Вирок від 02 вересня 2026 р. у справі №952/835/25 — Зачепилівський районний суд Харківської області

справа № 952/835/25

провадження № 1-кп/952/38/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 Зачепилівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ( дистанційно) .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Зачепилівського районноного суду в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 12025221090000797 від 08.08.2025 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в Українськ Донецької області, українця, громадянина України, не працює, освіта середня спеціальна, не одруженого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 03.07.2025 року вироком Зачепилівського районного суду Харківської області за ч. 4 ст. 185 КК України, до 5 років позбавлення волі відповідно до ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

24.02.2022 відповідно до Указу Президента України № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який в подальшому неодноразово продовжувався, останній раз Указом Президента України від 20 жовтня 2025 року № 793/2025 « Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 « Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ ( з відповідними змінами), строк дії воєнного стану в Україні, продовжено з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року на 90 діб, тобто з 24.02.2022 по теперішній час в Україні діє правовий режим воєнного стану.

07.08.2025 року близько 18.00 год., під час дії воєнного стану, ОСОБА_4 , перебував в кімнаті житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_5 , яка пішла спати до спальної кімнати та з собою взяла мобільний телефон марки ТМ « Infinix x6532» модель « Smart 9» imeil № 1: НОМЕР_1 , imeil № 2 : НОМЕР_2 бірюзового кольору, після чого у ОСОБА_4 повторно виник умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону марки ТМ « Infinix x6532» модель « Smart 9» imeil № 1: НОМЕР_1 , imeil № 2 : НОМЕР_2 бірюзового кольору.

Далі, ОСОБА_4 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно, з метою реалізації свого злочинного прямого умислу, направленого на повторне таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу підійшовши до ліжка де відпочивала ОСОБА_5 , та здійснив крадіжку мобільного телефону марки ТМ « Infinix x6532» модель « Smart 9» imeil № 1: НОМЕР_1 , imeil № 2 : НОМЕР_2 бірюзового кольору який лежав поряд з нею.

Після чого, ОСОБА_4 , виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, залишив місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном, тобто мобільним телефоном марки ТМ « Infinix x6532» модель « Smart 9» imeil № 1: НОМЕР_1 , imeil № 2 : НОМЕР_2 бірюзового кольору вартістю 4017,30 грн., згідно з висновком експертизи судового експерта № 2201/25 від 18.08.2025 на власний розсуд.

Будучи допитаним в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_6 свою вину в скоєнні інкримінуємого йому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся в скоєному та підтвердив, що кримінальне правопорушення було скоєно ним при обставинах, про які він дав добровільно та правдиво свідчення під час досудового розслідування у кримінальному провадженні і які правильно вказані в обвинувальному акті.

Показання ОСОБА_4 є послідовними та логічними, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, а тому суд вважає ці показання достовірними та такими, що знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_5 до суду не з`явилась, надала заяву в якій вона просить суд розглянути справу без її участі, ніяких претензій до обвинуваченого не має. Суд з урахуванням думки учасників процесу вважає, що кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч.4 ст. 185 КК України можливо розглянути без участі потерпілої.

Відповідно до ст. 349 КПК України та приймаючи до уваги повне визнання ОСОБА_4 своєї вини, а також те, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду не виникає сумніву в добровільності та істинності позиції обвинуваченого, його вина є доведеною, суд, з урахуванням думки учасників процесу, вважає, що у подальшому дослідженні доказів по справі, отриманих під час досудового слідства, не має потреби, обмежившись дослідженням матеріалів справи, якими характеризується ОСОБА_4 . Судом роз`яснено учасникам процесу, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 07.08.2025 року умисно, таємно, із корисливих спонукань в умовах воєнного стану, повторно, скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку), тому ці дії необхідно кваліфікувати за ч.4 ст.185 КК України.

При обранні виду та розміру покарання, суд приймає до уваги ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення. Відповідно до ст.12 КК України, злочин передбачений ч.4 ст. 185 КК України є тяжким.

При призначенні міри покарання враховуються дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_7 був раніше засудженим, за місцем проживання характеризується негативно, на диспансерному обліку у лікарів психіатра і нарколога на теперішній час не перебуває, щиро розкаюється у скоєному.

Згідно ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Обставинами, які пом"якшують покарання, згідно зі ст.66 КК України, суд вважає те, що обвинувачений розкаявся у вчиненому, критично ставиться до своєї протиправної поведінки. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Визначаючи вид та міру покарання суд керується положеннями частини 2 ст.50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зазначеної норми Закону суд призначає більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин лише у разі якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, беручи до уваги вказані обставини в сукупності зі ставленням ОСОБА_4 до вчиненого, суд приходить до висновку про призначення останньому основного покарання в межах санкцій ч.4 ст.185 КК України в мінімальному розмірі. Таке покарання, на переконання суду, необхідне для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно з ч. 3ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в ст.ст.71,72 КК України, тобто за сукупністю вироків.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24.10.2003, виходячи зі змісту ч. 3 ст.78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину, суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Верховним Судом сформована стала практика про те, що у випадку вчинення особою кримінального правопорушення під час іспитового строку, покарання, від якого вона була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком. Тобто звільнення від покарання з випробуванням не вважається невід`ємною частиною покарання, призначеного попереднім вироком, а лише способом виконання такого покарання, який змінюється на реальне відбування покарання у випадку вчинення нового кримінального правопорушення під час іспитового строку (аналогічний висновок міститься у постанові Верхового Суду від 15.07.2025 у справі № 462/7107/24 (провадження № 51-426км25)).

З огляду на вказане, судом враховується, що новий злочин ОСОБА_4 вчинив не відбувши покарання, призначене вироком Зачепилівського районного суду Харківської області від 03.07.2025, яким обвинуваченого було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільненого з випробуванням, з встановленням іспитового строку 2 роки.

Отже, оскільки ОСОБА_4 вчинив злочин в період іспитового строку, призначеного вироком Зачепилівського районного суду Харківської області від 03.07.2025, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю вироків та до покарання за цим вироком частково приєднате невідбуте покарання за вироком Зачепилівського районного суду Харківської області від 03.07.2025.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Долю речових доказів та процесуальних витрат необхідно вирішити у відповідності до вимог ст.ст. 100, 124 КПК України.

Також суд вважає за необхідне скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді згідно вимог ч. 4 ст. 174 КПК України.

Що стосується міри запобіжного заходу та початку строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 то суд виходить з наступного.

Відповідно до матеріалів справи стосовно ОСОБА_4 міра запобіжного заходу в рамках даного кримінального провадження не обиралася, однак він знаходиться під вартою в рамках іншого кримінального провадження, відповідно до ухвали слідчого судді Берестинського районного суду Харківської області від 12.05.2026 року і знаходиться під вартою з 12.05.2026 року, в зв`язку з чим саме з цієї дати і необхідно рахувати строк відбування покарання, зарахувавши його в строк відбування покарання.

Керуючись ст. ст.381-382, ст. ст.368-371,373-374,376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_4 за ч.4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Зачепилівського районного суду Харківської області від 03 липня 2025 року – 6 місяців позбавлення волі, і остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 5 (п`яти ) років 6 (шести ) місяців позбавлення волі.

Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь держави у відшкодування процесуальних витрат за залучення судових експертів:

- витрати за проведення судово- товарознавчої експертизи № 2201/25 від 18.08.2025 в сумі 400 грн., які перарахувати на розрахунковий рахунок IBAN НОМЕР_3 ;

- на проведення судової молекулярно-генетичної експертизи 7 970,57 (висновок експерта № СЕ-19/121-25/8914-БД від 15.12.2025).

Речові докази: мобільний телефон синього кольору марки ТМ « Infinix x6532» модель « Smart 9» imeil № 1: НОМЕР_1 , imeil № 2 : НОМЕР_2 який вилучено та віддано під розписку потерпілій ОСОБА_5 після набрання вироком законної сили вважати повернутим законному власнику.

Арешт накладений на мобільний телефон синього кольору марки ТМ « Infinix x6532» модель « Smart 9» imeil № 1: НОМЕР_1 , imeil № 2 : НОМЕР_2 відповідно до ухвали слідчого судді Берестинського районного суду Харківської області від 08 серпня 2025 року - скасувати.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його фактичного затримання відповідно до ухвали слідчого судді Берестинського районного суду Харківської області від 12.05.2026 року, а саме з 12 травня 2026 року, зарахувавши його в строк відбуття покарання.

Міру запобіжного заходу по даному кримінальному провадженню не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Зачепилівський районний суд Харківської області впродовж 30 днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку надати учасникам провадження: присутнім - вручити в суді, відсутнім - надіслати поштою.

Суддя ОСОБА_1