Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №703/402/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/308/26 Справа № 703/402/26 Категорія: ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст.130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Ігнатенко Т. В. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участю захисника Ванжули Я.В. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Смілянського міськрайсуду Черкаської обл. від 2.03.2026 р., якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, проживає АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 5 ст.126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП, накладено на нього адмінстягнення в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, стягнуто судовий збір в розмірі 665,6 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до постанови суду першої інстанції, 10.01.2026 р. приблизно о 6:50 год. у м. Сміла по вул. Яхнова Гребля водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-2103, р/номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, поблідніння шкіри обличчя, явно виражене тремтіння пальців рук, від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також, 10.01.2026 р. приблизно о 6:50 год. у м. Сміла по вул. Яхнова Гребля водій ОСОБА_1 повторно протягом року керував автомобілем ВАЗ-2103, р/номер НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.1. а) ПДР та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, правопорушник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про його винуватість у вчиненні адмінправопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП. На думку апелянта, постанова ухвалена з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного, всебічного й об`єктивного дослідження обставин справи та належної оцінки доказів.

Апелянт вказує, що висновки суду ґрунтуються виключно на матеріалах, складених працівниками поліції, без перевірки їх достовірності, допустимості та достатності, а суд обмежився формальним відтворенням змісту протоколів та інших документів, не оцінивши їх у сукупності.

Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що під час розгляду справи було порушено його право на захист, оскільки суд розглянув справу за його відсутності та за відсутності захисника, незважаючи на подане через систему Електронний суд клопотання про надання доступу до матеріалів справи, можливості ознайомитися з відеозаписами та відкладення розгляду справи для належної підготовки правової позиції.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не перевірив законність зупинки транспортного засобу, обґрунтованість вимоги про проходження медичного огляду, а також дотримання працівниками поліції процедури оформлення матеріалів про адмінправопорушення. У зв`язку з викладеним просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити.

ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату і час судового засідання, що підтверджено довідкою про доставку повідомлення у мобільний додаток Viber ( а. пр. 43), зі слів адвоката на день розгляду справи він перебуває на військовій службі в ЗСУ, клопотань суду апеляційної інстанції не подавав, його інтереси представляє адвокат Ванжула Я.В., тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі правопорушника.

Заслухавши доповідь судді, захисника Ванжулу Я.В., який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити по викладеним доводам, вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушника.

Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі.

Суд першої інстанції правильно встановив, що 10.01.2026 р. приблизно о 6:50 год. у м. Сміла по вул. Яхнова Гребля водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-2103, р/номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, поблідніння шкіри обличчя, явно виражене тремтіння пальців рук, від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також, 10.01.2026 р. приблизно о 6:50 год. у м. Сміла по вул. Яхнова Гребля водій ОСОБА_1 повторно протягом року керував автомобілем ВАЗ-2103, р/номер НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.1. а) ПДР та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктом адмінправопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 та 4 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог п. 2.5. ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння, відповідальність за відмову від проходження огляду, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не зважаючи на не визнання вини, факт вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується: даними протоколу про адмінправопорушення серії ЕПР1 №563129 від 10.01.2026 р. ( т. 2, а. пр. 1); даними протоколу про адмінправопорушення серії ЕПР1 №563128 від 10.01.2026 р. ( т. 1, а. пр. 1); даними картки обліку адмінправопорушення від 10.01.2026 р. ( т. 2, а. пр. 2); даними картки обліку адмінправопорушення від 10.01.2026 р. ( т.1, а. пр. 2); рапортом інспектора СРПП ВП № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській обл. Федорової Д.К. від 10.01.2026 р. ( т. 2, а. пр. 3); даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.01.2026 р. ( т. 2, а. пр. 4); письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 10.01.2026 р. ( т. 2, а. пр. 5); даними постанови серії ЕНА №6488858 від 9.01.2026 р. ( т. 1, арк. 6); довідкою ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській обл., відповідно до якої, ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував ( т. 2, а. пр. 7);відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції ( т.1, а. пр. 7, т. 2, а. пр. 9).

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо нього у зв`язку з істотними порушеннями є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами.

Відповідно до вимог ст. ст. 130 та 266 КУпАП, працівникам поліції цілком достатньо встановити (побачити, почути) наявність у водія ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння (а вони вказані у протоколі про адмінправопорушення та відповідають тим, які перелічені в Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 9.11.2015 р. № 1452/735) та на цій підставі провести огляд водія на стан сп`яніння. Водій, за наявності таких обставин, зобов`язаний пройти огляд, цей обов`язок покладений на нього п. 2.5. ПДР України. Обов`язки водія транспортного засобу, як суб`єкта правовідносин – це юридично закріплена в нормативно-правових актах міра належної та необхідної суспільно-правової поведінки, яка полягає в необхідності здійснення дій активного або пасивного характеру. Ніякі обставини чи причини не звільняють водія від проходження такого огляду, водій повинен виконати всі дії для повного та беззаперечного виконання всіх вимог відповідних осіб, відмова від проходження огляду має наслідком адмінвідповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У своїх поясненнях ОСОБА_1 ніяким чином не заперечував обставини вчинення правопорушень, а тому доводи апеляції про відсутність у матеріалах справи належних доказів законності зупинки транспортного засобу, відсутність доказів вручення ОСОБА_1 примірника протоколу про адмінправопорушення апеляційний суд вважає безпідставними, тому що в межах КУпАП працівники поліції не мають доводити законність зупинки транспортного засобу і ці обставини не можуть бути предметом судового розгляду, крім того в матеріалах справи на всіх складених процесуальних документах наявні підписи правопорушника, що сприймається апеляційним судом як виконання працівниками поліції обов`язку щодо роз`яснення суті проведених процесуальних дій, так і обізнаності особи з такими діями, а тому апеляційний суд не встановив істотного порушення права на захист особи.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адмінправопорушень доведена сукупністю доказів, вони є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами провадження.

Апеляційний суд зазначає, що досліджені відеозаписи є повними та вичерпно інформативними, носять безсторонній характер, позбавлені упередження та суб`єктивного ставлення і надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку і дії, як поліцейських так і особи, яку притягнуто до адмінвідповідальності. Відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 2.07.2015 р. № 580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Аргументи апеляційної скарги мають ознаки надмірного формалізму, не спростовують встановлені судом першої інстанції у справі фактичні обставини, зводяться до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, а отже й не є підставами для скасування вірного по суті судового рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адмінправопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена сукупністю доказів, вони є логічними, послідовними, узгоджуються з іншими матеріалами провадження.

Стосовно доводів апеляції про неправильну кваліфікацію дій правопорушника за ч. 5 ст. 126 КУпАП, то апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, тому що вона повністю підтверджується наданими доказами, які не викликають у судів сумнівів. Навпроти, докази недійсності постанови серії ЕНА № 6488858 від 9.01.2026 р. у матеріалах справи відсутні, а тому суд першої інстанції був зобов`язаний на підставі вказаних у ній відомостей приймати рішення у цій справі.

Також, апеляційний суд, перевіривши дії суду першої інстанції під час підготовки справи до розгляду, не вбачає в цих діях порушень права на захист, тому що суд першої інстанції належним чином, з посиланням на вимоги законодавства, вмотивував, чому справу було розглянуто без участі правопорушника та його захисника на той час адвоката Халупка С.В.

Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Ґірвісаарі проти Фінляндії» від 27.09.2001 р.)

Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.

Будь-яких доказів, які б могли переконати суд у відсутності події та складу адмінправопорушень, в матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності відсутні та суду апеляційної інстанції не надані, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба уникнути відповідальності, оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об`єктивно спростувати його винність у вчиненні вказаних правопорушення, суду не надано.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, як і підстав для закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даному випадку апеляційним переглядом не встановлено, тож, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Смілянського міськрайсуду Черкаської обл. від 2.03.2026 р., якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін, а його апеляційну скаргу –залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Белах А.В.