Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №201/1603/24 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/1603/24

Провадження 2/201/289/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого - судді Покопцевої Д.О.,

секретаря – Піняєва В.Д.

за участі адвокатів – Мельничук Б.В., Усенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми орендної плати та моральної шкоди, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди квартири, стягнення вартості пошкодженого майна, пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та упущеної вигоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначив, що 01.07.2023р. між ним та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір оренди квартири АДРЕСА_1 , після чого позивач вселився у цю квартиру та проживав у ній до 02.11.2023р.

02.11.2023р., не зважаючи на те, що позивачем у жовтні 2023р. була внесена орендна плата за проживання у листопаді 2023р., тобто наперед, відповідач ОСОБА_3 замінив замки на вхідних дверях квартири та виніс звідти речі позивача, порушивши право останнього на житло.

Тому, вказуючи, що завдаток у сумі 20 000грн (сплачувався при укладенні договору оренди) йому повернутий, позивач просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму наперед сплаченої орендної плати у розмірі 20 000грн, з відповідача ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 20 000грн., вирішити питання судових витрат.

Представник відповідача ОСОБА_3 подала відзив (а.с.69), яким позов не визнала, зазначивши, що позивач має заборгованість з орендної плати за квартиру, яку винайняв, за липень і серпень 2023р., в сумі 40 000грн. Також на нього скаржилися сусіди за порушення правил співжиття (гучну музику, велику кількість гостей тощо). Тому 31.10.2023р. позивач та ОСОБА_4 (довірена особа орендодавця ОСОБА_2 ) домовилися, що остання повертає довіреній особі позивача 20 000грн завдатку, сплаченого при укладенні договору оренди. За рахунок цих коштів позивач мав підшукати собі інше житло, а 01.11.2023р., повернувшись до міста, сплатити заборгованість та вирішити всі питання щодо квартири. 01.11.2023р. ОСОБА_3 прийшов до орендованої позивачем квартири, але той його не впустив, а заборгованість пообіцяв сплатити наступного дня. В свою чергу 02.11.2023р. ОСОБА_3 , якому позивач не надав доступу до квартири, подзвонив йому і сказав, що чекає його забрати з квартири речі. Позивача в орендованому житлі не було, він приїхав із адвокатом, звинуватив ОСОБА_3 в крадіжці, викликав поліцію. За листопад 2023р позивач орендну плату не вносив, тому вимоги позовної заяви в цій частині є необгрунтованими. У стягненні моральної шкоди просить відмовити за недоведеністю.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Мельничук Б.В. – подав відповідь на відзив (а.с.83), де вказав, що правил добросусідства не порушував, адже сусіди не скаржились на нього компетентним органам, а оплату за листопад 20023р. він вніс готівкою, що допускається умовами договору оренди.

Представником відповідачки ОСОБА_2 – адвокатом Шевчук О.М. – подано зустрічний позов (а.с.46-51), мотивований тим, що позивач має заборгованість з орендної плати за липень і серпень 2023р. загальною сумою 40 000грн., заборгованість в сумі 996грн 52коп за спожиті в жовтні 2023р. комунальні послуги. Також після виселення позивача з орендованого житла виявлені механічні пошкодження побутової техніки, внаслідок чого вона вийшла з ладу. Тому позивачка придбала та встановила у орендовану квартиру пральну машину вартістю 10 800грн, витяжку вартістю 10 300грн, духову шафу вартістю 10 165грн. Оскільки позивач пошкодив замок на вхідних дверях, позивачка замінила ці двері разом із дверним блоком, витративши 27 076грн, також замінила штори та тюлі, витративши 7 240грн, і замовила прибирання квартири на 8 000грн.

Тому відповідачка ОСОБА_2 просить суд стягнути з позивача ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди квартири від 01.07.2023р. у загальному розмірі 240 926, 25грн., яка складається із заборгованості з орендної плати за липень та серпень 2023 року в розмірі 40 000грн., вартості пошкодженого майна в розмірі 84 681грн., заборгованості за сплату комунальних послуг за жовтень 2023 року в розмірі 996грн 52коп, пені - 94 000грн. згідно п. 4.3 договору оренди від 01.07.2023р., інфляційних втрат – 475грн 09коп, три відсотки річних – 773грн 64коп., упущену вигоду, яку ОСОБА_2 мала б реально отримувати за звичайних обставин від оренди квартири в листопаді 2023 року в розмірі 20 000грн.

У своїх додаткових поясненнях (а.с.152-155) представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Мельничук Б.В. – вказав, що сплачував орендну плату за липень і серпень 2023р. готівкою родичам відповідачки ОСОБА_2 – ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а відповідачку жодного разу не бачив. Розписки від них не брав, оскільки не передбачав виникнення із ними конфлікту. 02.11.2023р. квартира перебувала в нормальному стані, доступу до квартири позивач не мав, пошкодити замки на вхідних дверях позивач не міг, а замінив їх ОСОБА_7 . Час та місце виконання відеозапису, який представник відповідачки ОСОБА_2 долучила до матеріалів справи, встановити неможливо, і пошкоджень на ньому не видно. Щодо долучених до прави товарних чеків вказує, що вони не відповідають жодним вимогам діючого законодавства України. ФОП ОСОБА_8 (яка є платником єдиного податку 2 групи), ФОП ОСОБА_9 (яка є платником єдиного податку 2 групи), ФОП ОСОБА_10 (якого взагалі неможливо ідентифікувати в реєстрах загального доступу), які виписали ці товарні чеки, з 01.01.2022р. року зобов`язані застосовувати РРО/ПРРО при здійсненні розрахункових операцій незалежно від виду діяльності та обсягу доходу, і підтвердженням операції РРО/ПРРО є виключно фіскальний чек. Але до матеріалів справи жодного чеку не додано.

В судових засіданнях представники сторін доводи первісного та зустрічного позову підтримали.

Суд, вислухавши адвокатів, дослідивши матеріли справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

01.07.2023р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений (мовою оригіналу) «договор аренды квартиры» (а.с.23-25). Факт укладення цього договору сторонами визнається, його положення ними не оспорюються.

01.12.2023р. ОСОБА_1 направив ОСОБА_2 вимогу про повернення грошових коштів, мотивовану тим, що 01.07.2023р. він як орендар уклав із нею як орендодавцем договір оренди квартири АДРЕСА_1 , 01.11.2023р. сплатив готівкою орендну плату за листопад 2023р. в сумі 20 000грн і попередив, що планує звільнити орендовану квартиру через місяць. 02.11.2023р. орендар без попередження змінив замки на вхідних дверях квартири та виставив звідти особисті речі позивача. Тому ОСОБА_1 просить повернути 20 000грн орендної плати за листопад 2023р. в строк до 10.12.2023р. (а.с.17).

До матеріалів справи додана роздруківка листування із абонентом « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у месенджері (а.с.26-32, 34-35), пояснення позивача в поліцію, датовані 02.11.2023р. (а.с.36-37), які за змістом тотожні обставинам позову.

Згідно квитанції від 09.11.2023р. ОСОБА_4 оплатила Дніпровському МЦОК 277грн 20коп з призначенням платежу: за електроенергію, АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , 01.10.2023 по 31.10.2023 (а.с.56).

31.10.2023р. ЖК «Панорама Дніпра» ОСББ платнику ОСОБА_2 склала повідомлення-рахунок № 2П-017-23-10 за комунальні послуги та експлуатацію житлового будинку на суму 719грн 32коп; заборгованість на 01.10.2023 – 583грн17коп, сплата у жовтні 2023 – 600грн. нараховано за жовтень 2023 736грн15коп (а.с.57).

Згідно руху коштів по рахунку фізичної особи-підприємця від 12.02.2024р. ОСОБА_2 за період з 03.09.2023 по 11.10.2023р.р., від ОСОБА_1 04.09.2023р. отримано 20 000грн за оренду та 03.10.2023р. від нього ж 21 037грн за оренду (а.с.59).

02.11.2023р. ФОП Драган виписала товарний чек на суму 10 676грн за дверний блок, монтаж, доставку, підйом, 09.11.2023р. вона ж виписала товарний чек на суму 16 400грн за вхідні двері, монтаж, доставку, підйом; ПП ОСОБА_11 15.11.2023р. видала товарний чек на суму 7 240грн за штори, тюль, тасьму, пошив штор та тюлі (а.с.60); ФОП ОСОБА_10 19.11.2023р. видав чек на відпуск пральної машини 10 800грн, 23.11.2023р. – чек на відпуск витяжки та варочної панелі вартістю 10 300грн та 11 100грн відповідно (а.с.61), а 29.11.2023р. – чек на відпуск духової шафи вартістю 10 165грн (а.с.62).

До матеріалів справи додана роздруківки двох фото із геолокацією (а.с.63-64), та диск.

Вирішуючи подані суду позовні вимоги, слід звернути увагу на таке.

За загальним правилом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України).

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. постанову Великої палати Верховного Суду від 11.10.2023 № 756/8056/19, провадження № 14-94цс21).

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Предметом договору найму можуть бути майнові права (ч. 2 ст. 760 ЦК України).

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 762 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За своєю юридичною суттю договір найму (найму житла) є імперативно оплатним. Оскільки оплатність договору найму (найму житла) має імперативний характер, то сторони договору найму (найму житла) самостійно визначають розмір плати (абз. 1 ч. 1 ст. 762, ч. 1 ст. 820 ЦК) або буде застосовуватися механізм, передбачений в ЦК (абз. 2 ч. 1 ст. 762, ст. 632 ЦК України). Плата за користування майном (ст. 762 ЦК) чи плата за користуванням житлом (ст. 820 ЦК) є тим критерієм, що дозволяє відрізнити договір найму (найму житла) від договору позички (ст. 827 ЦК) (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.08.2024 в справі № 757/18462/21-ц, провадження № 61-1829св24).

За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У справі встановлено і сторонами не оспорюється укладення 01.07.2023р. між позивачем як орендатором і відповідачем як орендодавцем договору оренди квартири АДРЕСА_1 , вселення туди позивача та його проживання в орендованому житлі.

Відтак, відповідачка отримала орендну плату за липень 2023р., оскільки квартира і ключі від неї передаються після отримання оплати (п.2.1.1 договору). На підставі наведеного суд не погоджується із доводами ОСОБА_2 про наявність у позивача заборгованості з орендної плати за липень 2023р.

Надалі позивач проживав і користувався квартирою серпень, вересень і жовтень 2023р. до 02.11.2023р., що сторонами не оспорюється та визнається.

Згідно наданого суду стороною відповідача руху коштів по картці ОСОБА_2 , нею від позивача ОСОБА_1 отримано: 04.09.2023р. - 20 000грн за оренду; 03.10.2023р. - 21 037грн за оренду.

Умовами укладеного договору оренди передбачена сплата орендної плати як готівкою, так і безготівково; складання розписки або будь-якого іншого документу при передачі та/або отриманні оренди готівкою умовами договору не передбачено.

Сторони не заперечують, що позивач перестав користуватися орендованим житлом 02.11.2023р., але зазначають різні підстави цього.

Слід врахувати, що термін дії договору – до 01.07.2024р. (п.5.6). У заявах по суті справи не заперечують, що позивачу повністю повернутий залоговий платіж в сумі 20 000грн.

При достроковому розірванні договору повернення залогового платежу допускається тільки на підставі п. 5.2.2а, тобто при достроковому розірвання договору з ініціативи орендатора, при цьому залоговий платіж повертається за мінусом використаних комунальних послуг.

Враховуючи, що сторонами визнається та не оспорюється повернення залогового платежу повністю, то з цього випливає, що будь-яких заборгованостей, в тому числі з як зі спожитих комунальних послуг, так і зі сплати орендної плати позивач не мав. В протилежному випадку відповідач мала виконати умови укладеного між сторонами договору, та повернути залоговий платіж за мінусом заборгованості позивача, адже зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

На підставі викладеного суд не вбачає підстав для задоволення вимог відповідачки про стягнення з позивача пені в сумі 94 000грн згідно положень п4.3 договору за недоведеністю, оскільки в матеріалах справі відсутні докази наявності у позивача заборгованості з орендної плати та комунальних платежів. Тому суд відмовляє й у стягненні інфляційних втрат та 3% річних як похідних вимог.

Стосовно стягнення з позивача вартості пошкодженого майна (пральної машини, витяжки, духової шафи, заміни вхідних дверей разом із віконним блоком, штор та тюлі), яке, як зазначає відповідачка, підлягало заміні, слід врахувати, що відповідачкою не надані докази того, що встановлена у орендованій квартирі побутова техніка була пошкоджена впродовж експлуатації квартири позивачем як частково, так і до стану повної заміни. На поданому нею відеозаписі будь-яка фіксація таких пошкоджень відсутня. Надані копії товарних чеків свідчать про купівлю певної побутової техніки, тканин, замовлення певних послуг, але не про факт заподіяння шкоди позивачем та причинний зв`язок між його діями та спричиненою шкодою.

Аналіз положень ст. 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 0909/4190/12, провадження № 61-32639св18).

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 04 липня 2011 року у справі № 3-64гс11 та постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 908/2261/17, від 31 липня 2019 року у справі № 910/15865/14 та від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20).

При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) та постановах Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 910/12204/17, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).

Також позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2019 року у справі № 908/2486/18, від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/3669/19, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).

Тлумачення змісту частини другої статті 22 ЦК України свідчить, що упущена вигода, будучи складовою поняття збитки, на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов`язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.

Тобто упущена вигода — це доходи, які особа могла б реально отримати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Вимога про її відшкодування можлива лише за наявності всіх елементів цивільного правопорушення: шкоди, протиправної поведінки боржника, причинного зв`язку між цією поведінкою і шкодою, вини.

У цій справи сукупністю наданих сторонами доказів установлено факт укладення 01.07.2023р. між позивачем ним та відповідачкою ОСОБА_2 договору оренди квартири АДРЕСА_1 , виселення позивача з цієї квартири 02.11.2023р. з цієї квартири до спливу строку договору оренди з поверненням орендодавцем залогового платежу в повному обсязі. При цьому доказів шкоди, протиправної поведінки позивача, причинного зв`язку між цією поведінкою і шкодою та вини матеріали справи не містять. Доказів сплати орендної плати наперед, за листопад 2023р., як-то вказує позивач, суду також не подано.

Звернення позивача 02.11.2023р. до поліції та подання пояснень також не свідчить про примусовий характер припинення договору оренди житла, щонайменше тому, що про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих пояснень при наданні цих пояснень позивач не попереджався. Врешті-решт і сам позивач у цих поясненнях вказував, що планував з`їхати з орендованого житла, а, повернувшись в квартиру 02.11.2023р., виявив, що його речі вже частково винесені на сходову клітину.

Але повернення залогового платежу умовами укладеного між сторонами за місяць до розірвання договору не передбачено, він має повертається одночасно із здачею квартири орендодавцю.

Подані позивачем роздруківки електронного листування не є ані письмовими доказами, ані електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». З них неможливо встановити дати цього листування, а припущення в основу судового рішення не покладаються.

Тому суд, встановивши факт укладення між позивачем як орендарем та відповідачем ОСОБА_2 як орендодавцем договору оренди квартири, розірвання цього договору до спливу строку, на який він був укладений, звільнення квартири та повернення орендодавцем орендарю залогового платежу в повному обсязі, та не встановивши належними та допустимими доказами наявності у позивача заборгованості з орендної плати та комунальних послуг, доказів спричинення позивачем шкоди, його вини та протиправної поведінки і причинного зв`язку між цією поведінкою і шкодою, а також спричинення позивачу моральної шкоди, повністю відмовляє у задоволенні як первісного, так і зустрічного позову.

Понесені учасниками справи судові витрати у зв`язку з відмовою у задоволенні позовів залишаються за ними.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми орендної плати та моральної шкоди.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди квартири, стягнення вартості пошкодженого майна, пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та упущеної вигоди.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду впродовж 30 днів.

Повний текст рішення буде складений впродовж 10 днів.

Суддя: Д.О. Покопцева