є тяжким злочином. Суд ураховує нічний час, цілеспрямований спосіб проникнення шляхом злому ролету та розбиття вікна, пошкодження обладнання магазину, значний обсяг викраденого, корисливий мотив, відсутність добровільного відшкодування шкоди та подальше відчуження викрадених виробів.

ОСОБА_4 раніше не судимий, неодружений, офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходу та підтвердженого фактичного місця проживання не має. Зареєстроване місце проживання знаходиться у місті Соледар Донецької області; на території Одеської області постійного житла та підтверджених сталих сімейних зв`язків він не має. Характер дій обвинуваченого — вчинення корисливого злочину вночі, цілеспрямований злам і проникнення до магазину — у сукупності з відсутністю роботи та законного джерела доходу підвищує ризик повторного корисливого правопорушення та свідчить, що його виправлення без ізоляції від суспільства не забезпечуватиме мети покарання. Відомостей про перебування ОСОБА_4 на обліку у лікаря-психіатра чи лікаря-нарколога, наявність тяжких захворювань або осіб на його утриманні суду не надано.

Обвинувальний акт містить посилання на щире каяття як обставину, що пом`якшує покарання. Однак саме по собі визнання вини не є безумовним доказом щирого каяття. Щире каяття передбачає не лише формальне підтвердження фактичних обставин, а й критичну оцінку власної поведінки, осуд своїх дій, жаль з приводу заподіяної шкоди та прагнення усунути її наслідки.

У судовому засіданні ОСОБА_4 не вибачився перед потерпілим, не висловив жалю та не заявив про щире каяття, пояснюючи злочин лише необхідністю забезпечити собі харчування й існування. Його поведінка свідчила про байдуже ставлення до заподіяних наслідків. Тому суд не визнає щире каяття обставиною, що пом`якшує покарання. Інших обставин, передбачених статтею 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлено.

Щодо можливості застосування до покарання ОСОБА_4 статті 75 КК України, суд доходить висновку, що звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням не забезпечить його виправлення та запобігання новим правопорушенням. Такий висновок зумовлений сукупністю конкретних обставин: умисним тяжким корисливим злочином із цілеспрямованим силовим проникненням уночі, відсутністю постійного житла, роботи, законного доходу та сталих соціальних зв`язків, невідшкодуванням шкоди, відчуженням викраденого, відсутністю щирого каяття й критичного ставлення до вчиненого, а також підвищеним ризиком повторного корисливого правопорушення.

З огляду на наведене суд вважає необхідним призначити мінімальне покарання, передбачене санкцією частини четвертої статті 185 КК України, — п`ять років позбавлення волі з реальним його відбуванням.

Підстав для застосування статей 69, 75 і 76 КК України суд не встановив.

6. Цивільний позов

ОСОБА_6 заявив цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 127 935,36 грн матеріальної та 20 000,00 грн моральної шкоди. Ухвалою суду від 03 липня 2026 року позов прийнято до розгляду, ОСОБА_6 визнано цивільним позивачем, ОСОБА_4 — цивільним відповідачем. Обвинувачений позов визнав повністю.

Відповідно до статей 127–129 КПК України, статей 22, 23, 1166 і 1167 ЦК України майнова шкода, заподіяна кримінальним правопорушенням, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, а моральна шкода — за наявності вини з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань, інших істотних обставин та вимог розумності й справедливості.

Матеріальна шкода підтверджується доданим до цивільного позову поіменним розрахунком кожного викраденого виробу, загальна сума якого становить 127 935,36 грн, та повністю визнається цивільним відповідачем.

Заподіяння моральної шкоди підтверджується самим характером посягання, пошкодженням приміщення магазину, втратою майна, порушенням звичного способу життя потерпілого та необхідністю докладати додаткових зусиль для захисту й відновлення своїх прав.

Суд, вважає, що заявлена сума моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн, є співмірною наслідкам, відповідає вимогам розумності та справедливості й також підлягає стягненню.

Суд ураховує, що в обвинувальному акті викрадені вироби зазначені як такі, що належать ФОП ОСОБА_7 , тоді як ОСОБА_6 визнано потерпілим, а у цивільному позові він визначив себе законним володільцем майна та особою, яка фактично зазнала збитків. Ці обставини учасниками провадження не оспорювалися, а обвинувачений цивільний позов визнав повністю. Різниця у 0,72 грн між арифметичною сумою укрупнених груп виробів в обвинувальному акті та загальним розміром шкоди не спростовує поіменного розрахунку, доданого до позову (а.с.26-27, 112), за яким вартість 35 ланцюгів становить 115 363,60 грн, а 17 браслетів — 12 571,76 грн, разом — 127 935,36 грн.

7. Процесуальні витрати, речові докази та арешт майна

Документально підтверджені витрати держави на проведення двох дактилоскопічних експертиз за висновками № СЕ-19/116-26/12147-Д від 13 травня 2026 року (а.с. 130) та № СЕ-19/116-26/13861-Д від 28 травня 2026 року (а.с.131) становлять по 2 888,16 грн, разом 5 776,32 грн.

Відповідно до статті 124 КПК України ці витрати підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Також судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 15 квітня 2026 року (а.с.91-93), накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів на вказане в клопотанні тимчасово вилучене майно, а саме: металевий секатор з червоними ручками, який попередньо упакований до паперу А4 та поміщено до паперового конверту НПУ без номеру, який скріплений печатками та підписами; рушник синього кольору, який поміщено до сейф-пакету № NPU5504267; слід пальця руки, відібрані на скоч та наклеєно на білий аркуш, поміщено до паперового конверту з написом НПУ без номеру який скріплений печатками та підписами, які було вилучено 11 квітня 2026 року під час огляду місця події за адресою: Одеська область, м. Роздільна, вул. Привокзальна, буд. 6-А.

Також, ухвалою слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 квітня 2026 року (а.с.107-109), накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів на вказане в клопотанні тимчасово вилучене майно, а саме:

1) грошові кошти у розмірі 6020 гривень (6 купюр номіналом по 1000 гривень з серійними номерами БН 7144482, БЛ 6340271, АЛ 7110811, БК 0341804, МА 7444985, ЄР 1686421), 1 купюру номіналом 20 грн з серійним номером ГН 6172999, поміщені до сейф пакету NPU 5072065;

2) ювелірні колодки в кількості 8 шт, чорного кольору розміром 37Х30 (кожна) поміщені до сейф пакету QYH 0163932;

3) шапку жовтого кольору, баф-шарф жовтого та червоних кольорів, поміщено до сейф пакету NPU 5504257;

4) спортивну кофту темно-синього кольору з червоною смугою на рукавах та блискітці, джинсові штани сірого кольору поміщені до сейф пакету QYH 0163931;

5) кросівки чорного кольору з підошвою білого кольору, поміщені до сейф пакету NPU 5504258;

6) поліетиленовий прозорий пакет зі штрих кодом S21007238AC розмірами 90Х120, поміщений до сейф пакету NPU 5504259;

7) 39 бірок від ювелірних виробів (Харківський ювелірного виробництва «ФОП ОСОБА_8 » у кількості 35 шт.), (Харківське ювелірне підприємство «ФОП ОСОБА_9 » у кількості 3 шт.), (ВТК у кількості 1 шт);

8) мобільний телефон марки «Iphone» сірого кольору з механічними пошкодженнями, поміщений до сейф пакету NPU 5072059,

9) рюкзак темно-синього кольору з сірими вставками та написом «SPORT MANIA» поміщений до сейф пакету QYH 0163930.

У відповідності до ст. 174 ч. 4 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Суд вважає, що арешт, накладений на тимчасове вилучене майно підлягає скасуванню.

Матеріалами даного кримінального провадження встановлено, що у ОСОБА_4 було вилучено мобільний телефон марки «Iphone» сірого кольору з механічними пошкодженнями, поміщений до сейф пакету NPU 5072059 який, за його поясненнями, придбано за кошти, отримані від реалізації викраденого майна, а тому суд вважає необхідним відповідно до частини першої статті 96-2 КК України, до цього речового доказу застосувати спеціальну конфіскацію.

Долю інших речових доказів по справі суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

8. Запобіжний захід і зарахування попереднього ув`язнення

Беручи до уваги призначення реального покарання у виді позбавлення волі, тяжкість злочину, відсутність у засудженого постійного місця проживання, роботи та сталих соціальних зв`язків, ризик ухилення від виконання вироку залишається реальним. Тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

На підставі статті 72 КК України у строк покарання підлягає зарахуванню строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. Ухвалою слідчого судді від 15 квітня 2026 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; відомостей про переривання цього строку матеріали провадження не містять.

Керуючись статтями 50, 65–67, 72, 96-1, 96-2, 185 КК України, статтями 100, 124, 127–129, 174, 349, 368–371, 373–376, 394, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 15 квітня 2026 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили залишити - тримання під вартою.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , 127 935 (сто двадцять сім тисяч дев`ятсот тридцять п`ять) гривень 36 копійок матеріальної шкоди та 20 000 (двадцять тисяч) гривень моральної шкоди, а всього 147 935 (сто сорок сім тисяч дев`ятсот тридцять п`ять) гривень 36 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у загальному розмірі 5 776 (п`ять тисяч сімсот сімдесят шість) гривень 32 копійки.

Скасувати арешти накладені ухвалами слідчих суддів Роздільнянського районного суду Одеської області від 15.04.2026 року та 17.04.2026 року.

Застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави мобільний телефон марки «Iphone» сірого кольору з механічними пошкодженнями, поміщений до сейф пакету NPU 5072059

Речові докази після набрання вироком законної сили:

1. грошові кошти у розмірі 6020 гривень (6 купюр номіналом по 1000 гривень з серійними номерами БН 7144482, БЛ 6340271, АЛ 7110811, БК 0341804, МА 7444985, ЄР 1686421), 1 купюру номіналом 20 грн з серійним номером ГН 6172999, поміщені до сейф пакету NPU 5072065, — передати потерпілому ОСОБА_6 у рахунок часткового виконання вироку в частині відшкодування матеріальної шкоди;

2. вісім ювелірних колодок чорного кольору розміром 37 ? 30 та 39 бірок від ювелірних виробів, з яких 35 — Харківського ювелірного виробництва «ФОП ОСОБА_8 », три — Харківського ювелірного підприємства «ФОП ОСОБА_10 », одна — «ВТК», - повернути потерпілому ОСОБА_6 ;

3. шапку жовтого кольору, баф-шарф жовтого та червоного кольорів, спортивну кофту темно-синього кольору з червоною смугою на рукавах і блисківками, джинсові штани сірого кольору, кросівки чорного кольору з білою підошвою, прозорий поліетиленовий пакет та рюкзак темно-синього кольору із сірими вставками й написом «SPORT AVIA», повернути ОСОБА_4 ;

4. металевий секатор із червоними ручками, рушник синього кольору, слід пальця руки та слід руки — знищити;

5. флеш-носій об`ємом 32 GB марки «microSD» — зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Роздільнянський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, — у той самий строк з дня вручення йому копії вироку. Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися та дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після проголошення вручити засудженому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: ОСОБА_1