Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №300/662/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 рокуСправа № 300/662/25 пров. № А/857/21988/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р. М., суддів Димарчук Т. М.,Сала П. І., розглянув в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року (головуючий суддя Остап`юк С.В., м. Івано-Франківськ) у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

Короткий зміст позовних вимог

До Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.05.1993 по 15.01.1998 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.05.1993 по 15.01.1998 року та провести перерахунок раніше призначеної пенсії за віком з 24 вересня 2024 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Суд першої інстанції постановив рішення, яким задоволено повністю адміністративний позов, а саме суд: - визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо вилучення з 24.09.2024 зі страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.05.1993 по 15.01.1998 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.08.1983; - зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 01.05.1993 по 15.01.1998 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.08.1983; - зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 24.09.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із врахуванням до страхового стажу періоду її роботи з 01.05.1993 по 15.01.1998 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.08.1983, з урахуванням раніше виплачених сум.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність у записі про прийняття позивачки на роботу дати та номера наказу сама по собі не є достатньою підставою для неврахування спірного періоду до страхового стажу, оскільки інші записи трудової книжки у своїй сукупності підтверджують факт та безперервність трудових відносин позивачки з Івано-Франківським державним торгово-виробничим підприємством «ТАРПАН» у період з 01.05.1993 по 15.01.1998. При цьому суд виходив з того, що неналежне оформлення трудової книжки з вини роботодавця не може покладати на працівника негативні наслідки у вигляді позбавлення його права на зарахування набутого трудового стажу. Суд також зазначив, що відповідач, маючи передбачені законом повноваження щодо перевірки достовірності поданих для призначення пенсії відомостей, не вжив належних заходів для їх перевірки та фактично переклав тягар доказування достовірності записів трудової книжки на позивачку. Відтак суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо вилучення спірного періоду зі страхового стажу та необхідність його зарахування до страхового стажу позивачки з проведенням відповідного перерахунку пенсії з 24.09.2024.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Відповідач оскаржив рішення першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликається на те, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про підтвердження спірного періоду роботи позивачки лише на підставі записів трудової книжки, не встановивши достовірність відомостей про її роботу та не дослідивши первинні документи, які можуть підтверджувати або спростовувати факт роботи у спірний період. Крім того, апелянт зазначає, що питання обчислення страхового стажу та перерахунку пенсії належить до компетенції пенсійного органу, у зв`язку з чим суд не вправі перебирати на себе відповідні повноваження, а вимога про виплату перерахованої пенсії є передчасною.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивачка правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, які встановив суд першої інстанції та перевірив суд апеляційної інстанції

ОСОБА_1 з 24.09.2024 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як отримувачка пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV.

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.08.1983 ОСОБА_1 з 30.04.1993 прийнята на роботу по переводу із підприємства "ІВА КРАМ" продавцем І категорії в Івано-Франківське державне торгово-виробниче підприємство "ТАРПАН" (запис №8), з 15.01.1998 звільнена з роботи за власним бажанням (запис №11).

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 28.10.2024 за №0900-0401-8/56375 повідомило позивачку про те, що у пенсійній справі встановлено переплату пенсії в розмірі 1225,12 гривень за період з 24.09.2024 по 31.10.2024 у зв`язку з переглядом страхового стажу, а саме до страхового стажу зараховано період роботи з 01.05.1993 по 15.01.1998 згідно запису №8 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.08.1983 без зазначення наказу про прийняття (переведення) чим порушено вимоги пунктів 2.3., 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58.

За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 05.11.2024 відповідач листом від 28.11.2024 за №9654-8202/Г-02/8-0900/24 інформував заявника про обставину проведення у відповідність пенсійної справи, шляхом вилучення з 24.09.2024 неправомірно зарахованого при призначенні пенсії періоду роботи з 01.05.1993 по 15.01.1998, оскільки на записі про прийом на роботу відсутня підстава внесення запису (документ, його дата та номер). Внаслідок вказаного перерахунку страховий стаж позивачки склав 37 років 01 місяць і 15 днів.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.05.1993 до 15.01.1998, ОСОБА_1 звернулась з цим позовом до суду, з метою захисту свого порушеного права на належне пенсійне забезпечення.

Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини

Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058-IV).

Частиною 1 статті 24 Закону України № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальним органом Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку з 01.01.2004 року, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1058-ІV Розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп * Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12.08.1993 (далі – Порядок № 637).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом пункту «д» частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

В спірних періодах були чинними Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 за №162 (далі – Інструкція №162) та Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (далі - Інструкція №58).

Так, відповідно до вказаної Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 за № 162: трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи проводяться акуратно, пір`яний чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору; в розділах "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається; в графі 3 розділу "Відомості про роботу" у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства; в графі 3 пишеться: "Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво" із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу; при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення,

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Так, вперше трудова книжка заповнюється адміністрацією в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття його на роботу. На першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки записуються загальні дані про її власника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, фах, дата видачі книжки, підпис власника книжки, ставиться мокра печатка установи, що видала вперше трудову книжку.

Відповідно до пункту 2.12 зазначеної вище Інструкції, зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (свідоцтво про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я, по батькові та ін.) з посиланням на номер та дату цих документів. Вказані зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється попереднє прізвище, ім`я, по батькові чи дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства, установи, організації або печаткою відділу кадрів.

З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (далі - Інструкція №58).

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження: відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення: відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України: відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з ним винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказ) (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту) наказу (розпорядження).

Позиція суду апеляційної інстанції

суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку, що записи у трудовій книжці та наявні у матеріалах справи документи у своїй сукупності підтверджують факт перебування позивачки у трудових відносинах з Івано-Франківським державним торгово-виробничим підприємством "ТАРПАН" у період з 01.05.1993 по 15.01.1998, а тому цей період підлягає зарахуванню до її страхового стажу. При цьому суд виходив із того, що недоліки в оформленні запису у трудовій книжці, які виникли не з вини позивачки, самі по собі не можуть бути підставою для неврахування підтвердженого періоду роботи до страхового стажу.

Аргументи апелянта зводяться до того, що орган ПФУ не мав належних документів для зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу, оскільки запис у трудовій книжці всупереч вимогам Інструкцій №162 та №58 не містить дату та номер наказу про прийняття на роботу позивачки. Відтак, на думку апелянта, було правомірно вилучено помилково зарахований при призначенні пенсії за віком спірний період роботи.

У спірних правовідносинах ключовим є питання належності та достатності поданих позивачкою документів для підтвердження періоду її роботи з 01.05.1993 по 15.01.1998 та, відповідно, наявності правових підстав для зарахування цього періоду до страхового стажу.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви:

ОСОБА_1 з 24.09.2024 року призначена пенсія за віком на підставі Закону №1058-IV. 24.10.2024 року пенсійний орган привів у відповідність пенсійну справу позивачки вилучивши при цьому зарахований при призначенні пенсії період роботи з 01.05.1993 по 15.01.1998 з тих мотивів, що на записі №8 про прийом на роботу відсутня підстава внесення запису (документ, його дата та номер).

Оцінюючи дії відповідача щодо відмови зарахувати до страхового стажу позивачки період роботи у Івано-Франківському державному торгово-виробничому підприємстві "ТАРПАН" у період з 01.05.1993 по 15.01.1998 (запис № 8-11 у трудовій книжці), суд звертає увагу, що відповідно до інструкції «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», затвердженої постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, записи в трудовій книжці вносяться адміністрацією підприємства, а не самим працівником. У зв`язку із цим працівник не несе відповідальності за заповнення своєї трудової книжки.

При вирішенні цього питання колегія суддів, на підставі частини 5 статті 242 КАС України, враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.09.2021 у справі № 300/860/17 «[…] За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже й не може впливати на її особисті права. Водночас працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та у свою чергу неналежний порядок ведення і заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист у частині призначення пенсії за віком. […]».

Враховуючи зазначені висновки, територіальне управління ПФУ діяло протиправно, відмовляючи позивачці у зарахуванні до її страхового стажу вказаного періоду, оскільки формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні певного періоду роботи до страхового стажу.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що у цьому випадку спірний період роботи підтверджується не лише записом №8 трудової книжки, у якому відсутні дата та номер наказу про прийняття на роботу, а сукупністю записів, внесених до трудової книжки позивачки. Так, як правильно встановив суд першої інстанції, запис №7 підтверджує звільнення позивачки 30.04.1993 з попереднього місця роботи у зв`язку з переведенням до Івано-Франківського державного торгово-виробничого підприємства «ТАРПАН», при цьому зазначено підставу такого звільнення – наказ №2 від 30.04.1993. Наступним записом №8 зафіксовано прийняття позивачки на роботу до цього ж підприємства в порядку переведення, а записом №11 – її звільнення 15.01.1998 за власним бажанням, із зазначенням дати та номера наказу, підписами відповідальних осіб та печаткою підприємства.

Отже, наведені записи у своїй сукупності узгоджуються між собою та послідовно відображають рух трудових відносин позивачки: звільнення з попереднього місця роботи у зв`язку з переведенням до підприємства «ТАРПАН», прийняття на роботу до цього підприємства та подальше звільнення з нього 15.01.1998. При цьому відповідач не навів обставин, які б свідчили про недостовірність зазначених записів або про те, що позивачка фактично не перебувала у трудових відносинах із цим підприємством у спірний період.

Колегія суддів погоджується з апелянтом у тому, що відсутність у записі №8 дати та номера наказу про прийняття на роботу не відповідає встановленим правилам ведення трудових книжок. Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, сама по собі така обставина не свідчить про недостовірність відомостей про трудову діяльність позивачки та не спростовує інших записів трудової книжки, які підтверджують послідовність її трудової діяльності.

При цьому посилання апелянта на необхідність підтвердження спірного періоду первинними документами не спростовує правильності висновків суду першої інстанції. Пункт 3 Порядку №637 передбачає можливість використання інших документів у випадку, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи. Водночас у цьому випадку запис про прийняття на роботу не визнаний недостовірним, а його окремий недолік щодо відсутності реквізитів наказу компенсується змістом інших записів трудової книжки, які перебувають у логічному та хронологічному взаємозв`язку.

Крім того, суд зазначає, що у разі недостатності поданих документів або виникнення сумнівів щодо їх належності пенсійний орган мав повноваження та можливість витребувати у позивачки додаткові документи, необхідні для підтвердження відповідного періоду.

Таким чином, відсутність у записі №8 дати та номера наказу про прийняття на роботу, за встановлених у цій справі обставин, не є достатньою підставою для виключення періоду роботи позивачки з 01.05.1993 по 15.01.1998 зі страхового стажу. Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу позивачки. Тому суд відхиляє аргументи відповідача у зв`язку із їх помилковістю, а спірний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивачки.

Крім того, суд першої інстанції правильно визначив належний у цій справі спосіб захисту порушеного права позивачки шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 01.05.1993 по 15.01.1998 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.08.1983 та здійснити з 24.09.2024 перерахунок та виплату її пенсії.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно застосував норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та не містять підстав, передбачених статтею 317 КАС України, для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

З огляду на висновок по суті апеляційної скарги суд покладає понесені апелянтом судові витрати на нього.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі № 300/662/25 – без змін.

Понесені апелянтом судові витрати покласти на нього.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Головуючий суддя Р. М. Москаль

судді Т. М. Димарчук

П. І. Сало

Повне судове рішення складено 03.09.26