Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №761/8144/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/8144/26

Провадження № 2/761/8908/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., за участю секретаря Каніковського Б.А., представника позивача адвоката Гетікова В.М., представника відповідача адвоката Васильченко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири та стягнення моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2026 року позивачка звернулась до суду із позовом до відповідачки про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначає, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . 28.06.2025 року відбулось залиття її квартири з квартири поверхом вище, яка належить відповідачці ОСОБА_2 . Факт залиття підтверджується Актом про залиття, складеним 01.07.2025 року комісією ТОВ «Управляюча компанія «Імпульс-Газ». Розмір завданої матеріальної шкоди складає 143868 грн., що підтверджується висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 24.09.2025 року, яку позивачка просить стягнути з відповідачки. Крім того, позивачка просить стягнути з відповідачки моральну шкоду в розмірі 30000 грн., яка полягала у душевних стражданнях, негативних емоціях, необхідністю усування наслідків залиття.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2026 року справу передано на розгляд судді Матвєєвій Ю.О.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києві від 09.03.2026 року позовну заяву залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.

Після усунення позивачкою недоліків ухвалою судді від 23.03.2026 року у справі відкрито загальне позовне провадження, справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.06.2026 року відзив на позовну заяву залишено без розгляду, в задоволенні клопотання представника позивача про залучення доказів відмовлено, закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі. Зазначив, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, оскільки акт про залиття квартири складено в порушення правил щодо складання акту, а саме при огляді були відсутні позивачка та відповідачка. Крім того, вказаний акт не було надано експертові під час огляду квартири на предмет пошкоджень. Тому вказані докази представник відповідача вважає недопустимими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Відповідачка ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 .

01.07.2025 року комісією у складі заступника директора ТОВ «УК «Імпульс-Газ» Касс Т.М., майстра технічної дільниці ОСОБА_3 , слюсаря-сантехніка ОСОБА_4 складено Акт обстеження квартири АДРЕСА_1 , в якому зазначено, що причиною залиття квартири АДРЕСА_1 є халатне відношення мешканців вищерозташованої квартири № 11 до сантехнічних приладів (порив підводного шлангу гарячого водопостачання до змішувача на кухні).

Згідно висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 1-24/09 від 24.09.2025 року розмір завданої матеріальної шкоди квартирі АДРЕСА_1 , тобто кошторисна вартість будівельних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень в результаті залиття складає 143868 грн.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №?76 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року №?927/11207 (надалі - Правила), передбачено, що в разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).

Аналізуючи норми Правил щодо складання акту про залиття, Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 року (справа №2-1974/11) вказав, що в додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою.

В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

З досліджуваного в судовому засіданні Акта про залиття вбачається, що в ньому не зазначено даних про власників квартир 5 та 11 . Акт про залиття містить інформацію про причини пошкодження. Акт не містить інформації про присутність як потерпілої, так і винної сторони. Вказаний акт містить висновок про вину мешканців квартири 11 , а саме : халатне ставлення до сантехнічних приладів (порив підводного шлангу гарячого водопостачання до змішувача на кухні). Між тим, самі мешканці квартири 11 при складанні акту присутніми не були.

Відтак, суд зазначає, що вищевказаний акт від 01.07.2025 року не відповідає вимогам, викладеним у Правилах, а тому цей акт не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди. (Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 2-1974/11 та від 22.05.2019 у справі № 640/8205/17).

Крім того, суд зазначає і про те, що твердження, яке міститься в акті про причини залиття - порив підводного шлангу гарячого водопостачання до змішувача на кухні - передбачає таке встановлення шляхом огляду і квартири винної особи. Між тим, такі докази в справі відсутні.

Щодо будівельно-технічної експертизи, якою встановлено матеріальну шкоду, заподіяну позивачці, суд зазначає наступне.

Відповідно до 5.1.5. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, як затверджена наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року для вирішення питань щодо визначення технічного стану (ступеня фізичного зношення), аварійності, групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості об`єкта нерухомого майна, а також визначення пошкоджень та руйнувань об`єкта і його конструктивних елементів та причин їх виникнення експерту необхідно надати проектну документацію на будівництво об`єкта, документ про приймання його в експлуатацію, матеріали технічної інвентаризації, акти і звіти попередніх обстежень та досліджень тощо.

З висновку будівельно-технічної експертизи вбачається і підтверджено представником позивача, що разом із заявою від 11.07.2025 року експертові надані копії документів, серед яких акт обстеження квартири відсутній. В подальшому акт обстеження було надано експертові 31.07.2025 року, в той час, як експерт приступив до виконання експертизи 24.07.2025 року та цього ж дня провів обстеження квартири.

З огляду на наведені підстави висновок будівельно-технічної експертизи було складено з порушенням вимог Інструкції, а тому є недопустимим доказом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, а також вину завдавача шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Частина 2 ст. 1166 ЦК встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.

Проте, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 6, 7 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд прийшов до висновку, що позивач не довела факт протиправних дій (бездіяльності) відповідачки і причинний зв`язок між цією протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, а відтак підстави для відшкодування майнової шкоди відсутні, тому суд відмовляє в задоволенні позову.

З огляду на те, що вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про відшкодування матеріальної шкоди, суд відмовляє в задоволенні позову і в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири та стягнення моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 04.09.2026 року.

Суддя Ю.О. Матвєєва

27 серпня 2026 року