Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №260/5369/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/5369/25 пров. № А/857/49787/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Шинкар Т.І., Хобор Р.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року (суддя Маєцька Н.Д., ухвалене в м. Ужгороді) у справі № 260/5369/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області , в якому просив: 1) Визнати протиправним та скасувати наказ № 92 о/с від 04.06.2025 року, винесений начальником Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Я.Колесником про звільнення ОСОБА_1 відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліції" із служби за п.6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України); 2) Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області; 3) Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу; 4) Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржило Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду 23.10.2025 року по справі №260/5369/25 та прийняти нову постанову суду, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - в повному обсязі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області "Про створення дисциплінарної комісії, призначення службового розслідування" від 12 травня 2025 року № 1290, у зв`язку з надходженням рапорту т.в.о. командира батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП підполковника поліції Ковбаснюка М.М. про те, що інспектор взводу № 1 роти № 1 вказаного батальйону поліції ГУНП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , який згідно наказу ГУНП від 07.05.2025 року № 1248 дск відряджався для виконання службових завдань у Зведеній бригаді поліції при ГУ НП у Волинській області, не прибув 08.05.2025 року на збір до БПОП ГУНП, а в подальшому не вийшов на службу, призначено службове розслідування.

Наказом ГУ НП в Закарпатській області від 26 травня 2025 року № 1418 "Про продовження строку службового розслідування", на підставі рапорту старшого інспектора з особливих доручень відділу службових розслідувань УГІ ГУНП в Закарпатській області продовжено строк службового розслідування.

Відтак, за результатами службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими поліцейськими БПОП ГУНП в Закарпатській області складено висновок від 03 червня 2025 року, затверджений начальником ГУНП в Закарпатській області, відповідно до якого, службовим розслідуванням установлено, що згідно наказу ГУНП від 07 травня 2025 року № 1248 дск, з яким був ознайомлений ОСОБА_1 він з 08 травня 2025 року повинен був відбути у відрядження для виконання службових завдань у Зведеній бригаді поліції при ГУ НП у Волинській області. З метою встановлення відомостей щодо наявності чи відсутності у поліцейського ОСОБА_1 відкритих медичними установами листів непрацездатності, у зв`язку з захворюванням, членами дисциплінарної комісії проведено моніторинг наявних у системі Пенсійного фонду України медичних висновків, у ході чого встановлено, що у період з 08.05.2025 року по 20.05.2025 року, з 22.05.2025 року по 26.05.2025 року та з 27 травня 2025 року по 29 травня 2025 року вказаний поліцейський перебував на лікарняному. Однак, за 30 травня 2025 року та 02 червня 2025 року листів непрацездатності та медичного висновку, у зв`язку із захворюванням ОСОБА_1 установлено не було, про що було складено та зареєстровано відповідний акт від 02 червня 2025 року. За фактом безпідставних невиходів на службу ОСОБА_1 , складено акти про відсутність вказаного поліцейського на службі від 30.05.2025 року № 150/106/34-2025 та від 02.06.2025 року № 151/106/34-2025. Дисциплінарною комісією, на підставі зібраних під час службового розслідування матеріалів, встановлено, що ОСОБА_1 після того, як 06 травня 2025 року йому було доведено вимоги наказу ГУНП від 07.05.2025 року № 1248 дск про його відрядження з 08 травня 2025 року для виконання службових завдань у зведеній бригаді поліції при ГУНП у Волинській області, став діяти непрофесійно та неетично як поліцейський. Зокрема, ОСОБА_1 не прибув на збір 08.05.2025 року, а в подальшому не вийшов на службу, повідомивши, що в нього захворів малолітній син, якого він сам виховує, оскільки його колишня дружина ОСОБА_3 не виконує батьківських прав та не відвідує сина. Однак, ці відомості ОСОБА_1 спростувала його колишня дружина ОСОБА_3 , яка під час надання пояснення повідомила, що вона не переставала опікуватися сином і на даний час продовжує це робити. Під час службового розслідування здобуто інформацію, яка свідчить про безпідставний невихід ОСОБА_1 на службу 30.05.2025 року та 02.06.2025 року.

Також, у висновку зазначено, що ОСОБА_1 , діючи непрофесійно, хибно розуміючи вимоги присяги, яку склав та ігноруючи обов`язки поліцейського щодо неухильного дотримання положень Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного часу", Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану України", не виконав наказ ГУНП від 07.05.2025 № 1248 дск, а також не вийшов на службу 30.05.2025 року та 02.06.2025 року, грубо порушив вимоги ч. 1, пунктів 1,2,4,6,8 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1,2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України від 02.07.2015 року № 580 "Про Національну поліцію", пункту 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, абзацу 2 частини 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських та статті 38 Закону України "Про запобігання корупції".

Відтак, за вчинення грубого дисциплінарного проступку, порушення вимог частин 1, пунктів 1,2,4,6,8 частини 3 статті 1, частин 1,2,5 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1,2 частини 1статті 18, частини 1 статті 64 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, абзацу 2 частини 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 року № 1179 та статті 38 Закону України "Про запобігання корупції", що виразилось у невиконанні наказу ГУНП від 07.05.2025 року та 02.06.2025 року, порушенні присяги та Правил етичної поведінки поліцейського, інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , відповідно до пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України звільнити зі служби з поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 04 червня 2025 року № 1532 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських БПОП ГУНП в Закарпатській області" до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 04 червня 2025 року № 92 о/с "По особовому складу" старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області звільнено з 04 червня 2025 року, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Положеннями ч.1 ст.1 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) визначено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Статтею 18 Закону №580-VIII визначено, що поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно частин 1, 3 ст. 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

За ч.1 статті 60 Закону №580-VIII визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Положеннями ч.ч.1-2 ст.19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України". Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження, згідно ст. 1 якого службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Відповідно до ч.1 ст.11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Як визначено ст.13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (частини 1,2,4,6 ст.14 Дисциплінарного статуту).

Згідно ч.1 ст.15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

Відповідно до ч.3, 7, 8 ст.19 Статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Згідно ч.10 ст.14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893 було затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі Порядок), який визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.

Як визначено п.1 розділу ІІ Порядку службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Згідно п.1 розділу V Порядку проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Положеннями п.4 розділу V Порядку передбачено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідно до п.13 розділу V Порядку поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні або письмові пояснення (у тому числі з накладанням електронного цифрового підпису) щодо відомих їм відомостей про діяння, яке стало підставою для призначення службового розслідування.

Пунктом 2 розділу VІ Порядку передбачено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Пунктом 7 розділу VІ Порядку передбачено, що у разі якщо за результатами службового розслідування в діях поліцейського встановлено склад дисциплінарного проступку, дисциплінарна комісія разом з висновком службового розслідування подає уповноваженому керівнику проект наказу про накладення на цього поліцейського дисциплінарного стягнення.

За п.1 розділу VІІ Порядку у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Як визначено п.п.3-4 розділу VІІ Порядку виконання таких дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь та звільнення зі служби в поліції, шляхом видання наказів по особовому складу покладається на підрозділи кадрового забезпечення (служби персоналу) територіальних органів поліції, установ та закладів поліції, а також ЗВО. Поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені статтею 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відтак, здійснивши аналіз вищенаведеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування дисциплінарною комісією буде встановлено наявність у діях поліцейського дисциплінарного проступку, то, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, на такого поліцейського має бути накладено дисциплінарне стягнення, зокрема, у вигляді звільнення зі служби.

Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що позивача звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII за вчинення дисциплінарного проступку.

Так, як вже було зазначено, що підставою для проведення службового розслідування був рапорт т.в.о. командира БПОП (стрілецький) ГУНП в Закарпатській області Ковбаснюка М., відповідно до якого повідомлено, що згідно наказу ГУНП від 07.05.2025 року № 1248 дск, позивач відряджався для виконання службових завдань до Зведеної бригади поліції при ГУНП у Волинській області та не прибув на збір о 7 год. 30 хв. 08 травня 2025 року. Під час телефонного дзвінка ОСОБА_1 повідомив, що він у відрядження згідно вищевказаного наказу їхати не буде, так як у нього захворів малолітній син та він написав рапорт на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Як встановлено службовим розслідуванням, у період з 08.05.2025 року по 20.05.2025 року, з 22.05.2025 року по 26.05.2025 року та з 27.05.2025 року по 29.05.2025 року позивач перебував на лікарняному.

Відтак, сам відповідач у висновку службового розслідування визнає та підтверджує факт перебування позивача у вказані періоди на лікарняному.

Відтак, з огляду на вищенаведене, та підтвердження факу того, що позивач з 08 травня 2025 року перебував на лікарняному (про який відповідач був обізнаний), апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про необґрунтованість висновку ГУ НП в Закарпатській області про невиконання позивачем наказу ГУ НП в Закарпатській області від 07 травня 2025 року № 1248 дск.

Разом з тим, щодо наданих колишньою дружиною позивача (ОСОБА_3) пояснень, в яких вона зазначила, що у період перебування у шлюбі з ОСОБА_1 , останній пропонував їй розлучитися з ним та відмовитися від виконання нею батьківських прав, щоб він оформив військово-облікові документи, які надають право відстрочки від мобілізації та в період з 08.05.2025 року по 22.05.2025 року мала змогу доглядати за сином, однак її колишній чоловік не звертався до неї з приводу необхідності догляду у зв`язку з його відрядженням, суд зазначає наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 січня 2025 року у справі № 303/7081/24 розірвано шлюб між ОСОБА_1 там ОСОБА_3 .

Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 11 березня 2025 року № 65 визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 , разом з батьком ОСОБА_1 .

Враховуючи підтверджений факт перебування позивача на лікарняному з 08 травня 2025 року, у зв`язку з хворобою дитини, місце проживання якої визначено з батьком (позивачем), вищевказані обставини свідчать про об`єктивну та поважну причину його відсутності на службі 08 травня 2025 року, в той же час, пояснення колишньої дружини позивача не спростовують цей факт.

Поряд з цим, як вірно вказав суд першої інстанції, що сімейні взаємовідносини між колишнім подружжям не можуть бути предметом оцінки у межах службового розслідування та не можуть впливати на висновки щодо правомірності дій військовослужбовця.

Стосовно невиходу позивача на службу 30 травня 2025 року та 02 червня 2025 року, слід зазначити наступне.

Так, як вже було зазначено, що службовим розслідуванням здобуто інформацію про безпідставний невихід позивачем на службу 30 травня 2025 року та 02 червня 2025 року. При цьому, зазначено, що за вказані дати листів непрацездатності та медичного висновку, у зв`язку із захворюванням позивача встановлено не було, про що було складено та зареєстрований акт від 02 червня 2025 року.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, що позивач у вказаний період перебував на лікарняному, що підтверджується медичним висновком від 27 червня 2025 року № 1111-В843-8СЕХ-Х25Н та наданими на адвокатські запити копіями довідок з приводу звернення позивача до КНП "Лікарня Св. Мартина".

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.06.2021 №1234, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.07.2021 за №890/36512, затверджено Порядок видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності (далі - Порядок №1234), який визначає механізми видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстру листків непрацездатності (далі - Реєстр), згідно із пунктами 1, 2 розділу II якого дані медичних висновків про тимчасову непрацездатність (далі - медичний висновок), що внесені до Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, надходять з електронної системи охорони здоров`я. Листок непрацездатності формується в Реєстрі на підставі інформації про медичний висновок (медичні висновки) у разі ідентифікації пацієнта як застрахованої особи в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - РЗО). Сформований листок непрацездатності надсилається страхувальникам, з якими застрахована особа перебуває у трудових відносинах (за основним місцем роботи та за сумісництвом) через кабінет страхувальника на веб порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Окрім цього слід зазначити, що Постановлю Кабінету міністрів України від 17.04.2019 №328 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2021 №323) затверджено Порядок організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього (далі - Порядок №328), відповідно до підпунктів 1, 2, 3 пункту 2 якого єдиний реєстраційний номер листка непрацездатності - унікальний номер, який формується та присвоюється автоматично за допомогою програмних засобів ведення Реєстру, складається з цифр, що утворюють числа натурального ряду, шляхом додавання одиниці до останнього наявного номера, та за яким може бути ідентифіковано випадок тимчасової непрацездатності та всі пов`язані з ним документи в реєстрі; листок непрацездатності - сформований (виданий) програмними засобами Реєстру на підставі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, і зареєстрований за єдиним реєстраційним номером листка непрацездатності у Реєстрі електронний документ, що є підставою для звільнення від роботи, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; медичний висновок про тимчасову непрацездатність (далі - медичний висновок) - електронний документ, що формується на підставі медичних записів в електронній системі охорони здоров`я та містить висновок лікаря за результатами медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності, що засвідчує тимчасову непрацездатність та є підставою для створення листка непрацездатності.

Відтак, зважаючи на викладене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що медичний висновок № 1111-В843-8СЕХ-Х25Н про тимчасову непрацездатність позивача у період з 26.05.2025 по 02.06.2025, який виданий Комунальним некомерційним підприємством "Лікарня Святого Мартина" є належним доказом, що підтверджує факт тимчасової непрацездатності позивача, а відтак матеріалами справи підтверджено обставини перебування позивача на лікарняному у спірний період, що у свою чергу виключає наявність обставин безпідставного його не виходу на службу 30 травня 2025 року та 02 червня 2025 року.

Щодо відсутності інформації на порталі Пенсійного фонду України щодо наявності за 30 травня 2025 року та 02 червня 2025 року відкритих медичних висновків, про що відповідачем складено відповідний акт, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вищевказаний факт не спростовує факту створення медичного висновку та не може свідчити про його недійсність, а відтак суд першої інстанції вірно вважав не доведеним факт невиходу позивачем на службу 30 травня 2025 року та 02 червня 2025 року.

Зважаючи на все викладене апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення позивачем дисциплінарного проступку, з яким може бути пов`язано прийняття рішення про його звільнення з займаної посади, а відтак рішення відповідача про притягнення позивача до дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності.

З огляду на встановлені в ході судового розгляду справи обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за фактом відмови останнього виконувати наказ ГУ НП від 07 травня 2025 року № 1248 дск, невиходу на службу 30 травня 2025 року та 02 червня 2025 року, порушення присяги та Правил етичної поведінки поліцейського.

Також, оскільки висновки службового розслідування не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи і службового розслідування, відповідно наказ ГУ НП в Закарпатській області від 04 червня 2025 року № 92 о/с "По особовому складу" в частині звільнення позивача є протиправним та вірно скасований судом першої інстанції, та позивача вірно поновлено на посаді.

Як визначено ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Слід зазначити, що закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а, отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Відтак, аналізуючи наведені норми, суд першої інстанції вірно вказав, що у разі встановлення незаконного звільнення, суд обмежений правами щодо поновлення такого працівника на посаді, а саме суд може поновити таку особу лише на роботі, з якої працівника було звільнено.

Як вбачається із витягу з наказу ГУ НП в Закарпатській області від 04 червня 2025 року № 92 о/с позивача звільнено з посади інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, а відтак з урахуванням вимог статті 235 Кодексу законів про працю України позивач підлягає поновленню на посаді інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Щодо дати з якої необхідно поновити позивача, то слід зазначити, що пунктом 2.27. Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року, прямо вказує, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Так, згідно до витягу з наказу ГУ НП в Закарпатській області від 04 червня 2025 року № 92 о/с "По особовому складу" позивача звільнено з посади інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 04 червня 2025 року.

Відтак, дата звільнення 04 червня 2025 року вважається останнім робочим днем позивача. Таким чином, з 05 червня 2025 року у позивача почався вимушений прогул. Відтак, суд першої інстанції правильно вказав, що необхідно поновити позивача саме з 05 червня 2025 року, оскільки позивач вважається таким, що 04 червня 2025 року був на роботі.

Згідно ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відтак, у значенні статті 235 КЗпП України вимушеним прогулом є час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором, тобто період з дня наступного за днем звільнення (незаконного переведення на іншу роботу) по день ухвалення судом рішення про поновлення на роботі (аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 08 грудня 2022 року №460/2014/19).

Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав, що часом вимушеного прогулу позивача є період з 05 червня 2025 року по 23 жовтня 2025 року та становить 141 календарних днів.

Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі Порядок № 100) та згідно пункту "з" статті 1 Порядку № 100 цей Порядок застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 абзацу 1 Порядку № 100 передбачено, що обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області заробітна плата позивача за квітень 2025 року становила - 20250,00 грн. та за травень 2025 року - 20250,00 грн, таким чином, середньоденний заробіток позивача, відповідно до вимог п. 8 Порядку № 100 становить 663,93 грн, а саме: 40500,00 грн. (сума заробітку за фактично відпрацьовані робочі дні протягом розрахункового періоду) / 61 (кількість календарних днів, фактично відпрацьованих у розрахунковому періоді).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 червня 2025 року по 23 жовтня 2025 року становить 93614,13 грн . (663,93 грн. х 141 кал. день).

Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Зважаючи на наведене, у сукупності апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, про задоволення позову.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 286, 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області залишити без задоволення а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у справі №260/5369/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний

судді Т. І. Шинкар

Р. Б. Хобор