Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №380/20527/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Справа № 380/20527/25 пров. № А/857/17544/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року (суддя Морська Г.М., м. Львів), -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – в/ч), в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі – Постанова №168) за період стаціонарного лікування з 15.02.2024 по 15.03.2024, з 23.07.2024 по 23.08.2024, з 13.09.2024 по 11.10.2024, з 15.10.2024 по 30.10.2024, з 05.11.2024 по 18.11.2024 , з 25.11.2024 по 10.12.2024;

зобов`язати в/ч здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100000 грн відповідно до Постанови №168 за період стаціонарного лікування з 15.02.2024 по 15.03.2024, з 23.07.2024 по 23.08.2024, з 13.09.2024 по 11.10.2024, з 15.10.2024 по 30.10.2024, з 05.11.2024 по 18.11.2024, з 25.11.2024 по 10.12.2024.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії в/ч щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100000 грн відповідно до Постанови №168 за період стаціонарного лікування з 23.07.2024 по 23.08.2024, з 13.09.2024 по 11.10.2024, з 15.10.2024 по 30.10.2024, з 25.11.2024 по 10.12.2024. Зобов`язано в/ч здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100000 грн відповідно до Постанови №168 за період стаціонарного лікування з 23.07.2024 по 23.08.2024, з 13.09.2024 по 11.10.2024, з 15.10.2024 по 30.10.2024, з 25.11.2024 по 10.12.2024. У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, в частині задоволення позову його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі вказує про те, що Постановою №168 встановлені лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 грн винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду законними та обґрунтованими, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що періоди стаціонарного лікування позивача з 23.07.2024 по 23.08.2024, з 13.09.2024 по 11.10.2024, з 15.10.2024 по 30.10.2024, з 25.11.2024 по 10.12.2024, в силу пунктів 1-2 Постанови № 168, є підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн.

Такі висновки суду першої інстанції є помилковими, з таких міркувань.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В іншій частині - щодо відмови у задоволенні позову, рішення суду першої інстанції фактично не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивач у період з 25.02.2022 по 17.12.2024 проходив військову службу у в/ч.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 10.08.2024 №343 позивач у період з 28.04.2022 по 10.06.2022, з 11.06.2022 по 12.12.2022, з 15.12.2022 по 28.12.2022, з 10.01.2023 по 13.01.2023, з 17.01.2023 по 26.06.2023, з 11.07.2023 по 09.09.2023, з 21.09.2023 по 15.02.2024, з 15.03.2024 по 24.04.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Вказана участь підтверджується бойовими розпорядженнями командира військової частини НОМЕР_1 від 16.04.2023 №366/ТРО, від 15.11.2023 №914/ТРО та журналами бойових дій військової частини НОМЕР_1 від 09.03.2022 №21т, від 21.05.2022 №22т, від 117.07.2022 №23т, від 27.09.2022 №24т, від 09.11.2022 №25т, від 14.12.2022 №26т, від 24.01.2023 №27т, від 07.03.2023 №28т, від 03.05.2023 №30т, від 06.07.2023 №31т, від 12.09.2023 №35т, від 23.11.2023 №39т, від 23.01.2024 №42т, від 16.02.2024 №43т, від 20.03.2024 №44т.

10.04.2024 ОСОБА_1 отримав вибухову травму, акубаротравму під час захисту Батьківщини, у бойовій обстановці, під час виконання бойових завдань з відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, збройними формуваннями російської федерації в ході ворожого авіаудару по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 23.11.2024 №911 (далі – Довідка).

19.07.2025 представник позивача звернувся до в/ч про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за періоди стаціонарного лікування.

16.08.2025 відповідач листом №1480/1/3/2395 повідомив, що з виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого не вбачається погіршення стану здоров`я за основним діагнозом, внаслідок супутнього, тобто лікування відбулося за основним діагнозом хвороби, яка виникла до отримання вибухової травми, внаслідок чого, підстави для виплати додаткової винагороди в підвищеному розмірі за періоди лікування, відсутні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Частинами другою-четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14.03.2022 № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогодні.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168, якою передбачено на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди та встановлено загальні умови щодо її виплати.

Так, відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Редакція зазначеної Постанови, в тому числі її пункту 1, неодноразово змінювалася.

Так, постановами Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 № 400 - застосовується з 24 лютого 2022 року; із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 - застосовується з 24 лютого 2022 року, № 43 від 20.01.2023 пункт 1 Постанови № 168 доповнено, серед іншого, абзацами такого змісту:

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які, зокрема:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії».

Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022), а потім окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29.

У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 №43 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №168 внесено зміни до пункту 1, зокрема: слова «військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора,», «співробітникам Служби судової охорони,» виключено та після слів «перебуваючи безпосередньо в районах» доповнено словами «їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора».

Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 177/39233 (який застосовується з 01.02.2023) внесено зміни до Порядку № 260, зокрема доповнено цей Порядок новим розділом: «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».

Пунктом 10 розділу ХХХІV Порядку № 260, визначено у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема:

- у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, затверджено «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України».

Пунктом 1.1. I. Загальні положення визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 21 визначено порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України

У разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення (21.1.)

Відповідно до пункту 21.5. постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема:

а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочиннихугруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

б) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.

ґ) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.

Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті "а" цього пункту.

Зазначена постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з діючої армії або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період перебування в діючій армії.

д) «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.

е) «Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в того, хто пройшов медичний огляд, до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом (у тому числі і захворювання, не діагностовані при призові (під час прийому на військову службу), але патогенетично їх розвиток почався до призову (до прийому) на військову службу), і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби.

Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є право позивача на нарахування та виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн за період з 23.07.2024 по 23.08.2024, з 13.09.2024 по 11.10.2024, з 15.10.2024 по 30.10.2024, з 25.11.2024 по 10.12.2024 відповідно до Постанови № 168 .

Верховний Суд у постанові від 19 березня 2026 року у справі №600/367/24 зазначає, що питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168, у тому числі за період лікування досліджувалося судом, зокрема у постанові від 27 серпня 2025 року у справі № 280/7364/23. У зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода до 100000 грн на місяць виплачується за час перебування вказаних військовослужбовців на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Підставою для виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва).

Верховний Суд звернув увагу, що умовою її виплати є належне підтвердження фактів: виконання бойових завдань; отримання поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини; перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) у зв`язку з таким пораненням, а також надання відпусток за станом здоров`я через отримане тяжке поранення на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Також Верховний Суд виснував, що предметом доказування у таких справах має бути з`ясування (у сукупності): за якій конкретний період позивач не отримав належні йому грошове забезпечення та додаткову винагороду; чи перебував він у спірний період на лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних); якщо перебував на лікуванні, то з яких причин - зокрема, чи було це пов`язано з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, отриманими у зв`язку із захистом Батьківщини; чи проходив він у такому випадку саме стаціонарне лікування; чи перебував він після тяжкого поранення у відпустках за станом здоров`я за висновками (постановами) військово-лікарської комісії; та чим це все підтверджується.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода у розмірі до 100000 грн на місяць підлягає виплаті військовослужбовцям за час їх перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а також у відпустці для лікування після тяжкого поранення - за наявності відповідного підтвердження, зокрема висновків ВЛК та медичних документів.

З аналізу нормативного регулювання слідує, що саме військово-лікарська комісія у своїй постанові встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм та каліцтв. При цьому відповідне Положення розмежовує такі формулювання: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини»; «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби»; а також «Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби» та ін.

Саме формулювання постанови ВЛК має вирішальне значення для вирішення питання про право на виплату додаткової винагороди. Зокрема, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) кваліфіковане як пов`язане із захистом Батьківщини - виплата здійснюється. Натомість, якщо встановлено, що поранення (контузія, травма, каліцтво) пов`язане лише з виконанням обов`язків військової служби (поза бойовими діями) або взагалі не пов`язане з проходженням військової служби - підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн відсутні.

Довідкою підтверджено, що позивач 10.04.2024 одержав вибухову травму, акубаротравму під час виконання бойового завдання, травму отримано під час захисту Батьківщини.

Згідно з медичними документами позивач перебував на стаціонарному лікуванні у спірні періоди:

23.07.2024 по 23.08.2024 - повний діагноз – помірно-виражений посттравматичний стресовий розлад, супутній діагноз – стан після перенесеної ВТ (10.04.2024) із цефалічним синдромом; з 13.09.2024 по 11.10.2024 - повний діагноз – помірно-виражений посттравматичний стресовий розлад, супутній діагноз – стан після ВТ (10.04.2024) із цефалічним синдромом, лікворною гіпертензією, вертеброгенна цервікоторакалгія, м`язово-тонічний синдром; з 15.10.2024 по 30.10.2024 - повний діагноз – помірно-виражений посттравматичний стресовий розлад з виходом в легкий астенічний синдром, супутній діагноз – стан після ВТ (10.04.2024) АТБ із помірним цефалгічним синдромом, ознаки внутрішньочерепної гіпертензії, вертеброгенна цервікалгія, ломбаргія, м`язово-тонічний синдром; з 25.11.2024 по 10.12.2024 - повний діагноз – помірно-виражений посттравматичний стресовий розлад, супутній діагноз – стан після ВТ (10.04.2024) АТБ? із помірним цефалічним синдромом, лікворною гіпертензією, вертеброгенна цервікалгія, ломбаргія, м`язово-тонічний синдром.

Довідкою №351 військово-лікарської комісії від 10.12.2024 №01-55/9055 (далі – Довідка -1) позивачу встановлено:

1.F43.1 - помірно-виражений посттравматичний стресовий розлад; захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини;

2.Т70.0 - стан після перенесеної МВТ (10.04.2024): акубаротравма без порушення цілісності барабанних перетинок у вигляді помірно цефалгічного синдрому, синдрому лікворної гіпертензії; травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини; травма кваліфікується як легка;

3.М54.2, М54.5 – вертеброгенна цервікалгія, люмбалгія, помірний м`язево-тонічний синдром; захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

Разом з тим, апеляційний суд, вважає за необхідне зазначити, що позивач проходив стаціонарне лікування з 15.02.2024 по 15.03.2024 (до отримання вибухової травми) з діагнозом - F43.2 – порушення адаптації у вигляді тривожно-депресивного синдрому.

Верховний Суд у постанові від 1 квітня 2026 року у справі №240/4897/24 зазначив, що норми Постанови №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати військовослужбовцю збільшеної до 100000 гривень винагороди у зв`язку з пораненням військовослужбовця та за час перебування його у відпустці для лікування, а саме: пов`язаність поранення військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Апеляційний суд звертає увагу, що травма позивача дійсно пов`язана із захистом Батьківщини, однак не є тяжкою за висновком військово-лікарської комісії, що підтверджується Довідкою-1.

Відтак, підстав для виплати позивачу винагороди, передбаченої Постановою №168 у зв`язку з пораненням немає.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, у зв`язку з чим судове рішення в частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову в цій частині слід відмовити. В решті рішення суду першої інстанції треба залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315-317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову в цій частині відмовити.

В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді Л. Я. Гудим

Т. В. Онишкевич