Вирок від 03 вересня 2026 р. у справі №758/15392/26 — Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/15392/26

Провадження № 1-кп/758/1911/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.09.2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

розглянувши без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження в порядку спрощеного провадження складений прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026105070000202 від 09.04.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Київ, неодружений, з вищою освітою, місце проживання зареєстроване та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового розслідування встановлені фактичні обставини кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Солдат ОСОБА_2 проходить військову службу за призовом під час мобілізації з 17.11.2025 та до цього часу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія-електрика польової лазні взводу матеріального забезпечення танкового батальйону.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Окрім того, ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцем, зобов`язаний додержуватися вимог ст. ст. 6, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» на території України встановлюються заходи контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що передбачають окрім іншого: визначення основних умов, вимог, правил і системи заходів, пов`язаних з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин в Україні; ліцензування відповідних видів діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; запровадження системи дозволів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та контролю за дотриманням дозвільних документів; застосування заборон та обмежень щодо обігу окремих наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та встановлення квот, у межах яких здійснюються виробництво, виготовлення, зберігання, ввезення на територію України, вивезення з території України наркотичних засобів і психотропних речовин; відпуск фізичним особам наркотичних засобів, психотропних речовин лише за рецептом лікаря і відповідно до медичних показань; встановлення обмежень, пов`язаних з виконанням окремих видів діяльності (робіт, професій, служби) у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; запровадження відповідальності за порушення законодавства про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори; інші заходи, передбачені Законом та міжнародними договорами України.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин на території України дозволяється лише в цілях і в порядку, встановлених цим Законом, а в передбачених ним випадках - у порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та відповідних центральних органів виконавчої влади.

PVP(1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», «Список №2 Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в Таблиці І, є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

Згідно наказу № 634 від 29.07.2010 року Міністерства охорони здоров`я України «Про внесення змін до наказу МОЗ від 01.08.2000 № 188» встановлено, що до 0,15 г PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-ону) є невеликим розміром, від 1,5 до 15,0 г є великим розміром, 15,0 і більше є особливо великим розміром.

Так, в один з днів, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 11 год 30 хв 09.04.2026 за невстановлених обставин, ОСОБА_2 діючи умисно, з метою особистого вживання без мети збуту, у порушення вищенаведених нормативно-правових актів, незаконно придбав поліетиленовий пакет із пазовою застібкою в середині якого знаходилась кристалічна речовина білого кольору масою 0,217 г, яка містила в собі особливо небезпечну психотропну речовину обіг якої заборонено - PVP загальною масою 0,163 г та для подальшого вживання незаконно зберігав її при собі без мети збуту.

Під час перебування ОСОБА_2 09.04.2026 приблизно о 12 год 00 хв поблизу будинку № 5 по вул. Їжакевича у м. Києві, останній був зупинений працівниками поліції. За результатами проведення затримання виявлено факт незаконного зберігання ОСОБА_2 у лівій кишені кофти, яка була одягнена на ньому, поліетиленового пакету із пазовою застібкою в середині якого знаходилась кристалічна речовина білого кольору масою 0,217 г, яка містила в собі особливо небезпечну психотропну речовину обіг якої заборонено - PVP загальною масою 0,163 г, яку у подальшому вилучено.

Дії обвинуваченого кваліфіковані за ч.1 ст. 309 КК України - незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.

Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, судом встановлено, що обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, повністю згоден із встановленими органом досудового розслідування обставинами вчиненого ним проступку, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження, передбачене ч. 1 ст. 394 КПК України, і у присутності захисника - адвоката ОСОБА_3 подав до суду письмову заяву про розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні, просив визначити покарання у виді штрафу.

До обвинувального акту прокурором додано клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що обвинувачений беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності, у відповідності до положень ч. 1 ст. 302 КПК України просить суд розглянути дане кримінальне провадження, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Положеннями ч. 2 та 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних, проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Разом з цим, судом встановлено, що на виконання вимог ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акту з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні додані:

1) письмова заява ОСОБА_2 від 31 серпня 2026 року, складена в присутності захисника адвоката ОСОБА_3 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні;

2) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання ОСОБА_2 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч.1 ст. 309 КК України.

Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, передбаченому ст. 381-382 КПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось.

Обставини вчинення указаного кримінального проступку не оспорюються учасниками судового провадження, про що свідчать додані до обвинувального акту на виконання вимог ч. 3 ст. 302 КПК України: 1) заява обвинуваченого, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні; 2) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

Згідно з ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали кримінального провадження, керуючись вимогами КПК України щодо особливостей спрощеного провадження стосовно кримінальних проступків, суд дійшов висновку, що подія кримінального проступку мала місце, вина обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, доведена, при цьому дії обвинуваченого кваліфіковані правильно.

Оцінивши сукупність зібраних під час дізнання доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом доведена подія кримінального правопорушення, місце, час, спосіб та наслідки його вчинення, а також форма вини та мотиви вчинення обвинуваченим кримінального проступку.

Таким чином, суд визнає доведеним обвинувачення стосовно ОСОБА_2 , в незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчинені кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч.1 ст.309 КК України.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_2 відповідно до статті 66 КК України, є щире каяття

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2 , відповідно до статті 67 КК України, не встановлено.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Отже, згідно з вимогами ст. 65 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, що згідно з ст. 12 КК України є кримінальним проступком; особу винного, який за місцем несення служби характеризується посередньо, не має на утриманні малолітніх дітей, не одружений, на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Крім того, під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому судом враховано його позицію щодо призначення покарання у виді штрафу.

Вирішуючи питання про вид покарання ОСОБА_2 суд бере до уваги те, що санкція ч.1 ст. 309 КК України передбачає альтернативні види покарання, а більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Одночасно суд ураховує, що досягнення мети запобігання вчиненню кримінальних правопорушень самим засудженим відбувається шляхом такого впливу покарання на винного, який позбавляє його можливості вчиняти нові кримінальні правопорушення. Такого результату може бути досягнуто самим фактом його засудження і тим більше - виконанням покарання, коли засуджена особа поставлена в такі умови, які значною мірою перешкоджають або повністю позбавляють її можливості вчинити нове кримінальне правопорушення.

Крім того, судом враховано, що відповідно до ч.2 ст. 57 КК України виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, приватних виконавців, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.

З огляду на викладене, ураховуючи індивідуальні особливості вчиненого обвинуваченим діяння, тривалість протиправної поведінки та її наслідків, а також відомості, які характеризують обвинуваченого, вчинення кримінального правопорушення, будучи таким, який не має судимості, суд уважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді штрафу.

Отже, враховуючи дані про особу обвинуваченого та обставини вчиненого ним проступку, виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд не знаходить підстав для призначення ОСОБА_2 іншого покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст. 309 КК України, ніж штрафу.

Таке покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як самим засудженим, так і іншими особами.

Суд вирішує питання про долю речових доказів та процесуальні витрати відповідно до вимог ст. ст. 100, 124 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Запобіжний захід до ОСОБА_2 не застосовувався.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 50, 65, 66, 309 ч.1 КК України, ст.ст. 100, 124, 302, 368-371, 373-374, 376, 381-382, 392-395, 532 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однєї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрати за проведення у справі експертизи СЕ-19/111-26/21134-НЗПРАП від 27.04.2026 року в дохід держави 3850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) грн. 88 коп.

Речові докази у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026105070000202 від 09.04.2026 року, після набрання вироком законної сили, а саме:

вилучену порошкоподібну речовину білого кольору, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,163 г., поміщено до спеціального пакету # 6602093 та залишено на зберігання у камері схову Подільського УП ГУНП у м.Києві (квитанція №22579), - знищити.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

На вирок учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, а саме: вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1