Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №380/9402/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 03 вересня 2026 р.

Справа: №380/9402/24

Суддя: Кухтей Руслан Віталійович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/9402/24 пров. № А/857/11879/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді : Кухтея Р.В.,

суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року (ухвалене головуючим-суддею Коморним О.І. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – в/ч НОМЕР_1 , відповідач), в якому просив визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні з 01.01.2020 по 29.01.2024 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні йому грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в період з 2020 року по 2024 рік, за які такі допомоги нараховувалися та виплачувалися, зобов`язати в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату йому з 01.01.2020 по 29.01.2024 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022, матеріальної допомоги (скрута) за 2020, 2021, 2022, 2023, компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” станом на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01 січня року у розмірі 2481,00 гривні, Законом України “Про Державний бюджет України на рік” станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 гривні, Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” станом на 01 січня 2024 року у розмірі 3028,00 гривні відповідно, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44), зобов`язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому з 01.06.2023 по 31.12.2023 додаткову грошову винагороду передбачу постановою КМУ №168 від 28.02.2022 для військовослужбовців, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) у розмірі від 15000 до 30000 гривень та зобов`язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по день фактичної виплати такої заборгованості.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 позовні вимоги задоволено частково.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що постановою КМУ №103 від 21.02.2018 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова №103) внесено зміни, зокрема, до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова №704), який викладено в такій редакції: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”. Відповідачем при розрахунку розміру грошового забезпечення позивача застосовувалася саме ця норма. Також, зазначає, що примітки до додатків до Постанови №704 за своїм змістом лише роз`яснюють механізм обчислення посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання. Щодо виплати додаткової грошової винагороди за період з 01.06.2023 по 31.12.2023, зазначає, що відповідно до наказу командира позивач отримав виплату в повному обсязі, пропорційно періодам здійснення підготовки персоналу.

Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що позивач у період з 03.10.2017 по 29.01.2024 перебував на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 .

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №30 від 29.01.2024 у зв`язку зі звільненням за станом здоров`я позивача було виключено зі списків особового складу.

06.02.2024 позивач звернувся до відповідача із запитом щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період з 03.10.2017 по день виключення зі списків особового складу. Також позивач просив надати довідку про нараховане грошове забезпечення за період з 03.10.2017 по 29.01.2024.

Листом від 22.02.2024 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення у зв`язку з відсутністю фінансування. Водночас зазначено, що у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, а обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з квітня 2018 року. Згідно з розрахунками відповідача, право на індексацію грошового забезпечення виникло у грудні 2018 року за індексом 3,7%, обчисленим наростаючим підсумком з квітня 2018 року.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо нарахування грошового забезпечення протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що у період із 03.10.2017 по 29.01.2024 позивачу нараховувався та виплачувався основні, додаткові види, щомісячні, одноразові додаткові види грошового забезпечення з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, а тому суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо не визначення в період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно розміру посадового окладу та окладу зі військовим званням із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 згідно пункту 4 Постанови №704. При цьому вимоги в частині здійснення перерахунку грошового забезпечення з 20.05.2023 до 29.01.2024 є необґрунтованими, оскільки з 20.05.2023, пункт 4 Постанови №704 діяв у редакції постанови КМУ №481 від 12.05.2023, яка набрала чинності 20.05.2023, та передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Суд зазначив, що позивачу було виплачено грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, матеріальну допомогу (скрута), компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, а також одноразову грошову допомогу при звільненні за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, а оскільки ці виплати обраховуються в розмірі місячного грошового забезпечення, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок зазначених виплат за 2020– 2023 роки з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня кожного відповідного року. Щодо компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд дійшов висновку про її передчасність. Щодо виплати додаткової винагороди за період з 01.06.2023 по 31.12.2023, суд зазначив, що докази виплати додаткової винагороди в розмірі 25000 грн за періоди здійснення підготовки персоналу, зокрема з 08.06.2023 по 14.06.2023 та з 04.09.2023 по 12.09.2023 згідно наданого наказу відповідачем №01-АД від 03.01.2024 в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині та не вбачає підстав для застосування положень частини другої цієї статті.

Частиною четвертою статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011) передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою №704 було затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до п.2 Постанови №704, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції) встановлювалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містили примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Тобто, вказані додатки до п.4 Постанови №704 дублювали положення п.4 цієї Постанови в частині зазначення розрахункової величини - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

Постанова №704 набрала чинності з 01.03.2018.

Пунктом 6 Постанови №103 пункт 4 Постанови №704 викладено в такій редакції : “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”.

Вказана постанова набрала чинності 24.02.2018.

Отже, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103.

Відповідно, відновлено редакцію пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та якою визначалось граничну нижню величину, яка береться для розрахунку посадового окладу, що складає розмір прожиткового мінімуму, встановлений на 1 січня відповідного року, але не менше 50% мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року.

Водночас, Законом України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” №2017-III від 05.10.2000 (далі - Закон №2017) прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти, віднесено до базового державного соціального стандарту.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Колегія суддів зазначає, що зазначення у п.4 Постанови №704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон №2262).

При цьому, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону №2262, зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно з Законами України про Державний бюджет на 2020 - 2023 роки змінювався прожитковий мінімум з 01 січня відповідних років.

Отже, оскільки прожитковий мінімум як базовий державний стандарт змінений законодавцем у 2020 - 2023 роках, а тому для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, на думку суду апеляційної інстанції, підлягає застосуванню п.4 Постанови №704 в редакції чинній до внесення змін Постановою №103 з використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідні роки).

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02.08.2022 по справі №440/6017/21, від 19.10.2022 по справі №400/6214/21, від 11.09.2022 по справі №500/1813/21.

З матеріалів справи видно, що позивачу з 03.10.2017 по 29.01.2024 нараховувалися та виплачувалися основні, додаткові види, щомісячні, одноразові додаткові види грошового забезпечення з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018.

Отже, за встановлених обставин справи, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосування відповідачем за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, при нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення, є протиправним.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що виплата грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану основну відпустку та грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем протиправно не здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення з 29.01.2020 по 19.05.2023 вищевказаних виплат, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного (2020, 2021, 2022, 2023) року.

Щодо виплати додаткової винагороди за період з 01.06.2023 по 31.12.2023 колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 2 Розділу ХХХІV наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 “Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” під час дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода, відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, виплачується в розмірі від 15 000 до 30 000 гривень.

Ця винагорода призначена для військовослужбовців, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), пропорційно часу, витраченому на підготовку та навчання персоналу (у розрахунку на місяць).

Як вірно встановлено судом, згідно з додатком до наказу командира в/ч НОМЕР_1 №10-АД від 03.01.2024 “Про виплату додаткової винагороди керівному та інструкторському складу військової частини”, пунктом 99 Списку інструкторського складу (офіцерський склад) ОСОБА_1 має право на виплату додаткової винагороди в розмірі 25 000 грн за періоди здійснення підготовки персоналу, зокрема з 08.06.2023 по 14.06.2023 та з 04.09.2023 по 12.09.2023.

З картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2023 рік премія захисникам виплачена в сумі 30000,00 грн у січні 2023 року, в сумі 30000,00 грн у лютому 2023 року та у сумі 23225,76 грн у жовтні 2023 року.

При цьому, докази виплати додаткової винагороди в розмірі 25000 грн за періоди здійснення підготовки персоналу з 08.06.2023 по 14.06.2023 та з 04.09.2023 по 12.09.2023 згідно наданого наказу відповідачем №01-АД від 03.01.2024 не надано.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині шляхом зобов`язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу з 08.06.2023 по 14.06.2023 та з 04.09.2023 по 12.09.2023 додаткову грошову винагороду передбачу постановою КМУ №168 для військовослужбовців, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) у розмірі від 15 000 до 30 000 гривень, з урахуванням виплачених сум.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення даного позову.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року по справі №380/9402/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей

судді С. П. Нос

С. М. Шевчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua