Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №705/21/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/412/26 Справа № 705/21/26 Категорія: ст. 124 КУпАП Головуючий у І інстанції Піньковський Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участю захисника Моспана В.В. (в режимі відеоконференції), потерпілого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника Моспана В.В. на постанову Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 15.04.2026 р., якою

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві не працює, має середню освіту, проживає АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адмінвідповідальності за ст. 124 КУпАП та на нього накладено адмінстягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень., стягнуто судовий збір в розмірі 665,6 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до постанови суду першої інстанції, 28.12.2025 р. приблизно о 17:50 год. в м. Умань водій ОСОБА_2 керував автомобілем Lexus GX460, р/номер НОМЕР_1 , по вул. Європейській, рухаючись в крайній правій смузі дороги, виїжджаючи на перехрестя вул. Європейська та вул. Велика Фонтанна, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Renault Logan, р/номер НОМЕР_2 , який рухався по вул. Велика Фонтанна та закінчував маневр проїзду перехрестя, в задню праву частину автомобіля. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 2.3. ПДР, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, захисник Моспан В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у зв`язку з відсутністю події та складу адмінправопорушення.

Апеляційну скаргу захисник мотивує тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, без всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Зазначає, що ОСОБА_2 свою вину у вчиненні ДТП не визнавав та пояснював, що, перебуваючи за кермом автомобіля, перед перехрестям вул. Європейська-Велика Фонтанна не здійснював рух на заборонений сигнал світлофора. Після увімкнення зеленого сигналу світлофора він розпочав рух прямо, тоді як автомобіль Renault під керуванням ОСОБА_1 виїхав на перехрестя за обставин, які, на думку сторони захисту, свідчать про порушення ним вимог ПДР.

Захисник вважає, що суд першої інстанції належним чином не перевірив зазначені пояснення ОСОБА_2 та не надав належної оцінки доказам, які, на думку сторони захисту, підтверджують його версію розвитку ДТП.

Зокрема, вказує на неналежне дослідження відеозаписів з камер відеоспостереження та боді-камер працівників поліції. На думку захисника, із відеозаписів вбачається, що водій автомобіля Renault ОСОБА_1 виїжджав на перехрестя після увімкнення відповідного сигналу світлофора, однак у подальших поясненнях змінював свої показання щодо тривалості зеленого сигналу. У зв`язку з цим захисник вважає, що суд повинен був надати належну оцінку зазначеним суперечностям.

Крім того, захисник посилається на неповноту судового розгляду, оскільки судом першої інстанції не були досліджені всі докази, надані стороною захисту, зокрема матеріали, отримані на адвокатські запити, відеозаписи з камер відеоспостереження, а також не були належним чином розглянуті клопотання про витребування додаткових доказів та виклик працівників поліції, які перебували на місці ДТП і здійснювали оформлення адмінматеріалів.

Звертає увагу на те, що судом не надано належної оцінки показанням свідка ОСОБА_3 , яка перебувала в салоні автомобіля Renault під час ДТП, а також обставинам, пов`язаним із часом отримання від неї пояснень. На думку захисту, зазначені обставини мають істотне значення для оцінки достовірності доказів та встановлення механізму ДТП.

Також захисник вказує на недоліки протоколу про адмінправопорушення, зазначаючи, що у ньому формально вказано на порушення ОСОБА_2 п. 2.3. б) ПДР, однак конкретні обставини такого порушення належним чином не розкриті. Вважає, що зазначені недоліки перешкоджають встановленню обсягу пред`явленого особі обвинувачення та належній оцінці наявності в її діях складу адмінправопорушення.

Крім того, сторона захисту посилається на порушення судом першої інстанції вимог ст. 280 КУпАП щодо обов`язку з`ясувати всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а також на порушення принципу презумпції невинуватості. Захисник зазначає, що наявні у справі суперечності щодо механізму ДТП, сигналів світлофора та дій кожного з водіїв судом не усунуто, а сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_2 фактично витлумачено не на його користь.

Окремо захисник зазначає, що на момент ухвалення постанови суду першої інстанції закінчився строк накладення адмінстягнення, передбачений ст. 38 КУпАП, оскільки адмінправопорушення мало місце 28.12.2025 р., тоді як постанова у справі винесена 15.04.2026 р. У зв`язку з цим вважає, що навіть у разі встановлення вини ОСОБА_2 провадження у справі підлягало закриттю у зв`язку із закінченням строків накладення адмінстягнення.

На підставі наведеного захисник просить скасувати постанову суду, якою ОСОБА_2 притягнуто до адмінвідповідальності за ст. 124 КУпАП, та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адмінправопорушення. Як альтернативну підставу для закриття провадження захисник зазначає закінчення строку накладення адмінстягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 285 КУпАП, постанова по справі про адмінправопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або направляється особі, щодо якої її винесено.

Як вбачається з матеріалів справи, постанову суду винесено 15.04.2026 р. Відповідно до відомостей з ЄДРСР, зазначену постанову надіслано судом 22.04.2026 р., зареєстровано 23.04.2026 р., а загальний доступ до неї забезпечено 24.04.2026 р.

Захисник Моспан В.В. у клопотанні зазначає, що фактично ознайомився з постановою суду першої інстанції 23.04.2026 р., про що в матеріалах справи міститься відповідний запис. Вказує, що саме з цієї дати йому стало відомо про зміст оскаржуваного судового рішення, у зв`язку з чим просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Наведені у клопотанні обставини узгоджуються з матеріалами справи, зокрема з відомостями щодо направлення та оприлюднення судового рішення, а також із наявною відміткою про ознайомлення захисника з постановою.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що наведені захисником причини пропуску строку на апеляційне оскарження є об`єктивними та поважними, а тому апеляційний суд вважає за необхідне визнати причину пропуску строку поважною та поновити захиснику Моспану В.В. строк на апеляційне оскарження постанови суду.

Заслухавши доповідь судді, захисника Моспана В.В., який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити по викладеним доводам, потерпілого ОСОБА_1 , який заперечував проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушника.

Відповідно до ст. 124 КУпАП, встановлена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Пунктом 2.3. б) ПДР визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 посадовою особою органу Національної поліції, яка склала протокол, інкриміновано порушення п. 2.3 б) ПДР, яке, за змістом протоколу та постанови суду першої інстанції, полягало в тому, що він був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Renault Logan. Разом з тим, наведене формулювання саме по собі не дає можливості встановити, які конкретно дії або бездіяльність ОСОБА_2 свідчили про порушення ним вимог п. 2.3. б) ПДР та перебувають у безпосередньому причинному зв`язку з виникненням події ДТП.

Сам факт зіткнення транспортних засобів та наявність у них механічних пошкоджень не свідчить безумовно про порушення ПДР саме ОСОБА_2 та не звільняє суд від обов`язку встановити причинний зв`язок між конкретним порушенням ПДР та наслідками ДТП.

Апеляційний суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться суперечливі відомості щодо механізму ДТП та дій водіїв під час проїзду перехрестя та сигналів світлофора. ОСОБА_2 послідовно заперечував рух на заборонений сигнал світлофора та зазначав, що розпочав рух після увімкнення зеленого сигналу, тоді як водій автомобіля Renault Logan виїхав на перехрестя за інших (невстановлених) обставин.

Зазначені доводи сторони захисту підлягали ретельній перевірці судом першої інстанції у сукупності з іншими доказами, оскільки від встановлення фактичного механізму ДТП залежить вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_2 складу адмінправопорушення.

Апеляційний суд виснує, що докази, надані на підтвердження вини ОСОБА_2 , а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 553221 від 28.12.2025 р. ( а. пр. 1); схемою місця ДТП від 28.12.2025 р. ( а. пр. 2), матеріалами відеозапису з нагрудного відео-реєстратора поліцейського № DSJ00000000000021_100104 за 28.12.2025 р., письмові пояснення показами свідків ОСОБА_1 ( а. пр. 3) та ОСОБА_3 ( а. пр. 12) викликають розумні сумніви, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 р., п. 161), який застосовується при оцінці доказів, а також докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».

Тобто, працівники поліції не зібрали та не долучили до справи належних та достатніх доказів, що вказана у протоколі про адмінправопорушення подія відбулася внаслідок того, що ОСОБА_2 порушив п. 2.3. б) ПДР, тобто був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Водночас висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 фактично ґрунтується на самому факті зіткнення транспортних засобів та загальному посиланні на порушення п. 2.3. б) ПДР, без належного встановлення порушення конкретного пункту ПДР та причинного зв`язку між ним і наслідками ДТП.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не виконав вимоги ст. ст. 245, 280 КУпАП щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи та дійшов передчасного висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що наявні у справі докази в їх сукупності не дають достатніх підстав для беззаперечного висновку про те, що саме порушення ОСОБА_2 вимог ПДР стало причиною ДТП та пошкодження транспортних засобів.

Отже, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не ґрунтується на належних, допустимих та достатніх доказах.

Оскільки належними та достатніми доказами не підтверджено наявність у діях ОСОБА_2 складу адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі – закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

З огляду на те, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адмінправопорушення, доводи апеляційної скарги щодо закінчення строків накладення адмінстягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, правового значення для вирішення справи не мають та окремій оцінці не підлягають.

Керуючись ст. ст. 247, 251, 256, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити захиснику Моспану В.В. строк на апеляційне оскарження постанови Уманського міськрайсуду м. Черкаси від 15.04.2026 р.

Постанову Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 15.04.2026 р., якою ОСОБА_2 притягнуто до адмінвідповідальності за ст. 124 КУпАП – скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адмінвідповідальності за ст. 124 КУпАП – закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адмінправопорушення.

Апеляційну скаргу захисника Моспана В.В. – задовольнити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Белах А.В.