Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №758/14579/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/14579/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Левицької Я.К., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» (далі-ТОВ «ФК «Еліт Фінанс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 28 517,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.10.2018 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якої Товариство надало позичальнику кредит з лімітом кредитної лінії у розмірі до 200 000 грн. Процентна ставка 24% річних, тип процентної ставки фіксований, обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором Товариство виконало своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу в розпорядження кредитні кошти. 22.02.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК Форт» було укладено договір факторингу, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК Форт». В подальшому 23.02.2021 між ТОВ «ФК Форт» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло право вимоги за кредитним договором від 30.10.2018. Згідно з розрахунком заборгованості станом на 23.02.2021 за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 28 517,71 грн.

З підстав виникнення вказаної заборгованості позивач звернувся до суду із даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 28 517,71 грн, судовий збір, а також витрати на професійну правову допомогу в розмірі 9 200,00 грн.

Ухвалою суду від 22.09.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Після відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позивач з будь-якими клопотаннями до суду не звертався.

Від відповідача відзив на позовну заяву не надходив.

В порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Відповідно до Інформації з Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської РДА ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка надсилається разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Суд направляв на зареєстровану адресу відповідача лист з копією ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками.

Відповідач кореспонденцію суду не отримав, надіслана судом кореспонденція повернулася до суду 28.01.2026 року.

Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасника справи про її розгляд.

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (надалі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак, з гарантій статті 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження.

Суд звертає увагу на те, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу.

Вказане передбачено пунктами 118, 123 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за місцем реєстрації), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази в справі в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Судом встановлено, що між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № CCNG-631045555 (далі - кредитний договір).

Відповідно до умов кредитного договору: тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту: «Максимум готівка»; мета кредиту - для особистих потреб; умови обслуговування - відкриття поточного рахунку з електронним платіжним засобом у гривні; ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн; процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою встановлені у розмірі 24%; тип процентної ставка - фіксована.

Також у кредитному договорі визначено обов`язковий мінімальний платіж у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн, дата сплати якого визначається відповідно до умов Додатку № 4 до Договору. Платежі з повернення кредиту здійснюватимуться відповідно до договору. Примірний графік та Розрахунок сукупної вартості наведені в Тарифах, які є невід`ємною частиною договору. Банк щомісячно в останній день розрахункового періоду здійснюватиме договірне списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 , в розмірах, що необхідні для щомісячної оплати страхового платежу згідно з умовами договору.

Сторони домовились, що всі відносини між клієнтом та Банком та істотні умови надання та користування кредитом, які не врегульовані Угодою, регулюються договором, діюча редакція якого розміщена за електронною адресою: www.alfabank.com.ua.

Крім того, у разі настання відкладальних обставин, що визначені договором, визначено застосувати умови Програми «Моментальна розстрочка на карту», що вказані у Додатку № 4 до договору.

30.10.2018 року відповідач власноручно підписав Паспорт споживчого кредиту, Оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії та Анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк», до яких долучив належним чином завірені копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , картки платника податків ОСОБА_1 .

На підтвердження руху коштів відповідача, розміру використаних кредитних коштів та коштів, які були внесені в рахунок погашення заборгованості, позивачем надано до суду виписку з рахунку приватного клієнта № 569443-2025/0828 за розрахунковий період з 30.10.2018 по 22.02.2021.

Судом встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами згідно умов договору. Так, згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» станом на 22.02.2021, а також виписки по рахунку з кредитної картки за період з 30.10.2018 по 22.02.2021, вбачається, що відповідач протягом 2018-2021 років частково здійснював погашення заборгованості за кредитом (тілом кредиту, відсотків, штрафу, комісії РКО, овердрафт). Однак, позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість станом на 22.02.2021 року у сумі 28 517,71 грн.

Таким чином, суд вважає встановленою ту обставину, що відповідач погодився (узгодив) із АТ «Альфа-Банк» істотні умови кредитного договору № CCNG-631045555 від 30.10.2018 року, отримував грошові кошти відповідно до умов кредитного договору від 30.10.2018 року, однак свої зобов`язання повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також інші зобов`язання згідно цього договору у повному обсязі не виконав.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно положень ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч. 1 ст. 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Верховний Суд у постанові від 30.01.2018 року в справі №161/16891/15 вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №254 від 18.06.2003, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Ураховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що відповідач свої зобов`язання зі сплати заборгованості не виконав, кредитні кошти не повернув.

Крім того, 22.02.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Форт» укладено договір факторингу № 1, у відповідності до п. 2.1. якого, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові Право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в Додатку № 1-1 до договору.

Відповідно до п. 2.3. даного договору, Право вимоги вважається відступленим фактору з моменту підписання цього договору. В день підписання цього договору, Сторони підписують Акт приймання-передачі Реєстру боржників за формою, встановленою в Додатку № № 2 до цього договору. Пп. 2.3.1. договору, клієнт зобов`язаний в день підписання цього договору додатково підготувати та передати факторові в електронній формі, електронною поштою або кур`єрською доставкою на електронному носієві Реєстр боржників, встановленою в Додатку № 1-2 до цього договору, з усіма доповненими даними про боржників.

Відповідно до Акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 22.02.2021 року до договору факторингу № 1 від 22.02.2021 року, ТОВ «ФК Форт» отримало Право вимоги, детальний опис складових якого наведений в Додатку №1-1 до договору.

Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу № 1 від 22.02.2021 року вбачається, що ТОВ «ФК Форт» набуло Право вимоги за кредитним договором № CCNG-631045555 від 30.10.2018 року, боржник - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на загальну суму 28 517,71 грн, з них по тілу кредиту - 24 158,84 грн, за штрафними санкціями - 4 358,87 грн.

Проведення оплати за договором факторингу № 1 від 22.02.2021 року ТОВ «ФК Форт» підтверджено платіжним дорученням № 35 від 23.02.2021 року на суму 14 235 001,00 грн.

Крім того, згортання активу у зв`язку з продажем згідно договору факторингу № 1 ТОВ «ФК Форт» від 22.02.2021 року підтверджено випискою по рахунку з кредитною карткою за період з 30.10.2018 по 22.02.2021 відносно ОСОБА_1 .

Також, 23.02.2021 між АТ ФК Форт» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу № 01-23-02/21, у відповідності до п. 2.1 якого ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло право вимоги за договорами, перелік яких наведено у Додатку №1-1 до договору.

Відповідно до Акту приймання-передачі Реєстру боржників від 23.02.2021 року до договору факторингу № 01-23-02/21 від 23.02.2021 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» отримало Право вимоги, детальний опис складових яких наведений в Додатку №1-1 до договору.

Відповідно до Виписки з додатку до договору факторингу № 01-23-02/21 від 23.02.2021 року вбачається, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло Право вимоги за кредитним договором № CCNG-631045555 від 30.10.2018 року, боржник - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на загальну суму 28 517,71, з них залишок по тілу кредиту - 24 158,84 грн, заборгованості за штрафними санкціями - 4 358,87 грн.

Проведення оплати за договором факторингу № CCNG-631045555 від 30.10.2018 року, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» підтверджено платіжним дорученням № 129 від 23.02.2021 року на суму 13 235 000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

В постанові від 18.10.2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять докази відступлення права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від первісного кредитора АТ «Альфа-Банк» до ТОВ «ФК Форт» та надалі до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».

Частинами 1, 2, 3 та 4 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема, достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Жодних доказів, які б спростовували висновки суду про чинність договору, відповідач не надав, в тому числі не спростовано розміру нарахованої суми заборгованості, як і не доведено виконання грошових зобов`язань перед АТ «Альфа-Банк» належним чином, а відтак суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору та наявність заборгованості.

На підставі викладеного, враховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти разом з відсотками за надання кредиту вчасно не повернув, наявні підстави для стягнення з відповідача

ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» всієї суми заборгованості, розмір якої підтверджено позивачем та відповідачем не спростовано, а саме заборгованості у загальному розмірі 28 517,71 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат по сплаті судового збору підтверджується платіжною інструкцією № 13693 від 10.09.2025 про сплату судового збору у сумі 3 028 грн, який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом слід саме у договорі з клієнтом визначити механізми розрахунку свого гонорару. Лише рахунку замало. Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06.03.2019 р.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію Договору № 03-07/24 про надання правової допомоги від 03.07.2024 р., укладеного між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко О.І., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Литвиненко О.І., копію акту № 4 приймання-передачі наданих послуг від 02.06.2025 р. на суму 9 200 грн, копію платіжної інструкції № 2739 від 10.06.2025 на суму 9 200 грн.

Із розрахунків витрат на правничу допомогу, які наведені в акті № 4 приймання-передачі наданих послуг від 02.06.2025 р. вбачається, що адвокатом надано послуги, загальна вартість яких складає 9 200 грн.

Визначаючи час на надання зазначених в Акті послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Крім того, дана справа є типовою та нескладною за своєю суттю.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу. (Постанови ВС від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18).

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані стороною позивача не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд вважає, що понесені витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

За вказаних вище обставин, враховуючи складність справи та виконану адвокатом роботу, які підтверджені належними доказами, задоволення позовних вимог, принципу справедливості, співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 4 200 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 10, 12, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором № CCNG-631045555 від 30.10.2018 року в сумі 28 517 (двадцять вісім тисяч п`ятсот сімнадцять) грн 71 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 200 (чотири тисячі двісті) грн.

У задоволенні решти судових витрат - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс», місцезнаходження: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, буд. 2, код ЄДРПОУ 40340222;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Я.К. Левицька