Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №503/955/26 — Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/955/26

Провадження № 3/503/488/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Сердюка Б.С.,

за участю секретаря судового засідання Клемпуш Ю.В.,

захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Рикуна А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2026 року о 23 годині 40 хвилини ОСОБА_1 , в с. Івашків по вул. Грабарська, керував транспортним засобом "Volksvagen Transporter" д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9(а) Правил дорожнього руху України, своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, через свого захисника надав до суду письмові пояснення. У поданих поясненнях ОСОБА_1 зазначає, що у вказаний в протоколі час він, як військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 перебував на виконанні бойового завдання згідно наказу командира, зокрема, їхав забрати РЕБ для ремонту останнього у місті Києві. Під час прямування до місцезнаходження РЕБ його було зупинено працівниками поліції, яким він повідомив, що є чинним військовослужбовцем та виконує обов`язки військової служби. Оскільки поліцейським було відомо, що він є чинним військовослужбовцем та виконує обов`язки військової служби, вважає, що вони не мали права проводити його огляд, а зобов`язані були викликати ВСП або командира на місце події. Крім того під час зупинки, поліцейські не назвали підстав зупинки, не виявляли та не встановлювали жодні ознаки його сп`яніння, а одразу запропонували пройти огляд на місці. З результатами огляду на місці він був не згоден, але одразу після цього поліцейський вимкнув камеру та почав його схиляти до відмови від огляду у лікарні, оскільки, як він зазначив, в лікарні результат буде аналогічним та йому краще відмовитися, бо за це буде більш м`яке покарання, ніж після огляду у лікарні. Після спілкування поза камерою, він, як юридично необізнана особа, скористався порадою поліцейського, відмовився від усіх подальших дій. Також вказує, що він є чинним військовослужбовцем в/ч НОМЕР_3 на посаді головного сержанта та приймає безпосередню участь у відсічі збройної агресії російської федерації проти України, забезпечення національної безпеки, заходів територіальної оборони, має право керування транспортними засобами і використовує його для виконання бойових завдань підрозділу. Під час прийняття рішення у справі, просить врахувати зазначені пояснення.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в судовому засіданні вказав, що ОСОБА_1 проходить військову службу, а тому не зміг з`явитись в судове засідання. Вважав за можливе розглядати справу за відсутності ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 до суду було подане клопотання про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що на даний час ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 . Оскільки нормами КУпАП не врегульовано порядок зупинення провадження у справах про адміністративні правопорушення, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, просить застосувати аналогію норм процесуального законодавства України при вирішенні питань, які прямо не врегульовані Кодексом України про адміністративні правопорушення, та зупинити провадження у даній справі про адміністративне правопорушення до його звільнення з військової служби.

Також захисником, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності до суду було подане клопотання про визнання відеозаписів, доданих до протоколу, недопустимими та недостовірними доказами, а також клопотання про закриття провадження.

З приводу доведеності обвинувачення захисник просив закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Свої доводи обґрунтовує тим, що додані до протоколу відеозаписи не є безперервними, не містять процедури виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння та на доданих відеозаписах у ОСОБА_1 відсутні візуальні ознаки сп`яніння, які зазначені в акті огляду. Також звернув увагу суду, що акт огляду та роздрукований результат тестування ОСОБА_1 не підписані, що свідчить про його незгоду з результатом огляду.

Крім того вважає, що працівниками поліції були невірно кваліфіковані дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки під час керування транспортним засобом він виконував обов`язки військової служби, а тому його дії підлягають кваліфікації за ст. 172-20 КУпАП.

Також зазначає, що працівниками поліції не було повідомлено ОСОБА_1 про причину зупинки транспортного засобу, вважає, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено незаконно, а відтак вважає усі подальші дії працівників поліції незаконними, а зібрані докази недопустимими.

Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 246 КУпАП встановлено, що порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Нормами КУпАП не врегульований порядок зупинення провадження у справах про адміністративні правопорушення за виключенням зупинення строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, які пов`язані з корупцією, якщо особа, щодо якої складений протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

Частиною 1 статті 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з відповідним клопотанням, просив застосувати у даному випадку аналогію процесуального законодавства України, зокрема положення ст. 335 КПК України.

Положеннями ч. 1 ст. 335 КПК України передбачено, що у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.

У той же час положення ст. 268 КУпАП не передбачають імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за умови її повідомлення про час та дату розгляду справи належним чином.

Разом з тим, відповідно до норм КПК, участь обвинуваченого у розгляді кримінального провадження є обов`язковою на відміну від провадження у справі про адміністративне правопорушення, де визначено, що участь особи є обов`язковою тільки при розгляді справ про адміністративні правопорушення, що передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187. Стаття 130 КУпАП до цього переліку не входить.

Слід також зауважити, що строки притягнення до кримінальної відповідальності є більш тривалими, ніж строки накладення адміністративного стягнення та порядок їх обчислення є різним.

Крім того, відповідно до положень КУпАП сплив строку притягнення особи до адміністративної відповідальності навіть за наявності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.

Судом враховано, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який в подальшому був неодноразово продовжений та діє на теперішній час.

Законом України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану" № 2201-IX від 14.04.2022, який набрав законної сили 01.05.2022 законодавцем були внесені зміни у чинний Кримінальний процесуальний кодекс України щодо зупинення кримінального провадження. Частину 1 ст. 335 КПК України викладено в такій редакції: у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.

У КУпАП такі зміни цим законом внесені не були. Вказане свідчить про те, що законодавець мав на меті врегулювати виключно питання щодо зупинення кримінального провадження в умовах воєнного стану.

Зокрема, це обумовлено тим, що статус обвинуваченого відрізняється від статусу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З долучених до клопотання про зупинення провадження у справі документів вбачається, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем.

Разом з тим суд враховує, що у цій справі права та інтереси ОСОБА_1 представляє адвокат Рикун А.В., який, діючи в його інтересах, має можливість надавати суду пояснення, подавати клопотання та докази у даній справі.

Крім того, суд звертає увагу, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не позбавлена можливості подавати свої письмові пояснення щодо обставин справи, чим і скористався ОСОБА_1 .

Суд також наголошує, що відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом.

Отже, зважаючи на відсутність процесуально-визначених КУпАП підстав для зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі.

Щодо посилань захисника на недопустимість та неналежність доказів по справі, суд зазначає наступне.

Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключного національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження.

Національний припис ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі "будь-які фактичні дані". Також, на відміну від правил кримінального провадження, КУпАП не містить критеріїв недопустимості доказів.

Докази, які містяться у матеріалах справи за своїм обсягом та повнотою відповідають критерію достатності для встановлення істини у справі.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується дослідженими доказами, а саме, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №695036 від 17 червня 2026 року в якому викладені обставини правопорушення; відеозаписом на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та процедуру проходження ним огляду на стан сп`яніння; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів у якому перелічені ознаки алкогольного сп`яніння, виявлені поліцейським у ОСОБА_1 та зазначено результат огляду; роздрукованим результатом тестування на алкоголь, який становить 1,00 проміле, проведеного за допомогою приладу Drager Alcotest 6820.

Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 , як військовослужбовець, не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а його дії підлягають кваліфікації за ст. 172-20 КУпАП, суд вважає такими, що не ґрунтуються на приписах діючого законодавства, оскільки у випадку виконання ОСОБА_1 обов`язків військової служби, у вказаний в протоколі час, має місце ідеальна сукупність правопорушень передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 3 ст. 172-20 КУпАП з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Отже, ураховуючи, що правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, віднесено до правопорушень на транспорті, то військовослужбовець, винний у його вчинені, повинен нести адміністративну відповідальність на загальних засадах. Проведення огляду водія-військовослужбовця на стан алкогольного сп`яніння та складання протоколу з приводу керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння відповідно до приписів ст.ст. 255, 266 КУпАП віднесено до повноважень органів Національної поліції.

Щодо законності підстав зупинки, суд зазначає, що на доданих до протоколу відеозаписах працівниками поліції дійсно не повідомлено причину зупинки транспортного засобу, однак зі змісту запитань працівників поліції та характеру спілкування з ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що транспортний засіб був зупинений на підставі п. 10 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", що не свідчить про незаконність такої зупинки.

Надаючи, оцінку поясненням з приводу незгоди ОСОБА_1 з результатами огляду на місці зупинки та його схиляння поліцейським до відмови від огляду у лікарні, суд розцінює, як захисну позицію, спрямовану на уникнення відповідальності, оскільки такі твердження повністю спростовуються дослідженими доказами.

На доданих до протоколу відеозаписах зафіксовано, що після проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, поліцейським було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд у лікарні та повідомлено, що це буде "Кодимська лікарня", однак ОСОБА_1 не висловив згоди на проходження такого огляду, а навпаки почав звертатися до поліцейського з проханням вирішити це питання у інший спосіб.

Той факт, що ОСОБА_1 є чинним військовослужбовцем в/ч НОМЕР_3 та приймає безпосередню участь у відсічі збройної агресії російської федерації проти України, заслуговує на повагу з боку суду, однак не надає суду підстав для закриття провадження по справі за обставинами вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При вирішенні питання щодо призначення адміністративного стягнення, враховуються положення ст. 33 КУпАП, а саме характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності особи за вчинене нею правопорушення і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим порушником так і іншими особами.

Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно доданої до протоколу довідки інспектора САП Подільського РУП ГУНП в Одеській області від 19 червня 2026 року встановлено, що ОСОБА_1 видавалось посвідчення водія.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності сплачує судовий збір за ставкою 0,2 від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Керуючись ст. ст. 33, 40-1, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення – відмовити.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Роз`яснити правопорушнику, що штраф має бути сплачений ним не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови, з наданням до суду в цей строк документа, який підтверджує його сплату. У разі несплати штрафу, постанову про його накладення буде звернуто для примусового виконання, а з порушника стягнуто подвійний розмір штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір, у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом десяти днів з дня її винесення.

Повний текст постанови складено 04 вересня 2026 року.

Суддя Б.С. Сердюк