Вирок від 06 вересня 2026 р. у справі №462/6369/26 — Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/6369/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження №12026141390000126, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.02.2026, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця ЗСУ, гранатометника штурмового відділення штурмового взводу штурмової ротивійськової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого в порядку ст.89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 19 лютого та 31 березня 2026 року у м.Львові вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, вчинене за наступних обставин.

Так, постановою Залізничного районного суду м.Львова від 08.01.2026 (справа №462/8224/25), яка набрала законної сили 19.01.2026, ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, якою на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років.

Так, статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення – це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.

Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» заборонено керування транспортними засобами особам, до яких застосовано, зокрема, адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення.

Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Однак, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили, та, будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет правосуддя України, в порушення ч.2 ст.13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч вище наведеному рішенню суду, діючи з прямим умислом, 19.02.2026 близько 17:05 год керував автомобілем марки«DAEWOO» моделі «NEXIA» із державним номерним знаком НОМЕР_2 , рухаючись у м.Львові по вул.Івана Виговського, 89, в результаті чого порушив правила дорожнього руху та був зупинений поліцейськими Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у Львівській області, за що відповідно на ОСОБА_4 було складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Залізничного районного суду м.Львова від 05.05.2026 (справа №462/1638/26), яка набрала законної сили 18.05.2026, якою визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 гривень 00 копійок, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років. Тим самим, ОСОБА_4 , маючи реальну можливість виконати постанову суду, умисно її не виконав,чим вчинив невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Окрім цього, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили, та, будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет правосуддя України, в порушення ч.2 ст.13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч вищенаведеному рішенню суду, діючи з прямим умислом, повторно 31.03.2026 близько 09:43 год. керував автомобілем марки«DAEWOO» моделі «NEXIA» із державним номерним знаком НОМЕР_2 , рухаючись у м.Львові по вул. Івана Виговського, 79, в результаті чого порушив правила дорожнього руху та був зупинений поліцейськими Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у Львівській області, за що відповідно на ОСОБА_4 було складено протоколи про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126 та ч.2 ст.130 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності постановами Залізничного районного суду м.Львова від 05.05.2026 (справи №462/3146/26, №462/3145/26), які набрали законної сили 18.05.2026, якими визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч.2 ст.130 КУпАП та на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок та 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 та 5 років. Тим самим, ОСОБА_4 , маючи реальну можливість виконати постанову суду, умисно її не виконав, чим вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.382 КК України, при вищезазначених обставинах визнав повністю та підтвердив обставини вчинення ним правопорушення, при цьому суду показав, що дійсно він, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, 19 лютого та 31 березня 2026 року у м.Львові перебував за кермом автомобіля та був зупинений працівниками поліції. У вчиненому щиро розкаюється та просив суворо не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 не оспорював фактичні обставини справи і судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі.

За викладених вище обставин суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, за обставин, встановлених судом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч.1 ст.382 КК України, оскільки він вчинив дії, які виразились в умисному невиконанні постанови суду, яка набрала законної сили.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд бере до уваги ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, враховує відомості про особу обвинуваченого, який не судимий в порядку ст.89 КК України, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у 2022 році добровільно став на захист Батьківщини, проходить військову службу у військовій службі НОМЕР_1 на посаді гранатометника штурмового відділення штурмового взводу штурмової роти,не перебуває на спеціальних обліках, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину повторно.

Виходячи з наведеного, враховуючи характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України.

На думку суду, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним обставинам, встановленим під час розгляду кримінального провадження, даним про особу обвинуваченого, буде достатнім для його виправлення та приятиме попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання речових доказів слід вирішити у порядку ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід на стадії досудового розслідування ОСОБА_4 не обирався.

На підставі викладеного та керуючсь ст.ст. 373, 374 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Речові докази по справі: DVD-R диски, на яких містяться відеозаписи із нагрудних камер відеоспостереження працівників патрульної поліції, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: