Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №570/2892/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/2892/26

Номер провадження 2-о/570/153/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань Захарук Г.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання , -

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог заявник зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати. Заявник постійно проживав із матір`ю станом на час її смерті, однак мати була зареєстрована за іншою адресою. Заявник звернувся до нотаріуса за оформленням спадкових прав, однак нотаріус його повідомила, що на момент смерті спадкодавиці заявник не був зареєстрований разом із нею за одним місцем проживання та у зв`язку із пропущенням строку для прийняття спадщини, йому необхідно звернутися до суду для встановлення факту, що має юридичне значення. За наведеного заявник просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт постійного проживання з ОСОБА_5 на час її смерті.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 08.06.2026 року провадження у справі було відкрито та справа призначена до розгляду на 30.06.2026 року.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 30.06.2026 року клопотання про залучення третіх осіб та витребування доказів задоволено, та призначено справу до розгляду на 02.09.2026 року.

В судовому засіданні заявник пояснив, що проживав з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , але місцем її реєстрації була АДРЕСА_2 . Зазначив, що матір проживала з ним. Вказав, що є ще брат і сестра, які не претендують на спадщину.

Представниця заявника - адвокат Барилюк А.І. підтримала заяву та пояснила про обставини, що описані вище. Подали заяву про проведення наступних судових засідань за їх відсутності.

Заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на розгляд справи не з`явилися. Подали заяви про слухання справи без їх участі. На спадкове майно не претендують. Не заперечують проти задоволення заяви.

Заслухавши пояснення учасників процесу, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи та дослідивши матеріали справи суд вважає, що заява підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Про розгляді справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір заявника.

Згідно заповіту, посвідченого 26.03.2009 року секретарем Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області №6, ОСОБА_5 усе своє майно заповіла ОСОБА_1 (а.с.7).

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є братом і сестрою заявника, які на спадкове майно, яке залишилося після смерті їх матері ОСОБА_5 , не претендують.

Заявник постійно проживав разом з спадкодавицею до часу її смерті в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_5 (а.с.11).

Місцем реєстрації матері заявника було за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №27 від 12.09.2025 року, виданого Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Медичний простір» Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, місцем проживання ОСОБА_5 зазначено: АДРЕСА_1 (а.с.13).

Зазначені обставини були підтверджені показанням свідка.

Свідок ОСОБА_6 надала суду показання про те що бачила, що заявник і його мама проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Свідок зазначила, що часто провідувала пані ОСОБА_7 та спілкувалася з нею.

Норми законодавства, які враховує суд.

Частина 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлює, що реєстрація місця проживання особи не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

За положеннями статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Чинне законодавство дає ще й інше розуміння поняття «місце проживання», під яким слід розуміти адміністративно-територіальну одиницю, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік (ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»). Від місця проживання законодавець відмежовує «місце перебування», тобто адміністративно-територіальну одиницю, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

Відповідно до статті 293 Цивільного процесуального кодексу України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про становлення фактів, що мають юридичне значення.

Висновки суду.

В розумінні ЦК України заявник є таким, який постійно та спільно проживав зі спадкодавицею на час відкриття спадщини.

Зважаючи на те, що спадкодавиця зареєстрована за іншою адресою, ніж вона фактично проживала, то заявник змушений звертатися до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, з метою встановлення факту постійного проживання з спадкодавицею на час її смерті, оскільки в іншому порядку він не зможе реалізувати свої спадкові права.

При розгляді справи не було встановлено, що між сторонами існує спір про право.

Верховний Суд у постанові від 20.12.2023 року у справі № 761/16555/23 (провадження № 61-13311св23) зазначив про те, що суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним (постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц, від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20 (провадження № 61-12758св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22).

Необхідність встановлення факту проживання спадкоємця разом з спадкодавицею на час її смерті з метою оформлення спадкових прав саме по собі не свідчить про наявність спору.

Тобто якби спадкодавиця була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , то заявнику й не було б необхідності звертатися до суду з даною заявою.

Заінтересовані особи ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не заперечували прав заявника.

Суд вважає, що заявлені вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 81, 89, 315, 319 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання - задоволити повністю.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) разом із спадкодавицею ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , станом на час її смерті.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заявник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

Заінтересована особа: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканець АДРЕСА_2 ).

Заінтересована особа: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканка АДРЕСА_3 ).

Заінтересована особа: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , мешканець АДРЕСА_3 ).

Суддя: Красовський О.О.