Вирок від 02 вересня 2026 р. у справі №184/1399/24 — Покровський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 184/1399/24

Номер провадження 1-кп/184/35/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Покровського міського суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041360000217 від 11.05.2024 року за обвинуваченням

¦ ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Дніпропетровськ, громадянин України, освіта повна середня, неповнолітніх дітей на утриманні не має, ніде не зареєстрований, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.357 КК України,-

за участю: прокурора – ОСОБА_4 , обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

07.05.2024 в вечірній час (точного часу встановити не надалось можливим) ОСОБА_5 прийшла до місця мешкання раніше знайомого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , де попросила останнього зняти грошові кошти у розмірі 500 гривень з її банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» з номером карткового рахунку № НОМЕР_1 та повернути їй, на що ОСОБА_3 погодився, але так цього і не зробив, та залишив в себе зазначену банківську картку.

10.05.2024, вранці (точного часу встановити не надалось можливим), ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого мешкання по АДРЕСА_2 , де достовірно дізнавшись про смерть потерпілої ОСОБА_5 , яка згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 10.05.2024 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та не маючи наміру повертати вищезазначену банківську картку потерпілій, у ОСОБА_3 виник злочинний намір, направлений на привласнення банківської картки, належної ОСОБА_5

10.05.2024 в той же час, ОСОБА_3 , перебуваючи за своїм місцем мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на привласнення чужого майна, достовірно знаючи, що ОСОБА_5 померла, діючи умисно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, привласнив банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_5 , яка згідно Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року № 2657- ХП, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року №2346-Ш, п.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851- 1У, «Положення про міжбанківські розрахунки», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08 жовтня 1998 року, є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського рахунку.

Умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 357 КК України як привласнення офіційних документів, вчинених з корисливих мотивів.

В ході судового засідання обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, підтвердив обставини вчиненого та пояснив, що 07.05.2024 в вечірній час ОСОБА_6 у нього дома попросила зняти грошові кошти у розмірі 500 гривень з її банківської картки «ПриватБанк» та повернути їй, він погодився, але так цього і не зробив, та залишив в себе зазначену банківську картку. 10.05.2024, вранці він дізнавшись про смерть ОСОБА_7 , привласнив банківську картку «ПриватБанк», якою в подальшому розраховувався при покупці алкоголю та продуктів харчування.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України та наслідки її застосування, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу, визнавши відповідно до ч.3 ст.349 КПК України недоцільним дослідженням доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Згідно з ч.5 ст.9 КПК України, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У своїх рішеннях "Ірландія проти Сполученого Королівства" від 18 січня 1978 року, "Коробов проти України" від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Отже суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують її особу, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 поза розумним сумнівом» в привласненні офіційних документів, вчинених з корисливих мотивів доведена повністю.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 357 КК України як привласнення офіційних документів, вчинених з корисливих мотивів.

Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно ст. 65 КК України суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності до ст.ст.50, 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога, психіатра, фтизіатра не перебуває, скарг та заяв за місцем проживання відносно обвинуваченого не надходило, а також обставини, яка пом`якшує покарання, відсутність обтяжуючих обставин, вважає за необхідне призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду в межах санкції ч. 1 ст. 357 КК України, адже саме це покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередить вчинення ним нових злочинів.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року, де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». А у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити «особистий і надмірний тягар для особи».

Підстав для застосування ст.. 69, 75 КК України суд не вбачає.

Речові докази відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 31, 349, 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим за ч. 1 ст. 357 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік.

Відповідно до ч.2 ст.59-1 КК України на засудженого до пробаційного нагляду ОСОБА_3 суд покладає такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази відсутні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Покровський міський суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, протягом 30 днів з моменту вручення йому копії вироку.

За правилами, встановленими ч.2 ст.394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Покровського міського суду ОСОБА_1