Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №208/1234/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/1234/26

провадження № 2/208/3044/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі судді Подкопаєвої І.А.,

за участю:

- секретаря судового засідання - Компанієць І.Р.,

- представників позивача - Таранухи Ж.М., Сокуренко Х.С.,

- відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду міста Кам`янського в порядку загального позовного провадження позов Органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду міста Кам`янського звернувся Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком малолітньої - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 26.11.2025 року дитина була оглянута сімейним лікарем за її місцем проживанням і встановлено, що дитина у закладі охорони здоров`я на медичний огляд не взята, жодних дій щодо її педіатричного нагляду не вчинено, в зв`язку з чим існує ризик для здоров`я та безпеки новонародженої. 17.12.2025 року представниками служби у справах дітей було здійснено вихід за адресою проживання дитини і встановлено, що для новонародженої дитини не були створені належні умови, в усіх кімнатах брудно, розкидані речі, на кухні залишки їжі, антисанітарія, для дитини відсутнє дитяче харчування, від дитини відчувався неприємний запах рвотними масами, дитина була завернута у ганчірку.

Представником служби була викликана швидка допомога і дитина у супроводі ОСОБА_1 була госпіталізована до відділення педіатрії КНП КМР «Міська лікарня № 9», де вона і перебуває, батько ОСОБА_1 із дитиною не залишився, надав заяву, у якій повідомив, що не має змоги та бажання здійснювати догляд та утримувати дитину, проти позбавлення його батьківських прав відносно дитини не заперечує. Він не працює, навчається у Кам`янському енергетичному фаховому коледжі, тому не має змоги працювати, вдома постійно не перебуває, тому догляд за дитиною не здійснює.

Мати дитини ОСОБА_3 має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб, що перешкоджає виконанню нею батьківських обов`язків.

З огляду на вказані обставини орган опіки та піклування просить позбавити відповідача батьківських прав щодо дитини, стягнути з нього аліменти на її утримання в судовому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2026 року головуючою суддею визначено суддю Подкопаєву І.А..

Ухвалою від 02.03.2026 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, учасникам справи встановлені строки для подання заяв по суті справи.

Підготовче засідання, призначене на 08.04.2026, знято з розгляду в зв`язку із перебуванням судді у відрядженні.

В підготовче засідання, призначене на 20.04.2026, представник позивача з`явилась, інші учасники справи не з`явились, відомості про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи в матеріалах справи відсутні, поштові відправлення з судовими повістками повернулись на адресу суду без вручення адресатам із зазначенням причини повернення - «за закінчення терміну зберігання», клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви, про розгляд справи за її відсутності на адресу суду не надходило.

13.05.2026 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

В підготовче засідання, призначене на 13.05.2026, представник позивача та відповідач з`явились, представник позивача - Сокуренко Х.С. клопотання про долучення доказів підтримала, просила його задовольнити, відповідач проти долучення доказів не заперечував.

Ухвалою, внесеною до протоколу підготовчого засідання 13.05.2026, суд клопотання про долучення доказів задовольнив.

Представник позивача - Сокуренко Х.С. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті.

Відповідач позовні вимоги не визнав, повідомив, що відзив на позовну заяву подавати не бажає, правової допомоги адвоката не потребує, докази на спростування позовних вимог подавати не буде, планує влаштуватися на роботу, щоб мати змогу забезпечувати потреби дитини.

Ухвалою від 13.05.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті, встановивши загальний порядок дослідження доказів.

В судове засідання, призначене на 17.07.2026, представник позивача та відповідач з`явились.

Представник позивача - Тарануха Ж.М. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти задоволення позову заперечував, подав заяву про виклик свідків, які можуть повідомити суду обставини та умови проживання дитини в домі. В судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив суду, що заперечує проти позбавлення його батьківських прав, пояснив, що він навчається в коледжі, а тому не може працювати. Коли він перебуває на навчанні, донькою опікується її мати - ОСОБА_3 . Оскільки він не працює, то матеріально їм допомагає його мати - ОСОБА_4 , а також вони отримуються кошти в зв`язку із хворобою ОСОБА_3 . ОСОБА_3 хоча і хворіє, проте дбає про дитину. Він планує влаштуватися на роботу, також в житловому будинку прибрано і облаштовано кімнату для дитини. В грудні 2025 року дитина була госпіталізована до лікарні, він її навідував близько 5 разів, приносив необхідні речі. Станом на сьогодні йому не відомо, де знаходиться дитина, до лікарні та/або служби в справах дітей з приводу місця перебування дитини він не звертався, про її місце перебування та стан здоров`я не цікавився, тому написав заяву, що він не заперечує проти позбавлення його батьківських прав. У разі повернення йому дитини повідомив, що йому буде допомагати тітка, яка є матір`ю його товариша, який є співмешканцем його сестри та його мати, але поки що з ними він це питання не обговорював.

Ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання 13.05.2026, суд заяву відповідача про виклик свідків задовольнив.

В судове засідання, призначене на 28.07.2026, представник позивача та відповідач з`явились, відповідач заявив клопотання про оголошення перерви перед судовими дебатами.

В судове засідання, призначене на 31.08.2026, представник позивача та відповідач з`явились.

Ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання 31.08.2026, суд перейшов до стадії ухвалення рішення, проголошення призначено на 04.09.2026 року о 11:30.

В судове засідання, призначене на 04.09.2026, учасники справи не з`явлись, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, вислухавши думку учасників справи, суд дійшов до таких висновків.

07.11.2025 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 670, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 , виданим 07.11.2025 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_1 , дружини - ОСОБА_2 (а.с. 8).

Відповідно до Висновку лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Міська лікарня № 9» про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, № 1067 від 09.12.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за рівнем обмеження життєдіяльності має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. Висновок дійсний до 09.06.2026 (а.с. 9).

Відповідно до Висновку лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Міська лікарня № 9» про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків № 414 від 01.06.2026 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , за рівнем обмеження життєдіяльності має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. Висновок дійсний до 01.12.2026 (а.с. 73).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у лікаря-психіатра з 07.09.2011 року, не є особою з інвалідністю, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, що підтверджується листом Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Міська лікарня № 9» за вих.. № 1-02/865 від 31.12.2025 (а.с. 10).

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками малолітньої доньки: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим 07.11.2025 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 548 (а.с. 6).

Відповідно до листа Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» за вих.. 181/1-01 від 28.11.2025 ОСОБА_3 народила дівчинку на базі пологового відділення КНП «Регіональний медичний центр родинного зв`язку» Дніпропетровської обласної ради. 03.11.2025 року дитину виписано з пологового будинку з відповідними медичними рекомендаціями. Після виписки мати за медичною допомогою не зверталась, декларацію з сімейним лікарем не укладала. У зв`язку із погіршенням стану здоров`я 10.11.2025 дитина була госпіталізована до КНП КМР «Міська лікарня № 9». 26.11.2025 року дитина була оглянута сімейним лікарем за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Під час візиту встановлено, що мати дитини не зверталась до сімейних лікарів, не забезпечила взяття дитини на медичний облік у закладі охорони здоров`я, жодних дій щодо організації педіатричного нагляду за дитиною не вчинила. Побутові умови проживання дитини є незадовільними, санітарно-гігієнічний стан приміщення не відповідає вимогам для утримання новонародженої, відсутнє належне прибирання, наявні забруднення, не облаштовано окреме належне місце для сну дитини. Мати не володіє в повному обсязі навичками догляду за новонародженою щодо режиму вигодовування, приготування молочної суміші, дотримання санітарно-гігієнічних норм та належного температурного режиму. Наявні умови проживання дитини, відсутність належного медичного супроводу, невиконання рекомендацій та особливості психічного стану матері (перебування на обліку в психіатричному закладі), існує обґрунтований ризик для здоров`я та безпеки новонародженої (а.с. 11-12).

ОСОБА_1 зареєстрованого місця проживання не має, що підтверджується відповіддю відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради (а.с. 19), відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру № 2368629 від 20.02.2026 (а.с. 22), відповіддю щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери № 23686331 від 20.02.2026 (а.с. 21), відповіддю Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 24.02.2026 (а.с. 24).

Дитина ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з батьками: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , сестрою батька та її двома малолітніми дітьми.

17.12.2025 року спеціалістами служби у справах дітей Кам`янської міської ради здійснено вихід за адресою проживання дитини, встановлено, що умови проживання незадовільні, в кімнатах розкидані речі, відсутнє дитяче харчування, на кухні залишені залишки їжі. Дитина загорнута в брудну ганчірку, від дитини відчувався запах рвотними масами, відсутнє ліжечко, дитяче харчування та інші речі. Стосунки в сім`ї напружені, мати перебувала у неадекватному стані, не розуміє, що робити з дитиною, про що складено акт обстеження умов проживання від 17.12.2025 з доданими фотографіями (а.с. 72, 47-52).

Під час візиту встановлено, що протягом дня у дитини спостерігаються рвотні рефлекси, викликано швидку допомогу, дитину було госпіталізовано в супроводі батька ОСОБА_1 (а.с. 13).

Відповідно до листа Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Міська лікарня № 9» при первинному огляді загальний стан дитини середньої важкості, за рахунок неврологічних порушень, диспепсичного та больового синдрому. Вага 3,400 кг, При вступі діагностовано: помірна білково-енергетична недостатність, ураження головного мозку, неуточнене як наслідок ПГВ ЦНС, синдром церебральної збудливості, малюкові колькі, попрілість ерітематозна, дисплазія тазостегнових суглобів обабіч, нестійке стегно, неуточнене.

За час лікування стан дитини поліпшився, вагу набирає добре, зберігаються рухові порушення, соматичний статус без патології. За час перебування у лікарні протягом 4 місяців батько ОСОБА_1 та мати ОСОБА_3 відвідували дитину 5 раз, приносили питну воду, памперси 1-2 пачки, іноді пачку суміші «Малютка» або вологі серветки, порошок для прання, деякі ліки. Зацікавленості в освоєнні навичок догляду за дитиною не проявляли, на пропозицію залишитись на деякий час з дитиною, доглядати за нею, батьки швидко покидали відділення (а.с. 46).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомила, що є матір`ю ОСОБА_1 , вона проживає разом із ними і заперечує проти позбавлення її сина батьківських прав відносно дитини. В будинку дійсно було не прибрано в грудні 2025 року, але зараз вони у будинку прибрали, облаштували кімнату, в будинку перестала проживати сестра ОСОБА_1 з дітьми, тому будуть проживати лише батьки із дитиною та вона. Хоча вона і працює, проте може допомагати сину із доглядом та утриманням дитини. В той час, коли вона буде на роботі, то за дитиною буде доглядати мати ОСОБА_3 .

В ході обстеження умов проживання встановлено, що умови для проживання неналежні для проживання дитини, в кімнатах брудно, відчувається неприємний запах, немитий посуд, наявні мухи в ванній кімнаті, антисанітарія, розкидані речі, валяються недопалки цигарок, пусті пляшки з під алкоголю, є окрема кімната (дитяча), яка необлаштована для дитини, відсутнє ліжечко, постільна білизна. Стосунки в сім`ї напружені через неадекватну поведінку ОСОБА_3 , про що складено Акт обстеження умов проживання від 24.07.2026 з доданими фотографіями (а.с. 74, 79-92).

З метою захисту прав малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитину ОСОБА_2 тимчасово влаштовано в сім`ю ОСОБА_8 , на підставі наказу Служби у справах дітей Кам`янської міської ради Дніпропетровської області № 11ТВ від 18.05.2026 (а.с. 75), про що складено акт про факт передачі дитини від 18.05.2026 (а.с. 78).

Відповідно до Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради Дніпропетровської області встановлено доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо дитини (а.с. 14-16).

Суд, встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).

Аналогічне положення міститься і у статті 4 ЦПК України.

Відповідно до статті 18 Сімейного кодексу України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: 1) встановлення правовідношення; 2) примусове виконання добровільно не виконаного обов`язку; 3) припинення правовідношення, а також визнання його недійсним, скасування; 4) припинення дій, які порушують сімейні права; 5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права; 6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором; 7) зміна правовідношення; 8) визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

У частині сьомій статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

У частинах першій, другій та четвертій статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У статті 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Аналогічний правовий висновок Верховний Суд виклав у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23), від 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22 (провадження № 61-16965св23).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно із Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16 (провадження № 61-29266св18) зазначено, що судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі собою встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не достатньою мірою, не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають у тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19) зробив висновок, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька/матері до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23).

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23 та інші).

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Суд встановив і це підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_1 неналежно виконує свої батьківські обов`язки щодо малолітньої дитини, не вживає заходів для її догляду, лікування, утримання, після госпіталізації дитини в грудні 2025 року і протягом всього часу розгляду справи судом не вчиняв жодних дій, спрямованих на з`ясування місця перебування дитини, її стану здоров`я, не виявляв бажання та намірів відвідати її, не виявляє жодної турботи чи зацікавленості її життям, здоров`ям. Умови проживання дитини, а також здатність батька самостійно утримувати та піклуватися про дитину, є незадовільними і неналежними. Вказані дії носять характер винної поведінки.

Суд критично оцінює пояснення ОСОБА_1 щодо його заперечень проти позбавлення його батьківських прав відносно дитини, оскільки вони носять голослівний характер, висловлені ним наміри щодо виховання, догляду та утримання дитини не знайшли свого підтвердження будь-якими діями, свою здатність виконувати батьківські обов`язки щодо дитини відповідач ставить у пряму залежність від допомоги інших, сторонніх для нього та дитини, осіб, які навіть не є обізнаними про необхідність надання такої допомоги.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами навмисне ухилення відповідача - батька дитини ОСОБА_1 від виконання своїх обов`язків щодо малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його винної поведінки з самоусунення від виховання, догляду, піклування та утримання дитини.

З урахуванням якнайкращих інтересів дитини, суд дійшов до висновку про наявність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до частини третьої статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до частини першої статті 65 ЦК України до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.

З огляду на те, що орган опіки та піклування, який є позивачем у справі, із поданням про встановлення опіки над малолітньою особою до суду не звертався, до встановлення опіки опіку над малолітньою особою здійснює відповідний орган опіки та піклування - виконавчий комітет Кам`янської міської ради Дніпропетровської області.

Відповідно до частини другої статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину (частина третя статті 166 СК України).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з частиною другою статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Аналогічне положення міститься і у статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Правовідносини щодо утримання батьками своїх неповнолітніх дітей регулюються главою 15 Сімейного кодексу України.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (частина друга статті 182 СК України).

Відповідно до частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (частина четверта статті 183 СК України).

Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.02.2026 року і до досягнення дитиною повноліття, є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.

Частинами першою, шостою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 131 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, позивач звільнений від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви про стягнення аліментів на підставі пункту 12 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України № 3674- VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (частина перша статті 3 Закону України № 3674- VI).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду: 1) позовної заяви майнового характеру, яка подана: юридичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) позовної заяви немайнового характеру, яка подана: юридичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Закон України «Про державний бюджет України на 2026 рік» № 4695-IX від 03.12.2025 року у статті 7 встановив, що з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3 328 гривень.

В межах даної справи пред`явлені 1 вимога немайнового характеру - про позбавлення батьківських прав та одна вимога майнового характеру - про стягнення аліментів.

За подання до суду позовної заяви про позбавлення батьківських прав сплаті підлягає судовий збір у сумі 3 328,00 грн.

Позовна вимога про стягнення аліментів підлягає грошовій оцінці та, з огляду на це, є майновою вимогою, розмір якої становить ціну позову.

Пункт 3 частини першої статті 176 ЦПК України зазначає, що ціна позову визначається: у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.02.2026 року.

Закон України «Про державний бюджет України на 2026 рік» № 4695-IX від 03.12.2025, чинний і діючий на дату подання позовної заяви, у статті 7 встановив, що з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3 328 гривень; для дітей віком до 6 років становить 2 817 гривень.

Виходячи з мінімального розміру аліментів (50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) ціна позову складає 8 451,00 гривень (2 817 грн х 50 % х 6 місяців). За подання позовної заяви сплаті підлягав би судовий збір у сумі 3 328,00 гривень (8 451,00 грн х 1,5 % = 125,77 грн, але не менше 3328 грн).

Відповідач доказів звільнення його від сплати судового збору, клопотань про звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру суду не надав.

Тому, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави судового збору, який мав бути сплачений позивачем за подання до суду позовної заяви, у сумі 6 656,00 гривень.

Керуючись статтями 3, 5, 12, 13, 141, 263 - 265, 268, 272 - 273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Роз`яснити ОСОБА_1 , що батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

До встановлення опіки над малолітньою дитиною - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опіку здійснює орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради Дніпропетровської області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради на утримання дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.02.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати зі сплати судового збору за подання до суду позовної заяви у сумі 6 656,00 гривень (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zv.dp.court.gov.ua/sud0415/

Рішення суду знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради, код ЄДРПОУ: 32928331, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 51931, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, майдан Петра Калнишевського, буд. 2;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: відсутня, адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.А. Подкопаєва