Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №947/9448/26 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/9448/26

Провадження № 2/947/2959/26

РІШЕННЯ

Іменем України

04.09.2026 м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Цирфи К.А., за участі:

- секретаря судового засідання Хомінець Т.В.,

- представника позивача - ОСОБА_1 ,

- представника органу прокуратури - Невечері Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Комунального некомерційного підприємства «Міський спеціалізований будинок дитини № 1» Одеської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Одеської міської ради, Київська окружна прокуратури м. Одеси про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позиції позивача та відповідача, інших учасників справи

У березні 2026 року до Київського районного суду м. Одеси з позовом звернулося Комунальне некомерційне підприємство «Міський спеціалізований будинок дитини № 1» Одеської міської ради (далі також - позивач) до ОСОБА_2 (далі також - відповідачка), ОСОБА_3 (далі також - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування (далі також - третя особа-1), Служба у справах дітей Одеської міської ради (далі також - третя особа-2), про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог представниця позивача зазначила, що у травні 2025 року дитину відібрано у батьків та тимчасово влаштовано до будинку дитини у зв`язку із наявною небезпекою для її життя та здоров`я. З цього часу дитина перебуває на державному забезпеченні. Мати та батько самоусунулися від виховання та утримання дитини, у закладі її не відвідували. З метою забезпечення реалізації прав дитини в повному обсязі, будинок дитини звернувся з цим позовом до суду.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Заяви та клопотання учасників справи

Не надходили.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 30.03.2026 справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовчі судові засідання призначалися на 16.04.2026, 19.05.2026, 09.07.2026.

Ухвалою суд від 16.04.2026, з метою захисту інтересів малолітньої дитини, витребувано з Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно їхньої доньки ОСОБА_4 , а також витребувано ряд доказів та інформацію.

Ухвалою суду від 09.07.2026 підготовче провадження закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті на 30.07.2026, 12.08.2026 та 01.09.2026.

У судовому засіданні 01.09.2026 представниця позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі. Представниця органу прокуратури проти задоволення позовних вимог не заперечила.

Фактичні обставини справи

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Судом установлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є відповідачі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 від 17.05.2025, зареєстрованим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 762 від 21.09.2023.

До тимчасового відібрання дитини від батьків, остання мешкала за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з актом проведення оцінки рівня безпеки дитини б/н від 08.05.2025 за вказаною адресою, проведеного комісією, до складу якої, зокрема, входили спеціалісти Служби у справах дітей Одеської міської ради, встановлено, що дитина перебуває разом з тіткою. Має ознаки недогляду та занедбаності. Стан квартири характеризується як антисанітарний: розкидані речі, відсутня білизна тощо. Батьки дитини знаходилися у стані зміненої свідомості, поводили себе агресивно (з великою імовірністю внаслідок уживання наркотичних засобів).

Відповідно до розпорядження голови Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради від 09.05.2025 № 316/01-06 ОСОБА_4 невідкладно відібрано від батьків та тимчасово влаштовано до державного дитячого закладу.

Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 16.07.2025 у справі № 521/8077/25, малолітню дитину ОСОБА_4 відібрав від батьків, без позбавлення останніх батьківських прав. Водночас стягнуто з них аліменти на утримання дитини у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, тобто з 19.05.2025, та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , з перерахуванням коштів на особистий рахунок дитини.

Згідно з розпорядженням голови Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради від 17.09.2025 № 667/01-06 малолітній ОСОБА_4 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Відповідно до розпорядження голови Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради від 13.10.2025 № 731/01-06 малолітню ОСОБА_4 зараховано до КНП «Міський спеціалізований будинок дитини № 1» Одеської міської ради.

Відповідно до наданої інформації ГУНП в Одеській області від 01.05.2026 за № 154482-2026 на увалу суду, згідно з даними Інформаційного порталу Національної поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неодноразово притягувалися до адміністративної відповідальності, зокрема ОСОБА_2 у 2025 році за:

- ч. 1 ст. 44 КУпАП (незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення наркотичних засобів без мети збуту),

- ч. 1 ст. 184 КУпАП (невиконання батьками обов`язків щодо виховання дітей) двічі,

- ч. 1 ст. 175-1 КУпАП (куріння тютюнових виробів у заборонених місцях);

ОСОБА_3 у 2023-2026 роках за:

- ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (домашнє насильство),

- ч. 1 ст. 178 КУпАП (розпивання алкогольних напоїв у громадських місцях),

- ч. 1 ст. 175-1 КУпАП (куріння тютюнових виробів у заборонених місцях).

Відповідно до інформації Департаменту інформації МВС України від 11.05.2026 за № 20052/16-2026 встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неодноразово притягувалися до кримінальної відповідальності, зокрема ОСОБА_2 :

- 26.06.2023 вироком Малиновського районного суду м. Одеси засуджена за ч. 1 ст. 309 КК України (Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту);

- 14.06.2024 їй повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 307 КК України (Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів). Наразі кримінальне провадження перебуває на розгляді Хаджибейського районного суду м. Одеси;

ОСОБА_3 :

- 26.06.2023 вироком Малиновського районного суду м. Одеси засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України (Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту);

- 27.04.2026 йому повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 407 КК України (Самовільне залишення військової частини або місця служби). Відомості про кінцеве рішення у кримінальному провадженні відсутні.

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, ОСОБА_2 , починаючи з 2020 року не мала постійних доходів, окрім виграшів, отриманих від підприємств, що проводять азартні ігри.

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, ОСОБА_3 , починаючи з квітня 2025 року не отримував доходів.

Згідно з висновком Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування, від 25.08.2026 № 3116/01-20, остання вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно своєї малолітньої доньки ОСОБА_4 , оскільки батьки після відібрання у них дитини жодного разу не відвідали її у дитячому будинку, не цікавляться її долею, не забезпечують її моральне та духовне виховання, здобуття освіти. Не вчинили будь-яких дій, направлених на повернення дитини в сім`ю.

Застосовані норми права

Надаючи правову кваліфікацію встановленим обставинам, суд зазначає, що спірні правовідносини з приводу позбавлення батьківських прав врегульовані положеннями Конституції України, Конвенції про права дитини, Закону України «Про охорону дитинства», а також нормами СК України.

При цьому, застосовуючи правові норми до спірних правовідносин та визначаючи їх зміст шляхом тлумачення, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права в Україні, та відповідно до якої національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (п. 45, рішення ЄСПЛ від 06.12.2007, справа «Воловік проти України», заява № 15123/03).

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України).

Основний Закон Держави передбачає, що кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ст. 51 ).

Відповідно до Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, Держава Україна взяла на себе ряд зобов`язань щодо забезпечення належного розвитку дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції).

Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ч. 1 ст. 18 Конвенції).

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції).

Аналогічні норми закріплені у Законі України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III, відповідно до ст. 8 якого кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону).

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).

За приписами ч. 1-3, 5 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 1-4 ст. 157 СК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (ч. 4 ст. 15 СК України).

Згідно з національним законодавством, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва (п. 2-5 ч. 1 ст. 164 СК України).

Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу (ч. 4 ст. 164 СК України).

За приписами ч. 1, 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав:

1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання;

2) перестає бути законним представником дитини;

3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми;

4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;

5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);

6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим (ч. 4 ст. 167 СК України).

Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав (ч. 1 ст. 169 СК України).

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100 рішення ЄСПЛ від 16.07.2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (п. 50 рішення ЄСПЛ від 18.12. 2008 року у справі «Савіни проти України).

Отже, з кумулятивного аналізу зазначених положень нормативно-правових актів та судової практики логічно випливає, що при вирішенні будь-якого спору, який стосується інтересів дитини, превалюють інтереси дитини. Належний та гармонійний розвиток дитини в усіх сферах сімейного та суспільного життя є предметом захисту Держави та обов`язком кожного з батьків. При цьому, забезпечуючи належний розвиток дитини, батьки є рівними як в правах так і в обов`язках. Сплата аліментів та додаткових витрат на дитину виконують компенсаторну функцію для того з батьків, або інших осіб, з ким проживає дитина.

Мотиви прийнятого рішення

Так, основні підстави для позбавлення батьківських прав визначені в ч. 1 ст. 164 СК України. Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки, вживання заборонених засобів тощо). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Отже, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються доказами, обсяг батьківських прав може бути обмежений або припинений.

Підстави, визначені ч. 1 ст. 164 СК України, як кожна окремо, так і в сукупності є самодостатніми для позбавлення батьківських прав.

Аналізуючи зібрані у справі докази до, та під час, судового розгляду, враховуючи перебіг подій у вказаній сім`ї, суд доходить висновку, що наразі дії батьків не направлені на виправлення (покращення) ситуації, що склалася з виконанням ними батьківських обов`язків відносно своєї малолітньої доньки.

Основними підставами для відібрання дитини від батьків та її тимчасового влаштування до будинку дитини були наявні ознаки небезпеки для її життя, здоров`я та морального виховання як зі сторони матері, так і зі сторони батька. а також ухилення останніми від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та забезпечення здобуття нею освіти. Про це свідчать, зокрема, акти обстеження умов проживання дитини, матеріали висновку органу опіки та піклування. Означені обставини також підтверджені під час судового розгляду. Систематичне невиконання батьками обов`язків по вихованню дитини підтверджено також інформацією про неодноразове притягнення їх до адміністративної та кримінальної відповідальності.

Водночас, суд відмічає, що батьками за колишнім місцем проживання дитини не створено жодних умов для навчання та проживання, не забезпечено нормальне харчування дитини. Указане призвело до того, що дитина не отримує належного рівня освіти та харчування.

Надаючи оцінку поведінці та діям батьків під час судового провадження суд відмічає, що дії останніх не направлені на покращення ситуації щодо виховання дитини. Жодне судове засідання батьки не відвідали. Не вчинили жодних дій, направлених на повернення дитини до сім`ї.

Зазначені вище обставини у своїй сукупності дають суду достатні підстави для констатації факту ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та забезпеченню здобуття нею освіти, наявності небезпеки для життя та здоров`я дитини, її моральному вихованню у разі залишення дитини з батьками.

Установлені обставини вказують на необхідність на цьому етапі життєвого шляху дитини позбавити як матір, так і батька батьківських прав. Означене в повній мірі буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Разом з тим, суд зауважує, що хоча позбавлення батьківських прав має безстроковий характер, водночас, якщо відпадуть причини, які стали підставою для позбавлення батьківських прав, суд за заявою батьків може постановити рішення про поновлення у батьківських правах (ч. 1 ст. 169 СК України).

Наведене вище узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10. 2018 у справі № 402/428/16.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, втручання держави в право на повагу до свого приватного та сімейного життя повинно відповідати критеріям правомірності втручання в право особи. Тобто, будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність наявності в сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві».

Саме «необхідність у демократичному суспільстві» обумовлюється причинами, які виправдовують таке втручання, мають бути «відповідними і достатніми» для такого втручання, а «нагальна суспільна потреба» - пропорційна законній меті.

Відтак, основоположним критерієм, за наявності перших двох, є дотримання пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу». При цьому особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

З цього приводу суд зазначає, що позбавлення матері та батька батьківських прав у цій справі має законні підстави, переслідує легітимну мету - забезпечення безпеки та належного розвитку дитини, та є необхідним в демократичному суспільстві, оскільки відповідатиме найкращим інтересам дитини та вчиняється для захисту її здоров`я та моралі.

Висновки суду

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню та зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1, 2 ст. 13, ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).

Отже, проаналізувавши заяви по суті справи та надані докази на їх підтвердження у поєднанні із застосованими правовими нормами, враховуючи мотиви, покладені в основу рішення, суд доходить висновку, що позивачем доведено перед судом належними та допустимими доказами факт усунення батьків від виховання та утримання дитини, здобуття нею освіти,наявності небезпеки для життя та здоров`я дитини під час її проживання разом з матір`ю та батьком, що зумовлює необхідність позбавлення батьків батьківських прав.

Оскільки аліменти вже стягнуті рішенням суду з батьків на користь дитини, у цій частині позову необхідно відмовити.

Щодо судових витрат

За приписами ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки позивачу відстрочено сплату судового збору, розмір останнього підлягає стягненню з відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Комунального некомерційного підприємства «Міський спеціалізований будинок дитини № 1» Одеської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Одеської міської ради, Київська окружна прокуратури м. Одеси про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.

2. Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно своєї малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 3 328 грн, тобто по 1 664 грн. з кожного відповідача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення тексту повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Комунальне некомерційне підприємство «Міський спеціалізований будинок дитини № 1» Одеської міської ради (код ЄДРПОУ № 05497241, адреса: м. Одеса, пров. Монастирський, буд. 3);

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 );

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 );

Третя особа-1: Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування (код ЄДРПОУ 26303175, адреса: м. Одеса, вул. Євгенія Танцюри, буд. 22);

Третя особа-2: Служба у справах дітей Одеської міської ради (код ЄДРПОУ № 25427107, адреса: м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2Д);

Київська окружна прокуратури м. Одеси (адреса: м. Одеса, вул. Краснова, буд. 10).

Суддя К. А. Цирфа