Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №905/225/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Харків Справа №905/225/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (вх.№1436Д від 02.07.2026) на рішення Господарського суду Донецької області від 15.06.2026 у справі №905/225/26 (м. Харків, суддя Величко Н.В., повне рішення складено 15.06.2026),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м. Краматорськ, Донецька область,

до Фізичної особи-підприємця Кисельова Олександра Володимировича, с. Піски-Радьківські, Борівський р-н, Харківська область,

про стягнення 38 838,15 грн. -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» звернулось до Господарського суду Донецької області через підсистему «Електронний суд» з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кисельова Олександра Володимировича заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді у розмірі 37 384,94 грн та плати за абонентське обслуговування у розмірі 1 453,21 грн за період з лютого 2021 по жовтень 2024 включно, крім того 2 662,40 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору (вх № 1547/26 від 08.04.2026).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем Договору №134 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 22.09.2008 в частині повної та своєчасної оплати за поставлену теплову енергію та плати за абонентське обслуговування за період лютий 2021 року - жовтень 2024 року.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.06.2026 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" до Фізичної особи-підприємця Кисельова Олександра Володимировича про стягнення 38 838,15 грн відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 15.06.2026 року у справі № 905/225/25. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Судові витрати за подачу апеляційної скарги покласти на відповідача. Призначити розгляд апеляційної скарги по суті у відкритому судовому засіданні з викликом сторін для надання усних пояснень. Провести судове засідання в справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програми Easycon за участю представника позивача Єрашова Іллі Євгеновича, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , моб. зв`язок: НОМЕР_1 . Наступні засідання розглядати в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програми Easycon за участю представника позивача Єрашова Іллі Євгеновича, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , моб. зв`язок: НОМЕР_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

Скаржник стверджує, що враховуючи те, що Позивач під час складання позовної заяви не може передбачити із якими аргументами або доказами можливо не буде згоден Відповідач, то законодавець передбачив в процесуальному кодексі право подати Відповідачем відзив на позовну заяву, а Позивачу відповідь на відзив, якщо певні аргументи Відповідача потрібно уточнити, роз`яснити або надати додаткові докази на їх підтвердження.

Так, 28.04.2026 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якій зазначив про те, що він не споживав теплову енергію за спірний період і надав фото лічильника UlTRANEAT №66417937. Відповідач не надав до суду свій контррозрахунок, не надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що Позивачем неправильно нараховано теплову енергію за спірний період. Надані Відповідачем фото лічильників не містять інформацію на яку дату вони зроблені тощо.

Водночас, Позивачем було надано відповідь на відзив та зазначено про те, що згідно наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» (далі - Методика 315) визначено вимоги щодо мінімального споживання теплової енергії у опалювальному приміщенні з приладом обліку та визначення максимальної частки споживання теплової енергії в опалювальному приміщенні без приладу обліку. Відповідно до даного наказу Позивачем надано більш детальний розрахунок за спірний період як відбувалося нарахування теплової енергії до мінімального споживання.

Відповідачем було подано заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначено загальну незгода із нарахуванням теплової енергії згідно Методики. Апелянт звертає увагу суду, що відповідачем знову не надано свій контррозрахунок, докази на спростування неправильності нарахування до мінімальних витрат тощо. Скаржник зауважує, що судом першої інстанції не було встановлено строк для подання заперечення на відповідь на відзив, але відповідачем його було подано. Однак, згідно ч. 4 статті 167 ГПК України, заперечення подається в строк, встановлений судом.

Таким чином, спочатку Відповідачу не було зрозуміло яким чином нараховується йому теплова енергія за спірний період, а після отримання у відповіді на відзив роз`яснення та відповідний розрахунок - ним було зазначено про загальну незгоду без підтверджуючих документів та контррозрахунку.

Принципами господарського судочинства є в тому числі принцип змагальності сторін, де кожна сторона надає свою правову позицію із підтверджуючими документами. Відповідач спочатку зазначав, що нарахування теплової енергії не може здійснюватись, так як на його лічильнику « 0», а коли отримав від Позивача роз`яснення, то написав свою загальну незгоду. Скаржник вважає, що судом першої інстанції було порушено принцип змагальності сторін так як усю доведеність поклав тільки на Позивача, що є неприпустимим.

Так, на твердження апелянта Позивач не може передбачити як дії Відповідача так і дії судді. У разі якщо виникають додаткові питання до предмету спору, то суд має право додатково витребувати докази у Позивача та/або призначити розгляд справи із викликом сторін для об`єктивності розгляду справи та для з`ясування всіх обставин справи. Метою спрощеного позовного провадження є швидкий розгляд справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Як вбачається із предмету спору, суд розглядає справу в контексті: наявність договірних відносин, отримання відповідачем актів-рахунків та наявність/відсутність оплати за спожиту теплову енергію, наявність форс-мажорних обставин, чи надавав споживач заперечення на акти-рахунки тощо.

Скаржником надаються додаткові докази до суду апеляційної інстанції на підтвердження наданих розрахунків щодо донарахування до мінімальних витрат так як Позивач не міг передбачити, що не надання зазначених доказів є єдиною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2026 для розгляду справи №905/225/26 визначено наступний склад суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С., суддя Склярук О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (вх.№1436Д від 02.07.2026) на рішення Господарського суду Донецької області від 15.06.2026 у справі №905/225/26. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/225/26.

08.07.2026 матеріали справи №905/225/26 надійшли до Східного апеляційного господарського суду (вх.№7516).

Відповідачем подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу (вх.№7901від 20.07.2026), в якому останній просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» на рішення Господарського суду Донецької області від 15.06.2026 року у справі №905/225/26 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Донецької області від 15.06.2026 року у справі №905/225/26 залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначає, що позивачем в апеляційній скарзі вказано про порушення судом норм матеріального та процесуального права, однак не вказано, які саме норми були порушені Господарським судом Донецької області при ухваленні рішення від 15.06.2026 у справі №905/225/26.

Відповідач зауважує, що відповідно до приписів статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний викласти обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, надати обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, та всі наявні докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У позовній заяві Позивач зазначив про наявність у Відповідача заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з лютого 2021 року по жовтень 2024 року, яка підтверджується актами-рахунками.

Водночас у відзиві Відповідач зазначав, що вказані у позовній заяві обсяги спожитої теплової енергії та додані акти-рахунки не містять розрахунків чи інших даних, які б підтверджували обсяг спожитої теплової енергії та правильність здійснених нарахувань. Позивачем також не надано доказів та обґрунтованого розрахунку плати за абонентське обслуговування, а обставини щодо наявності заборгованості не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.

Лише після отримання відзиву Позивач у відповіді на відзив послався на Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджену наказом №315, зазначивши, що незалежно від споживання теплової енергії Відповідач повинен відшкодувати мінімальні втрати, та надав «детальний розрахунок нарахування до мінімальної частки до з 02.2021 по 03.2024».

У запереченнях Відповідач зазначав, що надані Позивачем документи не містять обґрунтованих розрахунків, які б підтверджували обсяг спожитої теплової енергії та правильність нарахувань. Для визначення мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії необхідно визначити середнє питоме споживання теплової енергії на опалення приміщень будинку №51 по вул. Василя Стуса у м. Краматорську. Позивачем не надано відповідного розрахунку за формулою, визначеною у п. 1 розділу VI Методики, та доказів, що підтверджують складові цієї формули, у зв`язку з чим неможливо визначити мінімальну частку середнього питомого споживання теплової енергії приміщення Відповідача.

Після подання Відповідачем заперечень Позивач мав можливість, але не надав до суду першої інстанції відповідний розрахунок та докази, необхідні для визначення мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії.

Надані Позивачем до апеляційної скарги додаткові докази, а саме наряди-акти про включення та відключення до ЦО та показники приладу за спірний період, на твердження апелянта, не підтверджують неможливості їх подання до суду першої інстанції. Крім того, зазначені докази не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять обґрунтованих розрахунків визначення мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії приміщення Відповідача відповідно до п. 1 розділу VI Методики.

Доводи Позивача про те, що Відповідач не надав контррозрахунку та належних доказів неправильності нарахування теплової енергії, спростовуються змістом відзиву та заперечень, поданих до суду першої інстанції.

Пунктом 1 розділу VI Методики визначено, що мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії становить 50 % середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень. Середнє питоме споживання розраховується за формулою, складовими якої, зокрема, є загальний обсяг спожитої у будинку теплової енергії на опалення, обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби, обсяг теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або транзитними мережами, а також площі відповідних опалюваних приміщень.

Таким чином, для визначення мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії приміщення Відповідача необхідно визначити середнє питоме споживання теплової енергії на опалення приміщень будинку №51 по вул. Василя Стуса у м. Краматорську.

У Позивача як надавача послуг з постачання теплової енергії наявна інформація та документи, необхідні для здійснення такого розрахунку, однак до теперішнього часу Позивачем їх не надано та фактично перекладається обов`язок щодо здійснення такого розрахунку на Відповідача.

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі Позивача, не спростовують висновків суду першої інстанції, який при ухваленні рішення від 15.06.2026 у справі №905/225/26 дотримався норм матеріального та процесуального права.

Суд зазначає, що враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглянута за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частино 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З урахуванням вищезазначених законодавчих положень, ухвала про відкриття апеляційного провадження та розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження вручена сторонам у справі в електронному кабінеті системи «Електронний Суд» 07.07.2026.

Матеріалами справи, даними електронної системи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку, передбаченому ч.10 ст.270 ГПК України.

Заперечень проти розгляду апеляційної скарги в даному порядку від сторін не надійшло.

Щодо клопотання апелянта про поновлення строку для подання доказів, викладеного в тексті апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Приписи частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи».

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази щодо неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 43 ГПК України щодо обов`язку особи, яка бере участь у справі, добросовісно користуватися процесуальними правами, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову у їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в

Суд вказує, що за змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст.14 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування варто розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи (п.8.2 постанови Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №908/1879/17).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

Суд звертає увагу, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Так, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність процесуальних підстав для задоволення клопотання апелянта та залучення до матеріалів справи додаткових доказів на стадії апеляційного перегляду. Скаржник не довів наявності виняткових обставин та поважних причин, які б об`єктивно перешкоджали наданню цих документів до суду першої інстанції у встановлений строк. При цьому інститут апеляційного перегляду покликаний виправляти судові помилки, а не усувати недоліки процесуальної діяльності самої сторони щодо формування доказової бази, що з огляду на приписи статей 13, 269 ГПК України унеможливлює прийняття зазначених доказів.

Дослідивши матеріали справи, а також доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

22.09.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (позивач, теплопостачальна організація) та Фізичною особою - підприємцем Кисельовим Олександром Володимировичем (відповідач, споживач) укладений договір купівлі - продажу (постачання) теплової енергії №134 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого теплопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію споживачу до точки продажу (або до точки розподілу - у разі відсутності вузлів обліку) теплової енергії згідно додатку №1 «Межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін), що є невід`ємною частиною цього договору, а споживач зобов`язується приймати та оплачувати надану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в строки та на умовах, передбачених цим договором.

Теплова енергія постачається на об`єкти споживача в обсягах згідно додатку №2 «Перелік об`єктів та обсяги постачання теплової енергії», що є невід`ємною частиною цього договору на такі потреби: опалення - в опалювальний період, гаряче водопостачання - протягом календарного року, за умовами цього договору (п. 2.1. договору).

Початок та закінчення опалювального періоду визначається погодними умовами та встановлюються теплопостачальною організацією згідно рішення місцевих органів влади. За наявності окремої рамки вводу або окремо розташованого приміщення на об`єкті споживача терміни початку та закінчення опалювального періоду за письмовим зверненням споживача можуть встановлюватися інші, про що між сторонами укладається письмова угода (п.2.3. договору).

Згідно з п.п.3.1.1-3.1.4 договору споживач має право:

- отримувати теплову енергію в обсягах та якості відповідно до Додатку №2 до цього договору;

- отримувати інформацію від теплопостачальної організації щодо обсягу та якості постачання теплової енергії, тарифів (цін), порядку оплати, режимів споживання на умовах, визначених цим договором та згідно вимог чинного законодавства;

- вимагати від теплопостачальної організації надання достовірної інформації про тарифи на теплову енергію, методики і нормативи розрахунків, режими теплоспоживання;

- перевіряти достовірність розрахунків за теплову енергію.

Пунктом 3.2.25 договору встановлено, що споживач зобов`язаний протягом трьох робочих днів з моменту закінчення розрахункового періоду отримувати в теплопостачальній організації акти - рахунки та податкові накладні. У разі неотримання уповноваженим представником споживача акту - рахунку теплопостачальна організація надсилає акт - рахунок поштою. В такому разі акт - рахунок вважається отриманим і узгодженим споживачем на третю добу з моменту його надсилання.

Теплопостачальна організація зобов`язується забезпечити споживачу постачання теплової енергії в обсягах та на умовах цього договору (п.4.2.1 договору).

Облік обсягу споживання поставленої теплової енергії здійснюється за приладами комерційного обсягу, що занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки та пройшли державну метрологічну атестацію і опломбовані теплопостачальною організацією. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку або їх не відповідності встановленим вимогам, та/або пошкодження (зриву) пломб на таких приладах, обсяг споживання теплової енергії здійснюється розрахунковим способом відповідно до теплових навантажень споживача, виконаних за вимогами пункту 3.2.13 цього Договору. У разі відсутності у теплопостачальної організації даних про фактичне споживання теплової енергії відповідно до показників приладів обліку за умовами цього Договору або ненадання споживачем теплових навантажень за вимогами пунктів 3.2.13. 5.3. цього Договору, обсяг споживання теплової енергії обраховується виходячи з опалювальної площі споживача (п.5.1. Договору).

Згідно з п.6.1. договору споживач здійснює розрахунок протягом 3 робочих днів з дня отримання споживачем акту - рахунку за умовами цього договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації:

- за фактичний обсяг спожитої теплової енергії за розрахунковий період, визначений за показниками приладів обліку або на підставі наданих споживачем теплових навантажень (у разі відсутності або виходу з ладу приладу обліку), за тарифом (ціною) 466,72 грн. за 1 Гкал (у тому числі ПДВ у розмірі 20%) (п. 6.1.1 договору);

- у разі відсутності у теплопостачальної організації даних про фактичне споживання теплової енергії відповідно до показників приладів обліку або ненадання споживачем теплових навантажень за вимогами пунктів 3.2.13., 5.3 цього Договору, виходячи з опалювальної площі споживача за тарифом (ціною) 14,14 гривень за 1 квадратний метр опалювальної площі (у тому числі ПДВ у розмірі 20%) (п.6.1.2. Договору).

У випадку встановлення інших тарифів (цін) на теплову енергію уповноваженими на це органами сторони застосовують нові тарифи (ціни) з моменту їх затвердження (погодження) уповноваженими на це органами без додаткового узгодження їх сторонами (п.6.2. Договору).

Пунктом 6.4 Договору закріплено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

За невиконання або неналежне виконання сторонами зобов`язань за Договором, винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки без зарахування неустойки. Відшкодування збитків та сплата штрафу, пені не звільняє сторони від виконання зобов`язань (п.8 Договору).

Цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє протягом одного календарного року з дня набрання його чинності. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору не заявила про його розірвання, Договір вважається продовженим сторонами на наступний рік (п.11 Договору).

У Додатку № 1 до договору № 134 від 22.09.2008 сторонами визначено межу балансової належності та експлуатаційної відповідальності та погоджено відповідну схему теплопостачання споживача, а саме:

- точка продажу (розподілу) теплової енергії: транзитні трубопроводи, які проходять через будівлю Соціалістична, 51;

- межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності Теплопостачальної організації: транзитні трубопроводи, які проходять через будівлю Соціалістична, 51; теплопостачальна організація несе відповідальність за обслуговування теплоустаткування і теплових мереж до межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності теплопостачальної організації.

- межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності Споживача: трубопроводи від стояків та нагрівальні прилади; споживач несе відповідальність за технічний стан і безпечну експлуатацію теплоустаткування, теплових мереж до межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності споживача, а також за збереження приладів обліку.

Відповідно до додатку №2 «Перелік об`єктів та обсяги постачання теплової енергії», теплова енергія поставляється на об`єкт, що знаходиться за адресою: вул. Соціалістична, д.51, кв.61, вид діяльності споживача - магазин «Фільтра і насоси», об`єм 133,89 м куб., площа - 55,1 м.кв., прилад обліку для гарячого водопостачання г/в 270968.

Додатковою угодою №1 від 01.10.2009 внесено зміни до вказаного додатку, відповідно до якого збільшено дані про об`єкт споживача в частині об`єму - до 165,24 м.куб, площа до 59,8 м.кв., проектне теплове навантаження: опалення - 0,00328 Гкал/година, гаряче водопостачання - 0 Гкал/доба.

Колегія суддів зазначає, що договір підписаний та скріплений печатками сторін. Докази в підтвердження факту внесення до нього інших змін, розірвання договору чи визнання його повністю чи частково недійсним за рішенням суду матеріали справи не містять, у зв`язку з чим укладений між сторонами договір є чинним та обов`язковим до виконання.

Сторонами не оспорюється і підтверджується матеріалами справи, що на об`єкті відповідача за адресою вул. Соціалістична, 51, магазин "Фільтри і насоси" встановлено прилад обліку теплової енергії - лічильник ULTRAHEAT № 66417937, опломбований пломбами № 1680240, № 1680239, № 1680238, № 1680237, що підтверджується актом вводу в експлуатацію вузла обліку теплової енергії від 16.11.2012.

Згідно розпорядження Краматорської міської ради від 19.02.2016 № 34р "Про перейменування вулиць, провулків у м.Краматорську" зокрема вулицю Соціалістичну перейменовано на вулицю Василя Стуса.

На підтвердження виконання умов договору, позивачем до матеріалів справи надані рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради від 06.10.2021 №1264 «Про початок опалювального періоду 2021/2022 років», розпорядженням міського голови Краматорської міської ради №18р від 16.03.2022 «Про закінчення опалювального періоду 2021/2022 років для окремих об`єктів комунальної власності», розпорядженням від 17.10.2022 №63 «Про початок опалювального періоду 2022-2023 років», розпорядженням Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області від 22.03.2023 №203-р «Про закінчення опалювального періоду 2022-2023 років», розпорядженням Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області від 02.10.2023 №726-р «Про початок опалювального періоду 2023-2024 років», розпорядженням від 26.03.2024 №303-р «Про закінчення опалювального періоду 2023-2024 років», рішеннями виконавчого комітету Краматорської міської ради від 20.10.2021 №1359 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з постачання теплової енергії для всіх категорій споживачів ТОВ «Краматорськтеплоенерго» на опалювальний період 2021/2022 років, від 06.12.2021 №1510 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради від 20.10.2021 №1359, від 30.12.2021 №1602 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради від 20.10.2021 №1359, розпорядження Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області від 31.10.2023 №837-р «Про встановлення тарифів на теплову енергію, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з постачання теплової енергії для всіх категорій споживачів ТОВ «Краматорськтеплоенерго», розпорядження від 29.12.2023 №1194-р «Про внесення змін до розпорядження начальника міської військової адміністрації від 31.10.2023 №837-р.

Також, на підтвердження виконання умов договору в частині наданих послуг, позивачем до матеріалів справи додано акти - рахунки, а саме:

-акт-рахунок №134 від 28.02.2021 за лютий 2021 року на суму 994,74 з ПДВ (постачання ТЕ, нарахування до мінімальних витрат, об`єм - 0,636451 Гкал) та 35,77 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 31.03.2021 за березень 2021 на суму 797,15 грн з ПДВ (постачання ТЕ, нарахування до мінімальних витрат, об`єм - 0,510034 Гкал) та 35,77 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 30.04.2021 за квітень 2021 на суму 337,13 грн з ПДВ, (постачання ТЕ, нарахування до мінімальних витрат, об`єм - 0,215699 Гкал) та 35,77 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 31.05.2021 за травень 2021 на суму 0,00 грн з ПДВ (постачання ТЕ), 35,77 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 30.06.2021 за червень 2021 на суму 0,00 грн з ПДВ (постачання ТЕ), 35,77 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 31.07.2021 за липень 2021 на суму 0,00 грн з ПДВ (постачання ТЕ), 35,77 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 31.08.2021 за серпень 2021 на суму 0,00 грн з ПДВ (постачання ТЕ), 35,77 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 30.09.2021 за вересень 2021 на суму 0,00 грн (постачання ТЕ), 33,74 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 31.10.2021 за жовтень 2021 на суму 0,00 грн (постачання ТЕ), 33,74 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 30.11.2021 за листопад 2021 на суму 2584,88 грн з ПДВ (постачання ТЕ, нарахування до мінімальних витрат, об`єм - 0,035018 Гкал + 0,149500 Гкал) та 33,74 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 31.12.2021 за грудень 2021 року на суму 510,24 грн з ПДВ (постачання ТЕ, нарахування до мінімальних витрат, з урахуванням перерахунку об`єму - 0,519542 Гкал) та 33,74 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 31.01.2022 за січень 2022 року на суму 2702,94 грн з ПДВ (постачання ТЕ, нарахування до мінімальних витрат, об`єм - 0,542685 Гкал) та 33,74 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 28.02.2022 за лютий 2022 року на суму 2388,47 грн з ПДВ (постачання ТЕ, нарахування до мінімальних витрат, об`єм - 0,479536 Гкал) та 33,74 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 31.03.2022 за березень 2022 на суму 3030,42 грн з ПДВ (постачання ТЕ, нарахування до мінімальних витрат, об`єм - 0,596505 Гкал), 33,74 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 30.04.2022 за квітень 2022 на суму 113,09 грн з ПДВ (постачання ТЕ, нарахування до мінімальних витрат, об`єм - 0,040544 Гкал), 33,74 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 31.05.2022 за травень 2022 року на суму 0,00 грн з ПДВ (постачання ТЕ), 33,74 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 30.06.2022 за червень 2022 року на суму 0,00 грн з ПДВ (постачання ТЕ), 33,74 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 31.07.2022 за липень 2022 на суму 0,00 грн з ПДВ (постачання ТЕ), 33,74 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 31.08.2022 за серпень 2022 на суму 0,00 грн з ПДВ (постачання ТЕ), 33,74 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 30.09.2022 за вересень 2022 на суму 0,00 грн з ПДВ (постачання ТЕ), 33,74 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 31.10.2022 за жовтень 2022 на суму 0,00 грн з ПДВ (постачання ТЕ), 33,74 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 30.11.2022 за листопад 2022 року на суму 2075,68 грн з ПДВ (постачання ТЕ, нарахування до мінімальних витрат, об`єм - 0,416746 Гкал) та 33,74 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 31.12.2022 за грудень 2022 року на суму 2240,98 грн з ПДВ (постачання ТЕ, нарахування до мінімальних витрат, об`єм - 0,449935 Гкал) та 33,74 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 31.01.2023 за січень 2023 року на суму 2634,14 грн з ПДВ (постачання ТЕ, нарахування до мінімальних витрат, об`єм - 0,528871 Гкал), 33,74 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 28.02.2023 за лютий 2023 року на суму 3005,25 грн з ПДВ (постачання ТЕ, нарахування до мінімальних витрат, об`єм - 0,603382 Гкал) та 33,74 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 31.03.2023 за березень 2023 року на суму 2201,07 грн з ПДВ (постачання ТЕ, нарахування до мінімальних витрат, об`єм - 0,441922 Гкал), 33,74 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 30.04.2023 за квітень 2023 на суму 0,00 грн з ПДВ (постачання ТЕ), (-)41,55 грн з ПДВ (абон. обслуговування) ;

-акт-рахунок №134 від 31.05.2023 за травень 2023 на суму 0,00 грн з ПДВ (постачання ТЕ), 33,74 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 30.06.2023 за червень 2023 на суму 0,00 грн з ПДВ (постачання ТЕ), 33,74 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 31.07.2023 за липень 2023 на суму 0,00 грн з ПДВ (постачання ТЕ), 33,74 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 31.08.2023 за серпень 2023 на суму 0,00 грн з ПДВ (постачання ТЕ), 33,74 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 30.09.2023 за вересень 2023 на суму 0,00 грн з ПДВ (постачання ТЕ), 33,74 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 31.10.2023 за жовтень 2023 на суму 0,00 грн з ПДВ (постачання ТЕ), 30,68 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 30.11.2023 за листопад 2023 року на суму 1564,19 грн з ПДВ (постачання ТЕ, нарахування до мінімальних витрат, об`єм - 0,242728 Гкал) та 30,68 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 31.12.2023 за грудень 2023 року на суму 3290,23 грн з ПДВ (постачання ТЕ, нарахування до мінімальних витрат, об`єм - 0,510572 Гкал) та 30,68 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

акт-рахунок №134 від 31.01.2024 за січень 2024 року на суму 1278,59 грн з ПДВ (постачання ТЕ, нарахування до мінімальних витрат, об`єм - 0,603681 Гкал) та 30,68 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 29.02.2024 за лютий 2024 року на суму 2911,86 грн з ПДВ (постачання ТЕ, нарахування до мінімальних витрат, об`єм - 0,507044 Гкал) та 30,68 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 31.03.2024 за березень 2024 року на суму 2723,95 грн з ПДВ (постачання ТЕ, нарахування до мінімальних витрат, об`єм - 0,485456 Гкал) та 30,68 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 30.04.2024 за квітень 2024 на суму 0,00 грн з ПДВ (постачання ТЕ), 30,68 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 31.05.2024 за травень 2024 на суму 0,00 грн з ПДВ (постачання ТЕ), 30,68 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 30.06.2024 за червень 2024 на суму 0,00 грн з ПДВ (постачання ТЕ), 30,68 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 31.07.2024 за липень 2024 на суму 0,00 грн з ПДВ (постачання ТЕ), 30,68 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 31.08.2024 за серпень 2024 на суму 0,00 грн з ПДВ (постачання ТЕ), 30,68 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 30.09.2024 за вересень 2024 на суму 0,00 грн з ПДВ (постачання ТЕ), 30,68 грн з ПДВ (абон. обслуговування);

-акт-рахунок №134 від 31.10.2024 за жовтень 2024 на суму 0,00 грн з ПДВ (постачання ТЕ), 30,68 грн з ПДВ (абон. обслуговування).

Вказані акти-рахунки містять підписи та печатку лише з боку позивача та були відправлені на поштову адресу відповідача, що підтверджується описом вкладення (Ф.107) до вих.б/н від 23.02.2026.

На твердження позивача, відповідачем надані послуги не сплачені, за ним рахується заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії у розмірі 37384,94 грн., яка утворилась за період з лютого 2021 року по жовтень 2024 року, а також 1453,21 грн за абонентське обслуговування за цей період, що й стало підставою звернення до суду з цим позовом.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.06.2026 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 37 384,94 грн, суд першої інстанції визнав правомірним застосування Методики № 315 щодо донарахування обсягу теплової енергії до мінімальної частки питомого споживання та відхилив заперечення відповідача про відсутність споживання, однак, виснував про недоведеність розміру заявленої заборгованості, оскільки наданий позивачем розрахунок за відсутності первинних документів (доказів загального обсягу спожитої будинком теплової енергії, даних про загальну площу приміщень, поверховість та відомостей зняття показників комерційного обліку) не дає можливості здійснити його арифметичну перевірку.

Відмовляючи в позов в частині стягнення 1 453,21 грн плати за абонентське обслуговування, суд виходив з того, що відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» такий платіж здійснюється виключно на договірних засадах, однак укладений між сторонами договір № 134 не містить умов щодо обов`язку відповідача сплачувати цю плату, а доказів укладення іншого відповідного договору позивачем не надано.

З огляду на викладене, встановивши недоведеність позивачем обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та відмовив у його задоволенні в повному обсязі.

Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач в розумінні ст.1 Закону України "Про теплопостачання" як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію, є теплогенеруючою та теплопостачальною організацією.

Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води тощо, також є предметом регулювання Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

В розумінні наведених в ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" термінів позивач є виконавцем комунальних послуг.

За приписами ст.12 Закону "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період; порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством (ч.3.ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5 ч.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами 2, 3, 7 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Позивачем здійснювалось постачання теплової енергії за період з лютого 2021 по жовтень 2024, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради від 06.10.2021 №1264 «Про початок опалювального періоду 2021/2022 років», розпорядженням міського голови Краматорської міської ради №18р від 16.03.2022 «Про закінчення опалювального періоду 2021/2022 років для окремих об`єктів комунальної власності», розпорядженням від 17.10.2022 №63 «Про початок опалювального періоду 2022-2023 років», розпорядженням Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області від 22.03.2023 №203-р «Про закінчення опалювального періоду 2022-2023 років», розпорядженням Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області від 02.10.2023 №726-р «Про початок опалювального періоду 2023-2024 років», розпорядженням від 26.03.2024 №303-р «Про закінчення опалювального періоду 2023-2024 років».

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022) затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії, що регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до пункту 4 цих Правил послуга надається споживачу для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт споживача для потреб опалення та приготування гарячої води.

У пункті 13 вказаних Правил визначено, що надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно з пунктом 24 Правил №830 розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Споживач інформує протягом місяця з дня настання таких змін виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, а також про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, з метою подальшого внесення змін до договору.

Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Пунктом 32 Правил № 830 визначено, що плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.

Згідно із пунктами 34, 35, 36 Правил №830 рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.

Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунки можуть надаватися споживачу в електронному вигляді, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Рахунки надаються споживачу на безоплатній основі.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідача було надіслано акти-рахунки за спірний період, які містять відомості про нараховані обсяги та вартість теплової енергії, а також суму плати за абонентське обслуговування. Зокрема, такі акти-рахунки були направлені відповідачу поштовим відправленням, що підтверджується описом вкладення (ф. 107) до вих. б/н від 23.02.2026, наявним у матеріалах справи.

Пунктом 3.2.25 договору встановлено, що споживач зобов`язаний протягом трьох робочих днів з моменту закінчення розрахункового періоду отримувати в теплопостачальній організації акти - рахунки та податкові накладні. У разі неотримання уповноваженим представником споживача акту - рахунку теплопостачальна організація надсилає акт - рахунок поштою. В такому разі акт - рахунок вважається отриманим і узгодженим споживачем на третю добу з моменту його надсилання.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №920/1343/21 від 29.04.2020)

Вказані вище акти-рахунки щодо надання послуг з постачання теплової енергії підписані лише зі сторони позивача та відповідно не містять підписів зі сторони споживача (відповідача).

Разом з тим, у постанові від 22.08.2023 у справі №910/14570/21 Верховний Суд зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).

Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Колегією суддів також встановлено, що сформовані позивачем акти-рахунки містять необхідні дані для здійснення перевірки правильності нарахувань за спожиту теплову енергію та пов`язані послуги. Зокрема, у таких актах-рахунках зазначено реквізити сторін, номер і дату документа, посилання на договір, адресу об`єкта постачання, а також розшифровку нарахувань за видами послуг; відображено окремі складові нарахувань, зокрема обсяги спожитої теплової енергії за показаннями приладів обліку та обсяги, визначені як донарахування до мінімальних витрат, із зазначенням відповідних тарифів та сум; визначено плату за абонентське обслуговування.

Згідно з п.п.3.1.1-3.1.4 Договору споживач має право:

- отримувати теплову енергію в обсягах та якості відповідно до Додатку №2 до цього договору;

- отримувати інформацію від теплопостачальної організації щодо обсягу та якості постачання теплової енергії, тарифів (цін), порядку оплати, режимів споживання на умовах, визначених цим договором та згідно вимог чинного законодавства;

- вимагати від теплопостачальної організації надання достовірної інформації про тарифи на теплову енергію, методики і нормативи розрахунків, режими теплоспоживання;

- перевіряти достовірність розрахунків за теплову енергію.

Наведене свідчить про те, що відповідачу було відомо про здійснені позивачем нарахування та наявність несплаченої заборгованості за спірним договором, а тому протягом спірного періоду він мав можливість реалізувати передбачені підпунктами 3.1.2- 3.1.4 договору права та вирішити спірні питання щодо обсягів наданих послуг і їх вартості.

Однак, матеріали справи не містять доказів звернення споживача до позивача із запереченнями щодо обсягів поставленої теплової енергії в спірний період або щодо неправомірних нарахувань щодо вартості наданих послуг.

Частиною першою статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" визначено, що у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому, зокрема, порядку:

- загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів.

Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії/вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті (пункт 3 частини 2 статті 10 Закону №2119-VIII);

- для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства (пункт 5 частини 2 статті 10 Закону №2119-VIII).

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (надалі Методика №315).

Пунктом 1 Методики №315 передбачено, що ця методика встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Методики № 315 для опалюваного приміщення, оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, донараховується обсяг теплової енергії, якщо фактичне споживання теплової енергії у такому приміщенні менше мінімальної частки середнього питомого споживання, яка визначається відповідно до пунктів 1 - 3 розділу VI цієї Методики.

Пунктом 6 Розділу III Методики №315 встановлено, що у будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється на опалення опалюваного приміщення, оснащеного вузлом розподільного обліку, визначається на підставі показань відповідного вузла розподільного обліку з врахуванням частки обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, що визначається пропорційно до загальних/опалювальних площ/об`ємів цих приміщень, та враховуючи вимоги розділів VI, VIII цієї Методики.

Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється відповідно до розділу IV Методики №315.

Поряд з цим, пунктом 1 розділу VI Методики №315 встановлено, що для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії; мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії; цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 C від нормативної температури внутрішнього повітря; якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.

Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, здійснюється донарахування обсягу теплової енергії з метою унеможливлення опалення приміщення за рахунок суміжних опалюваних приміщень або опалюваних місць загального користування (далі - МЗК) та допоміжних приміщень, запобігання утворенню грибків та плісняви в приміщеннях, МЗК та допоміжних приміщеннях, а також недопущення зниження нормативного строку експлуатації приміщення/будівлі/будинку. Це донарахування не застосовується у разі наявності обґрунтованої претензії щодо кількості та/або якості наданої послуги у приміщені або не застосовується автоматично за наявності у будівлі/будинку більше 30 % опалюваних приміщень, щодо яких оформлено такі претензії.

Середнє питоме споживання теплової енергії розраховується як сумарний обсяг теплової енергії, витраченої на опалення всіх опалюваних приміщень будівлі, віднесений до сумарної загальної/опалюваної площі/об`єму цих приміщень (у тому числі приміщень, не оснащених приладами обліку, за винятком приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення), з урахуванням положень пункту 11 розділу I цієї Методики. Таке питоме споживання теплової енергії має відповідати нормативній температурі внутрішнього повітря.

Середнє питоме споживання теплової енергії на опалення приміщень у розрахунковий період розраховується за формулою визначеною у пункті 1 розділу VI Методики. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії дорівнює 50 % від середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Методики №315 у кожному розрахунковому періоді протягом опалювального періоду перевіряється дотримання вимоги щодо мінімального споживання теплової енергії в опалюваних приміщеннях, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. При перевірці спожитий опалюваним приміщенням обсяг теплової енергії на опалення, визначений за показаннями приладу (приладів) розподільного обліку теплової енергії та віднесений до загальної/опалюваної площі/об`єму цього приміщення, порівнюється з мінімальною часткою середнього питомого споживання теплової енергії. У разі недотримання цієї вимоги опалюваному приміщенню донараховується обсяг теплової енергії за визначеними у цій Методиці формулами.

Таким чином, споживачу у будівлі/будинку з власним розподільчим приладом обліку опалення нараховується ЗБП, а також Гкал, спожиті згідно власного приладу обліку або у разі, якщо Гкал по приладу менші, ніж мінімальна частка питомого споживання (50%), споживачу донараховується мінімальна частка.

(Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.09.2025 у справі № 908/2311/24).

Оцінюючи доводи відповідача про відсутність фактичного споживання теплової енергії та посилання на нульові показники приладу обліку, колегія суддів зазначає, що самі по собі фіксація або подання споживачем « 0» за лічильником ULTRAHEAT №66417937 не є підставою для звільнення його від обов`язку оплати та не спростовує правомірність здійснених позивачем нарахувань. Згідно з приписами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та норм розділу VI Методики № 315, для приміщень, оснащених приладами розподільного обліку, законодавцем встановлено імперативну вимогу щодо дотримання мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії (яка становить 50 % від середнього питомого споживання по будівлі). Такий механізм запроваджено з метою унеможливлення фактичного опалення приміщення за рахунок теплопередачі від суміжних опалюваних приміщень чи місць загального користування, запобігання утворенню плісняви та недопущення погіршення експлуатаційних характеристик будівлі. Оскільки наданий відповідачем фотодоказ із нульовими показниками приладу обліку не містить даних про дату фіксації, а також за відсутності доказів регулярного передання його показників виконавцю у спірний період, наявність нульового споживання за приладом обліку не звільняє споживача від обов`язку відшкодовувати мінімальну частку питомого споживання, а відтак відображення відповідачем « 0» за приладом обліку не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, наданий позивачем розрахунок містить усі необхідні вихідні числові параметри (зокрема, загальний обсяг спожитої будівлею теплової енергії за даними комерційного вузла обліку, площу будинку та площу приміщення відповідача), які є базовими для застосування алгоритму п. 1 Розділу VI Методики № 315; водночас відповідач, вказуючи на ненадання окремих проміжних складових формули та заперечуючи проти розміру заборгованості, в порушення вимог статей 74, 80 Господарського процесуального кодексу України обмежився лише формальною критикою наданого розрахунку та не надав суду власного контррозрахунку за цією ж Методикою, що за наявності у нього відомостей про площу власного приміщення та доступності даних про загальне споживання будинком № 51 по вул. Василя Стуса у м. Краматорську не спростовує правомірності нарахувань.

Враховуючи викладені вище обставини, відповідач отримав теплову енергію за договором, наявність заборгованості не спростував, документів, що підтверджують сплату заборгованості або спожитий інший обсяг теплової енергії, не надав.

Таким чином, з урахуванням передбачених договором прав споживача на отримання інформації та перевірку достовірності розрахунків, а також встановленого договором порядку отримання актів-рахунків, відповідач мав можливість своєчасно перевірити здійснені позивачем нарахування, звернутися за отриманням необхідних роз`яснень та інформації, а у разі незгоди - висловити відповідні заперечення.

Відтак, враховуючи реальність отриманих відповідачем послуг, відсутність в матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за спожиту теплову енергію в заявлений період, позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 37 384,94 грн підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення плати за абонентське обслуговування у сумі 1453,21 суд зазначає про таке.

Стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку для відшкодування витрат виконавця, пов`язаних з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, а у випадках, визначених цим Законом, також і витрати на обслуговування приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирах (приміщеннях) багатоквартирного будинку. Такі витрати підлягають відшкодуванню за рахунок плати за абонентське обслуговування всіма співвласниками багатоквартирних будинків, незалежно від того, чи підключено їхні приміщення до систем теплопостачання виконавця комунальної послуги.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальних послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами договір не містить умов щодо нарахування плати за абонентське обслуговування.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність доведених позивачем підстав для виникнення у споживача обов`язку сплачувати плату за абонентське обслуговування на підставі договору №134 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 22.09.2008.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції принципу змагальності сторін та безпідставне врахування заперечень відповідача на відповідь на відзив, колегія суддів вказує про наступне.

Гарантований статтями 13, 74 Господарського процесуального кодексу України принцип змагальності передбачає надання сторонам рівних можливостей для висвітлення своєї правової позиції, у зв`язку з чим неподання відповідачем власного контррозрахунку само по собі не звільняє позивача від обов`язку довести правильність здійснених нарахувань, а прийняття судом першої інстанції заперечень відповідача спрямоване на забезпечення повноти з`ясування обставин справи.

Водночас, хоча місцевий господарський суд правомірно прийняв та оцінив заперечення відповідача задля дотримання балансу процесуальних прав сторін, сама по собі змістовна оцінка наведених у них аргументів має здійснюватися у сукупності з наданими позивачем деталізованими розрахунками та показниками комерційного обліку, не обмежуючись лише фактoм відсутності окремо встановленого процесуального строку для подання таких заперечень.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги. Рішення Господарського суду Донецької області від 15.06.2026 у справі №905/225/26 слід скасувати в частині відмови у стягненні з Фізичної особи-підприємця Кисельова Олександра Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії у сумі 37 384, 94 грн з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині. В решті рішення Господарського суду Донецької області від 15.06.2026 у справі № 905/225/26 слід залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішення, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі учасникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах в межах вимог і доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2, ч.1 ст.275, п.п.2,4 ч.1 ст. 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 15.06.2026 у справі №905/225/26 скасувати в частині відмови у стягненні з Фізичної особи-підприємця Кисельова Олександра Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії у сумі 37 384, 94 та прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині.

В решті рішення Господарського суду Донецької області від 15.06.2026 у справі №905/225/26 залишити без змін.

Здійснити новий розподіл судового збору.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кисельова Олександра Володимировича (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 34657789; адреса: 84313, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 8-Д) заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії у сумі 37 384, 94 грн, судовий збір у сумі 2 562,83 грн.

В решті в позові відмовити.»

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кисельова Олександра Володимировича (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 34657789; адреса: 84313, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 8-Д) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3 844, 24 грн.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 04.09.2026.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян