Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №638/2255/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/2255/26

Провадження № 2-а/638/100/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23 червня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Тимченка А.М.,

за участю секретаря судового засідання Кондратюк І.В.,

представника відповідача Свінтіцької Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника – Александрова Дмитра Олександровича до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

06 лютого 2026 року ОСОБА_1 в особі представника Александрова Д.О. звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова як адміністративного з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6571347 за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Позов обгрунтовано тим, що у постанові зазначено, що нібито 26.01.2026 о 23:06:57 позивач керував транспортним засобом HYUNDAI SONATA, д.н.з. НОМЕР_1 , «будучи позбавленим права керування», та порушив п. 2.1(a) ПДР. Як додатки до постанови вказано відеозаписи з бодікамери № 473218 та відеореєстратора 70Mai. Позивач із постановою не погоджується, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки подія та склад адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП належними і достатніми доказами не підтверджені, а розгляд справи здійснено формально, без повного та об`єктивного з`ясування всіх істотних обставин. У постанові наявні лише загальні формулювання про нібито керування «будучи позбавленим права керування», однак не наведено даних, які дозволяють перевірити та підтвердити визначальну ознаку складу — чинність позбавлення права керування станом на 26.01.2026, зокрема відсутні відомості про конкретне рішення (орган/суд, дата, номер), дату набрання ним законної сили, строк позбавлення та розрахунок того, що цей строк не закінчився. Позивач зазначає, що посилання на наявність відеозаписів як додатків до постанови не замінює процесуального обов`язку уповноваженої посадової особи встановити та мотивовано відобразити у рішенні. Крім того, у постанові формально зазначено про роз`яснення прав за ст. 268 КУпАП, однак із самого тексту не вбачається, що позивачу було забезпечено реальну можливість реалізувати ці права, зокрема надати пояснення, заявити клопотання та ознайомитися з матеріалами, включно з відеофіксацією, на яку посилається посадова особа. За таких умов постанова не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 10.02.2026 позовна заява залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків- сплати судового збору.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова суду від 20 лютого 2026 року відкрито спрощене провадження у справі, справа призначена до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін.

Представником відповідача у справі надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки вчинене правопорушення підтверджується належними доказами, а саме відеозаписом за нагрудного реєстратора, з якого вбачається дотримання вимог щодо розгляду справи, роз`яснення позивачу підстав позбавлення його прав керування транспортним засобом, що були встановлені інспектором ДПП, визначено вірну кваліфікацію вчиненого адміністративного правопорушення. Надано у якості доказу постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.05.2024 року у справі № 638/2516/24 про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом, яка була оскаржена та залишена без змін Постановою Харківського апеляційного суду від 29.01.2025, набрала чинності 29.01.2025, копію рапорту інспектору Взводу 2 роти 1 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Руслана Лютенка.

У відповіді на відзив представником позивача зазначено про те, що відповідач не довів про обізнаність ОСОБА_1 про позбавлення останнього права керування транспортним засобом, тобто суб`єктивну сторону адміністративного правопорушення. Також позивач зазначає, що він не був обізнаний про факт подання апеляційної скарги, не був обізнаний про результат її розгляду та не знав про постанову Харківського апеляційного суду від 29.01.2025. Саме адвокат брав участь у відповідному апеляційному провадженні, однак сам факт участі адвоката у справі не є доказом фактичної обізнаності довірителя про всі процесуальні дії, зміст ухваленого судового рішення та його правові наслідки. Наявність представника у справі не створює незаперечної презумпції того, що особа особисто знала про дату, зміст і наслідки постанови апеляційного суду.

Також позивачем зазначено, що відповідач не подав доказів направлення ОСОБА_1 копії постанови Харківського апеляційного суду від 29.01.2025, доказів її вручення, доказів отримання ним поштової кореспонденції, доказів ознайомлення через електронний кабінет, доказів добровільної сплати штрафу, доказів добровільної здачі посвідчення водія або будь-яких інших фактичних даних, які б підтверджували, що до моменту зупинки 26.01.2026 ОСОБА_1 достеменно знав про набрання постановою законної сили та про перебіг строку позбавлення права керування. Рапорт інспектора, відеозаписи з місця зупинки та копії судових рішень не усувають цього недоліку доказування. Відеозаписи можуть підтверджувати факт зупинки, спілкування з поліцейськими та перевірки особи за інформаційними базами. Рапорт інспектора відображає службову позицію працівника поліції. Копії судових рішень можуть підтверджувати існування відповідних рішень. Однак жоден із цих доказів не підтверджує, що до моменту винесення оскаржуваної постанови позивач особисто знав про результат апеляційного розгляду справи № 638/2516/24 та про початок строку позбавлення права керування. Зазначає, що відповідач перекладає такими діями обов`язок доказування на позивача.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені вчасно та належним чином.

Представник відповідача Свінтіцька Т.П. в судове засідання не з`явився, подав заяву до суду від 19.05.2026 року про розгляд справи без її участі, надала копію постанови Шевченківського районного суду м. Харкова від 11.03.2026 у справі № 638//3596/26, яка не набрала чинності, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпаП, відповідно до якої на останнього накладено штраф у розмірі 17000 грн. та позбавлена права керування на 1 рік.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, відзив на позовну заяву, суд прийшов наступного висновку.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6571347 від 26.01.2026 року, винесеної інспектором 2 взводу 1 роти 3 батальйону УПП в Харківській області ДПП Лютенком Р.Д., позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 грн.

Згідно із змістом постанови, 26.01.2026 о 23-06 год у м. Харкові по пр. Людвига Свободи, б. 34, водій був зупинений згідно п. 3 ст.35 ЗУ «Про Національну Поліцію» керував транспортним засобом Hyndai Sonata, д.н.з. НОМЕР_2 будучи позбавлений права керування, чим порушив п.2.1 (а) ПДР України, за що ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП.

Відповідно до п.п 2.1 А ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до диспозиції ч. 4 ст. 126 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до змісту ч. 1ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень ч. 4, 6ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Твердження позивача про те, що він не знав, що його позбавлено права керувати транспортним засобом не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки судом досліджено постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.05.2024 року у справі № 638/2516/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, якою на останнього накладено штраф у розмірі 17000,00 грн та позбавлено права керування транспортним засобом строком на 1 рік.

Дана постанова залишена без змін Постановою Харківського апеляційного суду від 29.01.2025, після відмови у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 , відповідно набрала чинності 29.01.2025.

У постанові Харківського апеляційного суду від 25.01. вказано, що в судовому засіданні захисник Литвин А.Б. заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю проведення судового засідання за обов`язковою участю ОСОБА_1 , який бажає надати особисті пояснення. Зазначене клопотання залишено без задоволення, оскільки апеляційним судом неодноразово призначались судові засідання у справі, 23.10.2024, 04.12.2024, 29.01.2025 року ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду в суді апеляційної інстанції, не з`явився.

Суд зазначив, що саме ОСОБА_1 є ініціатором апеляційного перегляду постанови судді.

Також у зазначеній постанові наведено наступне.

«Апеляційний суд приходить до висновку, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не виявила належної зацікавленості у розгляді справи та протягом тривалого часу не з`являється до апеляційного суду. Незацікавленість у розгляду своєї апеляційної скарги свідчить про зловживання учасником справи процесуальними правами з метою затягування строків розгляду справи.

Конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

У цьому контексті суд також звертає увагу, що апеляційний перегляд здійснюється якраз за апеляційною скаргою особи, яка її подала, та саме вона в першу чергу мала б цікавитися питаннями призначення судових засідань у справі та скорішим вирішенням її справи.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.)

Таким чином, апеляційний суд вважає, що особа, яка подала апеляційну скаргу, належним чином та завчасно була повідомлена про час та місце судового розгляду і мала можливість бути присутньою в судовому засіданні апеляційного суду з урахуванням того, що розгляд апеляційної скарги неодноразово переносився за клопотанням захисника.

Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції щодо обов`язку сторони цікавитися рухом справи, розгляд апеляційної скарги без участі правопорушника не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, оскільки суд розцінює такі дії як зловживання учасником справи процесуальними правами, що спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи».

Таким чином, з огляду на Постанову Харківського апеляційного суду у справі № 638/2516/24 від 29.01.2025, ОСОБА_1 був обізнаний щодо винесення постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.05.2024 року у справі № 638/2516/24, та її подальше оскарження в Харківському апеляційному суді, в судовому засіданні, яким закінчився апеляційний розгляд ухваленням Постанови про відмову у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 про скасування постанови, якою його позбавлена права керування транспортними засобами, особисто брав участь його представник Литвин А.Б.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 317-1 КУпАП, особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. При цьому вказаною нормою закону передбачено початок строку, з якого особа вважається такою, що позбавлена права керування транспортним засобом.

Таким чином, строк, на який позивача було позбавлено права керування транспортними засобами розпочинається 29.01.2025 та закінчується 30.01.2026.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

ОСОБА_2 станом на 26.01.2026 року був позбавлений права керування транспортними засобами на підставі постанови суду, однак керував транспортним засобом.

Відповідно до дослідженого відеозапису з бодікамери зафіксовано рух транспортного засобу Hyndai Sonata, н.з. НОМЕР_3 (відеозапис з автомобільного відеореєстатора 70 маі).

Згідно із відеозаписом з нагрудного відеореєстратора №473218: 22:51:25 – поліцейський підійшов до водія, представився та назвав причину зупинки; 22:52:19 –водію висунуто вимогу пред`явити посвідчення водія, на що останній відмовився. Водію було роз`яснено, що не пред`явлення на вимогу поліцейського посвідчення водія є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП. В подальшому за даними, які містять в ІКС «ІПНП» встановлено особу водія – ОСОБА_1 в подальшому, на місці зупинки т/з встановлено, що постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.05.2024 у справі № 638/2516/24 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Посилання позивача на той факт, що він не був обізнаний щодо позбавлення його права керування транспортним засобом на підставі постанови Дзержинського районного суду м. харкова від 29.05.2024 спростовується матеріалами справи, наголошення на тому, що дії захисника Литвина А.Б. не були відомі позивачу ОСОБА_2 суд сприймає критично з оглдяу на презумпцію дії адвоката в інтересах свого кліента, доказів оскарження дій адвоката Литвина А.Б., який діяв без відома клієнта ОСОБА_2 , останнім не надано.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП складена повноважною особою, із належним встановленням всіх обставин справи, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, при цьому розмір штрафу відповідає санкції ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Із врахуванням встановлених обставин та наведених вище положень чинного законодавства України, суд доходить висновку, що винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6571347 від 26.01.2026 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 20400 грн. за вчинення ним адміністративного правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП є законною та не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.126, 245, 251, 252, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.9, 12, 73-77, 90, 229, 242, 244-246, 262, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов адвоката позовом ОСОБА_1 в особі представника – Александрова Дмитра Олександровича до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6571347 від 26.01.2026 року, у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП – залишити без задоволення, а постанову серії ЕНА № 6571347 від 26.01.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП – залишити без змін.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М.Тимченко