Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №216/7754/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8694/26 Справа № 216/7754/25 Суддя у 1-й інстанції - СКИБА М. М. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 216/7754/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в порядку ч.13 ст. 7, ч.2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Підодвірний Тарас Іванович, на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2026 року, яке ухвалено суддею Скибою М.М.у м. Кривому Рогу Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,

УСТАНОВИВ:

В жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 11 версеня 2024 року року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (надалі ТОВ «Селфі Кредит», Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (надалі Позичальник, Відповідач) було укладено Договір №1760368 про надання споживчого кредиту (надалі - Кредитний договір, Договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»., відповідно до умов якого позивачем надано відповідачу кредитні кошти у сумі 15 000 грн, строк кредитування 360 днів, зі стандартною процентною ставкою 1 % в день.

Після того, як відповідачем було здійснено реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі Первісного кредитора (далі - ІТС) і заповнено електронну заявку на отримання споживчого кредиту на сайті Первісного кредитора в мережі Інтернет, що перебуває за адресою https://selfiecredit.ua/, ТОВ «Селфі Кредит» 11 вересня 2024 року направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 1760368 про надання споживчого кредиту у вигляді розміщення в особистому кабінеті Позичальника на сайті повного тексту кредитного договору (за обраними позичальником в процесі оформлення параметрами терміну і суми кредиту).

В процесі заповнення заявки і реєстрації особистого кабінету позичальником Первісний кредитор здійснив ідентифікацію (встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних) і верифікацію (перевірку і підтвердження належності відповідній особі ідентифікаційних даних) особи в порядку, передбаченому пунктом 2 розділу 31 «Порядку ідентифікації, верифікації клієнта (представника клієнта)» (Додатку 2 до «Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2020 року № 107). Тобто отримання ідентифікаційних даних і їх верифікація із використанням системи BankID НБУ.

Інформація про реєстрацію ТОВ «Селфі Кредит» в системі BankID НБУ (із статусом абонент-надавач послуг) починаючи з 20 серпня 2021 року наявна на офіційній сторінці Національного Банку за посиланням https://bank.gov.ua/ua/bank-id-nbu/abonents (пошук за найменуванням або ЄДРПОУ). Таким чином особу, що вчиняла дії в Інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора (особистому кабінеті на сайті https://selfiecredit.ua/), було однозначно встановлено як ОСОБА_1 . 11.09.2024 року Позичальник, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який містить усі істотні умови, і маючи технічну можливість відмовитися від підписання договору, виразив однозначну згоду із умовами договору шляхом натискання відповідної кнопки в ІТС Первісного кредитора.

Зі своєї сторони ТОВ «Селфі Кредит» направило 11 вересня 2024 року 13:19:03 ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_1 (що було зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті) одноразовий ідентифікатор X020, котрий в свою чергу Боржником було 11 вересня 2024 року 13:19:09 введено/відправлено Первісному кредитору у відповідному розділі ІТС, чим він прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладання Договору № 1760368 про надання споживчого кредиту, на умовах визначених офертою.

Таким чином, 11 вересня 2024 року 13:21:11 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1760368 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до Розділу 1 Кредитного договору , ТОВ «Селфі Кредит» надає Позичальнику (Споживачу) кредит в гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 360 дні (-в), стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту.

31 березня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-06/25, відповідно до умов якого Клієнт (Первісний Кредитор) відступає (передає) Фактору (Новий Кредитор) Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-06/25 від 31 березня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1760368 складає 52 650 грн.

Оскільки Додаток 1 (Реєстр Боржників) до Договору факторингу є досить об`ємним документом і містить дані щодо кількох тисяч позичальників, на підтвердження вищенаведеного позивач надав копію Договору факторингу, копію першої і останньої сторінки Додатку 1 до договору факторингу і копію Витягу з Додатку 1, який містить дані стосовно саме заборгованості ОСОБА_1 за договором № 1760368

Внаслідок неналежного виконання умов вказаного договору у відповідача перед позивачем виникла кредитна заборгованість, яка станом на момент подання позовної заяви становить 52 650 грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 15 000 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 30 150,00 грн, пені - 7 500 грн.

На підставі наведенного вище позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у загальній сумі 52 650 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн.

Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2026 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за договором № 1760368 від 11 вересня 2024 року у розмірі 45 150 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» судові витрати по справі, у вигляді судового збору в розмірі 2 083,26 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Підодвірний Т.І., посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Зазначає, що наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору.

Також зазначає, що позивачем не надано доказів, які б підвереджували, що саме відповідач була зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі, не підтверджено отримання саме відповідачкою логіну та паролю в системі, що відповідачкою було подано заявку на отримання кредиту, а також що відповідачка була ознайомлена з усіма істотними умовами договору, та не надано доказів щодо зарахування коштів на платіжну картку, яка належить саме відповідачці. В матеріалах справи відсутності належні докази перерахування відповідачці кредитних коштів за договором.

Крім того апелянт посилається на недоведеність позивачем переходу права вимоги за кредитним договором від первісного кредитора за кредитним договором № 1760368 від 11 вересня 2024 року, оскільки в долученому до договору факторингу реєстрі боржників вісутня сторінка з зазначенням прізвища, імені по-батькові відповідача, а наданий позивачем витяг підписаний лише позивачем.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки апеляційна скарга стосується виключно незгоди зі стягненням з відповідачки заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для перегляду рішення суду першої інстанції в іншій частині.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 11 вересня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено Договір № 1760368 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» надано ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 15 000 грн, строк кредитування 360 днів, зі стандартною процентною ставкою 1 % в день. Кредитний договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Факт перерахунку грошових коштів первісним кредитором на користь відповідача підтверджується листом ТОВ «Пейтек» від 12 вересня 2025 року. Зокрема у відповідному листі підтверджується факт зарахування коштів у сумі 15 000 грн на картку, маска картки НОМЕР_2 . Аналогічний номер картки вказано у кредитному договорі укладеному між первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем.

31 березня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-06/25, відповідно до умов якого Клієнт (Первісний Кредитор) відступає (передає) Фактору (Новий Кредитор) Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-06/25 від 31 березня 2025 року, позивач набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1760368 від 11 вересня 2024 року.

Ухвалюючи рішення у справі, суд виходив із того, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі кредит», як первісним кредитором було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту № 1760368 від 11 вересня 2024 року, за яким ТОВ «Селфі кредит», надав грошові кошти на споживчі потреби у розмірі 15 000 грн, строком на 360 днів зі сплатою відсотків у розмірі 1% в день, однак відповідачка належним чином свої зобов`язання не виконала, унаслідок чого, станом на момент подання позовної заяви у неї утворилася заборгованість. Право вимоги за цим кредитом на законних підставах перейшло до ТОВ «Свеа Фінанс» на підставі договору факторингу № 01.02-06/25 від 31 березня 2025 року.

Колегія суддів вважає, що суд вірно встановив обставини справи, оцінивши докази відповідно до ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини і застосував до них норми права і дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Так, за змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики банк має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В розумінні Закону України «Про споживче кредитування» (далі - Закон), в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин, споживче кредитування це правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту.

За положеннями ч. 2 ст. 8 Закону, для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Процесуальний закон містить вимоги щодо доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК України), допустимими (стаття 78 ЦПК України), достовірними (стаття 79 ЦПК України), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Так, матеріалами справи встановлено, що , що 11 вересня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено Договір № 1760368 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» надано ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 15 000 грн, строк кредитування 360 днів, зі стандартною процентною ставкою 1 % в день. Кредитний договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачка уклали відповідний договір кредиту 11 вересня 2024 року шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Факт перерахунку грошових коштів первісним кредитором на користь відповідача підтверджується листом ТОВ «Пейтек» від 12 вересня 2025 року. Зокрема у відповідному листі підтверджується факт зарахування коштів у сумі 15 000 грн на картку, маска картки НОМЕР_2 . Аналогічний номер картки вказано у кредитному договорі укладеному між первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем.

Факт укладення відповідачкою договору та отримання коштів останньою не спростовано.

З матеріалів справи вбачається, що номер мобільного телефону та адерса електронної пошти боржника вказані в кредитному договорі № 1760368 відповідають номеру мобільного телефону та адресі електронної пошти відповідача вказаним представником відповідача у відзиві на позовну заяву, а тому доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем факту укладання кредитного договору та його підписання саме відповідачкою колегія суддів сприймає критично, як такі, що спростовуються матеріалами справи.

Нарахування відсотків за користування коштами споживчого кредиту за цим договором здійснено відповідно до умов укладеного договору споживчого кредиту та підтверджено наданим позивачем розрахунком заборгованості. При цьому відповідач не спростувала правильність здійснених товариством нарахувань заборгованості з відсотків та не довела невідповідність їх умовам договору.

Тому суд першої інстнації дійшов обгрутнованого висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині стгянення з відповідачки заборгованості за відсотками.

Також матеріалами справи встановлено, що 31 березня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-06/25, відповідно до умов якого Клієнт (Первісний Кредитор) відступає (передає) Фактору (Новий Кредитор) Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-06/25 від 31 березня 2025 року, позивач набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1760368 від 11 вересня 2024 року.

При цьому колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги представника відповідача про недоведеність позивачем переходу права вимоги за кредитним договором від первісного кредитора за кредитним договором № 1760368 від 11 вересня 2024 року, оскільки посилання апеллянта на те, що в долученому до договору факторингу реєстрі боржників вісутня сторінка з зазначенням прізвища, імені по-батькові відповідача, а наданий позивачем витяг підписаний лише позивачем, зводяться до довільного трактування норм процесуального закону.

При цьому, на підтвердження переходу права вимоги за кредитним договором від первісного кредитора за кредитним договором № 1760368 від 11 вересня 2024 року по позивача останнім надано Витяг із реєстру, що узгоджується із приписами частини другої статті 95 ЦПК України, за змістом якої, якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього, та витяг з реєстру Прав вимог сформований виключно стосовно відповідача підписаний представником ТОВ «Свеа Фінанс», що узгоджується із положеннями статей 77-80 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги є аналогічними аргументам, яким суд першої інстанції дав належну оцінку та їх спростував, з посиланням на зібрані у справі докази та сформулював обґрунтовані висновки у прийнятому ним рішенні, з яким у повній мірі погоджується суд апеляційної інстанції.

При таких обставинах, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 52 650 грн, що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Підодвірний Тарас Іванович, залишити без задоволення.

Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 03 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: