Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №944/3221/24 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/3221/24

Провадження №2/944/260/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Колтуна Ю.М.

при секретарі – Корабель С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Яворові цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача загальну суму заборгованості за кредитним договором № 103016152 від 11.05.2021, в розмірі 66461,25 грн., з яких: прострочена заборгованість по тілу кредиту 14580 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами 50261,25грн., заборгованість за комісійними винагородами – 1620грн.; судовий збір в розмірі 2422, 40грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 6000грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.05.2021 між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 103016152. Відповідно до умов Кредитного договору банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 16200 грн., а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 14.09.2021 згідно з Договором про відступлення прав вимоги №08Т ТзОВ «Мілоан» було відступлено право вимоги за кредитним договором №103016152 від 11.05.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Всупереч умов договору, відповідач не виконав свого зобов`язання. У зв`язку із чим у нього виникла заборгованість, яка не є погашеною, а тому позивач просить стягнути з відповідача вищезазначену суму заборгованості.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження та призначено судове засідання.

19.12.2024 від представника відповідача адвоката Вихівської Т.В. надійшов відзив на позов, 26.12.2024 та 10.01.2025 додаткові пояснення у справі, відповідно до яких позовні вимоги остання заперечила та зазначила, що позивачем належними доказами не доведено факту укладання кредитного договору № 103016152 між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , сторонами не погоджено істотні умови договору, а саме ціну договору, вважає, що договір не підписано відповідачем, а відтак відсутній факт укладення договору, не надано доказів перерахування ТзОВ «Мілоан» відповідачу коштів у кредит за вказаним договором та відповідно отримання коштів відповідачем, не надано доказів відступлення права вимоги до відповідача від ТзОВ «Мілоан» до позивача та не надано жодних доказів наявності заборгованості відповідача перед позивачем, не надано достатньо доказів для підтвердження понесення витрат на правову допомогу, вважає суму нарахованих відсотків непропорційно великою, просить суд врахувати те, що відповідач є військовослужбовцем, переглянути розрахунок заборгованості та відмовити у задоволенні позову.

24.12.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив та 04.02.2025 додаткові пояснення у справі, в яких просив позов задовольнити повністю. Зазначив, що законодавством передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. В поданому відзиві представник відповідача вказує на те, що останній неодноразово вносив кошти на погашення заборгованості як по тілу кредиту так і по нарахованих відсотках, а відтак стороною відповідача підтверджується та визнається факт виникнення між даними сторонами договірних правовідносин. Тому вважає безпідставними твердження представника відповідача щодо недоведеності факту перерахування та отримання коштів за кредитним договором. Позивачем долучено до матеріалів справи платіжне доручення №27581576 від 12.05.2021 як доказ перерахування кредитних коштів відповідачу та відомість про щоденні нарахування та погашення за вказаним кредитним договором від 10.05.2024 року, видана ТзОВ «Мілоан», яка підтверджує розмір заборгованості відповідача перед кредитодавцем. Оскільки відповідачем не було погашено заборгованість по тілу кредиту, то нарахування процентів за користування таким є правомірним. Щодо витрат на правову допомогу, то вважає, що понесення таких підтверджено належними доказами, а саме Договором про надання правової допомоги №42649746 від 01.04.2024, Додатковою угодою № 002901421276 від 10.05.2024 року, Детальним описом робіт від 10.05.2024, Актом про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом Білецьким Б.М. від 10.05.2024. Також зазначив, що обов`язок по поверненню кредитних коштів не виконувався відповідачем належним чином, що спричинило виникнення заборгованості, а відповідач розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами не спростував.

У судове засідання представник позивача ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не прибув, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності сторін, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Зважаючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, датою ухвалення рішення, у відповідності до положень ч.5 ст.268 ЦПК України, є дата складення повного судового рішення

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступних обставин справи та норм чинного законодавства.

Судом встановлено, що 11.05.2021 між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №103016152. Відповідно до умов Кредитного договору банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 16200 грн., що підтверджується платіжним дорученням №27581576 від 12.05.2021, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. Кредит надавався строком на 30 днів.

Відповідно до п.2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Відповідно до п.5.1 договору позичальник підтверджує, що до укладення цього договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі ( у вигляді електронного документа розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту.

Відповідач користувався кредитними коштами, що підтверджується виписками по рахунках.

14.09.2021 згідно з Договором про відступлення прав вимоги № 08Т, ТзОВ «Мілоан» було відступлено право вимоги за кредитним договором №103016152 від 11.05.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Згідно Договору про відступлення прав вимоги сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 66461,25 грн., з яких: прострочена заборгованість по тілу кредиту 14580 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами 50261,25грн., заборгованість за комісійними винагородами – 1620грн. Позивачем було направлено відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги та зазначено порядок погашення заборгованості. Однак, позичальник не виконав свого обов`язку та не повернув заборгованість у встановлені строки.

З позову вбачається та не було спростовано стороною відповідача, що вказане грошове зобов`язання є невиконаним в повному обсязі, позичальниками в добровільному порядку не сплачено суму кредитних зобов`язань.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Положеннями ст.625 ЦК України передбачено, що Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

На підставі ч. 1ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Відповідно до статті 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, за якою «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 103016152 від 11.05.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 66461,25 грн., з яких: прострочена заборгованість по тілу кредиту 14580 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами 50261,25грн., заборгованість за комісійними винагородами – 1620грн.

Доводи представника відповідача про те, що позивачем не надано належних доказів того, що він отримав кошти за кредитними договорами, на увагу не заслуговують, оскільки доданими до позову документами, зокрема, копією кредитного договору, анкетою-заявою на кредит, довідкою про ідентифікацію ТОВ «МІОЛАН», відомостями про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором, платіжним дорученням №27581576 від 12.05.2021, підтверджується існування між сторонами кредитних відносин.

Договір про споживчий кредит № 103016152 від 11.05.2021 містить прізвище, ім`я, по батькові відповідача, паспортні дані, адресу реєстрації та проживання, РНОКПП, електронну пошту та мобільний телефон.

Відповідач та його представник не вказували, що на час укладення договору відповідач втратив ці засоби зв`язку, доказів того, що персональні дані відповідача (дані паспорта громадянина України, картки фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки, на яку здійснювалося перерахування грошових коштів, номер телефону, адреса реєстрації місця проживання, адреса електронної пошти) були використані товариством для укладення договору від його імені, відповідачем до суду не надані, як і не надано доказів того, що відповідач зверталася до правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення відносно нього шахрайських дій чи оскарження ним правомірності укладеного договору.

Крім того, представником відповідача в поданому суду відзиві на позов підтверджено та визнано факт виникнення між сторонами договірних правовідносин, оскільки відповідач неодноразово вносив кошти на погашення заборгованості як по тілу кредиту так і по нарахованих відсотках.

Зважаючи на вказане, доводи сторони відповідача спростовуються матеріалами справи, а невизнання ним факту отримання коштів, не обґрунтовано за допомогою належних та допустимих доказів.

При цьому, суд зауважує, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У даній справі Договір № 103016152 від 11.05.2021 у встановленому законом порядку не визнавався недійсним.

З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідач повністю не виконав взятих на себе за кредитним договором зобов`язань, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка позивачем доведена повністю.

Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 66461,25 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати, що становлять 2422,40 грн. судового збору.

Щодо вимоги ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі № 810/795/18 зазначено про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З матеріалів справи вбачається, що представник ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просить стягнути з відповідача 6000 грн. витрат на правову допомогу, та на підтвердження вказаних витрат надано договір про надання правової допомоги № 42649746 від 01.04.2024, Детальний опис наданих послуг, виконаних адвокатом Білецьким Б.М., Акт про підтвердження надання правничої допомоги від 10.05.2024 року.

Верховний Суд у постанові від 13.05.2025 у справі №275/150/22 (провадження № 61-13766св24) вказав наступне. Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивачу було надано професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. яка є співмірною зі складністю справи, наданим обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, відповідають критерію реальності витрат, розумності їх розміру, а відтак дану суму слід стягнути з відповідача на користь ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

На підставі наведеного, керуючись ст.526, ч.1 ст.610, ч.1 ст.611, ст.ст.626, 628, ч.1 ст.638, ч.1 ст.1054 ЦК України, ч.3 ст.12, ч.1 ст.81, ч.4 ст.137, ч.1 ст.141, ч.3 ст.258, ст.ст.259, 263-265, ч.1 ст.280, ст.ст.281, 282 ЦПК України, суд

вирішив:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (04212, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ: 42649746) заборгованість за договором № 103016152 від 11.05.2021 у розмірі 66461,25грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (04212, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ: 42649746) судовий збір у розмірі 2422,40грн. витрат по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 6000грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Юрій КОЛТУН