Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №752/17279/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17279/26

Провадження №: 3/752/5214/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Бондаренко Г.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в м. Києві ДПП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , громадянки України, місце проживання: АДРЕСА_1 , про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

ОСОБА_1 14.06.2026 року о 00 год. 29 хв. в м. Києві по вул. Степана Рудницького, 36, керував транспортним засобом «Toyota» д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп?яніння. Огляд проводився у встановленому законом порядку за допомогою приладу DRAGER Alcotest-6820, результат 1.70%, чим порушила вимоги п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнала. Заявила клопотання про закриття провадження у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Свою позицію обґрунтувала тим, що працівники поліції, отримавши від неї письмову та усну незгоду з результатами не доставили її до найближчого медичного закладу для проходження такого огляду. Також вказала, що в направленні вказано, що її було доставлено до закладу охорони здоров`я, хоча такого поліцейськими здійснено не було. Також вважає, що результати приладу "Драгер" є недопустимим, оскільки калібрування такого приладу було востаннє 6 місяців 27 днів тому, хоча за інструкцією калібрування повинно відбуватись не рідше 1 разу на 6 місяців, а отже такий прилад, на думку ОСОБА_1 , є несправним. Також вказала, що відеозапис не є безперервним, а отже, на її думку, є всі підстави для закриття провадження у справі.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Згідно п. 2.9 (а) ПДР, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до рішення від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що ОСОБА_1 слід визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки її вина у вчиненні даного правопорушення підтверджується зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №692471, результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «DRAGER Alcotest-6820», відповідно до якого під час проведення огляду ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп`яніння - 1,70 проміле, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції.

Так, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 протягом проведення огляду помітно нервує, декілька раз намагається не правильно задути в прилад "Драгер" та все ж таки проходить огляд і жодним чином не заперечує його результати, тому вказівка ОСОБА_1 про те, що працівники поліції не доставили її до найближчого медичного закладу для проходження такого огляду у зв`язку з її не погодження з результатами є безпідставною.

Вказівка ОСОБА_1 на те, що в направленні вказані, на її думку, недостовірні відомості жодним чином не впливає на факт проходження нею огляду та не впливає на результат такого огляду, а отже таку вказівку суд до уваги не приймає. Крім того, наявність або відсутність направлення не впливає на право самостійно звернутись до медичного закладу для проходження огляду, однак ОСОБА_1 таким правом не скористалась.

Доводи ОСОБА_1 про те, що відеозапис не є безперевним є слушною, проте відеозапис, на якому зафіксовані обставини, викладені у протоколі, є безперервним і достатнім для прийняття рішення у даній справі.

Слід зазначити, що дійсно калібрування "Драгеру" не здійснювалось 6 місяців і 27 днів, хоча по інструкції таке калібрування повинно відбуватись не рідше 1 разу на 6 місяців. Разом з тим, саме по собі незначне порушення встановленого строку проведення калібрування не свідчить про технічну несправність приладу та не дає достатніх підстав ставити під сумнів достовірність результату проведеного ним вимірювання. Крім того, отриманий результат вимірювання, а саме 1.70 проміле, не дає підстав вважати його наслідком виключно можливої похибки приладу. Показник, зафіксований приладом «Драгер», значно перевищував встановлену допустиму норму, тобто має місце не незначне відхилення, яке перебувало безпосередньо на межі допустимого значення та могло б бути пояснене можливою похибкою вимірювання. Водночас особа під час проведення огляду з отриманим результатом погодилася та не висловлювала заперечень щодо його достовірності.

Таким чином, за відсутності будь-яких доказів фактичної несправності приладу, технічних збоїв під час проведення вимірювання чи інших обставин, які могли б вплинути на його результат, саме лише недотримання строку періодичного калібрування не може бути підставою для висновку про недостовірність отриманого показника. Враховуючи і те, що зафіксований результат перевищував допустиму норму, а особа на момент проведення огляду погодилася з результатом.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушниці, яка раніше до адміністративної відповідальності не притягувалась, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 283-284 КУпАП, суддя

постановив:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення.

Суддя Г.В. Бондаренко