Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №380/15570/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 рокуСправа № 380/15570/25 пров. № А/857/19210/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р. М., суддів Димарчук Т. М.,Сала П. І., розглянув в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року (головуючий суддя Андрусів Уляна Богданівна, м. Львів) у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, -

Короткий зміст позовних вимог

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-2) з такими вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 07.05.2025 №104050005065 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 02.04.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1980 до 31.07.1983 та здійснити призначення та виплату позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 02.04.2025.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Суд першої інстанції постановив рішення, яким задоволено частково адміністративний позов, а саме суд: - визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №104050005065 від 07.05.2025; - зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 30.04.2025, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1980 до 31.07.1983.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що період навчання позивача у Берегівському профтехучилищі швейної промисловості з 01.09.1980 до 31.07.1983 підлягає зарахуванню до його страхового стажу, оскільки такий період підтверджується записом у трудовій книжці та атестатом, а недоліки в оформленні трудової книжки не можуть бути підставою для позбавлення особи права на зарахування відповідного періоду до страхового стажу. У зв`язку з цим суд визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ у Львівській області про відмову у призначенні пенсії та зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву позивача із зарахуванням спірного періоду навчання до страхового стажу. Водночас суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ у Київській області з тих мотивів, що ГУ ПФУ у Київській області є неналежним відповідачем за заявленими позивачем позовними вимогами, оскільки не розглядало його заяву про призначення пенсії та не приймало оскаржене рішення, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо прийняття рішення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Відповідач-2 оскаржив рішення першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликається на те, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про можливість зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1980 до 31.07.1983 лише на підставі запису у трудовій книжці та атестата № НОМЕР_1 . Зазначає, що відповідно до пункту 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, довідками та іншими документами, виданими на підставі архівних даних, які містять відомості про періоди навчання. При цьому запис у трудовій книжці позивача містить виправлення, які не завірені у встановленому порядку, а тому не може самостійно підтверджувати спірний період. Посилається також на положення Інструкції №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, відповідно до яких неправильні або неточні записи підлягають виправленню адміністрацією підприємства в установленому порядку. Вказує, що наданий позивачем атестат №153/83 не надавався під час звернення із заявою про призначення пенсії, а відтак орган ПФУ не мав можливості надати йому оцінку під час прийняття спірного рішення.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, які встановив суд першої інстанції та перевірив суд апеляційної інстанції:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 .

Позивач з 01.09.1980 до 31.07.1983 навчався у Берегівському профтехучилищі швейної промисловості, що підтверджується записом №3 трудової книжки від 08.08.1985 серії НОМЕР_3 , а також атестатом №153/83 від 31.07.1983.

30.04.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення визначено ГУ ПФУ у Львівській області.

ГУ ПФУ у Львівській області за результатами розгляду заяви прийняло рішення від 07.05.2025 року № 104050005065 (а.с. 13) про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років після досягнення 60 років); страховий стаж обчислено в розмірі 31 рік 06 місяців 10 днів. До страхового стажу орган ПФУ не зарахував періоди:

- період роботи у російській федерації з 20.06.2002 по 19.11.2002 згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 08.08.1985, оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на РРФСР по 31.12.1991;

- період навчання у Берегівському профтехучилищі швейної промисловості з 01.09.1980 по 31.07.1983 згідно запису № 3 у трудовій книжці НОМЕР_4 , оскільки запис містить виправлення, не завірені належним чином. Для зарахування періоду навчання до страхового стажу необхідно долучити уточнюючу довідку про період та форму навчання, видану на підставі первинних документів.

Не погоджуючись із таким рішенням та вважаючи його протиправним, позивач пред`явив цей позов до суду.

Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини

Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058-IV).

Частиною 1 статті 24 Закону України № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальним органом Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку з 01.01.2004 року, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом.

Згідно частини 1 статті 26 Закону № 1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно статті 45 Закону № 1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, окрім того пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12.08.1993 (далі – Порядок № 637).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом пункту «д» частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

На момент існування спірних правовідносин порядок заповнення трудових книжок визначався Інструкцією «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», затвердженою постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 №162 (далі – Інструкція №162).

Підпунктом 1.1 інструкції №162 встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.

Згідно з пп. 2.1 Інструкції №162 заповнення трудових книжок і вкладок до них здійснюється мовою союзної республіки, на території якої розташоване підприємство та офіційною мовою СССР.

Підпунктом 2.2 Інструкції №162 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого терміну після прийняття на роботу.

У трудову книжку заносяться, серед іншого: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.

За змістом абз. 1 п. 2.10 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Відповідно до п. 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка, переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.

За правилами п. 2.3 Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з п. 2.5 Інструкції №162 у разі виявлення неправильного або неточного запису про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення робляться адміністрацією того підприємства, де був внесений відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи повинна надати працівнику необхідну в цьому допомогу.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції №162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.

Згідно з п. 18 Постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Наведені положення кореспондуються з приписами чинної постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» (далі – Постанова №301).

Відповідно до абз. 1 п. 3 Постанови №301 трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Пунктом 4 Постанови №301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Позиція суду апеляційної інстанції

суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи у своїй сукупності підтверджують факт та період навчання позивача у Берегівському профтехучилищі швейної промисловості з 01.09.1980 до 31.07.1983, а тому цей період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача. При цьому суд виходив із того, що недоліки в оформленні запису у трудовій книжці, які виникли не з вини позивача, самі по собі не можуть бути підставою для неврахування підтвердженого періоду навчання.

Аргументи апелянта зводяться до того, що на момент прийняття оскарженого рішення орган Пенсійного фонду не мав належних документів для зарахування спірного періоду навчання, оскільки запис у трудовій книжці містить невірно засвідчені виправлення, а атестат №153/83 був наданий позивачем лише разом із позовною заявою. Відтак, на думку апелянта, підстав для визнання протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії не було.

У спірних правовідносинах ключовим є питання належності та достатності поданих позивачем документів для підтвердження періоду навчання з 01.09.1980 до 31.07.1983 та, відповідно, наявності у нього необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржене, тому не є предметом апеляційного перегляду.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ПФУ із заявою від 30.04.2025 про призначення пенсії за віком у зв`язку із чим ГУ ПФУ у Львівській області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії з мотивів відсутності необхідного страхового стажу, а саме – 32 років страхового стажу після досягнення 60-ти річного віку. У оскаржуваному рішенні про відмову від 07.05.2025 № 104050005065 пенсійний орган:

- визначив вік заявника на дату звернення 60 років 28 днів;

- обчислив страховий стаж 31 рік 06 місяців 10 днів;

- не зарахував період навчання у Берегівському профтехучилищі швейної промисловості з 01.09.1980 по 31.07.1983 згідно запису № 3 у трудовій книжці НОМЕР_4 , оскільки запис містить виправлення, не завірені належним чином.

Оцінюючи дії відповідача щодо відмови зарахувати до страхового стажу позивача період навчання в Берегівському профтехучилищі швейної промисловості з 01.09.1980 по 31.07.1983 (запис № 3 у трудовій книжці), суд звертає увагу, що відповідно до інструкції «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», затвердженої постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 №162 (яка була чинна станом на момент заповнення трудової книжки позивача) та Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, записи в трудовій книжці вносяться адміністрацією підприємства, а не самим працівником. У зв`язку із цим працівник не несе відповідальності за заповнення своєї трудової книжки.

При вирішенні цього питання колегія суддів, на підставі частини 5 статті 242 КАС України, враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.09.2021 у справі № 300/860/17 «[…] За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже й не може впливати на її особисті права. Водночас працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та у свою чергу неналежний порядок ведення і заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист у частині призначення пенсії за віком. […]».

Враховуючи зазначені висновки, територіальне управління ПФУ діяло протиправно, відмовляючи позивачу у зарахуванні до його страхового стажу вказаного періоду, оскільки формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні певного періоду роботи до страхового стажу.

При цьому доводи апелянта про те, що атестат № 153/83 від 31.07.1983 не подавався позивачем разом із заявою про призначення пенсії, суд апеляційної інстанції відхиляє як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції. Як правильно зазначив суд першої інстанції, у разі недостатності поданих документів або виникнення сумнівів щодо їх належності пенсійний орган мав повноваження та можливість витребувати у позивача додаткові документи, необхідні для підтвердження відповідного періоду. Отже, відсутність атестата у матеріалах пенсійної справи на момент прийняття оскаржуваного рішення не звільняла пенсійний орган від обов`язку належним чином перевірити наведені позивачем відомості та, за необхідності, витребувати додаткові докази. Натомість наданий позивачем до суду атестат № 153/83 від 31.07.1983 безпосередньо підтверджує факт його навчання у Берегівському професійно-технічному училищі швейної промисловості протягом трьох років, а також містить відомості про здобуту професію. У сукупності із записом у трудовій книжці цей документ дає можливість достовірно встановити факт та період навчання позивача з 01.09.1980 по 31.07.1983. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для зарахування спірного періоду навчання до стажу позивача. Тому суд відхиляє аргументи відповідача-2 у зв`язку із їх помилковістю, а спірний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Крім того, суд першої інстанції правильно визначив належний у цій справі спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача від 30.04.2025 з урахуванням періоду навчання з 01.09.1980 по 31.07.1983.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначення належного відповідача у цій справі. Оскільки заява позивача від 30.04.2025 була розглянута за принципом екстериторіальності саме ГУ ПФУ у Львівській області, яке за результатами її розгляду прийняло оскаржуване рішення від 07.05.2025 року № 104050005065, саме цей орган є належним відповідачем у спірних правовідносинах. Натомість ГУ ПФУ в Київській області заяву позивача по суті не розглядало та оскаржуваного рішення не приймало. Відтак, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до ГУ ПФУ в Київській області є правильним.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно застосував норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та не містять підстав, передбачених статтею 317 КАС України, для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

З огляду на висновок по суті апеляційної скарги суд покладає понесені апелянтом судові витрати на нього.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі № 380/15570/25 – без змін.

Понесені апелянтом судові витрати покласти на нього.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Головуючий суддя Р. М. Москаль

судді Т. М. Димарчук

П. І. Сало

Повне судове рішення складено 03.09.26