Вирок від 06 вересня 2026 р. у справі №334/391/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 07.09.2026

Справа № 334/391/26

Провадження № 1-кп/334/426/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя кримінальне провадження №12025082050001969 від 15.10.2025 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлоград Дніпропетровської обл., громадянина України, маючого вищу освіту, працевлаштованого на посаді фахівця відділу продовольчої програми благодійної організації "БФ "САМАРІТЕНЗ ПЕРС УКРАЇНА", одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2013 р.н., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України

ВСТАНОВИВ:

14.10.2025, приблизно, о 19:50 год., водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем «MAZDA 6», р.н. НОМЕР_1 , здійснював рух по просп. Соборному зі сторони вул. Лобановського в напрямку вул. Портової в м. Запоріжжі. При цьому швидкість руху керованого ОСОБА_5 автомобіля складала від 62,56 до 67,77 км/год, що перевищує максимально дозволену на даній ділянці дороги швидкість руху в населеному пункті - 50 км/год.

В цей час, попереду, на нерегульований пішохідний перехід, що позначений розміткою 1.14.2 (Зебра) та дорожніми знаками - 5.38.1, 5.38.2 (Пішохідний перехід) Правил дорожнього руху та розташований в районі буд. 232 по просп. Соборному в м. Запоріжжі, вийшла пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка почала перетинати проїзну частину просп. Соборного зліва-направо відносно руху вищевказаного автомобіля «MAZDA 6», постійно рухаючись в напрямку коридору руху зазначеного транспортного засобу.

Під час руху по зазначеній проїзній частині просп. Соборного водій ОСОБА_5 , наближаючись до вищевказаного нерегульованого пішохідного переходу, не був достатньо уважний, належно не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, не обрав безпечної швидкості руху, яка б дозволяла належним чином безпечно контролювати рух керованого автомобіля у конкретних дорожніх умовах, маючи об`єктивну можливість рухатися у населеному пункті із безпечною швидкістю, не більше 50 км/год. і своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, життю та/чи здоров`ю інших учасників дорожнього руху, а також своєчасно виявити нерегульований пішохідний перехід та пішохода ОСОБА_7 , яка рухалася по ньому, маючи технічну можливість шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування зупинити керований ним транспортний засіб до траєкторії руху пішохода, за умови руху із безпечною та дозволеною швидкістю руху автомобіля «MAZDA 6» в межах населеного пункту, діючи зі злочинною недбалістю, порушуючи вимоги пп. 12.4, 12.9 б), 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001:

п. 12.4 «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.»;

п. 12.9 «Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил»;

п. 18.1: «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»,

не надав перевагу в русі пішоходу ОСОБА_7 , виїхав на пішохідний перехід, де передньою частиною кузова керованого ним автомобіля «MAZDA 6», р.н. НОМЕР_1 , скоїв наїзд на останню.

Порушення водієм ОСОБА_5 вимог пп. 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, потерпілому ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому склепіння та основи черепу (потиличної кістки) з вогнищами забоїв лобної і скроневої часток головного мозку праворуч, гематомами під оболонки лобної ділянки головного мозку праворуч, з гематомою та саднами м`яких тканин лівої лобно-тім`яно-потиличної ділянки голови, що кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпека для життя.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження.

Під час судового розгляду кримінального провадження, прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 , в присутності захисника – адвоката ОСОБА_6 , на підставі ст. ст. 468-469, 472 КПК України, уклали угоду про визнання винуватості від 28.08.2026 року.

В даній угоді зазначено, що 28.08.2026 до Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя надійшла заява потерпілої ОСОБА_7 , відповідно до якої вона просить ініціювати укладення угоди про визнання винуватості.

Виходячи зі змісту даної угоди, обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнає себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин і з кваліфікацією, які викладено в обвинувальному акті від 15.01.2026, а також у п. 1 вказаної угоди, і під час підписання угоди про визнання винуватості підтверджує факт беззаперечного визнання вини.

Згідно даної угоди, сторони погодилися на призначення ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. Враховуючи щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування потерпілій завданих збитків в повному обсязі, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи та обставини скоєного кримінального правопорушення звільнити від відбування покарання з випробовуванням на підставі ст.78 КК України.

Угода містить посилання сторін на усвідомлення ними наслідків укладення і затвердження угоди, передбачених ст.473 КПК України.

Судом роз`яснено наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, що передбачені ст.476 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні вважає, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просить цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що він повністю згоден з підписаною угодою, розуміє наслідки укладання та невиконання угоди, угода була укладена добровільно, без будь-якого примусу, просить суд затвердити укладену угоду і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, в обсязі обвинувачення.

Захисник адвокат ОСОБА_6 не заперечувала проти затвердження угоди, зазначаючи, що її умови не суперечать нормам законодавства, угода укладена добровільно в її присутності, обвинувачений у повній мірі розуміє наслідки укладення угоди, вину визнає у повному обсязі.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з п.1 ч.4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої тяжкості, тяжких злочинів.

Також у ч. 4 ст. 469 КПК України зазначено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, в наслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

В судовому засіданні прокурором надано письмову заяву потерпілої ОСОБА_7 від 28.08.2026 року, яка долучена до матеріалів кримінального провадження, з якої слідує, що потерпіла не заперечує проти укладення угоди про визнання винуватості, їй відшкодована матеріальна і моральна шкода у повному обсязі, претензій будь-якого характеру до обвинуваченого вона не має.

Судом у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому ч.2 ст.286 КК України, яке згідно вимог ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 відповідно до ст.66 КК України, є щире каяття, добровільне відшкодування потерпілій завданих збитків в повному обсязі.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Перед затвердженням угоди про визнання винуватості суд переконався в тому, що обвинувачений розуміє положення ч. 4 ст.474 КПК України та укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Зміст укладеної сторонами угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України, а також Кримінального кодексу України, підстави для відмови в її затвердженні, передбачені ч. 7 ст.474 КПК України, відсутні.

Відповідно ст..475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, і призначення ОСОБА_5 узгодженого сторонами виду та розміру покарання.

Процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз №СЕ-19/108-25/23760-ІТ від 04.11.2025 року у сумі 3 565,60 грн., №СЕ-19/108-25/25119-ФП від 21.11.2025 року у сумі 7 131,20 грн., №СЕ-19/108-25/27264-ІТ від 12.12.2025 року у сумі 3 565,60 грн., що разом становить 14 262,40 грн., на підставі ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Враховуючи, що ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 17.10.2025 року накладено арешт на автомобіль «MAZDA 6», р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , вказаний арешт підлягає скасуванню, оскільки у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна (речових доказів) відпала потреба.

Долю речових доказів вирішити у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 15 ст.615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 472, 474, 475, 615 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 28.08.2026 року укладену між прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участю захисника – адвоката ОСОБА_6 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст..75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від17.10.2025 року на автомобіль «MAZDA 6», р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 та повернути транспортний засіб власнику.

Стягнути із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні у розмірі 14 262,40 грн. (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят дві гривни 40 коп.).

Вирок може бути оскаржений з підстав передбачених ст. 394 КПК України з врахуванням обмеження права оскарження даного вироку, відповідно до ч. 1 ст. 473 КПК України до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суду міста Запоріжжя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1