Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №214/3813/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 214/3813/26

2/212/5380/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі:

головуючого судді – Козлова Д. О.,

при секретарі – Пижик В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 214/3813/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та внесення змін до свідоцтв про право на спадщину за законом,

відповідача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – Платошина О. М., -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, ОСОБА_1 , звернулась до суду із даним позовом, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін, ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді кв. АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 через представника за довіреністю 2 грудня 2025 року звернулась до державного нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, але постановою нотаріус їй відмовив у вчиненні нотаріальної дії через відсутній факт прийняття спадщини, оскільки було пропущено строк для прийняття спадщини. Крім того ОСОБА_1 стало відомо, що відповідачка вже отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті матері. Додавала, що вона з 21 серпня 2018 року перебуває за межами України в Польщі, де з 3 червня 2024 року працює в польській компанії в сфері відновлюваної енергетики на посаді монтера. У зв`язку із встановленим графіком роботи та виробничою необхідністю вона не мала можливості бути відсутньою на робочому місці, внаслідок чого не змогла бути присутньою навіть на похованні своєї матері. Однак, одразу після смерті матері, сторони дійшли згоди, що оформлення спадщини слід зробити на ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_1 працює за кордоном. Крім того вони планували розділити отриману відповідачкою спадщину між синами позивачки та відповідачки. Натомість, наприкінці строку, встановленого законом для подання заяви про прийняття спадщини, у жовтні 2025 року, відповідачка повідомила, що спадщина після смерті матері належить виключно їй, зазначивши про відсутність наміру здійснювати її поділ з ОСОБА_1 25 жовтня 2025 року спливав строк на прийняття спадщини після смерті матері, тому вона у нотаріуса у свій вихідний день 19 листопада 2025 року лише змогла належним чином уповноважити сина, ОСОБА_4 , на ведення спадкової справи після смерті матері на підставі нотаріально посвідченої довіреності. Так наприкінці листопада 2025 року її син, діючи в інтересах позивачки, звернувся до нотаріуса для оформлення спадщини, що залишилась після смерті матері ОСОБА_1 , тобто вже із пропуском строку на прийняття спадщини, який є незначним, бо становить лише 25 днів. Таким чином з урахуванням недобросовісної поведінки відповідачки, значної віддаленості місця проживання та зайнятості на роботі вважала, що пропуск строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері є таким, що стався з поважних причин. Беручи до уваги той факт, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є сторони, доньки спадкодавця, то позивачці та відповідачці належить по 1/ 2 частці спадкового майна кожній. Отже, просила суд визначити ОСОБА_1 додатковий строк у два місяці з моменту набрання законної сили рішенням суду на подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_2 7 листопада 2025 року державним нотаріусом, ОСОБА_5 , реєстр № 62239154, зазначивши, що спадкоємцями вказаного у свідоцтві майна у вигляді кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її доньки, ОСОБА_2 , – 1/2 частка та ОСОБА_1 – 1/2 частка.

Не погоджуючись із позовом, представник відповідача, адвокат Платошин О. М., подав відзив, де вказував, посилаючись на правові позиції Верховного Суду, що саме протягом періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. При цьому обставини усвідомлення особою того, що вона має право на спадкування за законом, наприклад, на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, та невчинення нею жодних активних дій з прийняття спадщини та щодо встановлення спадкової маси не можуть обґрунтовувати поважність причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, про існування якого особа не знала. Після закінчення строку для подання заяви про прийняття спадщини право спадкоємця на прийняття/відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати наявність у нього права на спадкування. Суд не може визнати поважними причини пропуску отроку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини. На підставі переліченого вмотивування просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У подальшому представник позивача подала уточнену позовну заяву внаслідок чого доповнила позовні вимоги ОСОБА_1 вимогами внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_2 7 листопада 2025 року державним нотаріусом 3-ї криворізької державної нотаріальної контори, реєстр № 1-1568, на земельну ділянку площею 0,0414 га, кадастровий № 1211000000:04:024:0242, цільове призначення для колективного садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , зазначивши, що спадкоємцями указаного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її донька ОСОБА_2 – 1/2 частка та донька ОСОБА_1 – 1/2 частка.

У відзиві на уточнену позовну заяву представник відповідача, адвокат Платошин О. М., вказував, що позивач обґрунтовує пропуск шести місячного строку двома обставинами. По-перше, проживанням та працевлаштуванням у Польщі, та, по-друге, усною домовленістю із відповідачем. Однак ці обставин не є поважними. Так позивач не скористалась правом направити заяву про прийняття спадщини поштою чи в інший зручний спосіб, оскільки позивачу не потрібно було особисто приїжджати в Україну, що свідчить про її пасивну поведінку щодо оформлення спадкових прав. Крім того, позивач стверджує, що сторони дійшли згоди оформити спадщину на відповідача, чим спростовує свій позов, бо домовленість про те, що спадщину прийме лише один спадкоємець, свідчить про свідомий намір іншого спадкоємця не приймати спадок. Також не підлягають задоволенню вимоги про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, оскільки ОСОБА_1 не прийняла спадщину, пропустивши строки. Таким чином заперечував проти задоволення заявлених та уточнених позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Ані позивач, ОСОБА_1 , ані її представник, адвокат Кіщак А. А., до суду не з`явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, натомість, надавши заяву з проханням провести розгляд справи за відсутності позивача та її представника, задовольнивши при цьому уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача, адвокат Платошин О. М., у судовому засіданні наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , вважаючи їх необґрунтованими, підтримавши при цьому доводи, викладені ним у відзиві на позов.

Відповідачка, ОСОБА_2 , у суді підтримала позицію свого представника, наполягаючи на відмові у заявлених вимогах ОСОБА_1 .

За ч. 1 ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд зазначає, що підстави, визначені ст. 223 ЦПК, для відкладення розгляду справи у даному випадку відсутні, внаслідок чого суд розглянув справу за відсутності сторін, які не з`явились.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , виходячи з наступного вмотивування.

Суд встановив, що на підставі витягу з Державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію народження від 13.11.2025 року вбачається, що ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується актовим записом про народження № 12 від 4 травня 1976 року, виконаним виконкомом Глеюватської сільської ради, матір`ю якої вказана ОСОБА_3 .

Також на підставі витягу з Державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію шлюбу від 13.11.2025 року вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 одружились, внаслідок чого дружині було присвоєно прізвище – ОСОБА_8 , актовий запис № 119 від 18 березня 2000 року, виконаного Жовтневим відділом ДРАЦС в м. Кривий Ріг.

Відповідно до паспорту для виїзду за кордон ОСОБА_1 від 22.03.2018 року (FM 382036) вбачається, що ОСОБА_1 отримала візу до Польщі від 02/08/2018 року, виїхавши за кордон України 21.08.2018 року.

Так згідно із перекладу бюро перекладів «Азбука» трудового договору від 3 червня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 було укладено трудовий договір із ТОВ «КК Вінд Солюшис Польща» щодо працевлаштування позивачки монтером в м. Щецині, яка мешкає у такому місці по АДРЕСА_3 .

Крім того на підставі перекладу бюро перекладів «Азбука» договору спеціальної оренди квартири від 31.01.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 укладено угоду щодо найму однокімнатного житла в АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 .

Також на підставі перекладу бюро перекладів «Азбука» договору спеціальної оренди квартири від 15.07.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 укладено угоду щодо найму строком до 31 липня 2026 року однокімнатного житла в АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 .

Суд також вказує, що відповідно до перекладу з польської на українську мови за нотаріальним актом від 19.11.2025 року, реєстр А № 8731/2025 року польського нотаріусу, вбачається, що ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , представляти її інтереси в питаннях спадкування майна після смерті ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

При цьому на підставі постанови від 2 грудня 2025 року державного нотаріусу 3-ї криворізької державної нотаріальної контори Табакіній Наталі Володимирівні було відмовлено у вчиненні видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що належало її матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у передбачений законом строк позивачка не подала заяву про прийняття спадщини, будучи зареєстрованою за іншою ніж спадкодавець адресою проживання, АДРЕСА_6 , на момент смерті ОСОБА_3 .

У свою чергу на підставі відомостей з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.03.2026 року вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, реєстр № 1-1567 від 07.12.2025 року.

Також на підставі витребуваної судом копії спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 № 293/2025 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини 30.07.2025 року до нотаріусу звернулась ОСОБА_2 , надавши документи на підтвердження родинних відносин із спадкодавцем.

В подальшому на підставі заяви ОСОБА_2 від 07.11.2025 року нотаріусом відповідачці було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , реєстр № 1-1567.

Також заяви ОСОБА_2 від 07.11.2025 року нотаріусом відповідачці було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0414 га (кадастровий номер 1211000000:04:024:0242), цільове призначення - для колективного садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстр № 1-1568.

Суд в цьому сенсі вказує, що згідно із ст. 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ч. 2 ст. 1220 ЦК часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1233 ЦК заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно із ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

На підставі ст. 1270 ЦК для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно із ч. 3 ст. 1272 ЦК за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

При цьому на підставі п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК. Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому ст. 1269 ЦК, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. У резолютивній частині рішення суд повинен вказати відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини.

Суд на підставі встановлених обставин справи зазначає, що за змістом ст. 1272 ЦК поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

Таким чином, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 26 червня 2019 року по справі № 565/1145/17.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску 6-місячного строку, визначеного ст. 1270 ЦК, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

У цій справі судом було встановлено, що ОСОБА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 своєї матері, ОСОБА_3 , звернулась через свого представника до нотаріусу з пропуском визначеного законом шестимісячного строку, оскільки останнім днем подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини було 25 жовтня 2025 року, а представник позивачки подав таку заяву лише 2 грудня 2025 року до державного нотаріуса.

При цьому суд наголошує, що довіреність ОСОБА_1 на свого представника для подання заяви про прийняття спадщини склала в листопаді 2025 року, тобто вже за межами строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Суд також звертає уваги на те, що факт проживання спадкоємця, ОСОБА_1 , за кордоном не є підставою для поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини, враховуючи обізнаність позивача про смерть своєї матері.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 13 грудня 2018 року у справі № 459/295/16-ц.

Крім того чинне законодавство не позбавляє спадкоємця права направити заяву про прийняття спадщини за допомогою засобів поштового зв`язку, а також консульської установи.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 9 лютого 2022 року у справі № 709/769/19.

Отже, ОСОБА_1 не довела, що через роботу та проживання у Польщі вона не змогла подати заяву про прийняття спадщини.

У свою чергу суд вказує, що не було позивачкою доведено, що сторони планували розподілити отриману відповідачкою спадщину в подальшому між синами позивачки та відповідачки, оскільки жодними доказами по справі не було підтверджено позицію ОСОБА_1 у цій частині.

Таким чином суд встановив, що ОСОБА_1 у свою чергу не довела перед судом, що у неї були перешкоди у поданні заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , що свідчить про відсутність поважних причин неподання нею заяви про прийняття спадщини.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини на переконання суду не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене вмотивування, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 про внесення змін до свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , також не підлягають задоволенню, оскільки в суді не було доведено, що ОСОБА_1 прийняла спадщину, враховуючи, що у задоволенні поданих нею вимог про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття такої спадщини судом було відмовлено.

Керуючись ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 89, 133-141, 258-259, 263, 265 ЦПК, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та внесення змін до свідоцтв про право на спадщину за законом – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 7 вересня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрована в АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН: НОМЕР_2 , зареєстрована в АДРЕСА_7 .

Суддя: Д. О. Козлов