Вирок від 02 вересня 2026 р. у справі №398/1718/25 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/1718/25

провадження №: 1-кп/398/175/26

ВИРОК

Іменем України

"03" вересня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Олександрія Кіровоградської області кримінальне провадження внесене в ЄРДР за № 12025121060000096 від 17.01.2025 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженки міста Олександрія Кіровоградської області, українки, незаміжньої, на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не маючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:

06.08.2025 року Кропивницьким апеляційним судом за частиною 3 статті 185 КК України призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) року, за ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна, на підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі троком на 5 (п`ять ) років без конфіскації майна, на підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з випробувальним строком на 2 (два) роки, -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1ст.357 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

15.01.2025 року близько 15год. 00хв., більш точного часу не встановлено, перебувала в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , в якій проживають ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Де будучи у вказаній квартирі ОСОБА_5 побачила, що в коридорі на тумбочці лежить банківська картка і у останньої раптово виник прямий умисел спрямований на заволодіння банківською карткою та реалізувала свій прямий умисел, з корисливих мотивів та з ціллю особистого збагачення, привласнила банківську картку АТКБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 належну ОСОБА_6 з метою подальшої крадіжки грошових коштів з рахунку вказаної картки, так як знала пароль від банківської картки.

В цей же день, тобто 15.01.2025 року о 15 год. 50 хв., ОСОБА_5 використовуючи раніше викрадену банківську картку, та маючи пароль від неї, перебуваючи у магазині «Аврора» за адресою: Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Героїв Сталінграда, буд. 33а, здійснила покупку на суму 11,00 грн. В цей же день, тобто 15.01.2025 року о 15 год. 50 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи у магазині «Аврора» за адресою: Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Героїв Сталінграда, буд. 33а, здійснила зняття готівки на суму 300,00 грн. В цей же день, тобто 15.01.2025 року о 16 год. 54 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. просп. Леніна, буд. 107, здійснила зняття готівки в банкоматі на суму 2000,00 грн. В цей же день, тобто 15.01.2025 року о 18 год. 57 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Миру, буд. 79, здійснила зняття готівки в банкоматі на суму 2000,00 грн. 25.01.2025 року о 15 год. 14 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Миру, буд. 79, здійснила зняття готівки в банкоматі на суму 400,00 грн. 25.01.2025 року о 15год. 50 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, здійснила зняття готівки в банкоматі Branch 10010-0150 на суму 200,00 грн. 25.01.2025 року о 15 год. 52 хв. перебуваючи в магазині «Fainomarket 245» за адресою: Кіровоградська обл., м. Олександрія вул. Миру, буд. 38, здійснила покупку на суму 45,90 грн. 25.01.2025 року о 15 год. 54 хв. перебуваючи в магазині «Fainomarket 245» за адресою: Кіровоградська обл., м. Олександрія вул. Миру, буд. 38, здійснила покупку на суму 20,80 грн. 25.01.2025 року о 16 год. 06 хв. перебуваючи в магазині «Наша Ряба» за адресою: Кіровоградська обл., м. Олександрія вул. Миру, буд. 40, здійснила покупку на суму 115,22 грн. 25.01.2025 року о 17 год. 19 хв., ОСОБА_5 ,перебуваючи за адресою: Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Миру, буд. 79, здійснила зняття готівки в банкоматі на суму 400,00 грн. 25.01.2025 року о 17 год 23 хв, ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Миру, буд. 79, здійснила покупку на суму 34,40 грн. 26.01.2025 року о 13 год 41 хв, ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Миру, буд. 79, здійснила зняття готівки в банкоматі на суму 400,00 грн. 26.01.2025 року о 15 год. 08 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: Кіровоградська обл., м. Олександрія, , здійснила зняття готівки в банкоматі Branch 10010-0150 на суму 900,00 грн. 26.01.2025 року о 15 год 18 хв ОСОБА_5 здійснила переказ грошових коштів ОСОБА_8 на суму 100,50 грн.

В такий спосіб ОСОБА_5 , викраденими грошима розпорядилася на власний розсуд чим спричинила потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду у розмірі 7812,44 гривень.

Таким чином ОСОБА_5 , обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України.

15.01.2025 року близько 15 год. 00 хв., більш точного часу не встановлено, перебувала в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в якій проживають ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Де будучи у вказаній квартирі ОСОБА_5 побачила, що в коридорі на тумбочці лежить банківська картка.

В цей час, у ОСОБА_5 раптово виник злочинний умисел спрямований на заволодіння банківською карткою де, діючи умисно, з метою привласнення офіційного документу, а саме банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 належної ОСОБА_6 реалізувала свій злочинний умисел, переконавшись, що її злочинні дії ніхто не бачить, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх суспільно-небезпечні наслідки, з корисливих мотивів та ціллю особистого збагачення, привласнила банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 належну ОСОБА_6 з метою подальшої крадіжки грошових коштів з рахунку вказаної картки.

Таким чином ОСОБА_5 обвинувачується у викраденні, привласнені, документів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 357 Кримінального кодексу України.

В пред`явлених обвинуваченнях за ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України обвинувачена ОСОБА_5 винною себе визнала повністю, розкаявся у скоєному і надала покази, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення. Просила суд суворо не карати, взяти до уваги те, що відшкодувала матеріальну шкоду та продовжує проживати за місцем мешкання потерпілої особи та здійснювати догляд за ОСОБА_7 .

Показання обвинуваченої повністю відповідають фактичним обставинам справи, які вона не заперечує. З урахуванням повного визнання вини у вчиненні вище наведених кримінальних правопорушеннь, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ч.3 ст.349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася, матеріали справи містять заяву про розгляд справи без її участі, призначення покарання на розсуд суду. Цивільний позов не заявлений, матеріальних претензій не має, матеріальна шкода відшкодована у повному обсязі.

Суд з`ясував та впевнився, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, що їхня позиція добровільна та роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку та обмежив дослідження обставин справи допитом обвинуваченої, а також дослідженням характеризуючих матеріалів відносно ОСОБА_5 .

Ставити під сумнів достовірність та об`єктивність показань обвинуваченої ОСОБА_5 , у суду немає підстав. Відтак, суд, вважає доведеною винуватість останньої у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України.

Згідно із ст.ст. 50,65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» регламентовано, що досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку, його матеріальний стан тощо.

Абзацом 2 пункту 2 вищезазначеної постанови визначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Визначаючи ступінь тяжкості вчинених обвинуваченою злочинів, суд виходить з того, що відповідно до ст.12 КК України вчинений злочин за ч.4 ст. 185 КК України є тяжким злочином.

При призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченої, яка перебуває на обліку у лікаря нарколога з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності з 1996 року, враховує її сімейний стан, соціальні зв`язки.

Також суд приймає до уваги досудову доповідь ДУ «Центр пробації», філії ДУ «Центр пронації у Кіровоградській області, Олександрійський районний відділ № 1 , відповідно якої, враховуючи спосіб життя ОСОБА_5 , середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та низький рівень ймовірної небезпеки для суспільства, вважають, що виправлення без позбавлення, або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

До пом`якшуючих обставин, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування шкоди потерпілій.

Обтяжуючих обставин судом не встановлено.

З урахуванням даних обставин, а також враховуючи думку потерпілої, викладеної у заяві, яка щодо визначення міри покарання просила суворо не карати, врахувати відшкодування майнової шкоди, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі, так як виключно таке покарання необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченої, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Однак покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі є надто суворе у даному випадку, суд вважає, що наявні підстави для застосування ст. 69 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Суд враховує, що обвинувачена свою вину у вчиненому визнала беззаперечно, демонструвала жаль за скоєне, відшкодувала потерпілій завдану шкоду. Суд визнає такі обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченої такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і вважає необхідним застосувати, при призначенні основної міри покарання обвинуваченому за ч. 4 ст. 185 КК України, вимоги ч. 1 ст. 69 КК України та призначити покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої ч. 4 ст. 185 КК України.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якої ОСОБА_5 не уникала, враховуючи другорядну роль кари як мети покарання, на переконання суду, покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність, відповідає основній його меті як заходу примусу та за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для виправлення засудженої і попередження нових злочинів.

З урахуванням встановлених судом пом`якшуючих покарання обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання, особу обвинуваченої, суд керуючись статтями 65-67,69 КК України, знаходить необхідним призначити ОСОБА_5 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, що буде необхідним і достатнім для перевиховання обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Також, оскільки ОСОБА_5 скоїла декілька злочинів, а саме, за ч.4 ст.185, ч.1 ст. 357 КК України, то покарання їй має бути призначене за правилами ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. При призначенні покарання обвинуваченій, суд відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину за ч.4 ст.185 КК України, який згідно ст.12 КК України є тяжким злочином, а також особу обвинуваченої та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Із наданих прокурором документів встановлено, що ОСОБА_5 є раніше судимою, а саме, 06.08.2025 року Кропивницьким апеляційним судом за частиною 3 статті 185 КК України призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) року, за ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять ) років без конфіскації майна, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробувальним строком на 2 (два) роки. Разом з тим, вчинила злочини за цим обвинувальним актом до постановлення попереднього вироку, за місцем проживання негативної інформації не надано, продовжує проживати разом з потерпілою ОСОБА_6 та здійснювати догляд за ОСОБА_7 .

У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.02.2021 року у справі № 760/26543/17, зроблено висновок щодо застосування ч.4 ст. 70 КК України: «Якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку. У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально виконуються самостійно.

Водночас, у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23.09.2019року у справі №199/1496/17, зроблено такий висновок щодо застосування норм права: «Кримінально-правові норми, передбачені статтями 70,75 КК не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком. Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч.4 ст.70КК, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК».

Отже, застосування частини 4 ст.70 КК України, у разі призначення особі покарання за вчинення кримінального правопорушення до попереднього вироку суду, яким особу було звільнено від відбування покарання з випробуванням, залежить від того, чи призначається особі покарання, яке слід відбувати реально, або ж до особи застосовуються положення ч. 4 ст. 70 КК України та ст.75 КК України.

Таким чином, у цій справі підлягає застосуванню положення ч. 4 ст. 70 КК України, з подальшим вирішенням питання про застосування статті 75 КК України до остаточного покарання.

За змістом ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, покаранням, призначеним вироком Кропивницького апеляційного суду від 06 серпня 2025 року слід визначити обвинуваченій остаточне покарання.

Тому, з урахуванням відсутності в обвинуваченої судимостей на момент вчинення цього кримінального правопорушення, оскільки вироком Кропивницького апеляційного суду від 06 серпня 2025 року встановлено, що знята з обліку у зв`язку з відбуттям покарання, вважається такою, що не має судимостей, враховуючи відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченої можливо без відбування нею покарання, а тому до призначеного судом остаточного покарання слід застосувати ст.ст. 75, 76 КК України, звільнивши обвинувачену від призначеного покарання з випробуванням на максимальний строк.

Запобіжний захід не застосовувався і клопотань про обрання не заявлено.

Цивільний позов у справі не заявлений, процесуальні витрати відсутні.

Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватою у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 України та призначити їй покарання:

за ч.1 ст. 357 КК України у виді 1 року обмеження волі,

за ч.4 ст. 185 КК України з застосуванням ст. 69 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним вироком Кропивницького апеляційного суду від 06 серпня 2025 року, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням строком на 2 (два) ріки, з покладенням на неї обов`язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня ухвалення вироку, тобто з 03 вересня 2026 року

Речові докази:

- роздруковані на двох окремих аркушах формату А4, фото екрану мобільного телефону з відкритим застосунком «Приват24» та фото екрану ноутбука з відкритим додатком «Приват24»;

- виписка по картці/рахунку НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) на 5 аркушах;

- диск DVD –R, «HP» з відеозаписом з назвою «15.01.2025 15,50»;

- диск DVD–R, «HP» з відеозаписом з назвою «Мира_ch1_20250125155932_20250125162511»;

- диск DVD–R, «HP» з відеозаписом з назвою «245_ch7_20250125153952_20250125160005».

- банківська картка «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яку було упаковано до спец. пакета НПУ №WARO123185 – залишити при матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Олександрійського

міськрайонного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1