Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №295/8707/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/8707/26

Категорія 69

2/295/4481/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі головуючої судді Стрілецької О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулась з позовом, в якому просить змінити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на її користь на підставі рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 22.08.2017 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/6 частини всіх видів його доходів на 1/4 частину всіх видів його доходів, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімума на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов обгрунтований тим, що згідно з рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 22.08.2017 з ОСОБА_2 на її користь стягнуті аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно на кожну дитину, починаючи з 28.07.2017 до повноліття дітей, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 сина ОСОБА_5 та до ІНФОРМАЦІЯ_2 сина ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 син ОСОБА_5 досяг повноліття, на його утримання аліменти не стягуються, а аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , з урахування вимог ст. 183 СК України, підлягають стягненню у розмірі 1/6 частки від усіх видів доходів відповідача.

ОСОБА_1 посилається на те, що розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання сина в розмірі 1/6 частки від усіх видів його доходів, є недостатнім для належного забезпечення потреб сина, вважає, що існують правові підстави для збільшення частки, яка підлягає стягненню з відповідача на утримання сина.

ІІ. Процедура і позиції сторін

Відповідно до ухвали суду від 01.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

12.06.2026 представник відповідача - адвокат Заверуха І.Л. направив відзив на позовну заяву (а. с. 29-31), в якому просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, посилаючись на те, що після досягнення повноліття старшим сином, на підставі постанови державного виконавця від 19.05.2026 розмір аліментів, який стягується з ОСОБА_7 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , становить частку від усіх видів його доходів, тобто вимоги ОСОБА_1 вже фактично реалізовані. Вважає, що позивачем не доведено ні порушення її прав, ні порушення прав дитини. У разі відмови у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі адвокат, просить зупинити провадження у справіна підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, яке обґрунтував тим, що ОСОБА_2 проходить військову службу у складі Збройних Сил України у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна.

22.06.2026 від представника позивача – адвоката Раєцького А.О. надійшла відповідь на відзив на позов (а. с. 49-51), в якій він заперечував проти закриття провадження у справі та зупинення провадження у справі. Додатково вказав, що у відзиві на позовну заяву відповідач фактично визнав позовні вимоги, оскільки заперечень проти стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частки від усіх видів його доходів не висловив. Отже, на думку представника позивача, відповідач визнав матеріально - правову суть позовних вимог. Вказує на те, що позивач жодним чином не допускає зловживань процесуальними правами, право на звернення з таким позовом гарантовано нормами СК України, вона діє виключно в інтересах неповнолітнього сина.

23.06.2026 від представника ОСОБА_2 надійшли заперечення на відповідь на відзив (а. с. 54-55), в яких він підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву. Додатково адвокат Заверуха І.Л. просив залучити до участі у справі Бердичівський ВДВС у Бердичівському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Крім того, представник відповідача вказав, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає їх спрямованими на штучне задвоєння обов`язку зі стягнення аліментів, які вже стягуються з нього у розмірі 1/4 частки від усіх видів його доходів.

29.06.2026 відповідно до положень ч. 2 ст. 13 ЦПК України, з метою забезпечення ефективного та своєчасного судового розгляду, для дотримання прав неповнолітньої дитини на належне утримання, суд з власної ініціативи направив запит до Бердичівського ВДВС, в якому просив повідомити суд, на підставі якого рішення державним виконавцем визначено, що аліменти на утримання ОСОБА_3 підлягають стягненню у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) боржника, та надати суду його копію (а. с. 58).

16.07.2026 з Бердичівського ВДВС надійшла відповідь на запит суду (а. с. 60).

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

У період з 27.07.2026 по 02.09.2026 головуюча перебувала у щорічній відпустці.

Згідно з ухвалою суду від 04.09.2026 суд відмовив у задоволенні клопотань адвоката Заверухи І.Л. про закриття провадження у справі, про зупинення провадження у справі та про залучення до участі у справі третьої особи за їх безпідставністю.

ІІІ. Фактичні обставини та докази на їх підтвердження

Судом встановлено, що згідно з рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 22.08.2017, справа № 291/851/17, яке набрало законної сили 30.10.2017, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліментів на утримання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видій його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно на кожну дитину, починаючи з 28.07.2017 до повноліття дітей, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 сина ОСОБА_5 та до ІНФОРМАЦІЯ_2 сина ОСОБА_6 (а. с. 4-6).

Відповідно до постанови державного виконавця Ружинського РВДВС ГТУЮ у Житомирській області від 22.11.2017 відкрито виконавче провадження №55218033 з примусового виконання виконавчого листа № 291/851/17, виданого 20.11.2017 (а. с. 9).

Згідно з постановою державного виконавця Бердичівського ВДВС у Бердичівському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 19.05.2026 у зв`язку з досягненням сином ОСОБА_5 повноліття, постановлено з 13.05.2026 здійснювати відрахування із сум доходів ОСОБА_2 у розмірі частки заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового віку для дитини відповідного віку, щомісячно, на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (на звороті а. с. 31-32).

Зі змісту довідки ПП «Євро Сервіс Плюс» № 47 від 19.05.2026 вбачається, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , фактично проживає разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 17).

ОСОБА_2 перебуває на військовій службі в Київському військовому ліцеї ім. І. Богуна, місто Київ з 29.11.2024 (а. с. 33).

Зі змісту листа виконуючого обов`язки начальника Бердичівського ВДВС у Бердичівському районі Житомирської області № 82054 від 10.07.2026 вбачається, що у постанові державного виконавця від 19.05.2026 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець помилково визначив частку аліментів у розмірі 1/4, яка підлягають стягненню з ОСОБА_7 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 після досягнення сином ОСОБА_5 повноліття. 08.07.2026 державний виконавець прийняв постанову, згідно з якою з 13.05.2026 з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 у розмірі 1/6 частки від усіх видів доходів боржника (а. с. 60).

ІV. Законодавство, що підлягає застосуванню, мотиви та оцінка суду

У статті 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі ст. 7, 155 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

За правилами ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріального утримувати дитину до повноліття.

У статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У частинах 2, 3 статті 183 СК України передбачено, що якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

За правилами ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду від 22 серпня 2022 року в справі №712/6313/21 зазначено, що при розгляді позовів щодо зміни розміру аліментів застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши позовну заяву, додані до неї письмові докази, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Позивачка, звертаючись до суду з позовом про зміну розміру аліментів, посилається на те, що у зв`язку з досягненням старшим сином повноліття, розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача на утримання неповнолітньої дитини, становить 1/6 частку від усіх видів доходів відповідача, який є недостатнім, не відповідає нормам сімейного законодавства щодо отримання аліментів на одну дитину.

Матеріалами справи підтверджується, що на час розгляду справи у суді з відповідача на утримання сина ОСОБА_6 з урахуванням положень ст. 183 Сімейного кодексу України аліменти стягуються у розмірі 1/6 частки від доходів відповідача (а. с. 60).

Відповідно до вимог ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Ухвалюючи рішення про зміну розміру аліментів, суд повинен виходити з інтересів дитини, на утримання якої сплачуються зазначені аліменти.

Суд вважає, що у зв`язку з досягненням старшим сином сторін повноліття, на утримання якого у відповідача припинився обов`язок сплачувати аліменти, змінились обтавини, які були підставою для присудження аліментів. Позивач має право на звернення до суду з позовом про визначення частки аліментів, яка підлягає стягненню на утримання неповнолітнього сина, після досягнення старшою дитиною повноліття, відповідно до імперативної норми ст. 183 СК України, в контексті чого є неспроможними доводи представника відповідача про зловживання позивачкою правами, які відповідно не заслуговують на увагу, оскільки таке право гарантоване їй законом.

На думку суду, сплата аліментів у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку відповідача значно звужує законне право неповнолітнього сина ОСОБА_6 на належне утримання, яке передбачене нормами СК України.

Матеріали справи не містять відомостей про перебування на утриманні ОСОБА_2 інших осіб, зокрема, що він сплачує аліменти або іншим чином бере участь в утриманні повнолітнього сина, відсутні відомості про незадовільний стан здоров`я відповідача, про погіршення його матеріального або сімейного становища, у відзиві на позовну заяву представник відповідача не посилався на вказані обставини.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Суд вважає за необхідне зазначити, що обов`язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов`язання батьків, яке виникає з моменту народження дітей і зберігається до досягнення ними повноліття. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідач є батьком дитини та нарівні з матір`ю зобов`язаний утримувати її до досягнення повноліття. За своїм змістом аліменти - це грошові кошти на утримання дитини, які необхідні для забезпечення належного рівня її розвитку, виховання, забезпечення одягом, продуктами харчування тощо.

Суд ураховує ту обставину, що дитина проживає з матір`ю, а тому весь тягар по її щоденному утриманню та забезпеченню лежить саме на позивачці.

При вирішенні спору суд бере до уваги, що з віком потреби дитини зростають, що, у свою чергу, має наслідком постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, забезпечення освіти, гармонійного розвитку дитини, що є загальнозрозумілим та не потребує додаткового доказування.

Враховуючи інтереси неповнолітньої дитини, для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя, виходячи із загальних засад справедливості цивільного судочинства та необхідності захисту інтересів неповнолітньої дитини на належний рівень матеріального забезпечення, суд вважає, що існують передбачені ст. 183, 192 Сімейного кодексу України, ст. 273 ЦПК України підстави для задоволення позову та зміни розміру аліментів, які стягуються з відповідача на утримання сина, з 1/6 частки його заробітку до 1/4.

Зі змісту пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вбачається, що у новому розмірі аліменти, присуджені відповідно до вимог ст. 192 СК України, сплачуються з дня набрання рішенням законної сили, а не з моменту подання цивільного позову до суду.

VI. Розподіл судових витрат

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн, оскільки при зверненні з позовною вимогою про зміну розміру аліментів позивачка була звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст. 5, 12, 13, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задоволити.

Змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на підставі рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 22.08.2017, справа № 291/851/17.

Збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на підставі рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 22.08.2017 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Раєцький Андрій Олександрович, робоча адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник відповідача: адвокат Заверуха Ігор Леонідович, робоча адреса: м. Київ, вул. Хорива, 39-41, оф. 45

Суддя О.В. Стрілецька