Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №639/1960/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа №639/1960/26

Провадження №2/639/1334/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року Новобаварський районний суд міста Харкова

в складі: головуючого - судді Баркової Н.В.,

за участю секретаря - Скороход Б.О.,

представника відповідача - адвоката Яковенко О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

11.03.2026 року представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 і просить суд стягнути відповідача заборгованість за кредитним договором №1444234 від 30.10.2019 року у розмірі 15 530,00 грн., судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 8 000,00 грн.

Вказана позовна заява містить відомості про те, що документ сформовано в системі «Електронний суд».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30.10.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» був укладений Кредитний договір №1444234, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк, встановлений Кредитним договором. В подальшому 11.09.2020 року між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-11092020. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги та позивач набув статусу нового кредитора і отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги за Кредитним договором №1444234 від 30.10.2019 року, укладеним між кредитодавцем та відповідачем. Станом на дату подання позову сума заборгованості відповідача становить 15 530,00 грн. і складається із: заборгованості за тілом кредиту - 5 000,00 грн., заборгованості за процентами у розмірі 10 530,00 грн., заборгованості за пенею - 0,00 грн.

Оскільки в добровільному порядку відповідач заборгованість не сплачує, позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 13.03.2026 року прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Призначено судове засідання на 29.04.2026 року о 10 годині 00 хвилин.

03.04.2026 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Яковенко О.Г. надійшов відзив на позов, в якому остання просить відмовити у його задоволенні з посиланням на ряд обставин. Як вказує представник відповідача, саме позивач надав до суду картку обліку Договору (розрахунок заборгованості), створену ним одноособово. З зазначеного розрахунку вбачається, що 29.11.2019 року здійснено платіж в сумі 15 грн., колонка «Оплата процентів» вказує на те, що вказаний платіж здійснено саме за проценти по кредиту, після цього - 30.11.2019 за Кредитним договором почались нараховуватися проценти за стандартною процентною ставкою 1,80%, що свідчить про фактичне продовження строку користування кредиту. Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме Клієнтом (Відповідачем) сплачені передбачені проценти по Кредитному договору для продовження строку користування кредитом, а не самостійно списані з рахунку Відповідача Позикодавцем, як це передбачено договором. Позивачем не надано жодних виписок з призначенням отриманих від Відповідача платежів та/або виписок з особового банківського рахунку відповідача, зі змісту яких була б можливість дослідити призначення платежу від 29.11.2019 року в сумі 15,00 грн., та підтвердити те, що він здійснювався з призначенням платежу на погашення заборгованості в частині процентів по Кредитному договору задля продовження строку користування кредитом. До того ж, позивачем не надано доказів звернення позичальника за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб - визначений Договором, чи законом. Отже підстави для нарахування та сплати відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 10 530, 00 грн відсутні. Розрахувати відсотки за користування кредитними коштами необхідно в межах строку дії договору, тобто за 30 днів, починаючи з 30 жовтня 2019 року по 29 листопада 2019 року за пониженою процентною ставкою 0,01 % від суми позики, розмір якої складає 15 грн. 00 коп. (5000 грн. * 0,01% / 100% = 15, 00 грн. * 30 днів). Розрахунок наведеної суми заборгованості за відсотками узгоджується з Кредитним договором, графіком платежів Кредитного договору, паспортом споживчого кредиту. Таким чином, з наявних матеріалів справи вбачається, що позичальником в рахунок погашення Кредитного договору сплачено кошти в розмірі 7 755,00 грн, а саме: 29 листопада 2019 року платіж в розмірі 15 грн; 30 грудня 2019 року платіж розміром 2700 грн; 25 січня 2020 року платіж розміром 2340 грн; 24 лютого 2020 року платіж розміром 2700 грн. Загальна сума платежів по Кредитному договору, отримана Позикодавцем, складає 7 755, 00 грн, що перевищує суму заборгованості, визначену сторонами в Кредитному договорі та в Паспорті споживчого кредиту. Відтак Позикодавцем безпідставно отримано кошти в розмірі - 2 740 грн., що є підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до ТОВ «Авентус Україна» про повернення безпідставно набутих коштів. Отже, матеріалами справи підтверджено відсутність у відповідача заборгованості по кредитному договору, відтак позовні вимоги в повному обсязі не підлягають задоволенню. Фактично між ТОВ «Авентус Україна» та позивачем укладено Договір про відступлення неіснуючого права вимоги, що за своєю правовою природою не породжує для позикодавця жодних прав та обов`язків за таким договором. Разом з тим, дана категорія справ відноситься до справ незначної складності, не потребує від адвоката опрацювання великої кількості матеріалів, складання великої кількості юридичних документів, складання документів значної складності, ціна позову становить 15 530, 00 гривень, в той же час заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначена в розмірі 8000,00 гривень, що є об`єктивно непропорційним, та по розміру перевищує розмір грошових коштів, отриманих відповідачем по Кредитному договору, отже заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу не підлягає стягненню.

16.04.2026 року на адресу суду від представника позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» надійшла відповідь на відзив, в якій останній просить позов задовольнити у повному обсязі, оцінюючи аргументи представника відповідача як безпідставні, направлені на уникнення відповідальності.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 22.04.2026 року клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Яковенко Оксани Григорівни про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по цивільній справі №639/1960/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Забезпечено проведення подальших судових засідань в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів представнику відповідача ОСОБА_1 - адвокату Яковенко О.Г., яка зареєстрована у системі «EasyCon» за наступними реквізитами: електронна адреса - ІНФОРМАЦІЯ_1

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи в його відсутність.

В судовому засіданні 24.07.2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Яковенко О.Г. надала вступне слово, в якому просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про те, що у задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.

30.10.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» був укладений Договір №1444234 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, згідно з умовами якого товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в загальній сумі 5 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових витрат клієнта, а клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити про центи за користування позикою. Позика видається строком на 30 днів, що передбачено п.1.2 договору. Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором. Сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування позикою: Знижена процентна ставка становить 0,01 % від суми позики за кожен день користування позикою у межах строку надання позики, зазначеного в. п.1.2 цього договору і стандартна процентна ставка становить 1,80 від суми позики за кожен день користування позикою. Згідно з п.1.5 позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, наданий клієнтом.

Згідно з п.1.6 у випадку неможливості виконання зобов`язання за договором у повному обсязі та у встановлений строк, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати погашення позики, шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Після отримання товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява клієнта про продовження строку користування позикою вважається поданою. Однак,. як передбачено п. 1.7 після вчинення клієнтом дій згідно з п. 1.6 цього договору, та у разі якщо залишок суми позики складає не менше ніж 400 гривень, товариство має право, але не обов`язок, продовжити строк користування позикою. Новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно з п.1.6 цього договору та дорівнює 30 днів. Нова дата повернення позики відображається у особистому кабінеті клієнта. Протягом нового строку користування позикою проценти (відсотки) нараховуються за стандартною процентною ставкою.

Згідно з п. 3.1 договору сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватимуться згідно Графіка платежів, який є невід`ємною частиною цього договору (а.с. 11-12).

Як вбачається з графіку - дата повернення позики та сплати нарахованих процентів - 29.11.2019 року, сума позики - 5000,00 грн., сума нарахованих процентів: 15,00 грн., разом сума до оплати 5015,00 грн (а.с.13).

Відповідач ОСОБА_1 підписав Договір №1444234 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 30.10.2019 року, в тому числі графік платежів і паспорт споживчого кредиту електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора А385232, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с.14-16).

Між тим належних доказів надання первісним кредитором відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 5000,00 грн. за Договором №1444234 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 30.10.2019 року позивачем суду не надано, оскільки на підтвердження перерахування коштів надано лише лист ТОВ ФК «Вей ФОР ПЕЙ» від 16.12.2025 року про перерахування за дорученням ТОВ «Авентус Україна» 30.10.2019 року на суму 5000 грн. на маска картки НОМЕР_1 (а.с.17). Даних про повний номер карткового рахунку ОСОБА_1 і належність такого рахунку відповідачу матеріали справи не містять.

Як зазначено в позові, сума заборгованості відповідача підтверджується даними картки обліку (розрахунку заборгованості) за підписом директора ТОВ «Авентус Україна» (а.с.19-25). Між тим даний розрахунок складено за період з 30.10.2019 року по 10.09.2020 року, при цьому нарахування відсотків припинено з 24.06.2020 року, також з даного розрахунку вбачається, що позичальником були здійснені платежі на загальну суму 7755, 00 грн., а саме 29.11.2019 року - 15 грн., 30.12.2019 року 2700 грн., 25.01.2020 року 2340,00 грн., 24.02.2020 року - 2700 грн., які віднесені автором розрахунку лише на сплату процентів. В результаті розрахунок містить висновок про заборгованість відповідача в сумі 15 530,00 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 5 000,00 грн., заборгованості за процентами у розмірі 10 530,00 грн., заборгованості за пенею - 0,00 грн. (а.с. 19-25).

Між тим суду не надано доказів продовження товариством строку користування позикою відповідно до п.п. 1.6.-1.7 договору, що є правом а не обов`язком позикодавця, а також не надано доказів відображення у особистому кабінеті клієнта нової дати повернення позики. При цьому сам позивач разом з розрахунком первісного кредитора надав підтвердження сплати відповідачем суми за договором №1444234 в розмірі, вказаному у графіку, який є невід`ємною частиною договору.

11.09.2020 року між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-11092020 Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги та позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників. В тому числі за вказаним договором відступлення прав вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» передано і право вимоги за Договором №1444234 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 30.10.2019 року, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги від 11.09.2020 року, де вказано кількість днів прострочення відповідача 170, а заборгованість - 15530 грн., що не відповідає строку вищезазначеного договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту (а.с.26-31).

Позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на адресу відповідача ОСОБА_1 було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. №19985855 від 13.02.2026 року в сумі 15530 грн. без жодного розрахунку вказаної суми (а.с. 32 (зворот)).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Так, згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

З урахуванням викладеного будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Разом з тим, відповідально до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позикодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п.п. 1, 2 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва.

Відповідно до ч.1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

В той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 року № 6-16цс15.

В даному випадку матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що кредитні кошти були отримані відповідачем ОСОБА_1 від первісного кредитора. Позивачем не заявлялись відповідні клопотання про витребування доказів, а також не зазначені обставини, які унеможливили подання ним доказів на підтвердження заявлених вимог.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

З огляду на надані докази суд позбавлений можливості зробити висновок про факт отримання відповідачем суми кредитувід ТОВ «Авентус Україна» 30.10.2019 року на суму 5000 грн. за Договором №1444234 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, а отже і щодо продовження строку вказаного договору відповідно до його умов. Між тим, з розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 сплачено суму заборгованості в розмірі, що передбачалась графіком за Договором №1444234 ще 25.01.2020 року, а 24.02.2020 року відповідачем сплачено додатково 2700 грн. Отже позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», уклавши 11.09.2020 року з первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» договір відступлення прав вимоги №ККАУ-11092020, фактично не отримав право вимоги до ОСОБА_1 за Договором №1444234, за яким на той момент заборгованість була відсутня, виходячи з наданих суду доказів

Враховуючи викладене позов задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то судовий збір на користь позивача не стягується.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача, що передбачено ч.2 ст. 141 ЦПК України. За таких обставин у суду відсутні підстави для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 141, 166, 256, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 205, 207, 252-259, 261, 514, 525, 526, 549, 599, 610, 611, 626, 629, 639, 1048 - 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 07.09.2026 року.

Суддя Н.В. Баркова