Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №208/797/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/797/26

провадження № 2/208/2924/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі судді Подкопаєвої І.А.,

за участю:

- секретаря судового засідання – Компанієць І.Р.;

- представника позивача – адвоката Васильцової О.М.;

- відповідача – ОСОБА_1 ;

- відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду міста Кам`янського в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , поданим через представника – адвоката Васильцову Ольгу Миколаївну, до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про виділ частки із спільної часткової власності в самостійний об`єкт нерухомого майна, визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду міста Кам`янського звернувся ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про виділ частки із спільної часткової власності в самостійний об`єкт нерухомого майна, визнання права власності, у якому просить:

- виділити йому із спільної часткової власності в натурі в окремий об`єкт нерухомого майна 1/5 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 та складається з: житлового будинку А-1, загальною площею 32,9 кв.м., житловою площею 13,4 кв.м., сарай Г-1, погріб зі входом Ж-1, вбиральня З-1, № 6, 7 огорожі, № 13 водопровід, № 14 зливна яма, ІІ тротуар;

- визнати за ним право власності на самостійний об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: житлового будинку А-1, загальною площею 32,9 кв.м., житловою площею 13,4 кв.м., сарай Г-1, погріб зі входом Ж-1, вбиральня З-1, № 6, 7 огорожі, № 13 водопровід, № 14 зливна яма, ІІ тротуар;

- судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2026 року головуючою суддею визначено суддю Подкопаєву І.А..

Ухвалою від 11.02.2026 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче провадження, учасникам справи встановлені строки для подання заяв по суті справи.

В підготовче засідання, призначене на 12.03.2026, учасники справи з`явились, відповідач ОСОБА_4 повідомила, що вона іменується прізвищем – « ОСОБА_5 », представник позивача - адвокат Васильцова О.М. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечували, зазначили, що оформлюються документи на свою частину майна, просять відкласти розгляд справи для надання їм можливості подати документи.

Ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання 12.03.2026, суд уточнив анкетні дані відповідача – ОСОБА_6 , оголосив перерву у підготовчому засіданні через надання часу для підготовки документів відповідачами.

В підготовче засідання, призначене на 21.04.2026, учасники справи з`явились, представник позивача - адвокат Васильцова О.М. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечували, подали клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Представник позивача заявила клопотання про оголошення перерви для надання їй можливості ознайомитись з матеріалами справи.

Суд, ухвалою внесеною до протоколу судового засідання 21.04.2026, клопотання відповідача про долучення доказів задовольнив, клопотання представника позивача про оголошення перерви задовольнив.

В підготовче засідання, призначене на 21.05.2026, учасники справи з`явились, від представника позивача – адвоката Васильцової О.М. надійшло клопотання про долучення доказів, учасники справи заявили клопотання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались.

Ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання 21.05.2026, суд клопотання про долучення доказів задовольнив.

Ухвалою від 21.05.2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті, встановив загальний порядок дослідження доказів.

В судове засідання, призначене на 28.07.2026, представник позивача – адвокат Васильцова О.М. з`явилась, інші учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання 28.07.2026, суд відклав розгляд справи в зв`язку із першою неявкою відповідачів.

В судове засідання, призначене на 28.08.2026, учасники справи з`явились.

Представник позивача - адвокат Васильцова О.М. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав повністю, проти їх задоволення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнала повністю, проти їх задоволення не заперечувала, повідомила суду, що вона подала документи для проведення державної реєстрації права власності на належну їй та ОСОБА_2 частину домоволодіння як окремий об`єкт нерухомого майна, частина домоволодіння, щодо якої позивач просить визнати за ним право власності дійсно перебуває у його володінні, користуванні та власності.

Дослідивши матеріали позовної заяви та доданих до неї документів, вислухавши пояснення учасників справи, суд дійшов до таких висновків.

ОСОБА_3 є власником 1/5 частки житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: житлового будинку А-1, загальною площею 31,1 кв.м., житловою площею 13,4 кв.м., житлового будинку Б-1, загальною площею 99,1 кв.м., житловою площею 55,3 кв.м., вбиральні З-1, В-1, сарая Г-1, І-1, погрібу зі входом Ж-1, душу К-1, огорожі №№ 1-9, 11, ганок № 10, зливна яма № 12, водопровід № 13, тротуар І, ІІ, на підставі Договору дарування, посвідченого 06.10.2025 року приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Яловою О.М. за реєстровим № 2421 (а.с. 11-12).

Право власності на 1/5 частку житлового будинку АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 06.10.2025 року в Державному реєстрі речових прав (номер відомостей про речове право: 61780605), що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 446488584 від 06.10.2025 (а.с. 12, зворотній бік), інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 457900642 від 23.12.2025 (а.с. 21).

Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виданого 01.09.2025 року Комунальним підприємством «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, домоволодіння складається з: житлового будинку А-1, загальною площею 31,1 кв.м., житловою площею 13,4 кв.м., житлового будинку Б-1, загальною площею 99,1 кв.м., житловою площею 55,3 кв.м., вбиральні З-1, В-1, сарая Г-1, І-1, погрібу зі входом Ж-1, душу К-1, огорожі №№ 1-9, 11, ганок № 10, зливна яма № 12, водопровід № 13, тротуар І, ІІ (а.с. 16-20).

Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виданого 14.10.2025 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_3 , домоволодіння складається з: житлового будинку А-1, загальною площею 32,9 кв.м., житловою площею 13,4 кв.м., сарая Г-1, погріб зі входом Ж-1, вбиральні З-1, огорожі №№ 6-7, водопровід № 13, зливна яма № 14, тротуар ІІ. Зміна загальної площі житлового будинку А-1 з 31,1 кв.м. на 32,9 кв.м. сталася за рахунок знесення кухонної плити (а.с. 13-15).

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 04.02.2014 року у справі № 208/10215/13 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8 про визнання права власності та виділення частини власності в окремий об`єкт для присвоєння поштової адреси позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_9 право спільної власності на будинок Б-2 з прибудовою б-2, літньої кухні М-1 з прибудовою м-1 та навісами м1-1 та м2-1, гаражу Л-1, навісу Н-1, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 .

Виділено в самостійний об`єкт будинок Б-2 з прибудовою б-2, літньої кухні М-1 з прибудовою м-1 та навісами м1-1 та м2-1, гаражу Л-1, навісу Н-1, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 .

Рішення суду набрало законної сили 15.02.2014 року (а.с. 44-45).

Додатковим рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 04.02.2014 року у справі № 208/10215/13 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8 про визнання права власності та виділення частини власності в окремий об`єкт для присвоєння поштової адреси суд встановив, що при ухваленні рішення суду позовні вимоги задоволено повністю, але не вказана загальна та житлова площа будинку.

Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_9 право спільної власності на будинок Б-2, загальною площею 109,6 кв.м., житловою – 55,2 кв.м., з прибудовою б-2, літньої кухні М-1 з прибудовою м-1 та навісами м1-1 та м2-1, гаражу Л-1, навісу Н-1, № 4,5,6 – огорожа, № 7 – зливна яма, № 9 – ворота, водопровід, ІІ – тротуари, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 .

Виділено в самостійний об`єкт будинок Б-2 загальною площею 109,6 кв.м., житловою – 55,2 кв.м., з прибудовою б-2, літньої кухні М-1 з прибудовою м-1 та навісами м1-1 та м2-1, гаражу Л-1, навісу Н-1, № 4,5,6 – огорожа, № 7 – зливна яма, № 9 – ворота, водопровід, ІІ – тротуари, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 .

Додаткове рішення суду набрало законної сили 17.03.2014 року (а.с. 46-47).

Розпорядженням міського голови від 19.02.2016 № 57-р (зі змінами) затверджено нове найменування вулиці Фурманова - вулиця Данила Чуба.

Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виданого 18.03.2026 року ТОВ «Агенція рішень-нерухомість», на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , домоволодіння складається з: житлового будинку Б-2, загальною площею 109,6 кв.м., житловою площею 55,2 кв.м., літньої кухні М-1, гаражу Л-1, навісу Н-1, № 4-6, 9 – огорожа, № 7 – зливна яма, водопровід, ІІ – тротуари (а.с. 56-61).

Відповідно до звіту про проведення технічного обстеження будівель і споруд, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та про можливість виділення власності, яка належить (знаходиться у фактичному користуванні) ОСОБА_3 в окремий об`єкт нерухомого майна з наданням окремої поштової адреси, складеного ДП «Проектний інститут «Дніпродзержинськцивільпроект», на момент обстеження у фактичному користуванні ОСОБА_3 знаходиться житловий будинок (літ. А-1) з прибудовою (літ. а-1), загальною площею 32,9 кв.м., житловою площею 13,4 кв.м., сарай (літ. Г-1) з підвалом (п/д), погріб зі входом (літ. Ж-1), огорожа № 6, ворота № 7, водопровід № 13, тротуар ІІ, зливна яма. Вбиральня (літ. З-1) демонтована (без порушення експлуатаційної придатності інших будівель та споруд). Збільшення загальної площі будинку відбулося за рахунок демонтажу печі (груби).

Всі інженерні комунікації знаходяться в задовільному стані, наявність окремого виходу на вулицю Чуба Данила забезпечує незалежне у фізичних відносинах положення частини домоволодіння, окреме розташування об`єкта в планувальній структурі ділянки, у конструктивному відношенні дозволяє виділити частину ділянки з розташованими на ній будівлями і спорудами в самостійний об`єкт нерухомого майна з наданням окремої поштової адреси. Виділ нерухомого майна можна виконати і у фізичному, і у експлуатаційному, і у фінансовому стосунках (а.с. 70-78).

Встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Встановленим судом фактичним обставинам справи відповідають цивільні правовідносини, що стосуються порядку поділу об`єкту нерухомого майна в натурі та виділу частки зі спільної часткової власності, які регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до частин першої – шостої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).

Правовий режим спільної власності визначено главою 26 ЦК України.

Відповідно до частини першої 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою - другою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до частин першої, третьої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється (частина друга статті 367 ЦК України).

Зі змісту наведених норм слідує, що виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частці в праві спільної часткової власності та припинення такого права на відповідне майно.

Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність на це майно і особа стає власником виокремленого майна, а не його частини. Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об`єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об`єкта у самостійний об`єкт.

Частка, яка виділяється, повинна бути саме окремим об`єктом нерухомого майна, як і частка, яка залишається в іншого власника (власників), у розумінні статті 181 ЦК України. Внаслідок виділу частки з нерухомого майна утворюється два або більше самостійних об`єктів.

З системного аналізу статей 356, 367, 364 ЦК України випливає, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. Так, при поділі майно, що знаходиться у спільній частковій власності, розподіляється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються щодо всіх співвласників та всього об`єкта нерухомого майна. Натомість при виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 336/1136/19, провадження № 61-4521св21.

При вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири (у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 від 4 жовтня 1991 року).

З матеріалів справи випливає і це встановлено судом, що спільний житловий будинок складається з двох окремих житлових будинків з самостійними господарськими будівлями та спорудами, в спільному користуванні сторін господарські будівлі та споруди не перебувають, житловий будинок, що перебуває у власності та фактичному користуванні відповідачів виділений в самостійний об`єкт нерухомого майна на підставі рішення суду, належна позивачу частка у праві власності на житловий будинок відповідає тій його частині, що перебуває у його фактичному користуванні, виділ 1/5 частки в житловому будинку можливо і в експлуатаційному, і у фізичному, і у фінансовому аспекті.

Відтак, суд дійшов до висновку, що позивачу може бути виділена в натурі 1/5 частка житлового будинку в окремий об`єкт нерухомого майна, який відповідає його частці у праві спільної часткової власності на майно, в результаті чого право спільної часткової власності позивача на нерухоме майно припиняється.

Одночасно з тим, суд бере до уваги, що на момент розгляду справи судом технічні характеристики нерухомого майна позивача змінились, зокрема була демонтована вбиральня З-1, що виключає для суду можливість виділення зазначеної будівлі у натурі.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності на зазначений виділений/самостійний об`єкт нерухомого майна, суд виходить із наступного.

Заявляючи позовну вимогу про визнання права власності на самостійний об`єкт нерухомого майна, що був виділений в натурі у праві спільної часткової власності на майно, позивач зазначив, що зазначена позовна вимога дозволить йому провести державну реєстрацію права власності на такий самостійний об`єкт на підставі рішення суду.

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.

У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів

Така правова позиція сформульована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц.

Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 645/6151/15-ц).

З матеріалів справи слідує і це не заперечується позивачем, що право власності позивача на 1/5 частку у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами зареєстровано у встановленому законом порядку, про що міститься запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оригінали правовстановлюючих документів на майно не втрачені, до матеріалів справи додані належним чином засвідчені копії правовстановлюючих документів, в позовній заяві міститься вказівка про наявність їх оригіналів у позивача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання права власності на самостійний/виділений об`єкт нерухомого майна.

Щодо доводів позивача про необхідність задоволення такої позовної вимоги з метою проведення державної реєстрації права власності позивача на нерухоме майно, то суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Підстави для державної реєстрації прав визначені у статті 27 Закону України № 1952-IV від 01.07.2004.

Зокрема, відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України № 1952-IV від 01.07.2004 державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Відповідно до частини третьої статті 14 Закону України № 1952-IV від 01.07.2004 у разі поділу об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості або виділу частки з об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об`єкта скасовується. На кожний новостворений об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, а також присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об`єктів. Закритий розділ повинен містити посилання на діючий розділ відповідного об`єкта. Діючий розділ повинен містити посилання на закритий розділ відповідного об`єкта.

Тобто рішення суду про виділ частки з об`єкта нерухомого майна є самостійної підставою для проведення державної реєстрації права власності на новостворений об`єкт нерухомого майна, і додаткового визнання права власності на нього не вимагається.

Згідно з частинами першою – четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша, друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали цивільної справи, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов до висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами порушення свого права на нерухоме майно, зокрема в частині неможливості його виділу в окремий об`єкт нерухомого майна в досудовому порядку, обраний ним спосіб захисту є належним та ефективним, а тому позовні вимоги в частині виділення в натурі частки позивача у праві спільної часткової власності підлягають задоволенню. Натомість у задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на виділений самостійний об`єкт нерухомого майна слід відмовити.

Також суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про покладення на нього судового збору та не стягнення його з відповідачів, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.09.2021 року у справі № 638/3792/20, від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються: розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Питання розподілу судових витрат регулюються статтею 141 ЦПК України. Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Вищезазначені норми чинного цивільного процесуального законодавства України є імперативними і не передбачають право позивача відмовитися від стягнення судового збору з відповідача при ухваленні рішення суду.

Натомість сторони можуть передбачити інший порядок розподілу судових витрат лише під час укладення мирової угоди, про що прямо зазначено у частині четвертій статті 142 ЦПК України.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Питання розподілу судових витрат у виді судового збору являє собою процесуальне питання, вирішення якого залежить від задоволення чи відмови у задоволенні позову, і є імперативним обов`язком суду при ухваленні рішення суду у справі. Наведені вище положення ЦПК України є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто встановлене ними нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування у правозастосовній діяльності.

Одночасно з тим, суд роз`яснює, що звернення судового рішення до виконання, в тому числі в частині стягнення з відповідачів судового збору, належить до виключного права позивача.

За подання до суду позовної заяви позивач сплатив 1428,41 гривень судового збору, що підлягає стягненню з Відповідачів – по 714,21 гривень з кожного.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 316 – 321, 328, 364 ЦК України, ст. ст. 12, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 273, ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про виділ частки із спільної часткової власності в самостійний об`єкт нерухомого майна, визнання права власності – задовольнити частково.

Виділити ОСОБА_3 в натурі 1/5 частку в праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами як окремий об`єкт нерухомого майна, що складається з: житлового будинку А-1, загальною площею 32,9 кв.м., житловою площею 13,4 кв.м., сараю Г-1, погрібу зі входом Ж-1, огорожі № 6, воріт № 7, водопроводу № 13, зливної ями № 14, тротуару ІІ, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 на 1/5 частку в праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: житлового будинку А-1, загальною площею 32,9 кв.м., житловою площею 13,4 кв.м., сараю Г-1, погрібу зі входом Ж-1, вбиральні З-1, огорожі № 6, 7, водопроводу № 13, зливної ями № 14, тротуару ІІ - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у сумі 714,21 гривень (сімсот чотирнадцять грн. 21 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у сумі 714,21 гривень (сімсот чотирнадцять грн. 21 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zv.dp.court.gov.ua/sud0415/

Рішення суду знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.А. Подкопаєва