Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №727/342/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/342/26

Провадження № 2-о/727/61/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі:

головуючого судді Дубець О.С.,

за участю секретаря судового засідання Чебуришкіної Н.Ю.,

заявниці – ОСОБА_1 ,

представника заявниці – адвоката Тимуша Л.Ф.,

представниці заінтересованої особи – Сірик В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівців справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Чернівецький відділ Управління Державної міграційної служби України Чернівецькій області, про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви та письмових пояснень заінтересованої особи

Заявниця звернулася до суду із даною заявою в порядку окремого провадження, в якій просить встановити факт, що вона, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала на території України станом на 24 серпня 1991 року.

В обґрунтування заяви зазначила, що вона, дошлюбне прізвище – ОСОБА_2 , народилася в місті Чернівцях, постійно проживала і була прописана з грудня 1980 року за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає по теперішній час.

19 листопада 1977 року заявниця одружилася із ОСОБА_3 , шлюб був зареєстрований в м. Чернівцях. Після одруження заявниця змінила прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_4 » та отримала паспорт зразка 1974 року серія НОМЕР_1 , який був виданий ВВС Ленінського райвиконкому м. Чернівці 18 грудня 1980 року.

Далі зазначає, що у вказаному паспорті Ленінським ВВС ЧМУ УМВСУ був внесений запис «Україна» одночасно із її пропискою за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, вважає, що вона була визнана громадянкою України і на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство» (16 квітня 1997 року) документом, який підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України, який у неї був на той момент, який пізніше був втрачений.

Вважає, що доказами, крім наведеного вище, її постійного проживання на території України та користуванням правами громадянина України є те, що її діти народилися в м. Чернівцях за часів незалежної України, чоловік помер в місті Чернівцях, а також відповідь на запит Управління ДМС у Чернівецькій області. Крім того зазначила, що факт постійного проживання підтверджується поясненнями свідків.

Встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року в судовому порядку заявниці потрібне для оформлення паспорта громадянина України, оскільки у зв`язку із втратою паспорта зразка 1974 року, управлінням ДМСУ в Чернівецькій області їй було повідомлено про те, що необхідно даний факт встановити в судовому порядку, оскільки відповідно до вказівки ДМС України від 22 вересня 2017 року форма карток прописки не є документами, які у встановленому порядку передаються на зберігання до Державного архіву і не можуть слугувати документальним підтвердженням факту постійного проживання.

У поданих письмових поясненнях Управління ДМСУ в Чернівецькій області просило відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , оскільки відповідно до наданого заявницею паспорта громадянина СРСР, наявний штамп виписки за адресою: АДРЕСА_1 в період з 18 грудня 1980 року та в подальшому за вказаною адресою заявниця зареєструвала своє місце проживання тільки 23 червня 1995 року. Отже, у період з 18 грудня 1980 року по 23 червня 1995 року ОСОБА_1 не проживала на території України, а перебувала на території російської федерації, а саме: в Тюменській області Нижневартовський район.

Також представник заінтересованої особи вказує, що в матеріалах справи відсутні документальні докази проживання на законних підставах заявниці на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Рух справи та позиція сторін

Ухвалою суду від 02 лютого 2026 року заява ОСОБА_1 була залишена без руху та заявниці надано строк для усунення недоліків.

Після усунення ОСОБА_1 недоліків заяви, ухвалою суду від 11 лютого 2026 року відкрито провадження у справі. Суд вирішив розглядати справу в порядку окремого провадження та призначив судове засідання з повідомленням (викликом) учасників. Цією ж ухвалою суд за власною ініціативою витребував докази з Чернівецького відділу Державної міграційної служби України в Чернівецькій області та Чернівецького обласного центру зайнятості.

Ухвалою суду від 03 березня 2026 року було задоволено клопотання представника заявниці, адвоката Тимуша Л.Ф., про витребування доказів, зокрема, щодо витребування з Державної міграційної служби України належним чином завірених копій карток прописки форми 16 та/або поквартирних карток форми 17 щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 06 травня 2026 року було повторно задоволено клопотання адвоката Тимуша Л.Ф. щодо витребування доказів.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник – адвокат Тимуш Л.Ф. – підтримали подану заяву та просили її задовольнити.

В доповнення до наведеного у заяві ОСОБА_1 пояснила, що 1977 році одружилася із своїм чоловіком та переїхала проживати до нього за адресою: АДРЕСА_1 , де постійно проживала весь час та проживає до тепер. Там народилися їх діти, які ходили в садочок та до школи. Паспорт громадянина СРСР не міняла на паспорт громадянина України, оскільки не було потреби. У 2020 році втратила його, а пізніше вже звернулася за отриманням паспорта громадянина України, але їй відмовили у його оформленні. Щодо виїзду до Тюменської області пояснила, що дійсно проживала там близько року, поїхала туди у 1985 році за чоловіком, який також там працював. Виписалася з квартири в м. Чернівцях, так як чоловік так попросив. Але проживала в Тюменській області не довго, повернулася в м. Чернівці, працювала неофіційно в період з 1990 по 1995 роки в казино «Фортуна» та на базарі у приватного підприємця.

Представниця заінтересованої особи – ОСОБА_5 – заперечила щодо задоволення заяви ОСОБА_1 з мотивів, наведених у письмових поясненнях.

Досліджені судом докази, встановлені обставини та застосовані норми права

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Чернівцях, актовий запис від 11 серпня 1960 року (а.с. 3).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_6 одружилася із ОСОБА_7 , шлюб був укладений 19 листопада 1977 року, актовий запис 2450 в м. Чернівцях. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на – « ОСОБА_4 » (а.с. 7).

Відповідно до копії паспорта, наданої до позовної заяви, вбачається, що 18 грудня 1980 року ОСОБА_1 був виданий паспорт громадянина СРСР серії НОМЕР_2 , в якому наявні дві відмітки про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: дата реєстрації – 10 грудня 1980 року, та дата реєстрації – 23 червня 1995 року. При цьому з вказаної копії сторінок паспорта, на яких здійснюється проставляння відміток про реєстрацію місця проживання, вбачається, що між вказаними відмітками наявні пробіли, на яких, можливо, були наявні певні відмітки та записи, зміст яких встановити неможливо (а.с. 4-5).

Відповідно до відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 700724 від 03.07.2025, наданих Департаментом надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , в періоді з 23 червня 1995 року по дату видачі довідки (а.с. 8).

Відповідно до листкаУправління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області (Чернівецькій відділ) від 24 липня 2025 року, наданого на звернення ОСОБА_1 щодо оформлення паспорта громадянина України у зв`язку із втратою паспорта зразка 1974 року та постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 року, вбачається, що заявниці відмовлено у оформленні паспорта громадянина України у зв`язку із тим, що остання не підтвердила документально факт постійного проживання до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», та рекомендовано встановити такий факт в судовому порядку (а.с. 9).

Відповідно до довідки, виданої Чернівецьким обласним центром зайнятості (Чернівецька філія) № 1011 від 14.07.2025, вбачається, шо ОСОБА_1 отримувала допомогу по безробіттю в період з 16.09.1999 по 13.03.2000 (а.с. 10).

Відповідно до довідки від 10.10.2025, виданої Чернівецьким районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, вбачається, що 10.10.2025 було зареєстроване звернення ОСОБА_1 щодо втрати паспорта громадянина СРСР серії НОМЕР_3 , виданого 18 грудня 1980 року (а.с. 11).

Відповідно до листкавід 31.10.2025, наданого Управлінням Державної міграційної служби України в Чернівецькій області (Чернівецькій відділ) вбачається, що ОСОБА_1 посвідкою на тимчасове або постійне проживання не документована (а.с. 12).

Відповідно до наданої Чернівецьким обласним центром зайнятості інформації з особової справи ОСОБА_8 щодо отримання допомоги по безробіттю на підставі заяви останньої від 16 вересня 1999 року, вбачається, що відповідно до трудової книжки серія НОМЕР_4 , виданої – Узол зв`язку (місце розташування не заначено) – ОСОБА_1 працювала: з 17.05.1993 по 20.05.1993 на посаді бухгалтера, з 03.07.1995 по 28.09.1995 на посаді оператора зв`язку, з 08.12.1995 по 01.03.1996 на посаді касира (в банку) (а.с. 41).

Відповідно до наданого Управлінням Державної міграційної служби України в Чернівецькій області адресного листкаприбуття, складеного 05 травня 1995 року щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що остання народилася в м. Чернівцях, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , прибула на постійне місце проживання 03 травня 1995 року з Тюменської області Нижневартовського району. Документ, наданий для реєстрації – паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 18 грудня 1980 року (а.с. 47).

Відповідно до архівної довідки № 528 від 02 квітня 2026 року вбачається, що у документах архівного фонду Чернівецького агропромислового комбінату «Буковина» за 1977-1984 роки є відомості про те, що ОСОБА_9 працювала на Чернівецькому оптово-роздрібному плодоовочевому комбінаті в періоді з 01.06.1977 по 05.01.1984, на посадах робочої складу, продавця магазину, фасувальниці (а.с. 62).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що з 1975 року постійно проживає за адресрою: АДРЕСА_2 , є сусідкою ОСОБА_1 , знає останню з того часу, як вона вийшла заміж та переїхала проживати до чоловіка. Зустрічаються із ОСОБА_8 періодично, діти росли разом, гралися на дитячій площадці. Повідомила, що знає, що ОСОБА_1 виїздила орієнтовно у 80-х роках з м. Чернівці, скільки часу її не було, не пам`ятає, можливо близько року.

Свідок ОСОБА_11 також пояснила, що є сусідкою ОСОБА_1 , проживає разом із заявницею в одному будинку, в різних під`їздах з 1977 року. Найбільше пам`ятає часи, коли діти були маленькими, зустрічалися приблизно раз на тиждень, віталися. Щодо того, щоб ОСОБА_1 виїздила з м. Чернівців на певний час, то не пам`ятає.

Представник Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області – начальник відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС у Чернівецькій області – ОСОБА_12 – пояснив, що, наразі, документи, на підставі яких ОСОБА_1 у паспорті зразка 1974 року була проставлена відмітка про реєстрацію місця проживання у 1995 році, відсутні. В наявності є тільки наданий суду адресний лист прибуття. Щодо процедури реєстрації місця проживання у 1995 році, то пояснив, що на той час документ для реєстрації приймалися, так званими «паспортними столами», які працювали при ЖЕКах, а ДМС вже проводило реєстрацію на підставі тих документів, які передавалися в міграційну службу працівниками «паспортних столів».

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернулася до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області з приводу подання заяви щодо оформлення паспорта громадянина України у зв`язку із втратою паспорта зразка 1974 року та постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 року. На вказане звернення заявниці було роз`яснено, що до такої заяви відповідно до Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, повинно бути додане рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року, що стала територією України відповідно до ЗУ « Про правонаступництво України», оскільки відповідно до вказівки ДМС України від 22 вересня 2017 року форма карток прописки не є документами, які у встановленому порядку передаються на зберігання до Державного архіву і не можуть слугувати документальним підтвердженням факту постійного проживання.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

У частині 1 статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України в порядку окремого провадження суд розглядає, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні, викладений в частині 1 статті 315 ЦПК України та не є вичерпним (частина 2 статті 315 ЦПК України).

Так, відповідно до частини 2 вказаної вище норми права, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Законом передбачено вставлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.

При вирішенні справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, постійного або безперервного проживання на території України слід керуватися нормами Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235 - ІІІ та Указом Президента України № 215/2001 від 27 березня 2001 року «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», яким було затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон № 2235-III) громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України від 08 жовтня 1991 року № 1636-XII «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону № 2235-III є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2 – з 13 листопада 1991 року.

Відповідно до підпункту «а» пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента від 27 березня 2001 року № 215/2001, в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006, встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 215/2001 для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2235-III особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає:

а) заяву про встановлення належності до громадянства України;

б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);

в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 215/2001 для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 2235-III особа, яка проживала на території України за станом на 13 листопада 1991 року і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її проживання в Україні на зазначену дату, подає:

а) заяву про встановлення належності до громадянства України;

б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 13 листопада 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);

в) судове рішення про встановлення юридичного факту проживання особи на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Враховуючи наведене вище, слід дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону № 2235-III і може пов`язуватися із фактом проживання або постійного проживання на території України в певний час і такий факт може бути встановлено на підставі судового рішення.

Таким чином, з метою встановлення належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону № 2235-III, предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення фактів: постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року; проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року.

Наведене відповідає висновкам, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 161/9609/22.

Отже, якщо метою особи, яка звертається до суду для встановлення юридичного факту, є встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України «Про громадянство України», предметом судового розгляду може бути заява такої особи про встановлення факту її проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, як громадянка колишнього СРСР, яка на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживала на території України.

Разом з тим, дослідженими в судовому засіданні доказами встановити, що ОСОБА_1 постійно проживала на території України станом на 24 серпня 1991 року не можливо, оскільки з наявних доказів вбачається, що заявниця постійно проживала на території України до 24 лютого 1984 року – до звільнення з посади фасувальниці магазину № НОМЕР_5 Чернівецького оптово-роздрібного плодоовочевого комбінату. Зі слів заявниці, остання у 1985 році знялася з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із виїздом до Тюменської області.

Відповідно до наявних у справі доказів, а саме: інформації, отриманої з Чернівецького обласного центру зайнятості, адресного листкапрописки та наявної копії паспорта зразка 1974 року, можливо встановити, що ОСОБА_1 повернулась на постійне місце проживання в Україну 03 травня 1995 року(відповідно до адресного листка прописки).

Доказів того, що в період з 1985 року по травень 1995 року, ОСОБА_1 постійно проживала в Україні, заявницею не надано та судом не здобуто в ході розгляду справи.

При цьому суд не вважає, що надана заявницею копія паспорта зразка 1974 року підтверджує факт її постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, оскільки з наданої копії можна встановити факт реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: дата реєстрації – 10 грудня 1980 року, та дата реєстрації – 23 червня 1995 року. При цьому, між вказаними відмітками на сторінках паспорту вбачаються пробіли, які не містять жодної інформації, та заявницею не надано суду пояснень, чому в її втраченому паспорті була зроблена двічі відмітка про реєстрацію місця проживання за однією і тією ж адресою, без наявних відміток про зняття з місця реєстрації за цією адресою.

Крім того, суд критично ставиться до показів свідків, які підтвердили в загальному факт проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Чітких показань, з прив`язкою до подій або обставин, з яких можна встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 в Україні станом на 24 серпня 1991 року свідками наведено не було.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 не доведений факт постійного проживання станом на 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України « Про правонаступництво України».

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, та відповідати завданню цивільного судочинства.

Висновки суду за результатами розгляду справи

З огляду на висновки, наведені судом в мотивувальній частині рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається заявниця, як на підставу заявлених вимог, оцінивши належність доказів, їх допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд доходить висновку, що в задоволенні вимог ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року слід відмовити.

Керуючись статтями 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_1 , заінтересована особа: Чернівецький відділ Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справ

Заявниця: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Чернівецький відділ Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, юридична адреса: м. Чернівці вул. Шептицького буд. 25, код ЄДРПОУ 37767440.

Дата складання повного судового рішення 04 вересня 2026 року

Суддя Дубець О.С.