Вирок від 06 вересня 2026 р. у справі №644/2527/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/2527/25

Провадження № 1-кп/644/476/26

07.09.2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року м. Харків.

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 , ОСОБА_3

прокурора – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

захисника – адвоката ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань Індустріального районного суду м. Харкова кримінальне провадження, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020000879 від 24.01.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Згорани, Любомльського району, Волинської області, громадянин України, військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні «сержант», одружений, має малолітню дитину 2026 року народження, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст.402 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_12 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, у військовому званні «сержант», перебуваючи на посаді – заступник начальника третьої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України, в порушення ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 28-32, 37, 16, 49, 129, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Закону України «Про Державну прикордонну службу України», 23.01.2025 приблизно о 14 год. 00 хв., знаходячись в районі н.п. Колодязне Дворічанської ТГ Куп`янського району Харківської області, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати бойовий наказ виконуючого обов`язки коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування полковника ОСОБА_13 № 417 від 22.01.2025, а саме: вибути до окремого розпорядження до СП «ТАЛАН», з метою посилення та недопущення прориву противника на глибину оборони батальйонного району оборони, доведеного до нього в усному порядку заступником коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону полковником ОСОБА_14 , який був виданий уповноваженою особою, у межах своїх повноважень, із дотриманням належної форми і порядку його віддання, а також, ґрунтувався на законі, за змістом не суперечив чинному законодавству та не пов`язаний з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина, своїми діями ОСОБА_12 , вчинив непокору - відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану

Допитаний під час судового розгляду ОСОБА_12 , вину за пред`явленим обвинуваченням визнав повністю, показавши про фактичні обставини вчинення ним злочину за обставин, викладених в обвинувальному акті.

Показав, що до проходження служби працював вчителем, була підстава для відстрочки, але сам виявив бажання для захисту територій країни. Наказ, який він відмовився виконувати, був доведений до нього, правові наслідки такої відмови йому відомі та зрозумілі.

В скоєному щиро розкаюється, просив не позбавляти волі, він все усвідомив і щиро кається в скоєному.

Окрім визнання вини обвинуваченим, його вина в фактично скоєному підтверджується дослідженими під час судового розгляду належними і допустимими доказами, а саме:

- контрактом про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського та старшинського складу, укладеним 21 березня 2023 року між начальником НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України полковником ОСОБА_15 та ОСОБА_12 та строк з 21 березня 2023 року по 20 березня 2026 року;

- носієм інформації (флеш-носій USB), на якому збережено відеозапис доведення бойового розпорядження в.о.коменданта першої прикордонної комендатури №417 від 22.01.2025;

- протоколом огляду речей від 18 березня 2025 року, яким підтверджується, що старшим слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_16 в період часу з 17 год 00 хв до 17 год 50 хв проведено огляд предмету - носій інформації (флеш-носій USB) із написами «HI-RALI» «16 GB» корпус чорного кольору із збереженим відеозаписом доведення бойового розпорядження військовослужбовцям НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України сержанту ОСОБА_12 та солдату ОСОБА_17 , а саме вибути до окремого розпорядження до СП «ТАЛАН» з метою посилення та недопущення прориву противника на глибину оборони батальйонного району оборони. В подальшому на відеозаписі зафіксованого відмову військовослужбовців ОСОБА_12 та ОСОБА_17 від виконання вказаного бойового розпорядження;

- висновком службового розслідування за фактом відкритої відмови (непокори) 18.01.2025 від виконання бойового розпорядження виконуючого обов`язки коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування від 18.01.2025 №396 (гриф), від 22.01.2025 №417 (гриф) сержантом ОСОБА_12 , сержантом ОСОБА_18 , сержантом ОСОБА_19 , солдатом ОСОБА_20 , солдатом ОСОБА_21 від 20 березня 2025 року, яким факт відкритої відмови (непокори) сержантом ОСОБА_12 в умовах воєнного стану знайшов своє підтвердження;

- рапортом першого заступника коменданта-начальника штабу першої прикордонної комендатури швидкого реагування ОСОБА_22 , яким доведено, що 18.01.2025 року під час отримання наказу на виконання бойового розпорядження коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування №369 (гриф) для заходу та відновлення контролю над залишеним ВОП «НІСАН» сержант ОСОБА_12 відмовився від його виконання;

- наказами начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_23 про призначення та продовження строків проведення службових розслідувань;

- витягом з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №814-ОС від 16 липня 2024 року, яким сержанта ОСОБА_12 зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення;

- витягом з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №119-ОС від 29 січня 2024 року, яким сержанта ОСОБА_12 звільнено з посади заступника начальника третьої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування з 29 січня 2025 року по 28 березня 2025 року;

- витягом з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №1315-ОС від 19 листопада 2024 року, яким сержанта ОСОБА_12 призначено заступником начальника третьої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування;

- витягами з журналу бойових дій першої прикордонної комендатури НОМЕР_1 прикордонного загону від 01.02.25 №183 (гриф);

- витягом з бойового наказу в.о.коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування ОСОБА_24 , яким сержанту ОСОБА_12 наказано вибути до окремого розпорядження до СП «ТАЛАН» з метою посилення та недопущення прориву противника на глибину оборони батальйонного району оборони;

- наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про результати службового розслідування, яким за фактом відкритої відмови (непокори), вчиненої сержантом ОСОБА_12 копії висновку та матеріалів службового розслідування направити на адресу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві та письмового повідомити ВВВБ по НОМЕР_1 прикордонному загону ГВЗВВБ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », Харківську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону;

- протоколом огляду документу від 20 березня 2025 року, яким підтверджується, що старшим слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтава ОСОБА_16 в період часу з 18 год 00 хв до 19 год 00 хв проведено огляд надісланих НОМЕР_1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України матеріалів службового розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження в.о.коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону №417 від 22.01.2025 сержантом ОСОБА_12 , в ході якого факт відкритої відмови (непокори) від виконання бойового розпорядження виконуючого обов`язки коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування від 22.01.2025 №417 (гриф) сержантом ОСОБА_12 в умовах воєнного стану вважати таким, що знайшов своє підтвердження;

- рапортом офіцера сектору внутрішньої безпеки по 1 прикордонному загону Головного відділу забезпечення внутрішньої та власної безпеки « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Державної прикордонної служби України ОСОБА_25 про виявлення вчиненого кримінального правопорушення, яким встановлено вчинення сержантом ОСОБА_12 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України.

Допитані свідки сторони обвинувачення:

Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_26 надав показання, що він є офіцером, 23.01.2025 року було поставлено наказ щодо вибуття до СП «Талан» ставити та здійснювати оборону. ОСОБА_12 заявив про свою відмову виконувати наказ. Він був заступником начальника застави. Бойове розпорядження зачитував полковник ОСОБА_27 , який був безпосереднім командиром ОСОБА_12 . Видавав розпорядження підполковник ОСОБА_28 . Воно полягало в тому, що ОСОБА_12 із групою мав направитись до спостережного пункту Талан для стримування противника. Після того, як був зачитаний наказ, ОСОБА_12 сказав, що відмовляється від його виконання за станом здоров`я. Після відмови ОСОБА_12 перевели до тилової локації. Цей наказ було виконано іншими особами. Вважає, що ОСОБА_12 не виконав наказ через страх. До цього він виконував бойові накази. ОСОБА_12 звертався до керівництва для надання можливості перепочити, жалівся на коліно.

Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_29 надав показання, що був присутнім при оголошенні бойового розпорядження про вихід на позиції. ОСОБА_12 відмовився, що було зафіксовано на відео. На момент постановки бойового розпорядження за рішенням ВЛК він був придатний до проходження військової служби. ОСОБА_12 приймав участь у бойових діях та виконував бойові накази як і усі військовослужбовці, був на бойових позиціях з 04.01. по 20.01. Перед 23.01.2025 ОСОБА_12 ставили бойовий наказ, від якого він відмовився пославшись на стан здоров`я. 17.01.2025 звертався до мене і був направлений в шпиталь для обстеження. На момент 23.01.2025 року відповідно до медичного висновку ОСОБА_12 був визнаний придатним до військової служби. В подальшому бойове розпорядження було виконано іншими особами.

Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_30 надав показання, що приймав участь у обороні СП «Талан». 22.01.2025 року ним було прийнято рішення про посилення СП «Талан». Спілкування з ОСОБА_12 не мав, причини його відмови виконувати наказ невідомі. Військове розпорядження було виконано, групу очолив полковник ОСОБА_27 .

Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_31 надав показання, що станом на 23.01.2025 року був начальником медпункту. Обставини у цей час були дуже важкі, майже вся техніка була знищена. Під час евакуації отримав поранення та контузію, але не залишив позицію. У той період було багато відмовників, які скаржились на стан свого здоров`я, однак це не відповідало дійсності. ОСОБА_12 відмовився від виконання наказу у зв`язку зі станом здоров`я, був направлений на ВЛК, у нього були виявлені хронічні захворювання, але вони не перешкоджали проходженню військової служби. 23.01.2025 року ОСОБА_12 відмовився від виконання бойового наказу на станом здоров`я. До 23.01.2025 року ОСОБА_12 звертався до нього за медичною допомогою, 17-18.01.2025 не звертався.

Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_32 надав показання, що бойове розпорядження доводилось ОСОБА_12 , він відмовився від його виконання, сказав не хоче, причин не називав. Попереднє бойове завдання він виконував приблизно десять днів. Відомо, що попередні позиції він залишив у нормальному стані, в якому їх можливо було обороняти. Після виходу з позиції спілкувався з ним, він не зміг пояснити свої дії, був переляканий.

Оцінивши в сукупності, досліджені судом докази, дії ОСОБА_12 , суд вважає правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 402 КК України - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

Суд, провівши у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд кримінального провадження, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, забезпечивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, безпосередньо дослідивши, надані сторонами кримінального провадження докази, давши їм, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, належну оцінку - суд дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_12 у вчиненні дій за пред`явленим йому обвинуваченням та правильність кваліфікації дій обвинуваченого за пред`явленим обвинуваченням за ч.4 ст. 402 КК України.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_12 встановлено, що він раніш до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках в наркологічному та психіатричному диспансері не перебуває, одружений, військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_2 у військовому званні «сержант», за місцем роботи і місцем служби характеризується позитивно, придатний до військової служби, одружений, на утриманні має малолітню доньку 2026 рокеу народження.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_12 , судом на підставі ст. 66 КК України, є його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_12 , судом на підставі ст. 67 КК України, не встановлено.

Згідно із ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У відповідності до п.п. 2,3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання, суд всебічно враховує фактичні обставини кримінального провадження у їх сукупності, враховуючи їх індивідуальний ступінь, особливості конкретного злочину та обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб, кількість епізодів злочинної діяльності, характер та ступінь наслідків, цінність тих суспільних відносин на які посягає винний, тяжкість наслідків (характер посягання), спосіб посягання форма й ступінь вини наявність кваліфікуючих ознак.

Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також з урахуванням обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання за скоєне, суд керується нормами ч. 2 ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При вирішенні питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_12 суд враховує ступінь тяжкості, суспільної небезпечності та наслідки вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, наявність обставин, що пом`якшують покарання.

На підставі викладених обставин, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_12 покарання за ч. 4 ст. 402 КК України у виді позбавлення волі із застосуванням положень частини 1 статті 69 КК України.

Застосування частини 1 статті 69 КК України під час призначення покарання за інкриміноване ОСОБА_12 правопорушення суд вбачає можливим з огляду на щире каяття обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та активне сприяння розкриттю ним кримінального правопорушення. ОСОБА_12 і на час судового провадження перебуває на військовій службі, за місцем проходження служби характеризується позитивно. Командування військової частини в якій проходить військову службу ОСОБА_12 звернулось до суду з проханням не позбавляти волі обвинуваченого і надати можливість для продовження ним проходження військової служби, особливо в період дії воєнного стану. Такі обставини свідчать про істотне зниження ступеню тяжкості вчиненого правопорушення.

Крім того, враховуючи обставини справи та особу засудженого-військовослужбовця, який має досвід участі у бойових діях та продовжує захищати країну в період збройної агресії російської федерації, на підставі статті 58 КК України суд вважає за можливе замість покарання у виді позбавлення волі, яке визначено судом із застосуванням статті 69 КК України, призначити обвинуваченому покарання у виді службового обмеження на той самий строк.

З огляду на продовження воєнного стану в Україні та у зв`язку з підвищеною потребою держави у військовослужбовцях, саме таке покарання надасть можливість обвинуваченому продовжувати проходження військової служби та шляхом відрахування в дохід держави частини його грошового забезпечення матиме більшу суспільну користь.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід в даному кримінальному провадженні застосовано у виді застави і суд визначив обвинуваченому покарання, яке не пов`язано з обмеженням чи позбавленням волі, то суд вважає за необхідне скасувати запобіжний захід у виді застави та повернути на підставі ч. 11 ст. 182 КК України заставодавцю суму застави з відповідного рахунку.

Судові витрати у справі відсутні. Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374, 375 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_12 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.402 КК України та призначити покарання із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 58 КК України, покарання призначене ОСОБА_12 за ч. 4 ст. 402 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки – замінити на службове обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням 10 відсотків із суми його грошового забезпечення в дохід держави.

Під час відбування покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців засуджений ОСОБА_12 не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

На підставі ст. 72 КК України у строк відбування покарання призначеного за даним вироком ОСОБА_12 у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням 10 відсотків із суми його грошового забезпечення в дохід держави, зарахувати час його попереднього ув`язнення, а саме з 29.01.2025 року по 03.04.2025 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає трьом дням службового обмеження для військовослужбовців.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід застосований ОСОБА_12 у вигляді застави - залишити без змін.

Заставу в розмірі 120800,00 гривен, внесену 3 квітня 2025року згідно ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27.03.2025 року заставодавцем ОСОБА_33 ч/з ОСОБА_11 відносно ОСОБА_12 у справі №644/2527/25, після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий – суддя: ОСОБА_1