Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №274/234/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/234/26 Головуючий у 1-й інст. Вдовиченко Т. М.

Категорія 39 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді Галацевич О.М.,

суддів: Панкеєвої В.А., Миколайчука П.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу №274/234/26 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Акордбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Акордбанк»,

на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Вдовиченко Т.М. у місті Житомирі,

в с т а н о в и в :

У січні 2026 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Акордбанк» (далі – ПАТ «КБ «Акордбанк», Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 вересня 2023 року між ПАТ «КБ «Акордбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання Заяви-пропозиції №СІК-010923/163-00, відповідно до якої відповідачка прийняла пропозицію Банку щодо укладення кредитного договору та приєдналася до Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «КБ «Акордбанк», які разом із Заявою-пропозицією, графіком платежів та Умовами споживчого кредитування складають договір про надання споживчого кредиту.

Відповідно до умов договору та додатка №1 до Заяви-пропозиції строк кредитування становив 24 місяці, сума споживчого кредиту – 50 000 грн, процентна ставка – 20,99 % річних, щомісячна комісія – 1,99 % від суми кредиту.

Підписавши Паспорт споживчого кредиту та інші документи, що є складовими кредитного договору, ОСОБА_1 підтвердила ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором, Банк просив стягнути з неї заборгованість, яка станом на 19 грудня 2025 року становила 38 695,17 грн, з яких: 24 919,78 грн – заборгованість за тілом кредиту, 2 830,39 грн – заборгованість за процентами, 10 945 грн – заборгованість за комісією, а також судові витрати.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Акордбанк» заборгованість за кредитним договором №СІК-010923/163-00 від 01 вересня 2023 року в розмірі 14 815,17 грн, з яких: 11 984,78 грн – заборгованість за тілом кредиту та 2 830,39 грн – заборгованість за процентами, а також 1 159 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ПАТ «КБ «Акордбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, дійшов висновків, що не відповідають фактичним обставинам справи, та неправильно застосував норми матеріального права.

Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про нікчемність умови кредитного договору щодо щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування.

Посилаючись на частину другу статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» та Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджені постановою Правління Національного банку України від 08 червня 2017 року №49, зазначає, що до загальних витрат за споживчим кредитом можуть включатися, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі плата за розрахунково-касове обслуговування.

Наголошує, що чинне законодавство не містить заборони встановлювати в договорі споживчого кредиту плату за розрахунково-касове обслуговування, а тому висновок суду першої інстанції про нікчемність відповідної умови договору є помилковим.

Також зазначає, що після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування» змінилося правове регулювання відповідних правовідносин, а Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, втратили чинність.

На думку апелянта, законодавством не встановлено обов`язку банку деталізувати перелік конкретних дій, що охоплюються розрахунково-касовим обслуговуванням, а відповідачкою не надано доказів того, що відповідна умова договору є несправедливою та призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Звертає увагу й на те, що своїм підписом ОСОБА_1 підтвердила ознайомлення з умовами кредитування, отримання необхідних пояснень щодо істотних характеристик кредитного продукту та можливих наслідків невиконання договірних зобов`язань. Крім того, відповідачка протягом тривалого часу виконувала умови договору та сплачувала, у тому числі, щомісячну комісію за ставкою 1,99 %.

З огляду на наведене Банк вважає, що умова кредитного договору щодо щомісячної комісії відповідає вимогам законодавства, а підстави для відмови у стягненні нарахованої за нею заборгованості та зменшення заборгованості за тілом кредиту на суму раніше сплаченої комісії відсутні.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими судом.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що Банк не зазначив, які саме послуги надавалися позичальниці за встановлену договором щомісячну комісію, не визначив їх конкретного переліку та не надав доказів погодження зі споживачем змісту таких послуг. У зв`язку із цим суд дійшов висновку про нікчемність умови договору щодо щомісячної сплати комісії та відмовив у стягненні 10 945 грн заборгованості за нею.

Крім того, встановивши, що за час виконання кредитного договору ОСОБА_1 сплатила 12 935 грн комісії, суд першої інстанції врахував зазначену суму в рахунок погашення основної заборгованості, у зв`язку з чим визначив заборгованість за тілом кредиту в розмірі 11 984,78 грн та разом із заборгованістю за процентами в розмірі 2 830,39 грн стягнув 14 815,17 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи, дослідженим доказам та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 01 вересня 2023 року ПАТ «КБ «Акордбанк» та ОСОБА_1 підписали Заяву-пропозицію №СІК-010923/163-00, відповідно до якої ОСОБА_1 прийняла пропозицію укласти кредитний договір та приєдналася до Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «КБ «Акордбанк», які разом із Заявою-пропозицією, графіком платежів та Умовами споживчого кредитування складають договір про надання споживчого кредиту.

Відповідно до умов Заяви-пропозиції сума споживчого кредиту становить 50 000 грн, строк кредитування – 24 місяці, процентна ставка – 20,99 % річних, щомісячна комісія – 1,99 % від суми кредиту.

Згідно з пунктом 2.9 Заяви-пропозиції кредитні кошти підлягали наданню шляхом відповідних безготівкових перерахувань.

Із платіжних інструкцій №5900671, №5900672, №108655331 від 01 вересня 2023 року та меморіального ордера №108655332 від 01 вересня 2023 року вбачається надання кредитних коштів у сумі 17 320 грн, 23 740 грн та 8 940 грн, що загалом становить 50 000 грн (а.с.26–29).

Підписавши Заяву-пропозицію, графік платежів, який є додатком №1 до неї, Паспорт споживчого кредиту та додаток до нього, ОСОБА_1 підтвердила прийняття умов кредитування та ознайомлення з інформацією щодо основних умов кредитного договору.

Банк свої зобов`язання за договором виконав, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 50 000 грн.

Відповідно до розрахунку Банку станом на 19 грудня 2025 року заборгованість за кредитним договором становила 38 695,17 грн, з яких: 24 919,78 грн – прострочена заборгованість за тілом кредиту, 2 830,39 грн – прострочена заборгованість за процентами, 10 945 грн – прострочена заборгованість за комісією.

Із цього ж розрахунку вбачається, що за час виконання договору ОСОБА_1 сплатила 25 080,22 грн у рахунок погашення тіла кредиту, 8 886,78 грн процентів та 12 935 грн щомісячної комісії.

Зазначені обставини підтверджуються також випискою по особовому рахунку за період з 01 вересня 2023 року по 19 грудня 2025 року.

03 листопада 2025 року ПАТ «КБ «Акордбанк» направило ОСОБА_1 лист-вимогу №1881/2025 щодо погашення заборгованості за кредитним договором, однак заборгованість погашена не була.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, що тягне правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Правове регулювання порядку встановлення та сплати платежів, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням споживчого кредиту, визначається спеціальними положеннями Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», чинної на час виникнення спірних правовідносин, для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, до яких включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» не виключає можливості встановлення в договорі споживчого кредиту плати за обслуговування кредиту, у тому числі за розрахунково-касове обслуговування.

Водночас відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Частиною п`ятою статті 12 цього Закону передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої, другої статті 11 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 дійшла висновку, що якщо у кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності й переліку додаткових та супутніх банківських послуг, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то відповідна умова кредитного договору є нікчемною відповідно до частин першої, другої статті 11 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Як вбачається із Заяви-пропозиції №СІК-010923/163-00, сторонами передбачено щомісячну комісію в розмірі 1,99 % від суми кредиту, що згідно з графіком платежів становило 995 грн щомісяця.

Проте ні Заява-пропозиція, ні інші надані Банком документи не містять конкретного переліку додаткових чи супутніх послуг, які Банк зобов`язався надавати ОСОБА_1 саме за сплату зазначеної щомісячної комісії.

Банк не надав і доказів фактичного надання відповідачці протягом дії договору будь-яких окремих послуг, які б обумовлювали стягнення з неї щомісячно 995 грн.

Саме лише зазначення в договорі назви платежу як «комісія за розрахунково-касове обслуговування» без визначення конкретного змісту послуг, за які вона встановлена, не свідчить про правомірність покладення на споживача обов`язку сплачувати таку комісію.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про нікчемність умови договору щодо щомісячної комісії та обґрунтовано відмовив у стягненні 10 945 грн заборгованості за такою комісією.

Посилання апелянта на те, що Закон України «Про споживче кредитування» та нормативно-правові акти Національного банку України допускають включення комісій до загальних витрат за споживчим кредитом, правильності цього висновку не спростовують.

Право Банку встановлювати комісію не свідчить про правомірність спірної умови договору, оскільки конкретні послуги, за які вона підлягала сплаті, договором не визначені.

Так само не спростовують висновків суду першої інстанції доводи Банку про те, що ОСОБА_1 підписала Заяву-пропозицію, графік платежів та Паспорт споживчого кредиту, була ознайомлена з розміром комісії та протягом певного часу її сплачувала, оскільки нікчемність умови правочину встановлена законом і не залежить від того, чи заперечувала сторона проти такої умови та чи виконувала її.

Безпідставними є й доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для зменшення заборгованості за тілом кредиту на суму вже сплаченої відповідачкою комісії.

Відповідно до частини п`ятої статті 216 ЦК України суд може застосувати з власної ініціативи наслідки недійсності нікчемного правочину.

У постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20 Верховний Суд виходив із того, що наслідком нікчемності умови кредитного договору про сплату комісії може бути перерахунок кредитної заборгованості із зарахуванням уже сплачених позичальником сум комісії в рахунок погашення основного боргу за кредитом.

З огляду на наведені положення закону та зазначений правовий висновок Верховного Суду, врахування судом першої інстанції 12 935 грн сплаченої відповідачкою комісії в рахунок погашення основного боргу є правильним.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано зменшив визначену Банком заборгованість за тілом кредиту в розмірі 24 919,78 грн на 12 935 грн сплаченої відповідачкою комісії та визначив заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 11 984,78 грн.

З урахуванням заборгованості за процентами в розмірі 2 830,39 грн, яка стягнута судом у заявленому Банком розмірі, загальна сума заборгованості становить 14 815,17 грн.

Таким чином, доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції про нікчемність умови щодо щомісячної комісії, відсутність підстав для стягнення 10 945 грн заборгованості за нею та необхідність врахування 12 935 грн сплаченої відповідачкою комісії в рахунок погашення основного боргу не спростовано.

Суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, належно оцінив наявні докази та правильно застосував норми матеріального права.

Порушень норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, які відповідно до закону є підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, апеляційним судом не встановлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене апеляційна скарга ПАТ «КБ «Акордбанк» задоволенню не підлягає, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 квітня 2026 року слід залишити без змін.

Справа є малозначною у розумінні частини шостої статті 19 ЦПК України, а тому відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у такій справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, прямо передбачених цією нормою.

Відповідно до частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381–384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Акордбанк» залишити без задоволення.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: