Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №520/4698/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 р. Справа № 520/4698/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 по справі № 520/4698/26

за позовом ОСОБА_1

до Комунального некомерційного підприємствка "МІСЬКА КЛІНІЧНА БАГАТОПРОФІЛЬНА ЛІКАРНЯ № 25" Харківської міської ради

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду 15.06.2026 звернувся позивач із заявою про визнання протиправними дій відповідача, на виконання рішення суду в порядку ст. 383 КАС України , в якій просить суд:

Визнати протиправною та незаконною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства “Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25” Харківської міської ради", яка полягає у свідомому неналежному невиконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 по справі № 520/4698/26.

Направити на адресу Харківської міської ради окрему ухвалу в порядку ст.249 КАС України у зв`язку з неналежною організацією роботи Відповідача та встановити строк для усунення відповідних недоліків.

Крім того просив, витребувати у Відповідача докази виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 по справі № 520/4698/26, а саме лист від 02.06.2026 № 1377/0/639/26 та докази його направлення на адресу позивача.

В обґрунтування заяви, зазначено, що Постановою заступника начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 04.06.2026 було відкрито виконавче провадження на підставі вищевказаного рішення суду. 04.06.2026 заступника начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесені постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. 15.06.2026 на адресу органу ДВС звернувся представник Відповідача з заявами від 12.06.2026 та від 13.06.2026 про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з нібито фактичним виконанням та скасування постанови про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 заяву позивача про визнання протиправними дій відповідача, на виконання рішення суду в порядку ст. 383 КАС України, по справі № 520/520/4698/26 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "МІСЬКА КЛІНІЧНА БАГАТОПРОФІЛЬНА ЛІКАРНЯ № 25" Харківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.

Позивач не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 у справі 520/4698/26 та прийняте нове рішення, яким задовольнити первісну заяву у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що з листа відповідача від 02.06.2026, який надійшов на електронну адресу апелянта лише 17.06.2026, убачається, що за результатами розгляду відповідного звернення відповідач повідомив про відсутність у КНП “МКБЛ № 25” мультидисциплінарної онкологічної комісії та надав, зокрема, копію наказу директора відповідача від 10.02.2025 № 77 “Про організацію роботи мультидисциплінарної робочої групи по діагностиці та лікуванню онкологічних та онкогематологічних захворювань”, а також інші документи.

Скаржник вказує, що саме у зв`язку із наданням відповідачем зазначеної інформації він звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з відповідним позовом, за результатами розгляду якого суд дійшов висновку про протиправність наданої відповідачем відповіді та зазначив про недостовірність наведеної в ній інформації. На думку апелянта, після ухвалення судового рішення відповідач фактично повторно зазначив ту саму інформацію, яка вже була предметом судової оцінки, а також надав документи щодо діяльності мультидисциплінарної робочої групи, про які позивач у своєму запиті від 04.02.2026 не просив, оскільки зазначений запит стосувався іншої комісії.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність дій відповідача та належне виконання ним судового рішення. Зазначає, що під час перевірки виконання судового рішення суд має оцінювати не лише формальне надання відповідачем певної відповіді чи документів, а й їх відповідність змісту та способу виконання, визначеному судовим рішенням. На думку скаржника, у разі встановлення невідповідності фактичних дій боржника змісту судового рішення особа не повинна бути змушена звертатися з новим позовом для встановлення факту неналежного виконання вже ухваленого судового рішення.

Крім того, апелянт звертає увагу на суперечності у відомостях щодо діяльності відповідача у сфері надання онкологічної допомоги. Зокрема, відповідач надав документи щодо діяльності мультидисциплінарної робочої групи, створеної наказом його керівника від 10.02.2025 № 77. Водночас позивачем до суду було надано висновок (рекомендацію) мультидисциплінарної онкологічної комісії від 30.07.2025, що міститься у медичній документації пацієнта.

У зв`язку з цим, на думку скаржника, залишаються невирішеними питання щодо того, які саме комісії або робочі групи здійснювали діяльність у відповідача за онкологічним напрямом станом на 30.07.2025, чи була правомочною мультидисциплінарна онкологічна комісія, висновок якої датований 30.07.2025, у якому складі вона діяла та на яких правових підставах. Окремо апелянт звертає увагу на необхідність з`ясування причин одночасного функціонування у відповідача мультидисциплінарної робочої групи та мультидисциплінарної онкологічної комісії, діяльність яких, за твердженням скаржника, фактично має аналогічний предмет.

Відповідач реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу та просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 без змін.

Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 312 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 за № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 за № 11-рп/2012).

Виконання судового рішення, як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд”, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень (п. 40).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

У разі невиконання судового рішення позивачка має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.

Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частин 2, 4 вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Частина 1 ст. 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Аналіз наведеного вказує, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. Разом з цим виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід`ємною складовою права на судовий захист.

Процесуальним засобом забезпечення належного та своєчасного виконання судового рішення є судовий контроль, підстави та порядок здійснення якого визначені зокрема статтею 383 КАС України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною 2 статті 383 КАС України встановлено вимоги до поданої заяви. Зокрема, зазначено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Згідно з частиною 6 статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З системного аналізу зазначених норм права випливає, що стаття 383 КАС України передбачає спеціальний механізм судового контролю, надаючи позивачу, на користь якого ухвалено рішення суду, право подати заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням. Цей механізм спрямований на забезпечення ефективного виконання судових рішень і є оперативним способом захисту прав, вже підтверджених судом.

Судовий контроль за виконанням судового рішення, передбачений положеннями ст. 383 КАС України, стосується забезпечення реалізації вже визначених судом прав та обов`язків у межах існуючого рішення. Натомість, підставою для нового позову є виникнення нових правовідносин, коли суб`єкт владних повноважень приймає нові рішення або вчиняє нові дії (навіть якщо вони формально пов`язані з виконанням попереднього рішення), які стосуються інших періодів, ґрунтуються на нових фактичних обставинах чи нормативно-правових актах, та, на думку особи, знову порушують її права чи законні інтереси.

Водночас, необхідно чітко розмежовувати ситуації, коли йдеться виключно про невиконання або неналежне виконання вже ухваленого судового рішення, що охоплюється ст.383 КАС України, та ситуації, коли на підставі або у зв`язку з виконанням рішення суду суб`єкт владних повноважень вчиняє нові дії або приймає нові рішення, які, на думку позивача, знову порушують його права, або коли спір стосується аспектів, які не були предметом розгляду у справі, хоча й виникли у зв`язку з нею, особливо коли ці нові рішення та дії ґрунтуються на нових нормативно-правових актах та приймаються у формі окремих індивідуальних актів, що безпосередньо впливають на права та обов`язки особи і не є простою констатацією виконання попереднього судового рішення.

Існування спеціального порядку судового контролю за виконанням судових рішень, передбаченого ст.383 КАС України, не позбавляє особу права на звернення до суду з новим адміністративним позовом, якщо дії чи рішення суб`єкта владних повноважень, хоч і вчинені в контексті виконання рішення суду, за своєю суттю виходять за межі простого механізму його виконання, стосуються нових правових підстав, нових обставин (наприклад, застосування нових нормативних актів, розміру прожиткового мінімуму за інші періоди, що не були охоплені попереднім рішенням) та створюють нові юридичні наслідки для особи, які, на її думку, порушують її права. Позовне провадження у таких випадках є належним та процесуально допустимим способом захисту і не суперечить логіці інституту судового контролю, який має вужчу спрямованість - на забезпечення реалізації вже винесеного судового акту в тій частині, в якій права та обов`язки сторін були чітко визначені.

Як встановлено судом, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2026, яке набрало законної сили, суд визнав протиправним дії Комунального некомерційного підприємства “Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25” Харківської міської ради", які полягають у наданні недостовірної інформації на запит Позивача про доступ до публічної інформації від 04.02.2026 та зобов`язав КНП “Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25” Харківської міської ради надати відповідь на запит Позивача від 04.02.2026 про публічну інформацію, у спосіб передбачений Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Отже, таким рішенням суд зобов`язав повторно розглянути заяву ОСОБА_1 .

Як убачається зі змісту рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2026, визнаючи протиправним дії Комунального некомерційного підприємства “Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25” Харківської міської ради" суд виходив з того, що з відповіді відповідача від 20.02.2026 вбачається, що відповідач, керуючись Законом України "Про доступ до публічної інформації" повідомляв про відсутність на підприємстві фіксації на будь-яких носіях інформації про мультидисциплінарну онкологічну комісію.

У відзиві на позовну заяву відповідач пояснив, що на підприємстві діє саме «мультидисциплінарна робоча група з діагностики та лікування онкологічних та онкогематологічних захворювань, діяльність якої врегульована відповідним наказом про організацію її роботи», тоді як Відповідач керувався саме «юридично коректним найменуванням».

Однак суд вважає, що невірне формулювання позивачем назви не може бути підставою для відмови у наданні запитуваної інформації.

При цьому як встановлено судом, станом на 30.07.2025 у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25» Харківської міської ради діяла саме саме мультидисциплінарна онкологічна комісія, що підтверджується наявною у матеріалах справи рекомендацією мультидисциплінарної онкологічна комісія від 30.07.2025 (а.с. 6).

Отже станом на 30.07.2025 року у КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25» Харківської міської ради діяла саме мультидисциплінарна онкологічна комісія, що на переконання суду свідчить, що відповідач розумів щодо якої комісії позивач намагався отримати інформацію в запиті від 27.11.2025 року, так і в запиті 04.02.2026 року.

Оцінюючи вказану відповідь суд зазначав, що вона за своїм змістом є відмовою у наданні публічної інформації в силу п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VI. При цьому, відповідач, якому за характером діяльності має бути відомо, хто володіє запитуваною інформацією, у порушення ч. 3 ст. 22 Закону № 2939-VI, не направив запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. Отже , станом на 30.07.2025 року у КНП “Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25” Харківської міської ради діяла саме мультидисциплінарна онкологічна комісія, що на переконання суду свідчить, що відповідач розумів щодо якої комісії позивач намагався отримати інформацію в запиті від 27.11.2025 року, так і в запиті 04.02.2026 року.

Підсумовуючи викладене, суд констатує, що надана відповідачем відповідь за своїм змістом може вважатись виявом надмірного формалізму та порушує принцип належного урядування, оскільки відповідач, надавши відповіді, діяв формально, не лише не надав запитувану інформацію, але й не намагався сприяти позивачу у реалізації наданого йому статтею 34 Конституції України права на отримання інформації, зокрема не уточнив у Позивача про яку саме комісію хоче дізнатись позивач.

Обираючи належний та ефективний спосіб відновлення порушеного права позивача суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача надати відповідь на запит Позивача від 04.02.2026 про публічну інформацію, у спосіб передбачений Законом України "Про доступ до публічної інформації".

На виконання рішення суду у цій справі відповідач надав відповідь листом №1377/0/639-26 від 02.06.2026 в якому повідомив позивача, що у КНП “МКБЛ № 25” XMP відсутня мультидисциплінарна онкологічна комісія. Відповідно до пункту першого частини першої статті 22 Закону України “Про доступ до публічної інформації” (далі - Закон) розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадку, якщо він не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Водночас повідомлено, що у КНП “МКБЛ № 25” ХМР функціонує мультидисциплінарна робоча група по діагностиці та комплексному лікуванню онкологічних та онкогематологічних захворювань та надаємо копії документів (наказ про створення робочої групи, склад робочої групи, Порядок підготовки висновку), що додаються.

На виконання вимог роз`яснено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядника інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

До наданого листа відповідачем було долучено: Копію наказу від 10.02.2025 № 77 - на 1 арк.; Копію складу мультидисциплінарної робочої групи по діагностиці та комплексному лікуванню онкологічних та онкогематологічних захворювань - на 2 арк.; Копію Порядку підготовки висновку мультидисциплінарної робочої групи по діагностиці та комплексному лікуванню онкологічних та онкогематологічних захворювань - на 1 арк..

Отже, предметом поданої позивачем заяви є не усунення перешкод у виконанні вже встановлених судом у справі № 520/4698/26 зобов`язань, а перевірка правомірності нового рішення та дій відповідача, які стосуються нових обставин, що не можуть бути предметом судового розгляду та оцінки в межах розгляду заяви поданої в порядку ст. 383 КАС України.

За встановлених судом обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач виконав рішення суду від 17.04.2026 у межах покладених на нього зобов`язань та з урахуванням висновків суду, викладених у зазначеному рішенні від 17.04.2026.

Колегія суддів зазначає, що рішення від 17.04.2026 є окремим індивідуальним актом, що має самостійне правове значення та породжує нові правові наслідки для позивача, навіть якщо формально пов`язані з виконанням вказаного рішення суду. Воно не є лише способом реалізації вже визначених судом зобов`язань, а тому може бути предметом нового позову.

З огляду на те, що мають місце дії, які вчинені відповідачем у нових правовідносинах з позивачем, а не при виконанні резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 у справі № 520/4698/26 суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заява позивача підлягає залишенню без задоволення.

В аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні суд апеляційної інстанції враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд апеляційної інстанції також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) № 18390/91, пункт 29).

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 по справі № 520/4698/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова