Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №760/14503/16-ц — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/14503/16-ц 2/760/9278/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Усатової І.А.,

при секретарі Омельяненко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Солом`янського районного суду м. Києва в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЮНІВЕС" до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу),

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) та просив стягнути з останнього на свою користь 45 490 грн. та судовий збір.

Свій позов обґрунтовує тим, що 16.08.2015 о 23 год. 40 хв. на вул. Матикіна у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля Mercedes Benz CLA200, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Посилався на те, що постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 28.09.2015 відповідач був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зазначено, що відповідальність ОСОБА_1 , як водія, який на момент настання ДТП керував автомобілем ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», згідно полісу №АІ/7930199 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позивач вказав, що внаслідок ДТП автомобілю Mercedes Benz CLA200, д/н НОМЕР_2 , завдано технічних пошкоджень. Розмір шкоди, завданого власнику автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, підтверджується актом огляду, звітом про оцінку вартості матеріального збитку, складеного суб`єктом оціночної діяльності, та становить 73 127,69 грн.

Пояснено, що оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Mercedes Benz CLA200, д.н. НОМЕР_2 , був застрахований ПрАТ «СК «Універсальна» за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, то ПрАТ «СК «Універсальна» здійснило виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування в зазначеному вище розмірі, після чого звернулась до ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» в порядку суброгації на підставі ст. 27 ЗУ «Про страхування» з заявою про здійснення страхового відшкодування за полісом № АІ/7930199 в межах ліміту відповідальності страховика (страхової суми). За вказаною ДТП, ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», згідно страхового акту ГО-2039/КВ6, було здійснено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля, відповідно до умов полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхове відшкодування в сумі 45 490,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №93 від 30.03.2016 і цим самим відшкодувало завдану ОСОБА_1 шкоду.

Позивач пояснив, що відповідач, в порушення п. 33.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не надав позивачу протягом трьох днів з дня настання ДТП письмове повідомлення про ДТП, встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Таким чином, позивач вважає, що в нього в межах фактично виплаченого страхового відшкодування перейшло право вимоги до відповідача, згідно Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Просить позов задовольнити.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 16.09.2016 відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду.

01.03.2017 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на позов. Вказав, що не погоджується із позовними вимогами, посилаючись на те, що починаючи з ранку 17.08.2015 по 21.08.2015 він був у незадовільному фізичному стані після ДТП та не мав фізичної можливості протягом трьох днів з дня настання ДТП письмове повідомлення про ДТП встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна. Посилався на те, що надасть докази у судовому засіданні про свій фізичний стан на протязі трьох днів після ДТП, починаючи з 16.08.2015, та вважає, що суд має врахувати правову позицію у справі №6-1253цс16, якою встановлено відсутність правових підстав для стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, що відповідач як водій забезпеченого транспортного засобу фізично не зміг прибути до страховика, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та повідомити про ДТП, оскільки перебував на лікуванні.

Заочним рішенням від 04.10.2018 позов приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЮНІВЕС" до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЮНІВЕС" страхове відшкодування в розмірі 45 490,00 грн. та 1378 грн. судового збору.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19.06.2023 поновлено відповідачу строк звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04.10.2018 у цивільній справі №760/14503/16-ц.

Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04.10.2018 у цивільній справі №760/14503/16-ц за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЮНІВЕС" до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) задоволено.

Скасовано заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04.10.2018 у цивільній справі №760/14503/16-ц за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЮНІВЕС" до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу). Справу призначено до розгляду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того, чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.

У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, незважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 16.08.2015 о 23 год. 40 хв. на вул. Матикіна у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Mercedes Benz CLA200, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 28.09.2015 відповідач був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК.

Таким чином, вина відповідача в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.

Встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , була застрахована у позивача, ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», згідно полісу №АІ/7930199 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mercedes Benz CLA200, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 була застрахована у ПАТ «СК «Універсальна», згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №3014/256/000678, у зв`язку з чим ПАТ «СК «Універсальна» здійснило виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування в розмірі 50 000 грн., після чого звернулось до ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» в порядку суброгації з заявою про здійснення страхового відшкодування за полісом № АІ/7930199 в межах ліміту відповідальності страховика (страхової суми), а розмірі 49 490 грн.

Встановлено, що ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» здійснило виплату страхового відшкодування ПАТ «СК «Універсальна» у розмірі 45 490,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №93 від 30.03.2016

ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», звертаючись до суду із вказаним позовом, посилався на те, що відповідачем в порушення п. 33.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не надав позивачу протягом трьох днів з дня настання ДТП письмове повідомлення про ДТП, встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу, а тому в нього в межах фактично виплаченого страхового відшкодування перейшло право вимоги до відповідача, згідно Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на що суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 33.1.4 ч. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

З матеріалів справи вбачається, та не заперечувалось сторонами, що відповідач, як страхувальник, не повідомив позивача, страховика, у встановлений законом термін про настання дорожньо - транспортної пригоди.

Відповідно до пп. «ґ» п. 38.1.1 ст. 38 Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

На що суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV) є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).

Відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до підпункту "ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Із внесенням Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" змін у статтю 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розширено перелік обов`язків учасників ДТП, у зв`язку з чим обов`язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів повідомлення страховика про настання ДТП передбачений у підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 цього Закону. Однак зазначені зміни, що стосуються нумерації зазначеного підпункту, до підпункту "ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів статті 33 цього Закону щодо строків та умов обов`язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були.

У підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Зазначеними правовими нормами встановлено обов`язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов`язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

Такий правовий висновок виклав Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 6-284цс15.

Отже, дотримання або недотримання особою, з якою укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо обов`язкового повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду є підставою для перевірки страховиком обставин ДТП та обґрунтованості страхових виплат. Водночас лише недотримання цих положень особою, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, не може виступати самостійною вимогою для задоволення регресної вимоги у судовому порядку.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За змістом статті 13 ЦК Україницивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором та/або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно, у разі вчинення дій, які не врегульовані нормами цивільного законодавства, перед судом може постати завдання оцінки таких дій.

Виходячи з формулювання статті 11 ЦК України, можна зробити висновок, що такі дії повинні відповідати загальним засадам цивільного законодавства України, які закріплені в статті 3 ЦК України.

Отже, принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов`язань.

Введення в цивільне законодавство принципу добросовісності як одного з найбільш загальних і важливих принципів цивільного права є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон № 1961-IV.

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон № 1961-IV.

Законом № 1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно з статтею 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV).

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ч.3 ст.13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Таким чином, законодавством України кожній особі гарантовано та закріплено право на судовий захист своїх прав та вільний вибір способів такого захисту.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом, встановлено, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється; він зафіксований правоохоронними органами; відповідач як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування, тому лише факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу рішення, яке повинно ґрунтуватися на загальних правилах про відшкодування збитків у позадоговірних зобов`язаннях.

Таким чином, суд приходить до переконання, що відсутні підстави для стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 45 490 грн., а тому слід в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 15,16, 979, 980, 988, 989 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.А. Усатова