Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №939/4182/25 — Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/4182/25

РІШЕННЯ

Іменем України

04 вересня 2026 рокуселище Бородянка

Бородянський районний суд Київської області в складі головуючого – судді Стасенка Г.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог, мотивуючи свої вимоги тим, що 16 квітня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" і відповідачем було укладено кредитний договір № 270172395 на суму 10940 гривень. 28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" і ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до вказаного договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії договору. На виконання договору факторингу сторони підписали реєстр прав вимоги № 49 від 22 жовтня 2019 року, за яким ТОВ "Таліон Плюс" набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги. 05 серпня 2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" і ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" укладено договір факторингу № 05/0820-01. На виконання договору факторингу № 05/0820-01 ТОВ "Таліон Плюс" і ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" підписали реєстр прав вимоги № 10 від 31 липня 2023 року, за яким ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги. 08 липня 2025 року між ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" і ТОВ "ФК "ЕЙС" укладено договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до якого ТОВ "ФК "ЕЙС" відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує, позивач просив стягнути з нього заборгованість у розмірі 29553 грн 47 коп. і відшкодувати судові витрати.

За ухвалою судді від 18 березня 2026 року було відкрито провадження у справі та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Сторонам роз`яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання; у встановлені судом строки, в тому числі додаткові строки, надані у зв`язку з неотриманням копії ухвали, відповідач відзив на позов суду не подав.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходили.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 16 квітня 2019 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" і відповідачем було укладено договір № 270172395, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 10940 грн, строком кредитування 30 днів, зі сплатою 0,76% в день від суми кредиту, що становить 2494 грн 20 копійок (а.с.15-16).

16 травня 2019 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" і відповідачем було укладено додаткову угоду до договору № 270172395, відповідно до якої сторони дійшли згоди, продовжити строк, на який був наданий кредит, на 30 днів; на дату укладання цієї угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом та пеню, у випадку її наявності; починаючи з 16 травня 2019 року позичальник сплачує за користування кредитом 1,26% в день від суми кредиту (а.с.17, 19-31, 32, 33, 34).

14 червня 2019 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" і відповідачем було укладено додаткову угоду до договору № 270172395, відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити строк, на який був наданий кредит на 29 днів; на дату укладання цієї угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом та пеню, у випадку її наявності; починаючи з 15 червня 2019 року позичальник сплачує за користування кредитом 1.26% в день від суми кредиту (а.с.17 на звороті).

15 липня 2019 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" і відповідачем було укладено додаткову угоду до договору № 270172395, відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити строк, на який був наданий кредит на 1 день; на дату укладання цієї угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом та пеню, у випадку її наявності; починаючи з 14 липня 2019 року позичальник сплачує за користування кредитом 1,14% в день від суми кредиту (а.с. 18).

15 липня 2019 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" уклав з відповідачем додаткову угоду до договору № 270172395, відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити строк на який був наданий кредит на 30 днів; на дату укладання цієї угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом та пеню, у випадку її наявності; починаючи з 15 липня 2019 року позичальник сплачує за користування кредитом 1,14% в день від суми кредиту (а.с. 18 на звороті).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 270172395, станом на 22 жовтня 2019 року відповідач сплатив в рахунок погашення кредиту на користь ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" 10753 гривні (а.с. 70-72).

28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" і ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до вказаного договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії договору. На виконання договору факторингу сторони підписали реєстр прав вимоги № 49 від 22 жовтня 2019 року, за яким ТОВ "Таліон Плюс" набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 35758 грн 61 коп., з яких 10937 грн 57 коп. – заборгованість по основному боргу, 24821 грн 04 коп. – заборгованість по відсотках (а.с. 35-50).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №270172395, станом на 22 жовтня 2019 року відповідач кошти в рахунок погашення кредиту на користь ТОВ "Таліон Плюс" не сплачував (а.с.737).

05 серпня 2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" і ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" укладено договір факторингу № 05/0820-01, на виконання якого ТОВ "Таліон Плюс" і ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" підписали реєстр прав вимоги № 10 від 31 липня 2023 року, за яким ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 29553 грн 47 коп., з яких 10937 грн 57 коп. – заборгованість по основному боргу, 18615 грн 90 коп. – заборгованість по відсотках (а.с. 51-59).

08 липня 2025 року між ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" і ТОВ "ФК "ЕЙС" укладено договір факторингу №08/07/25-Е, відповідно до якого ТОВ "ФК "ЕЙС" набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 270172395 від 16 квітня 2019 року у розмірі 42847 грн 38 коп., з яких 10937 грн 57 коп. – заборгованість по основному боргу, 18615 грн 90 коп. – заборгованість по відсотках, 13293 грн 91 коп. – пеня, штраф (а.с. 60-67).

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 270172395, заборгованість відповідача станом на 31 липня 2025 року склала 42847 грн 38 коп., з яких 10937 грн 57 коп. – прострочене тіло, 18615 грн 90 коп. – прострочені відсотки, 13293 грн 91 коп. – штрафні санкції (а.с. 74).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з вимогами ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Законом України "Про електронну комерцію" встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Встановлені судом фактичні обставини в справі свідчать про те, що між сторонами договору досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору № 270172395 від 16 квітня 2019 року, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення – невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем кредитного договору ця фінансова установа надала позичальнику суму кредиту, яку відповідач зобов`язувався повернути в повному обсязі у визначений договором строк кредитування – 30 днів, до 16 травня 2019 року, та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 2494 грн 20 копійок.

Відповідно до укладених між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем додаткових угод:

- від 16 травня 2019 року продовжений строк на який був наданий кредит на 30 днів, починаючи з 16 травня 2019 року позичальник сплачує за користування кредитом 1,26% в день від суми кредиту;

- від 14 червня 2019 року строк на який був наданий кредит продовжений на 29 днів, починаючи з 15 червня 2019 року позичальник сплачує за користування кредитом 1,26% в день від суми кредиту;

- від 15 липня 2019 року продовжений строк на який був наданий кредит на 1 день, починаючи з 14 липня 2019 року позичальник сплачує за користування кредитом 1,14% в день від суми кредиту;

- від 15 липня 2019 року продовжений строк на який був наданий кредит на 30 днів, починаючи з 15 липня 2019 року позичальник сплачує за користування кредитом 1,14% в день від суми кредиту.

Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування, після закінчення строку дії договору у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Досліджені судом розрахунки заборгованості свідчать про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитом включає період, який виходить за межі строку кредитування.

За умовами укладеного між сторонами договору №270172395 від 16 квітня 2019 року проценти за користування кредитом становлять 2494 грн 20 копійок.

За умовами додаткової угоди від 16 травня 2019 року проценти за користування кредитом становлять 4135 грн 32 коп. (10940 грн х 30 х 1,26%);

- додаткової угоди від 14 червня 2019 року – 3997 грн 47 коп. (10940 грн х 29 х 1,26%)

- додаткової угоди від 15 липня 2019 року – 124 грн 72 коп. (10940 грн х 1 х 1,14%)

- додаткової угоди від 15 липня 2019 року – 3741 грн 48 коп. (10940 грн х 30 х 1,14%).

За таких обставин суд вважає, що відповідач повинен був сплатити кредитору відсотки за вказаним кредитним договором у розмірі 14493 грн 19 коп. (2494 грн 20 коп. + 4135 грн 32 коп. + 3997 грн 47 коп. + 124 грн 72 коп. + 3741 грн 48 коп.).

З розрахунку заборгованості за договором № 270172395 вбачається, що станом на 22 жовтня 2019 року відповідач сплатив в рахунок погашення кредиту на користь ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" 10753 гривні (а.с. 70-72).

Таким чином, оскільки відповідач умови кредитного договору належним чином не виконував право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з нього на користь ТОВ "ЕЙС" заборгованість за договором № 270172395 від 16 квітня 2019 року у розмірі 14680 грн 19 коп., виходячи з розрахунку: 10940 грн (заборгованість за тілом кредиту) + 14493 грн 19 коп. (заборгованість за відсотками) – 10753 грн (кошти, сплачені в рахунок погашення заборгованості).

Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зважає на таке.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, протоколу погодження вартості послуг і додаткової угоди № 25770579072 до вказаного договору, акту прийому-передачі наданих послуг від 17 грудня 2025 року, відповідно до яких витрати, понесені позивачем на правничу допомогу, складають 7000 гривень (а.с. 75-78).

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову і розмір задоволених вимог, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ "ФК "ЕЙС" сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3000 гривень.

В іншій частині в позові необхідно відмовити.

Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ЕЙС" підлягає частковому задоволенню, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1203 грн 29 коп., виходячи з розрахунку: 14680 грн 19 коп. (розмір задоволених позовних вимог) х 2422 грн 40 коп. (сума сплаченого судового збору) / 29553 грн 47 коп. (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись ст. 207, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (ЄДРПОУ 42986956, 02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, 6, каб. 13) заборгованість за кредитним договором № 270172395 від 16 квітня 2019 року у розмірі 14680 (чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 19 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1203 (одна тисяча двісті три) гривні 29 копійок та на відшкодування витрат на правничу допомогу 3000 (три тисячі) гривень.

В іншій частині в позові відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 04 вересня 2026 року.

Головуючий - суддяГеннадій СТАСЕНКО