Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №399/149/26 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

іменем України

04 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 399/149/26

провадження № 22-ц/4809/1480/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Карпенка О.Л.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 27 травня 2026 року у складі судді Шульженко В.В.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі по тексту - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулосяв суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказало, що 02.03.2020 між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» (далі по тексту - АТ «Укрсиббанк») та ОСОБА_1 укладено Договір про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування №96240139000 № рах НОМЕР_1 , відповідно до умов якого відповідачу було надано ліміт кредитування у розмірі 20000 грн.

АТ «Укрсиббанк» умови кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит, а саме надало ОСОБА_1 грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами договору. ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконала, у зв`язку із чим виникла заборгованість за кредитом у розмірі 26129,12 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 19033,23 грн; заборгованість за відсотками – 7038,39 грн; заборгованість за комісією – 57,5 грн.

10.12.2020 АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №194, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Укрсиббанк», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором від 02.03.2020 №96240139000.

Оскільки ТОВ «ФК «Кредит-капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, а тому просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 02.03.2020 №96240139000.

Посилаючись на зазначені обставини просило суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по кредитному договору та судові витрати.

Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 27 травня 2026 рокуу задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ТОВ «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до вимог ч.1 ст.368, ч.1 ст.369 ЦК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи убачається, що 02.03.2020 ОСОБА_1 звернулась до АТ «Укрсиббанк» з анкетою-заявкою на надання споживчого кредиту за програмою «Револьверна кредитна картка» із сумою кредитного ліміту в розмірі 20000,00 грн та строком дії ліміту кредитування 24 місяці (а.с.11).

02.03.2020 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладений договір-анкета про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з правилами) №96240139000, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано ліміт кредитування у розмірі 20000,00 грн, строк дії ліміту кредитування з дати укладання договору по 05.03.2022. Відповідно до договору-анкети №94444475000 передбачено процентну ставку - 55% річних. Згідно із п.1.2 указаного договору банк встановлює ліміт овердрафту на картковому рахунку клієнта, а клієнт зобов`язується повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених цим договором-анкетою та Правилами. Підпунктом 2.1.4 договору передбачено Умови обслуговування ліміту кредитування, а саме щомісячна комісія за розрахунково-касове обслуговування у відповідності до тарифного плану; процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки, річних 55%; процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями, річних 55%; процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями, протягом пільгового періоду 0,00 %; пільговий період для погашення заборгованості до 56 днів. Підпунктом 2.1.5 договору сторони погодили наступне визначення орієнтовної загальної вартості ліміту кредитування, зокрема, розрахунок карткою в терміналі – 50000 грн; розрахована банком мінімальна сума поповнення карткового рахунку (усереднено за 24 місяці) 3230,00 грн, з них на погашення процентів та комісії - 1147 грн, на зменшення строкової заборгованості - 2084,00 грн; орієнтована загальна вартість ліміту кредитування - 77520,00 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка ліміту кредитування - 55% (а.с.12-13).

Також 02.03.2020 ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту (а.с.15-16).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості убачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 02.03.2020 №96240139000 складає 26129,12 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту – 19033,23 грн; заборгованість за відсотками – 7038,39 грн; заборгованість за комісією – 57,5 грн (а.с.34).

10.12.2020 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №194, за яким відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором від 02.03.2020 №96240139000. Між Товариствами також підписано Акт взаємозаліку від 10.12.2020 та Акт приймання – передачі права вимоги від 10.12.2020 (а.с.35-42).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу від 10.12.2020 №194 АТ «Укрсиббанк» відступив позивачу право вимоги до боржника ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості становить 26129,12 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту – 19033,23 грн; заборгованість за відсотками – 7038,39 грн; заборгованість за комісією – 57,5 грн (а.с.40).

Також у матеріалах справи наявні виписки руху коштів по рахунку, відкритого на ОСОБА_1 (а.с.21-33).

Як убачається з вказаних виписок, ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами, брала кошти, їй нараховувалися відсотки «стандартні проценти», та відповідно сплачувала кошти, що відображено записами «зарахування коштів».

Відповідно до наданих виписок по рахунку ОСОБА_1 за розрахунковий період 11.11.2020-10.12.2020 було зараховано кошти в сумі 26129,12 грн, а в подальшому з наданих суду виписок по рахунку відображається відсутність заборгованості.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що виписки по рахунку ОСОБА_1 свідчать про відсутність заборгованості.

Апеляційний суд не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, як визначено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У силу частин 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Згідно із положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

За змістом ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи убачається, що кредитний договір від 02.03.2020 №96240139000 був фізично підписаний ОСОБА_1 ..

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Із урахуванням установлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів вважає, що позивачем надано належні і допустимі докази, які підтверджують укладеність між відповідачем та первісним кредитором вищевказаного кредитного договору.

Отже, наведене безумовно свідчить про те, що ОСОБА_1 ознайомилася і погодилася з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем копії документів, зокрема кредитного договору та паспорту кредиту, є допустимими письмовими доказами.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

Крім того, у постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.02.2018 у справі № 2-127/11 зазначено, що «скориставшись правом на врегулювання відносин у договорі, первинний кредитор та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на власний розсуд визначили момент виникнення у фактора права вимоги. Так, в пункті 4.1. укладеного між ними договору визначено, що право власності на права вимоги, які відступаються за укладеним договором, вважається таким, що перейшло від клієнта (ПАТ «УкрСиббанк») до фактора (ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») в день підписання акту приймання-передачі права вимоги.

Встановлено, що на підтвердження факту набуття ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором позивач надав копії відповідних документів – договору факторингу та переданого реєстру боржників.

Договором факторингу від 10.12.2020 №194 передбачено момент набуття ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги в день підписання акту приймання-передачі права вимоги.

Отже, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до боржника в день підписання акту приймання-передачі права вимоги. За таких умов, позивач як новий кредитор у зобов`язанні має право на звернення із вимогою до боржника відповідача.

Колегія суддів вважає доведеною обставину, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за договором від 02.03.2020 №96240139000.

Відповідно до статті 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами кредитний договір не містить заборони заміни кредитора у зобов`язанні без згоди боржника. Таким чином, у разі неотримання боржником повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, позичальник не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредиторові і таке виконання є належним.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1)назву документа (форми); 2)дату складання; 3)найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4)зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

У постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі №169/506/17, від 24 червня 2021 року у справі №686/19271/19 зроблено висновки, що факт отримання та повернення грошових коштів доводять банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення (виплати) грошей до (з) каси товариства.

Отже, належними та допустимими доказами внесення/повернення особою коштів у готівковій формі можуть бути прибуткові та видаткові касові ордери, а у випадку внесення/повернення коштів у безготівковій формі таким доказом може бути відповідна банківська виписка.

Таким чином, банківська виписка по особовому рахунку є належним доказом отримання кредитних коштів саме відповідачем, їх суми та розміру сплачених коштів відповідачем на погашення заборгованості.

Апеляційний суд, дослідивши надані позивачем відомості про рух коштів вважає, що вони підтверджують факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, а відтак це і є виписка по рахунку, який належить відповідачу, у розумінні пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України.

Проаналізувавши надані позивачем відомості із виписки «рух коштів по рахунку картки з лімітом» встановлено, що дійсно 09.12.2020 здійснено «зарахування коштів» на рахунок ОСОБА_1 в сумі 26129,12 грн.

Проте, апеляційний суд звертає увагу, що таке зарахування коштів на рахунок відповідача не може підтверджувати виконання саме ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань.

Вказаний платіж здійснено не ОСОБА_1 , а ТОВ «ФК «Кредит Капітал» на виконання укладеного з АТ «Укрсиббанк» договору факторингу від 10.12.2020 №194, оскільки ця дія є необхідною для запобігання продовження існування в системі Банку нарахувань після відступлення права вимоги.

За специфікою обліку карткового рахунку № НОМЕР_1 , дані у поточному операційному дні відповідають даним аналітичного обліку Карткового рахунку №26208966466686 за попередній операційний день відповідно до регламенту закриття операційного дня у системі, в якій обліковувався картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Отже, кінець банківської виписки закінчується списанням боргу не у зв`язку із погашенням заборгованості відповідачем, а через те, що АТ «Укрсиббанк» було укладено договір факторингу від 10.12.2020 №194 та право вимоги за кредитним договором від 02.03.2020 №96240139000 вже перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а АТ «Укрсиббанк» так закінчує свої нарахування у системі.

Зокрема, на підтвердження виконання ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» умов договору факторингу до позовної заяви було долучено платіжне доручення № 20387 від 10.12.2020, яке підтверджує оплату суму фінансування за договором факторингу(а.с.43).

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Тобто, доведення факту повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, є обов`язком ОСОБА_1 , як позичальника.

Водночас, ОСОБА_1 належних, достатніх та достовірних доказів у підтвердження погашення нею заборгованості у повному обсязі та відсутності заборгованості, зокрема, квитанції про сплату нею боргу на рахунок АТ «Укрсиббанк» не надала.

За таких обставин, у суду першої інстанції були відсутні обґрунтовані та достатні підстави для відмови в задоволенні позову.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» убачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 02.03.2020 №96240139000 складає 26129,12 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 19033,23 грн; заборгованість за відсотками – 7038,39 грн; заборгованість за комісією – 57,5 грн (а.с.34).

Вказане нарахування позивачем заборгованості ґрунтується на умовах договору та здійснено в межах дії кредитного договору.

Крім того, наданий позивачем розрахунок відповідачем не спростований та власний контрозрахунок відсутній.

Отже, після відступлення позивачу права грошової вимоги до ОСОБА_1 , відповідач не здійснила погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», ні на рахунки попереднього кредитора АТ «Укрсиббанк».

Статтею 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Отже, висновок суду першої інстанції щодо відсутності у ОСОБА_1 заборгованості є помилковим та наслідком неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 13 ст.141 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати, які було сплачено за подання позовної заяви у розмірі 2662,40 грн та подання апеляційної скарги по справі у розмірі 3993,60 грн, а всього 6656 грн.

Відповідно до ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2023 року у справі № 340/4492/22 дійшов висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заявлено про компенсацію витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 8000 грн. На підтвердження таких витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 №0107, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка М. .та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», Акт наданих послуг від 13.02.2026 №1460на суму 8000 грн, детальний опис наданих послуг від 13.02.2026 до акту від 13.02.2026 №1460 за договором пронадання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 №0107 та ордер серії ВС №1381377 (а.с.49-52).

При цьому відповідач будь-яких заперечень щодо розміру таких витрат не подала, відтак заявлений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката в суді першої інстанції залишився неспростований. Колегія суддів приходить до висновку про задоволення витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити.

Рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 27 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 АДРЕСА_1 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 3-й поверх) заборгованість за кредитним договором від 02.03.2020 №96240139000 у розмірі 26129 (двадцять шість тисяч сто двадцять дев`ять) грн 12 коп, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 19033,23 грн; заборгованість за відсотками – 7038,39 грн; заборгованість за комісією – 57,5 грн

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 АДРЕСА_1 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 3-й поверх) судовий збір у розмірі 6656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 АДРЕСА_1 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 3-й поверх) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді C.М. Єгорова

О.Л. Карпенко